СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 6/759/14/25
ун. № 759/5005/19
11 листопада 2024 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва
під головуванням судді Сенька М.Ф.,
за участю стягувача ОСОБА_1 , представника стягувача - адвоката Сальнікової А.О., секретаря судового засідання Пушкарського О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву боржника ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
22.03.2019 року Святошинський районний суд видав судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.03.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
За наказом відкрите виконавче провадження НОМЕР_1, про що головним державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) Соколовою Ю.С. 12.01.2024 року винесено відповідну постанову.
Боржник ОСОБА_2 в квітні 2024 року звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована тим, що дитина сторін виконавчого провадження, на час звернення до суду, проживає з боржником і перебуває на його повному утриманні. Ці обставини, на думку боржника, виключають необхідність проведення виконавчих дій за судовим наказом.
На забезпечення розгляду заяви було зупинене виконання судового наказу про що суддею 17.04.2024 року було постановлено відповідну ухвалу.
ОСОБА_4 подала заперечення, за якими просила в задоволенні заяви відмовити, за безпідставністю, та скасувати ухвалу про зупинення виконавчого провадження.
Заперечення зводяться до того, що рішенням суду місце проживання дитини сторін визначене разом з матір'ю, боржник самовільно змінив місце проживання дитини, а відтак дитина проживає з батьком тимчасово, що не є підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Заявник (боржник) в судове засідання не з'явився, подав заяву про відкладення розгляду заяви, пославшись на зайнятість по роботі.
Проте, суд, з огляду на те, що у справі достатньо даних для прийняття рішення, прийшов до висновку про розгляд заяви без участі заявника, відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України.
Стягувач та її представник в судовому засіданні просили в задоволенні заяви відмовити, надали пояснення, що фактично зводяться до викладеного в запереченнях на заяву, а також просили скасувати ухвалу про зупинення виконавчого провадження.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви, за таких підстав.
Так, судовий наказ згідно статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
Відповідно до частини 1, 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Заявник фактично посилається на те, що покладений на нього судом обов'язок з оплати аліментів на утримання дитини припинений, у зв'язку з тим, що дитина проживає разом з ним.
Проте такий висновок суперечить матеріалам справи.
Так, на час винесення наказу про стягнення аліментів дитина сторін проживала разом з матір'ю.
Даний наказ є діючим, не скасовувався в порядку перегляду за нововиявленими обставинами, а тому згідно ст. 18 ЦПК України, п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України підлягає обов'язковому виконанню.
Рішенням Святошинського районного суду від 26.07.2021 року в цивільній справі №759/17341/20, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції, ОСОБА_2
відмовлено в задоволенні позову про визначення місця проживання дитини з батьком та передання дитини.
Рішеннями судів у справі №759/1382/19 ухвалено порядок та способи участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_5 . При ухваленні рішень, суди виходили з того факту, що дитина має проживати разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Боржниця наполягає, що стягувач, в черговий раз, самовільно змінив місце проживання дитини.
Оскільки рішення суду про зміну проживання дитини сторін не має, а боржник вказує, що дитина проживає разом з ним, суд приходить до висновку, що боржник самостійно змінив місце проживання дитини.
Така зміна місця проживання дитини, на переконання суду, не може вказувати на припинення обов'язку боржника зі сплати аліментів на утримання дитини, визначених чинним судовим наказом, а відповідно підстав для визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню відповідно ст. 432 ЦПК України, як на тому наполягає заявник, не має.
До того ж, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.07.2022 року, що постановлена в цій же справі, ОСОБА_2 вже було відмовлено у визнанні цього ж виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. При цьому, як це вбачається з ухвали, суд виходив з того, що дитина має проживати разом з матір'ю.
Крім того, ОСОБА_2 декілька разів намагався отримати в суді наказ про стягнення аліментів на утримання дитини з матері ОСОБА_1 , проте отримував відмову у видачі судового наказу (див. ухвали у справах №№ 759/5750/22, 757/15735/22, 759/5023/24, 759/5778/24, 759/12672/24).
Отже, заява ОСОБА_2 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню має бути залишена без задоволення, за безпідставністю.
За такого рішення, ухвала суду про зупинення виконачого провадження за судовим наказом підлягає скасуванню, оскільки потреба в таких заходах з прийняттям рішення відпала.
Керуючись ст. ст. 160, 173, 259, 260, 432 ЦПК України, суддя
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Скасувати ухвалу судді Святошинського районного суду м. Києва від 17.04.2024 року про зупинення виконавчого провадження виконавчому провадженні НОМЕР_1, що заведене за судовим наказом Святошинського районного суду м. Києва від 22.03.2019р.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий Сенько М.Ф.