Провадження № 22-ц/803/1741/25 Справа № 243/5631/24 Суддя у 1-й інстанції - Агеєва О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
04 березня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс»
суб'єкт оскарження - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталія Євгеніївна
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2024 року, постановлену суддею Агєєвою О.В поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу № 29-к Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, повне судове рішення складено 28 жовтня 2024 року,
ТОВ «Дебт Форс» звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є., заінтересована особа: ОСОБА_1 , яку обґрунтовано тим, що 22 січня 2015 року рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області у справі №243/6025/14 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк», який ухвалою суду замінено на ТОВ «Дебт Форс», стягнуто заборгованість за кредитним договором №Д579/АЄ-004.07.02 від 27.07.2007, а саме: заборгованість за кредитом в розмірі 8905,40 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Нацбанку України становить 140438,16 грн.; заборгованість по сплаті процентів в розмірі 2791,23 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Нацбанку України 44017,70 грн.; заборгованість з плати за обслуговування кредиту в розмірі 13087,60 грн.; пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань в розмірі 57587,47 грн.; відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦК України в розмірі 11440,54 грн.; сума інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом в розмірі 1873,55 грн. а разом в сумі 268 445 грн.
27 червня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову ВП №66437602 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», в мотивувальній частині якої зазначено зокрема: «Залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 361420,17 грн.
Вважає такі дії приватного виконавця із зазначенням нестягнутої суми саме в гривнях незаконними, оскільки рішенням суду стягнуто суму боргу саме у доларах США, тому приватний виконавець мав проставити відмітку у виконавчому листі у доларах США та у гривневому еквіваленті.
Просив суд визнати незаконність дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. під час винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу та скасувати постанову ВП №66437602 від 27.06.2024 про повернення виконавчого документу стягувачу, та зобов'язати приватного виконавця винести постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», зазначивши залишок нестягнутої суми у доларах США та у гривні, як то зазначено у виконавчому листі, та зробити відповідну відмітку у виконавчому листі.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2024 року задоволена скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни, заінтересована особа: ОСОБА_1 .
Визнано незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни під час винесення постанови ВП № 66437602 від 27 червня 2024 року про повернення виконавчого документа стягувачу та скасувага ця постанову.
Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталію Євгеніївну винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у відповідності з вимогами закону, а саме: зазначити залишок нестягнутої заборгованості у доларах США та гривні, як зазначено у виконавчому документі, та зробити аналогічну відмітку на виконавчому документі.
Приватний виконавець Матвійчук Н.Є. оскаржила ухвалу суду в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі приватний виконавець Матвійчук Н.Є., посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Дебт Форс» у задоволенні скарги.
При цьому, скаржник зазначає, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Постанову про відкриття виконавчого провадження не оскаржено стягувачем. Також стягувачем не оскаржувались дії приватного виконавця щодо виконання рішення та перерахування суми заборгованості стягувачу у гривнях. В ході виконавчого провадження приватним виконавцем стягнуто з боржника 36 443,38 грн. Залишок суми боргу станом на дату повернення виконавчого документа стягувачу склав 361 420,17 грн. Залишок суми боргу зазначається у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу автоматично засобами Автоматизованої системи виконавчого провадження. Зазначити суму заборгованості окремо у гривнях та валюті в Автоматизованій системі виконавчого провадження неможна через відсутність технічної можливості. Судом видано один виконавчий документ, в якому зазначені різні категорії грошових вимог в різній грошовій одиниці. Якщо рішенням передбачено вчинення кількох дій, зокрема стягнення в різній грошовій одиниці, суд мав видати декілька виконавчих документів, які окремо реєструються виконавцем і окремо виконуються.
Вказує, що, зазначити суму залишку заборгованості у валюті немає можливості з огляду на зазначення у виконавчому документі суми заборгованості і як у доларах США, так, і у гривнях. Погашення заборгованості відбувалось виходячи з загальної суми заборгованості, тому вичленити заборгованість у доларах і заборгованість у гривнях не можливо.
