07 березня 2025 року Справа № 280/11139/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )
про: визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
02.12.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду рапорту від 14.11.2024 про звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та прийняти рішення за результатами його розгляду відповідно до вимог чинного законодавства;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Галинським В.С., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВН № 1388784 від 28.11.2024.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він з 22.05.2023 проходить військову службу у відповідача на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника першої групи інспекторів прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної служби четвертої прикордонної застави. У зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 як особою з інвалідністю ІІ групи, враховуючи відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, позивач 14.11.2024 подав своєму безпосередньому командиру рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу». Листом від 15.11.2024 № 08/4733-24-Вих «Про результати розгляду рапорту» відповідач відмовив позивачу у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки у матері позивача також наявний другий син ОСОБА_3 (1983 р.н.).
Позивач стверджує, що його брат ОСОБА_3 (1983 р.н.) 22.01.2018 виїхав з території України на транспортному засобі з номерним знаком НОМЕР_4 та до цього часу не повертався. Натомість, інших близьких родичів, які б могли здійснювати догляд за матір'ю позивача ОСОБА_2 як особою з інвалідністю ІІ групи, немає. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
13.12.2024 судом отримано відзив на позовну заяву (вх.№ 57275 від 13.12.2024), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки обов'язок піклуватись про мати позивача ОСОБА_2 як особу з інвалідністю ІІ групи, надавати їй допомогу і підтримку, та у разі необхідності здійснювати догляд за нею, покладений також на рідного брата позивача ОСОБА_3 (1983 р.н.), який є членом сім'ї першого ступеня споріднення. Також відповідач зауважив, що надана позивачем довідка до висновку МСЕК від 25.07.2024 № 073679 серія 12ААД не містить застереження щодо необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю позивача ОСОБА_2 . У свою чергу, позивач проходить військову службу у населеному пункті АДРЕСА_3 , у зв'язку з чим, на думку позивача не може проживати разом зі своєю матір'ю та, відповідно, здійснювати за нею постійний догляд.
Окремо у відзиві на позовну заяву відповідач акцентував увагу суду на тому, що рапорт позивача від 14.11.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» ним фактично розглянутий. Натомість, повторно не розглядаються звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вже вирішене по суті. З огляду на викладені обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
Позивач проходить військову службу у відповідача на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника першої групи інспекторів прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної служби четвертої прикордонної застави (місце дислокації - населений пункт АДРЕСА_3 ), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Витягу з Наказу відповідача від 22.05.2023 № 319-ОС «Про особовий склад» (а.с.42).
14.11.2024 позивач подав на ім'я свого безпосереднього керівника - начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце дислокації - населений пункт АДРЕСА_3 ) рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII), а саме - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та прийняти рішення за результатами його розгляду відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.43).
Зазначений рапорт обґрунтований тим, що мати позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду. При цьому, інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у матері позивача немає.
В якості додатків позивач долучив до рапорту такі документи: копію паспорту матері ОСОБА_2 (а.с.18-19); копію висновку ЛКК при КНП «Ренійська МЦЛ» від 09.08.2024 № 1/1111 (а.с.23); копію висновку від 10.05.2024 № 8/827 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (а.с.24); копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.11.2018 № 5129-52 (а.с.14); копію акту встановлення факту здійснення догляду № 242; копію заяви матері позивача ОСОБА_2 НОМЕР_5 (а.с.7); копію довідки до акту огляду МСЕК серія 12ААД № 073679 (а.с.25); копію свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.24); копію довідки про шлюб від 28.07.1987 (а.с.20); копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (а.с.21); копію свідоцтва про народження позивача (а.с.25); копію паспорту позивача (а.с.16); Витяг з бази даних щодо перетинання державного кордону відносно брата позивача ОСОБА_3 (1983 р.н.) (а.с.21).
Листом відповідача від 15.11.2024 № 08/4733-24-Вих «Про результати розгляду рапорту» позивачу було відмовлено у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю позивача ОСОБА_2 , оскільки у неї є син ОСОБА_3 (а.с.44).
Оцінюючи факт допущення відповідачем протиправної бездіяльності неприйняття рішення за результатами розгляду рапорту позивача від 14.11.2024 про його звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначається Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
За приписами ч. 3 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Частиною 3 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
За змістом п. 6 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII вирізняються такі види військової служби: 1) строкова військова служба; 2) військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; 3) військова служба за контрактом осіб рядового складу; 4) військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; 5) військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); 6) військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; 7) військова служба за призовом осіб офіцерського складу; 8) військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
- у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
- у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
- у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
- у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
- у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
- військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
- один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
- військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
- перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
- якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
У ч. 7 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII законодавець визначив, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 3 ст. 24 Закону Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, термін дії якого зберігається.
Крім того, 24.02.2022 Президентом України був виданий Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі - Указ Президента України від 24.02.2022 № 69/2022), яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Слід зазначити, що Закон України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон України від 12.05.2015 №389-VIII) визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Слід зазначити, що порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, визначаються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі - Положення).
За приписами абз.2 п. 12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку, подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання його на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
Відповідно до п. 241 Положення накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Так, судом встановлено, що позивач проходить військову службу у відповідача на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника першої групи інспекторів прикордонної служби першого відділення інспекторів прикордонної служби четвертої прикордонної застави (місце дислокації - населений пункт АДРЕСА_3 ) (а.с.42). Позивачем 14.11.2024 на ім'я свого безпосереднього керівника - начальника четвертої прикордонної застави був поданий рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та прийняти рішення за результатами його розгляду відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.43).
Також суд встановив, що 14.11.2024 начальник четвертої прикордонної застави погодив рапорт позивача та заявив клопотання по його суті начальнику відповідача (а.с.43). Однак, листом відповідача від 15.11.2024 № 08/4733 «Про результати розгляду рапорту» позивачу фактично було відмовлено у задоволенні рапорту від 14.11.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII, оскільки у матері позивача ОСОБА_2 є син ОСОБА_3 , 1983 р.н. (а.с.44).
У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що наріжним питанням, яке необхідно дослідити при розв'язанні даного публічно-правового спору, є документальна наявність інших осіб, які за законом можуть здійснювати постійний догляд за матір'ю позивача ОСОБА_2 як особою з інвалідністю ІІ групи, а також фактична можливість здійснення такою особою відповідного догляду.
З цією метою суд дослідив наявну у матеріалах справи копію листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 07.08.2024 № 19-5414908/24-Вих, наданого представнику позивача у порядку реагування на її адвокатський запит.
Даним листом Державна прикордонна служба України поінформувала представника позивача про те, що згідно з Витягом з наявної у Базі даних інформацією щодо запитуваного перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянином України ОСОБА_3 , 1983 р.н., згідно з яким останній виїхав з України 22.01.2018 о 4 год. 32 хв. через пункт пропуску Рені та станом на дату надання відповіді до України не повертався (а.с.21).
Крім того, судом досліджені наявні у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть батька позивача ОСОБА_5 від 09.07.1980 серія НОМЕР_6 (а.с.20), довідки Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 27.11.2024 № 2168 (а.с.15), а також нотаріально посвідченої заяви матері позивача ОСОБА_2 від 27.11.2024 (а.с.7).
Вказані документи сукупно очевидно засвідчують той факт, що у матері позивача ОСОБА_2 як особи з інвалідністю ІІ групи, окрім позивача, відсутні інші особи, які можуть здійснювати за нею постійний догляд.
Суд також встановив, що копії листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 07.08.2024 № 19-5414908/24-Вих (а.с.21), свідоцтва про смерть батька позивача ОСОБА_5 від 09.07.1980 серія НОМЕР_6 (а.с.20), довідки Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 27.11.2024 № 2168 (а.с.15), а також нотаріально посвідченої заяви матері позивача ОСОБА_2 від 27.11.2024 (а.с.7) долучались позивачем в якості додатків до рапорту від 14.11.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII, однак відповідач не надав їм належної правової оцінки. Достатніх доказів зворотнього відповідачем не надано.
Поряд із цим, суд вважає за необхідне зауважити, що, відмовляючи у задоволенні рапорту позивача від 14.11.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII, відповідач фактично вчинив безпосередньо активні дії, у зв'язку з чим позовна вимога про визнання протиправною саме бездіяльності у відповідній сфері правовідносин задоволенню не підлягає.
Нормою ч. 2 ст. 9 КАС України законодавець визначив, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій в спірних правовідносинах, суд, для ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах від порушень з боку відповідача, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та, відповідно визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у задоволенні рапорту від 14.11.2024 про його звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення позивача з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та прийняти рішення за результатами його розгляду відповідно до вимог чинного законодавства, суд виходить із такого.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду
Отже, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки діям відповідача щодо відмови позивачу у задоволенні рапорту від 14.11.2024 про його звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача про його звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та прийняти рішення за результатами його розгляду відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача про його звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та прийняти рішення за результатами його розгляду відповідно до вимог чинного законодавства, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у задоволенні рапорту від 14.11.2024 про його звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а також вмотивовано наявність правових підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути вказаний рапорт та прийняти рішення за результатами його розгляду відповідно до вимог чинного законодавства.
У свою чергу, відповідач не надав суду належних та достатніх доказів на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, підлягає частковому задоволенню, а саме у зазначеній вище частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат у даному випадку відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні рапорту від 14.11.2024 про його звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та прийняти рішення за результатами його розгляду відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 7 березня 2025 року.
Суддя О.В. Прудивус