10 березня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5215/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг у сумі 75325,41 грн до місцевого бюджету.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та земельного податку з фізичних осіб, на загальну суму 75325,41 грн, який підлягає примусовому стягненню.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому наголошував на невірному нарахуванні податкових зобов'язань та просив, зокрема, відмовити у задоволенні позовних вимог у частині, де неправомірно застосовані завищені ставки податку.
Позивач подав відповідь на відзив, в якій наголошував на обґрунтованості заявлених вимог, а тому просив задовольнити позовні вимоги.
Також відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів, в якому вказав, що звертався до позивача із заявою про перерахунок податку на нерухоме майно за 2022-2023 роки, за результатами чого отримав від податкового органу копії податкових повідомлень-рішень, якими здійснено відповідний перерахунок податку на нерухоме майно.
Враховуючи проведений перерахунок податку на нерухомість, позивач подав до суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому зазначив про відсутність у відповідача податкового боргу на суму 34417,14 грн, а тому сума, що підлягає стягненню, становить 40908,27 грн.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно розрахунку заборгованості, податкових повідомлень-рішень встановлено, що за відповідачем обліковувалась заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та земельного податку з фізичних осіб, на загальну суму 75325,41.
Крім того, податковим органом було прийнято та надіслано відповідачу податкову вимогу форми, в якій визначено загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач звертався до позивача із заявою про перерахунок податку на нерухоме майно за 2022-2023 роки, за результатами чого отримав від податкового органу копії податкових повідомлень-рішень, якими здійснено відповідний перерахунок податкових зобов'язань. За результатами проведеного перерахунку частина податкового боргу у сумі 34417,14 грн у відповідача відсутня, що підтверджено позивачем в ході судового розгляду справи. Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягненню, становить 40908,27 грн.
Мотивувальна частина
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. а) пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є: а) дані державного земельного кадастру; б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно з п. 287.5 ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Як встановлено судовим розглядом справи, відповідач належним чином не виконував взяті на себе обов'язки щодо сплати податкових зобов'язань, у зв'язку із чим така заборгованість у сумі 40908,27 грн підлягає примусовому стягненню.
Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Податковим органом відповідачу надсилалась податкова вимога на суму податкового боргу, однак заборгованість у добровільному порядку сплачена не була.
Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві, то суд зазначає, що такі фактично подані у зв'язку із незгодою відповідача з нарахуванням відповідних податкових зобов'язань.
Разом з тим, в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності нарахування податкових зобов'язань, прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, як і питання правильності визначення у них сум, не є предметом даного спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 19.02.2019 року справа № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
Також суд звертає увагу, що у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 300/2859/22.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що викладені відповідачем у відзиві доводи щодо невірності та некоректності нарахованих податкових зобов'язань, не спростовують доводів позивача про наявність підстав для примусового стягнення податкового боргу в сумі 40908,27 грн.
Крім того, у відзиві відповідач зазначив про направлення податкових повідомлень - рішень на некоректну адресу, у зв'язку із чим він не отримував податкові повідомлення, а тому не був обізнаний щодо вимог податкового органу.
Проте, суд звертає увагу, що із відповідними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач був ознайомлений в ході судового розгляду справи, оскільки копії таких рішень були долучені позивачем до позовної заяви та направлялись відповідачу.
При цьому, відповідач не надав до суду належних доказів оскарження або ж скасування (в адміністративному чи судовому порядку) податкових повідомлень-рішень, які стосуються нарахованих податкових зобов'язань, а отже такі на момент судового розгляду у цій справі є чинними.
При вирішенні спору також слід зазначити, що відповідно до п.п 16.11.1 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.
Згідно пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Разом з тим, у поданому відзиві відповідач лише зазначає про зміну фактично зареєстрованого місця проживання, однак відсутні докази повідомлення податкового органу про таку зміну.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг на суму 40908,27 грн, який добровільно сплачений не був. Позовні вимоги податкового органу, з урахуванням зменшених позовних вимог, обґрунтовані належним чином та підтверджуються відповідними доказами, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Судові витрати
У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 263 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 40908,27 грн до місцевого бюджету.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200А, м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 58013, ЄДРПОУ 44057187);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Т.М. Брезіна