П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28884/24
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Дата і місце ухвалення: 14.11.2024р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови щодо виплати додаткової грошової винагороди та зобов'язання виплатити додаткову грошову винагороду, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 від 31 липня 2024 року №20/4426 щодо виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за період з 10 червня 2023 року по 07 лютого 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у період з 08.02.2023р. по 02.03.2024р. він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді викладача циклової комісії вогневої підготовки навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом щодо встановлення конкретного розміру додаткової винагороди як особі інструкторсько-викладацького складу навчального батальйону, згідно наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018р., та просив повідомити причини її невиплати починаючи з червня 2023 року. Листом від 31.07.2024р. військова частина НОМЕР_1 повідомила про те, що виплата відповідної додаткової винагороди не проводилася у зв'язку з відсутністю документального підтвердження інструкторсько-викладацьких занять. Відмову відповідача у виплаті додаткової грошової винагороди, передбаченої Наказом №260, ОСОБА_1 вважає протиправною та зазначає, що проведення занять з вогневої підготовки з особовим складом навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини підтверджується журналами позивача, як викладача циклової комісії з вогневої підготовки, а також планами-конспектами, які використовувалися ОСОБА_1 під час проведення занять у період з 10.06.2023р. по 07.02.2024р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті додаткової винагороди за період з 10.06.2023р. по 07.02.2024р., передбаченої Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 10.06.2023р. по 07.02.2024р., як військовослужбовцю, який обіймав посаду викладача циклової комісії вогневої підготовки навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 , передбаченої Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.
Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 14.11.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не досліджено питання документального підтвердження проведення підготовки ОСОБА_1 в навчальному підрозділі, наявності всіх підтверджуючих документів, передбачених пунктом 3 Розділу ХХХV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260. У період з 10.06.2023р. по 07.02.2024р. ОСОБА_1 неодноразово перебував у відпустках та на лікарняному, а тому він не має право на отримання додаткової грошової винагороди за період відсутності на службі.
Також, апелянт посилається на те, що за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 звітна документація щодо проведення навчань/занять подана за 08.11.2023р., 11.11.2023р., 13.01.2024р., з 15.01.2024р. по 18.01.2024р. Додаткову винагороду за вказані дні позивач отримав, про що не повідомив суд першої інстанції. В інші дні спірного періоду позивач не проводив підготовку/навчання персоналу, не надавав звітних документів з проведення підготовки, у зв'язку з чим у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для виплати йому додаткової винагороди, передбаченої Наказом №260.
Посилається апелянт і на те, що надані позивачем до суду першої інстанції докази є недостовірними. Зокрема, в журналах ОСОБА_1 зазначений список військовослужбовців, які нібито проходили навчання. Однак, деякі зазначені в журналах військовослужбовці взагалі відсутні в наказах по стройовій частині на навчання. Більше того, відповідні журнали заповнювалися ОСОБА_1 одноособово, керівництвом навчального батальйону не перевірялися, зазначена в них інформація є сумнівною.
ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що апелянтом не виконано вимог частини четвертої статті 308 КАС України щодо надання доказів неможливості подання до суду першої інстанції матеріалів, якими він обґрунтовує доводи апеляційної скарги, з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Так як суд першої інстанції відповідні докази не досліджував, тому ОСОБА_1 просить не приймати їх до уваги під час перегляду рішення від 14.11.2024р. в апеляційному порядку.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №39 від 08.02.2023р. капітана за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2023р. №22 (по особовому складу) на посаду викладача циклової комісії вогневої підготовки навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 , зараховано з 08.02.2023р. до списків особового складу частини та на всі види забезпечення на посаду викладача циклової комісії вогневої підготовки навчального батальйону резерву сержантського складу військової частими НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №73 від 01.03.2024р. капітана за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , викладача циклової комісії вогневої підготовки навчального батальйону резерву сержантського складу військової частими НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.02.2024р. №40 на посаду командира взводу інструкторів військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що справи і посаду 02 березня 2024 року здав та вибув до нового місця служби.
З 02 березня 2024 року позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
02.12.2023р. ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом щодо надання відповіді стосовно встановлення йому конкретного розміру додаткової винагороди як особі інструкторсько-викладацького складу навчального батальйону згідно наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018р. і причини її невиплати, починаючи з червня 2023 року.
