про повернення позовної заяви
10 березня 2025 року м. Київ № 320/61134/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012) щодо не проведення перерахунку та не перепризначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок, виплату та перепризначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05.02.2003 по теперішній час як працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 з урахуванням стажу14.03.1972 по 01.10.1973 та з 14.09.1976 по 28.10.1979 в Сургутській районній лікарні Тюменської області в подвійному розмірі та здійснити виплату з урахуванням виплачених коштів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом (з 05.02.2003 року по 10 квітня 2024 року), у якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин пропуску цього строку, або ж уточнити позовні вимоги з урахуванням строку звернення до суду.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку, у якій посилається на те, що позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявами про перерахунок пенсії, однак листами відповідача повідомлялось про відсутність підстав для такого перерахунку. При цьому, позивач є внутрішньо переміщеною особою з травня 2022 року, а її місце проживання було місто Бердянськ, яке на теперішній час тимчасово окуповане. Вимушено покидаючи своє місце проживання вся документація була залишена у м.Бердянську, у зв'язку з чим позивач позбавлена можливості надати такі листи відповідача.
Під час вирішення питання щодо звернення із цим позовом в межах строку звернення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 05.02.2003 як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду з позовною заявою, представник позивача посилається на те, що позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявами про перерахунок пенсії, однак листами відповідача повідомлялось про відсутність підстав для такого перерахунку. При цьому, позивач є внутрішньо переміщеною особою з травня 2022 року, а її місце проживання було місто Бердянськ, яке на теперішній час тимчасово окуповане. Вимушено покидаючи своє місце проживання вся документація була залишена у м.Бердянську, у зв'язку з чим позивач позбавлена можливості надати такі листи відповідача.
Суд зазначає, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. На теперішній час строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Водночас, суд звертає увагу, що з виникненням її порушеного права, як вважає позивач, вона вже була обізнана до запровадження воєнного стану в Україні.
У той же час суд зазначає, що у разі оскарження дій, бездіяльності, рішення суб'єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивач має навести переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем не наведено.
Жодних інших належних та допустимих доказів чи пояснень щодо причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, ніж тих, що зазначені в заяві, представник позивача не навів, відповідно, суд не встановив обставин та поважних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Суд повторює, що отримання позивачем листа ГУПФ України в Запорізькій області не змінює момент, з якого позивач мала довідатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що наведена, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі №607/7919/17, від 16.05.2018 у справі №521/9634/17, від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 21.02.2024 у справі №240/27663/23 та ін.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Натомість у цій справі, позивач не навела змістовних і вагомих доводів щодо вчинення нею усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати її процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку та не довела, що в цій справі можливість вчасного подання нею позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від її волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним; воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
Зокрема, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
За відсутності у матеріалах позову належних доказів, що свідчили б про наявність об'єктивних, непереборних обставин неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що строк звернення з цим позовом позивачем пропущений без наявності на те поважних причин.
А тому у задоволенні заяви представника позивача про поновлення цього строку належить відмовити.
У силу частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 05.02.2003 по 10.04.2024 належить повернути позивачу.
Керуючись статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 05.02.2003 по 10.04.2024 повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання тексту ухвали.
Суддя Кочанова П.В.