Скаржник зазначає, що частина грошових вимог у виконавчому документі зазначена у гривнях, частина в доларах США. Частину грошових вимог, яка визначена судом саме у гривнях немає законних підстав переводити за курсом НБУ та зазначати у доларах, адже це суперечить рішенню суду і порядку примусового виконання, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження». Автоматизована система виконавчого провадження не має технічної можливості зазначати заборгованость з розбивкою на категорії та зазначенням різної грошової одиниці, як зазначено у виконавчому документі. Тому приватним виконавцем внесено до Системи суму заборгованості при відкритті виконавчого провадження, яка розрахована шляхом перерахування сум заборгованості, зазначених в доларах США на гривні за курсом НБУ станом на 09.08.2021 та разом із сумами, зазначеними у виконавчому документі у гривнях загальна сума заборгованості склала 397 863,55 грн. Зазначити суму залишку заборгованості ніж ту, яку зазначено в Автоматизованій системі виконавчого провадження, навіть після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, не можливо, адже неможливо вичленити з розбивкою грошові вимоги, які частково виконані у доларах США, і які частково виконані у гривнях, адже суми, які були стягнуті з боржника, перераховані стягувачу без відповідної розбивки за категоріями грошових вимог.
Вказує, що якщо приватний виконавець на виконання ухвали суду скасує постанову про повернення виконавчого документа та винесе нову, в якій суму залишку заборгованості зазначить у доларах США за курсом НБУ на день винесення постанови, це призведе до порушення прав боржника та необґрунтованого стягнення у доларах США грошових вимог, які у виконавчому документі судом зазначені виключно у гривнях.
Більш того, з моменту набрання чинності Постановою НБУ №18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» й до теперішнього часу органи виконавчої служби та приватні виконавці не мають можливості звертатися із дорученнями на придбання іноземної валюти для виконання судових рішень у валюті. Таким чином стягнення з боржника коштів у гривні є законним та відповідає вимогам закону. Аналогічні висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №824/85/21.
17 січня 2025 року від приватного виконавця Матвійчук Н.Є. надійшла заява про проведення апеляційного розгляду справи, призначеного на 04 березня 2025 року на 09:30 годин за її відсутності, апеляційну скаргу підтрумує в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.08.2021 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №66437602 про примусове виконання дубліката виконавчого листа №243/6025/14 виданого 10.06.2021 Слов'янським міськрайонним судом Донецької області простягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №Д579/АЄ-004.07.2 від 27.07.2007 року, а саме:заборгованість за кредитом в розмірі 8905,40 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Нацбанку України становить 140438,16 грн.; заборгованість по сплаті процентів в розмірі 2791,23 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Нацбанку України 44017,70 грн.; заборгованість з плати за обслуговування кредиту в розмірі 13087,60 грн.; пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань в розмірі 57587,47 грн.; відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦК України в розмірі 11440,54 грн.; сума інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом в розмірі 1873,55 грн. а разом в сумі 268445 грн. 02 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» суму судових витрат в розмірі 2774 грн. 66 коп.
Суму боргу, зазначену у виконавчому документі в доларах США, перераховано на гривні за курсом НБУ станом на 09.08.2021 та разом із сумами, зазначеними у виконавчому документі у гривнях загальна сума заборгованості склала 397 863,55 грн.
В ході виконавчого провадження приватним виконавцем стягнуто з боржника 36 443,38 грн. Залишок суми боргу станом на дату повернення виконавчого документа стягувачу склав 361 420,17 грн.
Відповідно до Листа від 11.10.2024 ДП «Національні інформаційні системи» в програмному забезпеченні Системи обліковування суми коштів до стягнення дійсно здійснюється за одним видом валюти. В проектах постанов про закінчення виконавчого провадження, що формуються Системою, залишок нестягненої суми за виконавчим документом відображається у гривні, незалежно від того, в якій валюті було зазначено суму коштів до стягнення на вкладці «Реквізити ВД». Після підписання постанови кваліфікованим електронним підписом технічної можливості внесення змін до постанови про закінчення виконавчого провадження немає можливості.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» виходив з того, що зазначення нестягнутої суми саме у гривневому еквіваленті в подальшому призведе до неналежного виконання рішення суду, яким стягнуто заборгованість саме в іноземній валюті - долар США, оскільки зобов'язання ОСОБА_1 на даний час повністю не виконала, а стягнення за рішенням суду в іноземній валюті проводиться шляхом стягнення в гривневому еквіваленті зазначеної у виконавчому документі суми стягнення в іноземній валюті, що визначається за офіційним курсом Національного банку України на день перерахування коштів на рахунок стягувача. А зазначена сума залишку боргу у національній валюті, замість іноземної, як це зазначено в рішенні суду та у виконавчому листі, суперечить резолютивній частині рішення суду та змінює його резолютивну частину, оскільки не дає інформації про залишок невиконаного зобов'язання саме в іноземній валюті.
