про залишення позовної заяви без руху
10 березня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 640/20648/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:
№0005901306 від 27.10.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 70 277,25 грн, у т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 56221,80 грн, за штрафними санкціями 14055,45 грн;
№0005891306 від 27.10.2016, яким застосовано штраф податку на доходи фізичних осіб у сумі 170,00 грн;
№0005911306 від 27.10.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на 5327,89 грн, у т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 4262,31 грн, за штрафними санкціями 1065,58 грн.
Підставою позову зазначає порушення спірним рішенням своїх прав у сфері публічно-правових відносин.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За наслідками автоматизованого розподілу судових справ між судами визначено суд для розгляду справи №640/20648/21 Полтавський окружний адміністративний суд.
Матеріали справи №640/20648/21 було направлено до Полтавського окружного адміністративного суду та зареєстровано судом 04.03.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.03.2025 визначено суддю для розгляду справи Ясиновського І.Г.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Замінено відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України, ідентифікаційний код 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка 33/19, м. Київ, 04655).
До матеріалів справи долучено клопотання представника відповідача про залишення без розгляду, відповідно до якого наголошено на пропуску позивачем строку звернення до суду.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
В силу пункту 13 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом позову є протиправні, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення від 27.10.2016 №0005901306, №0005891306, №0005911306.
Разом з тим, позовна заява подана до суду представником позивача 21.07.2021 (відповідно до відмітки поштового відділення на конверті).
Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2020 року по справі 500/2486/19 до ч.4 ст.122 КАС України необхідно застосувати також положення ч.1 ст.122 КАС України щодо встановлення іншого строку звернення до суду ПКУ, а саме строк оскарження до суду встановлюється протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п.56.17 ст.56 ПКУ.
Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 року по справі 500/2486/19 відступив від правових висновків, які тривалий час застосовувались суб'єктами господарювання щодо визначення строку звернення до суду 1095 днів.
Разом з цим, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Доказів поважності причин, які б об'єктивно перешкоджали звернутися до суду з даним позовом у встановлений строк, позивачем суду не надані.
Крім того, суд враховує, що позиція щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду неодноразово застосовувалась Верховним судом раніше, а тому посилання позивача на зміну сталої практики як на підставу для поновлення строку є безпідставними.
Тлумачення позивачем норм Податкового кодексу України, як пріоритетними щодо строку звернення до суду, в супереч вимогам спеціального нормативного акту, який регулює процесуальні строки звернення до суду за захистом прав, а саме - Кодексу адміністративного судочинства України, не є належною причиною пропуску строку звернення до суду.
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).
Суд зазначає, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 04.10.2010 у справі "Меньшакова проти України (заява № 377/02) зазначено, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на "розгляд" спору судом (наприклад, рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ).
Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93). Європейський суд з прав людини підкреслює, що у сфері тлумачення національного законодавства, зокрема, процесуальних правил, що застосовуються у судовому провадженні, його роль обмежується перевіркою того, чи результати такого тлумачення національними органами влади, особливо судами, відповідають Конвенції (рішення у справі "Звольський та Звольська проти Чешської Республіки" (Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic), заява № 46129/99, п. 46, ЕСПЛ 2002-ІХ).
Крім того, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно з частиною шостою статті 161 цього ж Кодексу у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Всупереч положенням частини шостої статті 161 КАС України позивач не додав до позову заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, позовна заява не відповідає вимогам частини п'ятої статті 160 та частини сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.Г. Ясиновський