Справа № 342/1144/24
Провадження № 2/342/74/2025
10 березня 2025 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Федів Л.М.
секретаря судового засідання Матієк І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , звернулася в суд з позовом до Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 77 м. Городенка Коломийського району Івано-Франківської області), в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 була головою колгоспного двору, у приватній власності якого був жилий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Чортовецького старостинського округу Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області. Згідно довідки Чортовецького старостинського округу Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 13.05.2024, за вказаним домогосподарством закріплено земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку площею 0,21 га. Відповідно до витягу з погосподарської книги по господарству, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 15.04.1991 в господарстві були зареєстровані та проживали: ОСОБА_2 - голова господарства. Право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на спільну власність членів припиненого колгоспного двору. На момент припинення колгоспного двору його членами були: ОСОБА_2 . Тобто, право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на приватну власність члена припиненого колгоспного двору, а саме, ОСОБА_2 , в цілому. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона мала у власності в цілому житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме, вказаний житловий будинок, що знаходиться за вищевказаною адресою. Інших правовстановлюючих документів на право власності на житловий будинок у позивача немає. Померла ОСОБА_2 залишила заповіт, згідно якого, все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, заповіла позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, позивач ОСОБА_1 претендує в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в цілому. Позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок. Проте, згідно із постанови приватного нотаріуса, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з тим, що позивач не надав нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності померлої ОСОБА_2 , на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
09 вересня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Витребувано від приватного нотаріуса Коломийського РНО Яшана Р.Р., належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Угорники Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Витяг зі Спадкового реєстру щодо спадкової справи та заповітів даного спадкодавця. У разі відсутності спадкової справи, надати відомості про її відсутність.
Призначені підготовчі засідання неодноразово відкладалися у зв'язку з неявкою учасників справи в підготовче засідання, ненадходженням витребуваних документів.
14 січня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Учасники справи в судове засідання 10 березня 2025 року не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 до суду подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач Городенківська міська рада Коломийського району Івано-Франківської області до суду, через систему "Електронний суд", подала до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника за наявними в матеріалах справи документами.
Дії учасників справи не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Згідно статті 328 ЦК України - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно даних ОКП «Коломийське МБТІ» станом на 31.12.2012 р. нерухоме майно, яке знаходиться в АДРЕСА_2 належить голові колгоспного двору ОСОБА_3 відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого Городенківським РВК 07.07.1989 р., на підставі рішення цього ж виконкому № 102 від 14.06.1989 р., реєстровий № 316, що доводиться копією Інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно згідно архівних даних Вих. № 80839 від 16.07.2024, наданою ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації».
Назва АДРЕСА_2 , змінена із АДРЕСА_2 № 18. 06.12.1976 р. Указом Президії Верховної Ради Української РСР за № 1514-IX село Чортовець перейменовано на село Назаренкове та 11.06.1996 р. Постановою Президії Верховної Ради України за № 3278-XII село Назаренкове перейменовано на село Чортовець та змінено назву Назаренківської сільської ради на Чортовецьку сільську раду, що доводиться довідкою №450, виданою 30.05.2024 Чортовецьким старостинським округом Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області.
Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 393767098 від 05.09.2024, відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на житловий будинок АДРЕСА_2 , відсутні.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , побудований до 1992 року. Даний житловий будинок розміщений на земельній ділянці, площею - 0,21 га, що доводиться довідкою № 449 від 30.05.2024, виданою Чортовецьким старостинським округом Городенківської міської ради.
З копії технічного паспорта на будинок садибний типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 встановлено, що житловий будинок споруджено в 1962 році, господарські будівлі, споруди - в 1962 та 1970 роках.
Згідно Висновку про вартість об'єкта оцінки, складеного ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , станом на 15.07.2024, становить - 124 384 грн.
Ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України (2003 р.) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Як зазначено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили). Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Цими Вказівками передбачено, що визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі, відомостей щодо членів та майна колгоспного двору було покладено на сільські ради. Суспільна група господарства визначалась сільською радою залежно від роду занять голови господарства (сім'ї).
Колгоспні двори, виникнення та існування яких пов'язувалося зі спільним вкладом у створення даного майна членами колгоспного двору, належали до спільної сумісної власності членів колгоспного двору.
Із долучених до матеріалів справи копій погосподарських книг с. Чортовець вбачається, що в житловому будинку, суспільна група господарства - "колгоспники", проживали:
- за 1983-1985 р.р.: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , голова сім'ї, місце роботи - колгосп ім. Леніна, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дружина, місце роботи - колгосп ім. Леніна;
- за 1986-1990 р.р.: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , голова сім'ї, місце роботи - колгосп ім. Леніна, помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , № 15, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дружина, місце роботи - колгосп ім. Леніна;
- за 1991-1995 р.р.: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , одинока.
Відповідно до статті 120 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI (далі - ЦК УРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.
Згідно з частиною другою статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права власності" передбачено, що Положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, були співвласниками у рівних частках у праві спільної власності на майно колгоспного двору.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
У домогосподарстві - колгоспному дворі за адресою АДРЕСА_2 , станом на 15.04.1991 були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , голова двору, що доводиться довідкою № 451 від 30.05.2024, виданою Чортовецьким старостинським округом Городенківської міської ради.
Згідно статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Довідкою № 770 від 12.12.2024, виданою Чортовецьким старостинським округом Городенківської міської ради доводиться, що згідно записів в по господарських книгах, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у шлюбі, тобто були чоловіком та дружиною.
Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_3 на праві спільної сумісної власності належав по 1/2 частці колишнім членам колгоспного двору- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який не втратив право на частку в майні, яке належало колгоспному двору.
Городенківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, листом-відповіддю № 741/32.9.6-18 від 17.10.2024 на адвокатський запит, підтвердив наявність актового запису про смерть на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Чортовець Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис про смерть № 15 від 01.04.1990, складений виконавчим комітетом Чортовецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області.
Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
Оскільки ОСОБА_3 помер до 1 січня 2004 року, застосовується Цивільний кодекс УРСР 1963 р. Згідно з ст. 524 згаданого кодексу спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом; спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР). Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно ст.526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини. Відповідно до ст.525 згаданого кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Згідно ст. 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 15, на час смерті був зареєстрований в колгоспному дворі за адресою: АДРЕСА_2 , на час його смерті за даною адресою була зареєстрована дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується довідкою № 770 від 12.12.2024, виданою Чортовецьким старостинським округом Городенківської міської ради.
У книгах реєстрації актів цивільного стану про шлюби, складених виконавчим комітетом Чортовецької сільської ради за 1947-1948 роки актового запису про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , не виявлено, що доводиться повідомленням Державного архіву Івано-Франківської області № Б-137 (Ц)/06-06 від 17.10.2024.
Городенківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, листом-відповіддю № 741/32.9.6-18 від 17.10.2024 на адвокатський запит, повідомив, що актовий запис про шлюб на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - відсутній. Перевірка наявності актового запису про шлюб проведена по поновлених актових записах з 1950 року по теперішній час. Крім того, при здійсненні перевірки за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актовий запис про шлюб, складений міськими, міськрайонними, районними відділами державної реєстрації актів цивільного стану по Івано-Франківській області стосовно вищевказаних осіб - не виявлений.
Однак, як стверджується довідкою № 770 від 12.12.2024, виданою Чортовецьким старостинським округом Городенківської міської ради, згідно записів в по господарських книгах, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у шлюбі, тобто були чоловіком та дружиною.
Судом встановлено, що спадкоємцем першої черги за законом спадкодавця ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після його смерті, вступила в управління та володіння спадковим майном була його дружина - ОСОБА_2 .
Повідомленням Городенківської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області № 2217/01-16 від 20.12.2024 та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 79489542 від 10.12.2024, стверджується, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , не заведена.
До складу спадщини ОСОБА_3 входить 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 , щоналежала спадкодавцю як колишньому члену колгоспного двору.
Як встановлено, ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_3 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 , однак не оформлено документи про спадкування.
Згідно ст. 1233 ЦК України - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (ч. 2 ст. 1236 ЦК України).
За життя, 27 лютого 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька АДРЕСА_2 , на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження, яким все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося в тому числі: житловий будинок з усіма господарськими спорудами та земельними ділянками, що належать до нього за адресою АДРЕСА_2 : грошові заощадження; земельні ділянки (паї) за державними актами (сертифікатом) на її ім'я; майнові паї, і взагалі, все те, що на день смерті буде належати їй і на що вона за законом матиме право, заповіла - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт посвідчений старостою Чортовецького старостинського округу Коломийського району Івано-Франківської області, зареєстровано в реєстрі за № 25-37.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 93 років в с. Угорники Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про що 24 серпня 2023 року складено відповідний актовий запис № 2045, що доводиться копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 24 серпня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Внаслідок її смерті відркилася спадщина.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За ст.ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 . На день її смерті за вказаною адресою зареєстрованих не було, що доводиться копією довідки про останнє місце реєстрації громадянина на день його смерті № НОМЕР_2 від 05.06.2024, виданою ЦНАП Городенківської міської ради.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 березня 2024 року по справі № 344/2365/24 (провадження № 2-о/344/113/24), що набрало законної сили 19 квітня 2024 року, встановлено факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Приватний нотаріус Коломийського районного нотаріального округу Яшан Р.Р., на виконання ухвали суду, надав належним чином завірену копію спадкової справи № 8/2024 (Номер у Спадковому реєстрі № 71841700), заведену після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі заяви спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 12 січня 2024 року, що подана у строк, передбачений ст. 1270 ЦК України.
ОСОБА_1 приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Яшан Р.Р., видано 4 (чотири) свідоцтва про право на спадщину за заповітом на:
1) земельну ділянку, площею 0,4476 га, кадастровим номером 2621682100:06:003:0366, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, Чортовецька сільська рада, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
2) земельну ділянку, площею 0,1174 га, кадастровим номером 2621682100:04:003:0491, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, Чортовецька сільська рада, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
3) земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровим номером 2621682100:05:002:0008, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, Чортовецька сільська рада, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
4) земельну ділянку, площею 0,267 га, кадастровим номером 2621682100:04:003:0655, що розташована за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, Чортовецька сільська рада, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
До складу спадщини ОСОБА_2 входить також житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться поАДРЕСА_2 .
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст.1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
При зверненні ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Яшан Р.Р. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті баби ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , нотаріус відмовив, оскільки позивачем не надано оригіналів правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності померлої ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок, що доводиться постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Відповідно до положень ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.
Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.
Позивач ОСОБА_1 через відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться поАДРЕСА_2 , не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, - визначено ч.3 ст. 1296 ЦК України.
Як вбачається із роз'яснень ч.ч.2, 3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином суд, належно оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що факти, викладені позивачем в позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, і сумніву не викликають, також не встановлено неправомірності набуття позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться поАДРЕСА_2 , визнання права власності не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
При винесенні рішення судом враховується те, що відповідно до вимог Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020 територія колишнього Городенківського району Івано-Франківської області на даний час відноситься до Коломийського району Івано-Франківської області.
На підставі ст.ст. 120, 123, 529, 548, 549, 553, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 328, 331, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1233, 1268-1270, 1296-1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасники справи:
-позивач ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ;
-відповідачГороденківська міська рада Коломийського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Шевченка, 77 м.Городенка Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054292.
Судове рішення складено 10 березня 2025 року.
Суддя: Федів Л. М.