Також суд не прийняв до уваги посилання приватного виконавця на ті підстави, що ТОВ «Дебт Форс» після повернення виконавчого листа не є стороною виконавчого провадження, оскільки рішення суду не виконано та Товариство не вибуло з виконавчого провадження шляхом передачі кредитного портфелю або ліквідації товариства, таким чином ТОВ «Дебт Форс» є стороною виконавчого провадження.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами приватного виконавця Мтвійчук Н.Є, викладеними в апеляційній скарзі з огляду на таке.
За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Згідно частин 2, 3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Отже за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.
Положеннями ст.129-1 Конституції України, ч.1 ст.18 ЦПК України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляді водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Hornsby v. Greece», п.40).
За ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначені такі заходи примусового виконання рішень: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2)звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3)вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4)заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5)інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: 1)здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2)надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3)розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4)заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5)роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.
Так, судом встановлено, що 22 січня 2015 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області у справі №243/6025/14 ухвалено судове рішення, яким з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк», який ухвалою суду замінено на ТОВ «Дебт Форс», стягнуто заборгованість за кредитним договором №Д579/АЄ-004.07.02 від 27.07.2007, а саме: заборгованість за кредитом в розмірі 8 905,40 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Нацбанку України становить 140 438,16 грн.; заборгованість по сплаті процентів в розмірі 2 791,23 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Нацбанку України 44 017,70 грн.; заборгованість з плати за обслуговування кредиту в розмірі 13 087,60 грн.; пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань в розмірі 57 587,47 грн.; відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦК України в розмірі 11 440,54 грн.; сума інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом врозмірі 1 873,55 грн. а разом в сумі 268 445 грн.
Отже, за судовим рішенням заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором визначена в іноземній валіті - доларах США та становить 8 905,40 доларів США, еквівалент в національній валюті - гривнях визначений судом за офіційним курсом Нацбанку України станом на час ухвалення рішення та становив - 140 438,16 грн., а також заборгованість за процентами за користування кредитом стягнута судом в доларах США та становить 2 791,23 доларів США, відповідно еквівалент в національній валюті - гривнях визначений судом за офіційним курсом Нацбанку України станом на час ухвалення рішення та становив 44 017,70 грн. Інші складові кредитного договору (заборгованість з плати за обслуговування кредиту, пеня, відповідальність в порядку ст.625 ЦК України) за рішенням суду стягнуті в національній валіті - гривні.
Отже, загальна сума боргу ОСОБА_1 за кредитним договором, що стягнута за рішенням суду складає 11 696,63 доларів США (тіло кредиту та проценти). Разом сума гривневого еквіваленту станом на час ухвалення рішення за офіційним курсом Нацбанку України складала 184 455,86 грн.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, суд вирішив стягнути з боржниці грошові кошти саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.
Як встановлено судом рішення суду на час розгляду скарги в повному обсязі не виконано, тобто усі призначені судовим рішенням суми критного боргу не погашені боржником ОСОБА_1 , тобто виконавче провадження в розумінні положень п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» не закінчене.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до частин першої третьої цієї статті у разі, якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. Уразі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець на відповідний рахунок приватного виконавця.
Отже, разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.
Таке твердження узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 26 травня 2022 року у справі № 686/5863/13-ц, від 22 вересня 2023 року у справі № 2-1540/12, від 12 листопада 2020 року у справі № 127/17686/13-ц, від 09 жовтня 2020 року у справі № 799/2340/18, від 27 липня 2020 року у справі № 607/16146/17, від 15 липня 2020 року у справі № 711/12474/14-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 308/1811/18.
Як встановлено судом, 27 червня 2024 року приватним виконавцем, за заявою ТОВ «Дебт Форс» про повернення виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та зняття арешту з її майна, винесено постанову ВП №66437602 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 361 420,17 грн.
Згідно відміток приватного виконавця на виконавчому листі про повернення виконавчого листа стягувачу, 27 червня 2024 року виконавчий лист повернуто на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», залишок боргу 361420,17 грн., сума стягнутої винагороди п/в 3644,32 грн.
