П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 815/3165/17
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Лук'янчук О.В.
суддів Семенюка Г.В.
Шляхтицького О.І.
при секретарі Аргіровій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів,-
В провадженні колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І. перебуває адміністративна справа № 815/3165/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року, постановлену у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди.
В ході розгляду справи в судовому засіданні 05.03.2025 року ОСОБА_1 був заявлений відвід колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.
В якості підстави для заявлення відводу колегії суддів апелянтом зазначено те, що при даному апеляційному перегляді справи не було з'ясовано (досліджено) жодного доказу, не було встановлено порядку, відповідачем не надано жодного обґрунтування, все заперечуються. Апелянт посилався на те, що положення ч. 2 ст. 77 КАС України зобов'язують саме суб'єкта владних повноважень доказувати свої обґрунтування, а не позивача. На думку апелянта, судом за його пропозицією не здійснено дослідження доказів.
Розглянувши заявлене клопотання про відвід, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно ч. 1 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, за цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч. 3 ст. 39 КАС України).
Згідно ч. 4 ст. 39 КАС України, встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у ст. 36 КАС України.
Так за положеннями цієї статті, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 36 КАС України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу встановлений у статті 40 КАС України.
Відповідно до частин 1-4, 11-12 статті 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою. З суб'єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні по справі «Ветштайн проти Швейцарії» зазначив, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (див. Рішення ЄСПЛ у справі «Wettstein v. Switzerland § 43; та у справі «Micallef v. Malta], § 93).
Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді.
Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Проаналізувавши підстави та мотиви заявленого ОСОБА_1 клопотання про відвід, колегія суддів доходить висновку, що апелянтом не наведено обставин, які б вказували на відсутність аспекту безсторонності колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І, або в чому полягає упередженість чи необ'єктивність при здійсненні правосуддя у даній справі вказаною колегією. Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів під час розгляду даної справи, з матеріалів справи та доводів клопотання про відвід не вбачається. Колегією суддів таких обставин не встановлено.
Доводи заяви про відвід суддів не є такими, що підтверджують наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів чи пряму або опосередковану заінтересованість в результаті розгляду справи з огляду на те, що ці доводи по суті стосуються незгоди заявника із встановленим судом порядком ведення судового засідання, з'ясування обставин справи та дослідження доказів, а також ненадання відповідачем обґрунтованих, на думку апелянта, пояснень стосовно виниклих по справі питань.
За таких обставин заявлений ОСОБА_1 відвід є необґрунтованим.
Враховуючи викладене, перевіривши обґрунтування заявленого відводу, оцінивши доводи, що мають значення для вирішення заяви, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу та відсутність правових підстав для його задоволення.
Керуючись ст. 36, 37, 39, 40, 248, 310, 321 КАС України, колегії суддів,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.В. Лук'янчук
Суддя: Г.В. Семенюк
Суддя: О.І. Шляхтицький