Справа № 754/6783/24
Провадження № 2-з/752/42/25
07.03.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
з участю секретаря Пастух З.Ф.,
розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача, адвоката Кир'ян Дар'ї Ігорівни про забезпечення позову у справі №754/6783/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою
у травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою у загальному розмірі 824 293,66 гривень.
27.05.2024 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва цивільну справу №754/6783/24 передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 головуючим у справі суддею визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєву С.О.
06.11.2024 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
06.03.2025 у підготовчому судовому засіданні представник позивача відмовилася від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», та ОСОБА_3 , натомість, заявила про збільшення позовних вимог до ОСОБА_2 , які відповідно до поданої заяви становлять 666 794,66 гривень.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06.03.2025 заяву представника позивача, адвоката Кир'ян Дар'ї Ігорівни задоволено, провадження у справі № 754/6783/24 в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», та ОСОБА_3 закрито.
03.03.2025 представником позивача, через систему «Електронний суд» подано до Голосіївського районного суду міста Києва заяву про забезпечення позову (отримана суддею 06.03.2025), згідно якої, позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1/3 квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 35589833, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві спільної часткової власності, до набрання чинності рішенням суду в цій справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Постановою Голосіївського районного суду від 05.04.2024 у справі №752/5402/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди.
У заяві вказано, що відповідач не має офіційного доходу, рухомого майна у власності, автомобіль яким він керував не є його власністю, а має лише нерухоме майно, а саме, 1/3 частину квартири, що розташована у АДРЕСА_2 .
Позивач стверджує, що вартість аналогічних квартир у місті Гадяч становить в середньому від 17 000 доларів США до 25 000 доларів США, таким чином, саме ця квартира може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а у разі її відчуження, що може бути здійснено відповідачем, у зв'язку з розглядом цієї справи, утруднить виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, оскільки доходів і майна такою вартістю відповідач більше не має.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов такого висновку.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №308/8567/20 від 14.06.2021 зробив правові висновки щодо процесуального порядку розгляду заяви про забезпечення позову, зокрема вказавши, що: законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі; для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два дні та п'ять днів відповідно; першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті; у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки вже потім вирішувати питання про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З аналізу положень статті 149 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Тобто, за замістом частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.
У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Суд встановив що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, розмір якої, враховуючи уточнені позовні вимоги становить 666 794,66 гривень.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої та п'ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Представник позивача у поданій заяві просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 35589833, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві спільної часткової власності.
Водночас, суд, на підставі наданих разом із заявою про забезпечення позову Відомостей з державного реєстру речових прав, встановив, що у власності ОСОБА_2 перебуває таке нерухоме майно:
-1/9 частки квартири (реєстраційний номер об'єкта 35589833, загальна площа 68,3 кв.м., житлова площа 40,5 кв.м.), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, відповідач у справі - ОСОБА_2 не має у власності 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 35589833, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно частини сьомої статті 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача, в подальшому звернутися з такою заявою до суду.
Керуючись ст.ст.151, 152, 153 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника позивача, адвоката Кир'ян Дар'ї Ігорівни, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 35589833, до набрання чинності рішенням суду в цій справі - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: С.О. Чекулаєв