Згідно п.1 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5 передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Відповідно до п.8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, у період дії заборони на купівлю іноземної валюти, встановленої Національним банком України, виконавець за наявності письмової згоди стягувача на перерахування йому коштів у національній валюті звертає стягнення на виявлені у боржника кошти в національній валюті.
Еквівалент зазначеної у виконавчому документі суми стягнення в іноземній валюті визначається за офіційним курсом Національного банку України на день перерахування коштів на рахунок стягувача.
Таким чином, вказуючи залишок нестягненої суми в українській гривні в постанові про повернення стягувачу виконавчого документа від 27 червня 2024 року та у відмітці на виконавчому документі, приватний виконавець не врахувала валюту зобов'язання, вказану в резолютивній частині рішення та у виконавчому листі №243/6025/14, згідно якого на користь ТОВ «Дебт Форс» підлягало стягненню з ОСОБА_1 за кредитним договором №Д579/АЄ-004.07.2 від 27.07.2007 року: заборгованість за кредитом в розмірі 8905,40 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Нацбанку України становить 140438,16 грн.; заборгованість по сплаті процентів в розмірі 2 791,23 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Нацбанку України 44017,70 грн.; заборгованість з плати за обслуговування кредиту в розмірі 13 087,60 грн.; пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань в розмірі 57 587,47 грн.; відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст.625 ЦК України в розмірі 11440,54 грн.; сума інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом в розмірі 1873,55 грн. а разом в сумі 268445 грн. 02 коп.
При цьому, аналіз матеріалів виконавчого провадження дає підстави для висновку, що зазначення нестягнутої суми саме у гривневому еквіваленті в подальшому призведе до неналежного виконання рішення суду, яким стягнуто заборгованість саме в іноземній валюті - долар США, оскільки зобов'язання ОСОБА_1 на даний час повністю не виконала, а стягнення за рішенням суду в іноземній валюті проводиться шляхом стягнення в гривневому еквіваленті зазначеної у виконавчому документі суми стягнення в іноземній валюті, що визначається за офіційним курсом Національного банку України на день перерахування коштів на рахунок стягувача. Зазначена сума залишку боргу у національній валюті, замість іноземної, як це зазначено в рішенні суду та у виконавчому листі, суперечить резолютивній частині рішення суду та змінює його резолютивну частину, оскільки не дає інформації про залишок невиконаного зобов'язання саме в іноземній валюті.
Листом від 11.10.2024 ДП «Національні інформаційні системи» надано роз'яснення, відповідно до якого в програмному забезпеченні Системи обліковування суми коштів до стягнення дійсно здійснюється за одним видом валюти.
При цьому, у випадку реєстрації суми до стягнення у валюті, відмінній від гривні, виконавець має зазначити вказану суму у гривневому еквіваленті у відповідному полі, для забезпечення належного формування статистичних звітів (ведуться виключно у гривні).
Разом з тим проінформовано, що за погодженням з Департаментом ДВС МЮУ в проектах постанов про закінчення виконавчого провадження, що формуються Системою, залишок нестягненої суми за виконавчим документом відображається у гривні, незалежно від того, в якій валюті було зазначено суму коштів до стягнення на вкладці «Реквізити ВД». Вказана сума в шаблон постанови виводиться наступним чином: для виконавчих проваджень, у яких сума до стягнення зазначена в іноземній валюті з поля «Залишок нестягненої суми за ВД (еквівалент в гривні)» картки виконавчої дії групи «Завершення ВП» (розраховується та вноситься виконавцем самостійно).
Також зазначено, що у разі необхідності, у виконавця є технічна можливість редагувати зміст сформованого Системою проекту процесуального документу до моменту його прийняття та підписання кваліфікованим електронним підписом.
Посилання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н. Є. на Лист від 11.10.2024 наданий ДП «Національні інформаційні системи» де зазначено, що після підписання постанови кваліфікованим електронним підписом технічної можливості внесення змін до постанови про закінчення виконавчого провадження немає можливості, суд першої інстанції взяв до уваги та дійшов вірного висновку про скасування оскаржуваної постанови та складення нової, яка повинна відповідти вимогам чинного законодавства та в якій повинно бути зазначено суми боргу в іноземній валюті.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни залишити без задоволення.
Ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 березня 2025 року.
Головуючий:
Судді: