Справа № 183/4714/24
№ 2/183/880/25
28 січня 2025 року м. Самар Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., за участі секретаря судового засідання Болкарьової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради, третя особа - Державний нотаріус Другої Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Людмила Петрівна про визнання права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, суд -
09 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Губиниської селищної ради, третя особа - Державний нотаріус Другої Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Людмила Петрівна про визнання права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом, у якому просить визнати за ним право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 19,000 га, кадастровий номер: 1223286000:01:035:0016, розташованої на території Попаснянської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданої для ведення фермерського господарства на території Попаснянської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер - ОСОБА_2 . Спадкоємцями першої черги спадкування законом після смерті ОСОБА_2 є позивач, інші спадкоємці відсутні. Після його смерті, відкрилася спадщина, в тому числі і на земельну ділянку площею 19,0000 га, кадастровий номер 1223286000:01:035:0016, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарського, місцезнаходження якої територія Попаснянської сільської ради, Новомосковського району Дніпропетровської області, належної спадкодавцю на підставі державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 14.01.1993 р., на підставі рішення Попаснянської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 09 жовтня 1992 року, акт зареєстровано в Книзі записі державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за № 501. Позивач у встановлений законом шестимісячний строк, звернувся до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за № 417/13 від 05.09.2014 року було відмовлено в видачі свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, земельну ділянку та Фермерське господарство «Геліос». На час смерті спадкодавця ОСОБА_2 у довічному володінні перебувала земельна ділянка загальною площею 19,000 га, розташована на території Попаснянської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, наданої для ведення фермерського господарства на території Попаснянської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Право довічного успадкованого володіння землею за ОСОБА_2 підтверджується Державним актом на право довічного успадкованого володіння землею від 14.01.1993 року виданого на підставі рішення Попаснянської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 09 жовтня 1992 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за № 501. При зверненні позивача до державного нотаріуса Крутько Л.П. із заявою про видачу на його ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , на земельну ділянку загальною площею 19,0000 га, кадастровий номер: 1223286000:01:035:0016, яка надавалась померлому у довічне успадковане володіння на підставі Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 14 січня 1993 року, він отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 28.11.2023 року де йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку в зв'язку з тим, що Державний акт на право довічного успадковуваного володіння землею від 14 січня 1993 року на підставі рішення Попаснянської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 09 жовтня 1992 року, не може бути прийнятий в якості документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, оскільки відповідно до п 4.15 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказам Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, а також чинним законодавством не передбачена можливість переходу права довічного успадковуваного землеволодіння після смерті володільця. У зв'язку з тим, що іншим чином ніж рішенням суду він не може захистити свої права, вимушений звернутися до суду з позовом.
Відповідачем відзиву на позов не подано.
17 травня 2024 року ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у цивільній справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року витребувані докази у справі - спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 28 січня 2025 року підготовче провадження у справі закрите та призначено справу до судового розгляду.
Позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Третя особа - Державний нотаріус Другої Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Людмила Петрівна в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , про що виконавчим комітетом Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис № 24 від 21 жовтня 2013 року.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком вказаний ОСОБА_2 .
Згідно державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 14 січня 1993 року ОСОБА_2 виданий акт на підставі рішення Попаснянської сільської Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 09 жовтня 1992 року на довічне успадковуване володіння 19,0 га землі для організації фермерського господарства. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за № 501.
Крім того, згідно статуту Фермерського господарства «Геліос» (ЄДРПОУ 21901552), затвердженого 07 липня 2021 року, засновником фермерського господарства «Геліос» є ОСОБА_1 . Вказаний статут посвідчений приватним нотаріусом Працевич В.В. за реєстровим № 1877.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 березня 2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером 1223286000:01:035:0016 площею 19 га, розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району та призначена для ведення фермерського господарства.
З копії спадкової справи № 1102 за 2013 рік, заведеної після смерті ОСОБА_2 вбачається, що:
- 23 жовтня 2013 року з заявою про прийняття спадщини за законом звернувся позивач ОСОБА_1 ;
- згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 35487288 від 23.10.2013 - інформація в реєстрі відсутня;
- згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №35487322 від 23.10.2013 - інформація в реєстрі відсутня;
- згідно довідки, виданої виконкомом Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований та постійно проживав до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживав син - ОСОБА_1 , 1983 року народження;
- згідно довідки, виданої виконкомом Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, вбачається, що заповіт від ОСОБА_2 у виконкомі сільської ради не посвідчувався;
- 28 листопада 2023 року з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулась ОСОБА_4 , яка діяла за довіреністю від імені ОСОБА_1 .
Таким чином, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є його син ОСОБА_1 , у відповідності до ч. 3 ст. 1268 та ст. 1261 ЦК України.
Державним нотаріусом Крутько Л.П. листом за №2132/02-14 від 28.11.2023 року ОСОБА_1 роз'яснено, що відповідно до державного акту на право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, виданого 14 січня 1993 року Попасненською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області на ім'я ОСОБА_2 - зазначений документ не посвідчує право власності на земельну ділянку, що не дає можливості видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки земельна ділянка не належить спадкодавцеві. Для вирішення вказаного питання щодо спадкування після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 запропоновано звернутися до суду.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право, на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідно виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно з пунктом «а» частини 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можу складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Стаття 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 ст. 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державно реєстрації.
Згідно із частиною 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 ст. 407 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини, далі - ЦК України) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Відповідно до частини 2 ст. 407 ЦК України, та частини 2 ст. 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
При цьому відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.
Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Ц свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянкам на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, по життєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з не переоформленням правового титулу.
Конституційний Суд України вважав, встановлення обов'язку громадян що переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв'язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.
Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції країни (є неконституційними), положення:
- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного фінансового та забезпечення;
- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.
Аналізуючи зазначені норми закону та враховуючи всі обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Губиниської селищної ради, третя особа - Державний нотаріус Другої Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Людмила Петрівна про визнання права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою площею 19,0000 га, кадастровий номер: 1223286000:01:035:0016, розташованої на території Попаснянської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, наданої для ведення фермерського господарства на території Попаснянської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею від 14 січня 1993 року, виданого на підставі рішення Попаснянської сільської Ради народних депутаті Новомосковського району Дніпропетровської області від 09 жовтня 1992 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №501 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , електронна пошта: відсутня)
Відповідач: Губиниська селищна рада (Код ЄДРПОУ 04338457, адреса місцязнаходження: вул. Шевченко, будинок 16, смт. Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровської області, 51250, електронна пошта: gubinsel@ukr.net)
Третя особа: Державний нотаріус Другої Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Людмила Петрівна (код ЄДРПОУ 05466105, адреса місцезнаходження: пл. Героїв, будинок 1, м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, 51200, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 )
Рішення суду складене і підписане 28 січня 2025 року.
Суддя І.Г.Дубовенко