Листом від 31.07.2024р., на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024р. у справі №420/4798/24, військова частина НОМЕР_1 повідомила, що у зв'язку з тим, що капітаном ОСОБА_1 не надано звітної документації (документального підтвердження проведення підготовки та навчання персоналу) щодо проведення інструкторсько-викладацьких занять у навчальному батальйоні резерву сержантського складу за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 на посаді викладача циклової комісії вогневої підготовки навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 , виплата додаткової винагороди, як військовослужбовцю, який обіймає посаду інструкторсько-викладацького складу, з розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу, не здійснювалась.
Вважаючи протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018р., за період з 10 червня 2023 року по 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про наявність у нього права на виплату за спірний період додаткової грошової винагороди, передбаченої наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018р. Суд зазначив, що на підтвердження проведення інструкторсько-викладацьких занять у навчальному батальйоні резерву сержантського складу за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачем надано журнали викладача циклової комісії з вогневої підготовки навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 №192/29/21 та №29/21/249, а також плани-конспекти проведення занять з вогневої підготовки з особовим складом навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 .
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991р. (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до приписів частин 1-4 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на час розгляду справи.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168 (далі - Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану для військовослужбовців передбачена виплата додаткової винагороди.
Постановою КМУ №836 від 09.08.2023р. Постанову №168 доповнено пунктом 1-1, згідно якого військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу в розрахунку на місяць відповідно до переліку посад керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), затвердженого керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням заінтересованих центральних органів виконавчої влади та державних органів.
Постановою КМУ від 15.09.2023р. №1001 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168, зокрема, абзац 6 пункту 1-1 Постанови №168 викладено в наступній редакції:
Розмір додаткової винагороди за категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) встановлюється згідно з додатком.
Наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023р. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260 (далі - Порядок №260), доповнений розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції від 29.09.2023р.), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: від 15 000 до 30 000 гривень - військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).
Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних підрозділів), а також посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Міністром оборони України.
Наказом Міністерства оборони України від 30.04.2024р. №275 Порядок №260 доповнено розділом ХХХV «Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану (особливого періоду)», пунктом 1 якого передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в розмірах від 15000 до 30000 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).
Розмір додаткової винагороди за конкретними категоріями посад керівного та інструкторсько-викладацького складу затверджується Кабінетом Міністрів України. Перелік навчальних військових частин (навчальних центрів, навчальних підрозділів), а також посад керівного та інструкторсько-викладацького складу (далі - Перелік) затверджується Міністром оборони України.
Згідно п.2 розділу ХХХV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється керівному та інструкторсько-викладацькому складу, який залучається (залучався) до проведення підготовки у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (далі - навчальні військові частини):
з дня початку проведення підготовки у навчальних військових частинах до дня її завершення, незалежно від кількості проведених занять керівним та інструкторсько-викладацьким складом за час здійснення підготовки персоналу;
з дня вступу до виконання обов'язків за посадою, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадою, до дня звільнення від виконання обов'язків за посадою, за якою встановлена виплата додаткової винагороди. У разі допущення військовослужбовця до тимчасового виконання обов'язків за посадою, визначеною у Переліку, яка передбачає виплату додаткової винагороди в менших або більших розмірах, виплата такої винагороди здійснюється в розмірі, встановленому за посадою, що тимчасово виконується;
з дня початку виконання завдань, пов'язаних з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів), військовослужбовцям, направленим у службові відрядження для виконання цих завдань, до дня закінчення їх виконання, у розмірах, встановлених Переліком.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказу командира військової частини, командирам військових частин - на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Пунктом 3 розділу ХХХV Порядку №260 передбачено, що підтвердження проведення підготовки у навчальних військових частинах здійснюється на підставі таких документів:
розпорядження на здійснення підготовки;
наказу командира навчальної військової частини про організацію проведення підготовки;
розкладу занять;
журналу обліку бойової підготовки;
плану-конспекту проведення занять;
відомості визначення індивідуальної оцінки та обліку результатів виконання вправ стрільб (водіння);
оціночної відомісті виконання нормативів з предметів навчання.
Підтвердження військовослужбовцям, направленим у службові відрядження для виконання завдань, пов'язаних з підготовкою та навчанням особового складу (підрозділів), часу виконання цих завдань здійснюється командирами навчальних військових частин шляхом повідомлення про це військових частин за місцем штатної служби військовослужбовців.
Порядок доповнено новим розділом згідно з Наказом Міністерства оборони №275 від 30.04.2024р., з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства оборони №290 від 06.05.2024р., застосовується з 01 червня 2023 року
За таких обставин, право військовослужбовців, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) на отримання додаткової винагороди, передбаченої Порядком №260, виникло з 01.06.2023р.
