10 березня 2025 року Справа № 280/11060/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Лещенко В.М.» (вул. Шкільна, буд. 11, с. Михайлівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70030), представник позивача - адвоката Мітасова Миколи Івановича (вул. Гарнізонна, 81, м. Запоріжжя, 69093), до Волинської митниці (вул. Призалізнина, буд. 13, с. Римачі, Любомлинський район, Волинська область, 44350) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,
28.11.2024 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства «Лещенко В.М.» (далі - позивач, С(Ф)Г «Лещенко В.М.»), представник позивача - адвоката Мітасова Миколи Івановича, до Волинської митниці (після уточнення позовних вимог) (далі - відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача №UA205050/2024/000238/2 від 08.10.2024 року про коригування митної вартості товару;
визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000956 від 08.10.2024 року;
Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по даній справі, призначити справу за цим позовом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 03.12.2024 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
10.12.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 16.12.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.
30.12.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача до суду надійшов відзив на позов (вх.60305), в якому митний орган позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
21.08.2024 С(Ф)Г «Лещенко В.М.» (Україна, Запорізька обл., Вільнянський район, с. Михайлівка) (Покупець) уклало з компанією «IG Agro Limited» (Велика Британія) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №6LS-IG на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємними частинами даного контракту.
В подальшому компанією-продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації (Додатку) №1 до контракту №6LSIG від 21.08.2024 року, інвойсу № 086/2024, 087/2024 від 21.08.2024 року було здійснено поставку товару (комбайну, жатки та візку до комбайна).
Товарна партія поставлялася на умовах DAP згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010». Базис поставки DAP, визначений в Міжнародних торговельних правилах «ІНКОТЕРМС 2010», покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпорті мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи будь-які збори для експорту з країни відправлення. Ціна DAP (DAP price) - це вартість товару, що включає всі витрати, які несе продавець для забезпечення доставки товару у визначене місце призначення, узгоджене сторонами договору, є інвайсовою або митною, оскільки вона відображає повну вартість товару, включаючи витрати продавця на транспортування до угодженого місця призначення. Вказується у рахунку - фактурі, який продавець надає покупцю, є основою розрахунків між сторонами. У договірну ціну DAP (DAP price) входять: вартість товару; витрати на транспортування до місця призначення; інші витрати, що виникають у процесі виконання обов'язків продавця відповідно до умов договору.
Таким чином, складовими митної вартості товару є інвайсова вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в місце призначення (до кордону України).
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано С(Ф)Г «Лещенко В.М.» до Митниці за електронною митною декларацією (ЕМД), а саме: ЕМД за №24UA205050035776U5 від 08.10.2024 поставленого товару на суму 76 000,00 англійських фунтів стерлінгів.
Митна вартість зазначеного товару позивачем була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивачем було надано митному органу документи, передбачені ч. 2 та ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: митну декларація №24UA205050035776U5 від 08.10.2024; зовнішньоекономічний контракт №6LS-IG від 21.08.2024; Додаток №1 (специфікацію) до нього від 21.08.2024 року; платіжну інструкцію в іноземній валюті №1619 від 27.08.2024; митну декларацію країни відправлення №24GBAUSDYG23KGIAA0 від 30.09.2024; міжнародну товаро-транспортну накладну б/н від 30.09.2024; висновок експерта від 08.10.2024 №1605; акт проведення огляду товарів, транспортний документ, комерційну пропозицію, фото, а також надані технічні характеристики товару та номери шасі.
Під час контролю правильності визначення митної вартості товару, Митницею було направлено позивачу електронне повідомлення, відповідно до якого митним органом виявлені розбіжності у наданих позивачем документах, які, на думку відповідача, впливають на числове значення митної вартості та не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, яка підтверджує митну вартість товару.
Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, Митницею були додатково витребувані від позивача наступні документи: «…1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями…», на що позивач надав митному органу Акт технічного стану б/н від 30.09.2024 року та комерційну пропозицію б/н від 19.09.2024 року. Листом вих. №08/1 від 08.10.2024 Декларант (Представник - ФОП ОСОБА_1 ) зазначив, що по МД №24UA205050035776U5 від 08.10.2024, усі наявні у позивача документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок вартості, здійснений декларантом, надані митному органу у повному обсязі, у зв'язку із чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть.
08.10.2024 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA205050/2024/000238/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару №1 скоригована Митницею за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації.
Відповідно до зазначеного рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. В додатку від 21.08.2024 №1 до Контракту від 21.08.2024 №6LS-IG, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 27.08.2024 №1619 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою №216.
Митна декларація країни відправлення від 30.09.2024 № 24GBAUSDYG23KGIAA0 не може бути взята до уваги, оскільки згідно з графою 1 «DECLARATION» така декларація типу ЕX D, що відповідно до законодавства Європейського Союзу не є остаточним документом, який підтверджує факт здійснення експорту, та подається до того, як декларант зможе пред'явити товари митній адміністрації, що підтверджується відсутністю в ній дати експорту товару та відміток митного органу країни відправлення.
Окрім того, в даній митній декларації країни відправлення вказані номери ТЗ відмінні від номерів ТЗ, зазначених в CMR від 30.09.2024 б/н.
На думку відповідача, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв'язку із нібито, неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта- митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС.
За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено,- зернозбирального комбайну без жниварки, що був у використанні, ідентичної марки- JOHN DEERE, подібної моделі- S685HM, ідентичного календарного року виготовлення- 2014, з подібною потужністю (425 квт), з ідентичною країною походження- Німеччина, який також ввозився з Великобританії на умовах поставки DAP, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 104804,9 GBP за шт. (МД від 21.06.2024 за №UA101020/2024/022977).
Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, позивач задекларував зазначений товар митною декларацією №24UA205050035805U1, сплатив 819200,96 грн митних платежів (ПДВ), а митниця випустила товар у вільний обіг.
Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної скоригованої відповідачем, склала 310 486,86 грн. - п. 47 (сп 55) митної декларації по 6 методу №24UA205050035805U1 з відстрочкою платежу до 06.01.2025.
Вважаючи, що зазначене вище Рішення про коригування митної вартості товару та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000956 від 08.10.2024 є протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним Судом у аостановах: по справі №21-127а15 від 31.03.2015, по справі №815/4477/15 від 21.01.2020, по справі №813/1350/14 від 14.01.2020, по справі №160/8775/18 від 18.12.2019, по справі №804/2957/17 від 12.12.2019, по справі №814/2602/15 від 14.11.2019 та справах.
В оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості, у графі 33, Митниця зазначає розбіжності, які, на її думку, унеможливили митне оформлення задекларованих товару за основним методом і стали підставою для здійснення коригування: «Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України)».
Зазначені твердження Митниці є безпідставними, оскільки позивачем надано до митного органу усі наявні у останнього документи, які підтверджують митну вартість товару.
Крім того, Відповідач зазначив: «…Митна декларація країни відправлення від 30.09.2024 №24GBAUSDYG23KGIAA0 не може бути взята до уваги, оскільки згідно з графою 1 «DECLARATION» така декларація типу ЕX D, що відповідно до законодавства Європейського Союзу не є остаточним документом, який підтверджує факт здійснення експорту, та подається до того, як декларант зможе пред'явити товари митній адміністрації, що підтверджується відсутністю в ній дати експорту товару та відміток митного органу країни відправлення…», зазначені твердження Митниці також є безпідставними, оскільки копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Також Законом не встановлено обов'язку для суб'єкта декларування на території Сполученого Королівства надавати митну декларацію українському підприємству, або обов'язку суб'єкту декларування на території України подавати митну декларацію Сполученого Королівства митному органу України.
Копія митної декларації країни відправлення надана відповідачу позивачем, однак Митниця «не взяла до уваги МД від 30.09.2024 № 24GBAUSDYG23KGIAA0», та зазначила дану підставу, як таку що унеможливлює митне оформлення задекларованого товару за основним методом в оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості, у графі 33.
Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у Постанові від 19.03.2019 року у справі №810/4116/17, відповідно до якої ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару. Відтак відповідні зауваження Митниці безпідставні та необґрунтовані.
На лист, направлений Декларантом до відповідача від 08.10.2024 ха №08/1, в якому декларант зазначив, що надав усі наявні у нього документи, Митниця у своєму Рішенні вказала «…Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п. 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, як повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню…».
Висуваючи вищевикладені зауваження, митний орган не звертає уваги на подані декларантом документи та навпаки висуває твердження, що суперечить положенням МК України та діючого законодавства. Вказане свідчить про формальний підхід Митниці до розгляду та аналізу поданих документів. Документи, які були надані митному органу, підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість. Оплата товару здійснюється Покупцем в англійських фунтах стерлінгів шляхом банківського переказу на рахунок Продавця на підставі Специфікацій (Додатку) №1 до контракту №6LS-IG від 21.08.2024. Так, умовами оплати за товар визначено 100 % попередньої передоплати в сумі 92 550, 00 англійських фунтів стерлінгів. В подальшому, згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті №1619 від 27.08.2024 позивачем (Покупцем) на номер рахунка отримувача - компанії «IG Agro Limited» (Продавця) здійснена платіжна операція по переказу грошових коштів на рахунок продавця.
Під час митного оформлення оцінюваного товару, митниці була надана платіжна інструкція №1619 від 27.08.2024, якою Декларант підтвердив здійснення передплати у сумі 92 550, 00 англійських фунтів стерлінгів, так, позивач дотримався вимог п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, де одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Таким чином, Декларантом виконані вимоги діючого митного законодавства (ч. 2 ст. 53 МК України) щодо надання усіх наявних у нього банківських платіжних документів у разі здійснення оплати коштів за товар, які повною мірою ідентифікуються зі Специфікацією, рахунком-фактурою, задекларованими товарами та у сукупності з іншими наданими Митниці документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують заявлену товариством вартість товару за Контрактом та факт здійснення оплати за товар.
Суд звертаємо увагу на те, що жодна із зазначених вище підстав для коригування митної вартості задекларованого товару, не була визначена відповідачем як чинник розбіжностей при визначенні переліку документів, що вимагалися від позивача відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 53 МК України.
Щодо обрання відповідачем методу для визначення митної вартості.
Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення митниці, у ньому зазначені дата раніше оформлених ЕМД, їх реєстраційний номер та рівень до якого скориговано митну вартість, та найменування товару, у Рішенні не зазначено загальну кількість партії раніше оформлених товарів, загальну вагу товарної партії, вагу одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені: торгова марка, технічні характеристики товару, метод за яким скориговано митну вартість, умови поставки товарів, що має значення, оскільки відповідно до зазначених у рішенні відомостей, ціна раніше оформленої Митницею товарів встановлювалась виходячи з їх ціни за кілограм, а ціна задекларованого товару встановлювалась виходячи не з ваги товарів, а з їх технічних характеристик. При цьому ідентифікація раніше оформлених митницею товарів, на підставі лише зазначених митницею відомостей не можлива, тобто Митницею зазначене посилання виключно на раніше оформлену митну декларацію, і не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами.
У ході консультацій, до прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митницею представнику позивача для ознайомлення, з метою можливості проведення аналізу розрахунку, не надавалась інформація та документи щодо товару, раніше оформленого митним органом, хоча у листах-відповідях на електронні повідомлення від Митниці декларанту, позивачем заявлялась вимога про їх надання, що було проігноровано митним органом.
Тим самим митницею було порушено один із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини 1 статті 8 МК України), який означає обов'язок митного органу вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною митним органом у справі.
Це означає що митний орган повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі. Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товарів з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 року №815/6242/17).
Між тим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Приймаючи Рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України Митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.
Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у Постановах: від 30.01.2018 по справі №813/7903/14, від 18.12.2018 по справі №826/15706/13-а, від 29.01.2019 по справі №815/6827/17, від 16.04.2019 року по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має гуртуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС).
При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60б МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Таке тлумачення зазначеної правової норми повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судому постанові по справі №809/453/17 від 03.04.2018.
Таким чином, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені Митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування Митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Частиною 1статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1ст.4 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті. Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно із п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2, 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
На думку суду надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену ОСОБА_2 » митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними. По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Верховний Суд щодо умов оплати неодноразово висловлював правові позиції, відповідно до яких: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 Митного кодексу України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що у розумінні статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару» (Постанова від 02.03.2021по справі №380/842/20).
«У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова від 11.04.2018 по справі № 804/4680/16).
«Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей» (Постанова від 20.03.2018 по справі №815/4132/17).
«Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.» (Постанова від 19.11.2019 по cправі №804/911/14).
Відповідно ж до правової позиції Верховного суду, висловленій у постанові від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19 щодо відомостей платіжного доручення, судом визначено: «Квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує».
Таким чином позивачем виконані вимоги діючого митного законодавства (ч. 2 ст.53 МКУ) щодо надання усіх наявних у нього банківських платіжних документів, у разі здійснення оплати коштів за товар, які повною мірою ідентифікуються зі специфікаціями, рахунком-фактурою, задекларованими товарами та у сукупності з іншими наданими Митниці документами первинного бухгалтерського обліку підтверджують заявлену товариством вартість товару за контрактом та факт здійснення часткової оплати за товар.
Слід зазначити, що жодна з зазначених розбіжностей (на думку Митниці) у поданих позивачем документах, не були визначені відповідачем як чинник розбіжностей при визначенні переліку документів, що вимагалися від позивача в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованих товарних партій (в електронних повідомленнях).
Відповідачем не вказано, надання яких з витребуваних ним документів може підтвердити відповідність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.
Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем товару була визначена необґрунтовано, що в свою чергу надавало б митному органу права на коригування митної вартості товару.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки причини відмови, викладені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів, така картка також має протиправний характер та підлягає скасуванню.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на вищенаведені висновки суду.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин та досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 4657,30 грн., який слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «Лещенко В.М.» (вул. Шкільна, буд. 11, с. Михайлівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70030), представник позивача - адвоката Мітасова Миколи Івановича (вул. Гарнізонна, 81, м. Запоріжжя, 69093), до Волинської митниці (вул. Призалізнина, буд. 13, с. Римачі, Любомлинський район, Волинська область, 44350) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Волинської митниці №UA205050/2024/000238/2 від 08.10.2024 про коригування митної вартості товару.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/000956 від 08.10.2024, складену Волинською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Селянського (фермерського) господарства «Лещенко В.М.» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4657,30 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят сім гривень 30 копійка).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «10» березня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль