Справа № 275/1301/24
10 березня 2025 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Миколайчука П.В.,
із секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
05.12.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Брусилівського районного суду Житомирської області з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 19.02.2021 року №2150, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості в розмірі 54 718,38 грн.
Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 09.12.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 від 05.12.2024 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 19.02.2021 №2150, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. (а.с.33-34).
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 30.01.2025 позов задоволено. Також рішенням суду вирішено питання про судові витрати - стягнуто з відповідача на користь позивача 1211,20 грн судового збору та 4000 гривень витрат на правничу допомогу.
27.02.2025 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення. Заява мотивована тим, що судом, при ухваленні рішення, було не в повному обсязі вирішено питання щодо розподілу судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову в розмірі 605,50 грн. Також заявник вказує, що судом не в повній мірі вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу позивача, оскільки він поніс їх на суму 8000 грн, що підтверджено відповідними доказами. Оскільки судом стягнуто 4000 грн. витрат на правничу допомогу, то просив додатковим рішенням також стягнути з відповідача ще 4000 грн.. Вказує, що виходячи з принципу свободи договорів та відповідної судової практики, розмір гонорару, погодженого позивачем та адвокатом, не можуть бути предметом судової оцінки та має стягуватися з відповідача в повному розмірі в зв'язку із задоволенням позову.
27.02.2025 до суду надійшли письмові заперечення відповідача ТОВ «Дебт Форс» на заяву про ухвалення додаткового рішення. В них сторона вказує, що питання про витрати позивача на правничу допомогу вже були вирішені при ухваленні рішення по суті. Тому повторне вирішення вказаного питання судом є безпідставним. Також вказали на відсутність доказів понесення вказаних витрат та відповідності їх розміру вимогам розумності та необхідності.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, повідомлені належним чином, тому суд розглядає справу без їх участі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши доводи, клопотання про постановлення додаткового рішення та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності, суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
Відповідно п. 20 ППВС України «Про судове рішення в цивільній справі» від 18.12.2009 N 14, додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК ( 1618-15 ); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про
права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Пунктом першим частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. (Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).
Судом встановлено, що в першій заяві по суті спору позивач вказав на свої орієнтовні витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн (а.с.8).
В ході розгляду справи відповідачем було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в якому відповідач заперечив щодо розумності розміру витрат позивача в сумі 8000 грн (а.с.50).
Ухвалюючи рішення від 30.01.2025, судом вирішувалось питання щодо судових витрат, зокрема - і щодо витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 8000 грн, яка йому надавалась адвокатом Палієм В.П. за договором від 15.11.2024. При цьому судом було обгрунтовано свої висновки по частковому стягненню вказаних витрат з відповідача на суму 4000 грн., а не в розмірі 8000 грн, як просив позивач.
Тобто суд на виконання вимог п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України вирішив та зазначив у резолютивній частині своє рішення щодо витрат позивача на правничу допомогу.
Відповідно, судом не було проігноровано питання розподілу витрат на правничу допомогу, що б дало підстави для ухвалення в цій частині додаткового рішення за п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України.
Як вбачається з доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення доказів та їх змісту, позивач ОСОБА_1 свою заяву обгрунтовує тими ж обставинами, які суд врахував при ухваленні рішення - понесеними позивачем витратами на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. Фактично, заявник просить повторно розглянути питання щодо судових витрат на правничу допомогу та по-новому вирішити це питання, стягнувши вказані витрати позивача у повному обсязі.
За наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки вказане питання вже було вирішено судом при ухваленні рішення по суті спору, тобто відсутні підстави, визначені п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України.
При цьому незгода з тим, як суд вирішив питання про стягнення витрат на правничу допомогу сторони не є підставою для ухвалення додаткового рішення, а може бути підставою для оскарження рішення суду в апеляційному порядку.
Щодо стягнення витрат у виді судового збору
Так, у вказаній справі позивач звертався з заявою про забезпечення позову, при зверненні з якою поніс витрати по сплату судового збору в розмірі 605,60 грн (а.с. 3 провадження № 2-з/275/16/2024).
В свою чергу, ухвалюючи рішення по суті спору, судом не було вирішено питання про розподіл вказаних судових витрат, а лише розподілено витрати у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовною заявою, в розмірі 1211, 20 грн.
За наведеного, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Оскільки позовні вимог ОСОБА_1 були судом задоволені в повному обсязі, заява про забезпечення позову ухвалою суду від 09.12.2024 також була задоволена, то на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрат у виді судового збору, які поніс позивач, звертаюсь до суду з заявою про забезпечення позову, підлягають стягненню з відповідача.
Отже, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню в частині вирішення питання про стягнення з відповідача витрат у вигляді судового збору, понесеного позивачем при звернені до суду з заявою про забезпечення позову.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 133, 137, 141, 246, 263, 265, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 в іншій частині.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складене судом 10.03.2025.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс", місце знаходження: м. Київ, вул. Княжий Затон 9, офіс 1, ЄДРПОУ 43577608.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович, місце знаходження: м. Київ, вул. Гніздовського Якова 1, офіс 308, РНОКПП - НОМЕР_2 .
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", місце знаходження: м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз 5-Б, Ю, ЄДРПОУ 36799749.
Суддя П.В. Миколайчук