Для встановлення наявності/відсутності у ОСОБА_1 права на отримання додаткової грошової винагороди за період з 10 червня 2023 року по 07 лютого 2024 року необхідне документальне підтвердження проведення ним підготовки та навчання персоналу.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження проведення інструкторсько-викладацьких занять у навчальному батальйоні резерву сержантського складу за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачем надано журнали викладача циклової комісії з вогневої підготовки навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 №192/29/21 та №29/21/249, а також плани-конспекти проведення занять з вогневої підготовки з особовим складом навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 .
За висновками суду, вказаними документами підтверджено право ОСОБА_1 на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої Порядком №260, за спірний період.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки пунктом 3 розділу ХХХV Порядку №260 передбачено чіткий перелік документів, якими має бути підтверджено проведення підготовки у навчальних військових частинах з тим, аби військовослужбовець набув право на виплату додаткової грошової винагороди, як особа, що займає посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах.
Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надано належного документального підтвердження проведення інструкторсько-викладацьких занять у навчальному батальйоні резерву сержантського складу, в тому числі звітної документації щодо проведення навчань/занять безперервно у період з 10 червня 2023 року по 07 лютого 2024 року.
Надані ОСОБА_1 журнали викладача циклової комісії з вогневої підготовки навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 №192/29/21 та №29/21/249 заповнювалися позивачем одноособово, керівництвом навчального закладу не перевірялися.
Більше того, як стверджує апелянт, позивач неодноразово перебував у спірний період в щорічних основних відпусках (у період з 10.08.2023р. по 24.08.2023р. - наказ №221 від 01.08.2023р.; у період з 28.12.2023р. по 11.01.2024р. - наказ №374 від 26.12.2023р.) та на лікарняному (у період з 06.02.2024р. по 29.02.2024р. - накази №45 від 06.02.2024р., №72 від 29.02.2024р.). У період відсутності позивача на військовій службі останній не мав права на отримання додаткової винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу під час воєнного стану.
Як вбачається з наданих апелянтом доказів позивачем за весь час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 звітна документація щодо проведення навчань/занять подавалася лише за 08.11.2023р., 11.11.2023р., 13.01.2024р., з 15.01.2024р. по 18.01.2024р.
На підставі звітності позивача командиром його підрозділу - командиром навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 поданий рапорт від 12.12.2023р. №12581 на ім'я командира військової частини щодо виплати підлеглому особовому складу, який обіймає посади керівного та інструкторсько-викладацького складу, додаткову винагороду за листопад 2023 року.
Згідно пункту 5 та додатку 5 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2023р. №1396 капітану ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду за листопад 2023 року (2 доби).
На підставі звітності позивача командиром його підрозділу - командиром навчального батальйону резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 поданий рапорт від 05.02.2024р. №1544 на ім'я командира військової частини щодо виплати підлеглому особовому складу, який обіймає посади керівного та інструкторсько-викладацького складу, додаткову винагороду за січень 2024 року.
Згідно пункту 9 та додатку 9 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2024р. №180 капітану ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду за січень 2024 року (5 діб).
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутнє належне документальне підтвердження проведення ОСОБА_1 інструкторсько-викладацьких занять у навчальному батальйоні резерву сержантського складу у період з 10 червня 2023 року по 07 лютого 2024 року (за винятком 08.11.2023р., 11.11.2023р., 13.01.2024р., з 15.01.2024р. по 18.01.2024р., за які позивач отримав додаткову винагороду, що останнім не заперечується), тому відсутні правові підстави для виплати на його користь додаткової грошової винагороди, передбаченої Порядком №260.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 фактично не заперечує доводів військової частини про не підтвердження належними доказами його права на отримання додаткової грошової винагороди, передбаченої Порядком №260. Апелянт стверджує, що оскільки докази щодо протилежного не надано відповідачем до суду першої інстанції, тому, на підставі положень ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції повинен не враховувати їх при вирішенні спору.
Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи позивача, оскільки враховуючи, що Порядком №260 визначено перелік доказів, якими має бути підтверджено право військовослужбовця на отримання додаткової грошової винагороди, тому суд, на виконання положень частини четвертої статті 9 КАС України, зобов'язаний був вжити визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Наслідком неврахуванням судом першої інстанції при вирішенні спору принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі є не повне з'ясування судом обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції допущено не повне з'ясування обставин справи та, як наслідок, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому, відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції задовольняє таку скаргу, скасовує рішення суду від 14.11.2024р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови щодо виплати додаткової грошової винагороди та зобов'язання виплатити додаткову грошову винагороду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 10 березня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук