10 березня 2025 року Справа № 280/10087/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, м. Запоріжжя, 69000) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400) про визнання протиправним та скасування рішення,
31.10.2024 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - позивач, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ») до Тернопільської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000158/2 від 27.05.2024.
Крім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по даній справі; призначити справу за цим позовом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України).
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 05.11.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судовий розгляд призначений без повідомлення (виклику) учасників справи.
18.11.2024 засобами системи «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№52765), в якому митний орган позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
27.12.2022 року ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією «YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO., LTD» (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №KL/4 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
В подальшому компанією «YINAN COUNTY KAI LILAI MACHINERY CO., LTD» відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, додатків (специфікацій) до нього: №2023-5 від 24.05.2024, №2023-7 від 20.06.2023, №2023-12 від 25.10.2023, №2023-3В2 від 25.10.2023, 2023-5А-z-w від 25.01.2024, рахунку-фактури №KL2023-12 від 25.10.2023, було здійснено поставку ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» товарів (трактори для сільськогосподарських робіт, колісні, нові; машини сільськогосподарські для оброблення ґрунту, навісні грунтофрези до тракторів та мотоблоків, запасні частини та обладнання для сільськогосподарської техніки), загальною вартістю 140 736,87 доларів США.
Перевезення товару здійснювалось відповідно до умов Договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №KL-2712/917/2022 від 27.12.2022, укладеного ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» з експедитором ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТІКС ЛТД». Вартість транспортних витрат товариства до митного кордону з Україною склала 13 500,00 дол. США.
Після ввезення в Україну товари були задекларовані до відділу митного оформлення №3 митного посту «Тернопіль» Тернопільської митниці шляхом електронного декларування за електронною митною декларацією (ЕМД) №24UA403070004508U6 від 24.05.2024 (номенклатура, кількість, характеристики товару зазначені у графі 31 ЕМД - Товари №№1-12).
Відповідно до п. 3.1 зовнішньоекономічного Контракту, зазначена товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010».
Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).
Митна вартість зазначеного товару декларантом була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України в сумі 154236,87 дол. США: 140736,87 дол. США (вартість товару) + 13500,00 дол. США (вартість транспортних витрат до кордону з Україною).
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №КL/4 від 27.12.2022; додатки (специфікації) до нього: №2023-5 від 24.05.2024, №2023-7 від 20.06.2023, №2023-12 від 25.10.2023, №2023-3В2 від 25.10.2023, 2023-5А-z-w від 25.01.2024; додаткову угоду №12 від 20.05.2024 до контракту; банківські платіжні інструкції щодо оплати вартості товару: №129 від 06.06.2023, №174 від 03.07.2023, №185 від 10.07.2023, №277 від 21.08.2023, №494 від 29.11.2023; заяви на купівлю валюти: №299 від 21.08.2023, №561 від 29.11.2023; виписки з банківського рахунку товариства за червень, липень, серпень, листопад 2023 року; рахунок-фактуру №KL2023-12 від 23.02.2024; пакувальний лист до нього від 23.02.2024; сертифікат країни походження товару №C243582743133057 від 23.03.2024; технічні характеристики товару; список номерів шасі.
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України позивач надав Митниці: договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №2712/917/2022 від 27.12.2022; коносамент №BW24020155 від 07.03.2024; залізничні товаро-транспортні накладні: №№04130, 04131 від 16.05.2024; заявку на перевезення №81 від 29.02.2024; рахунок на оплату послуг перевезення №L71151 від 08.05.2024; акт виконаних послуг від 20.05.2024; довідку про транспортні витрати від 20.05.2024.
Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, товариству було направлено електронне повідомлення від 24.05.2024, наступного змісту: «Повідомлення від митниці декларанту.
Початок консультації з митним органом: Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - транспортні(перевізні) документи. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: - копію митної декларації країни відправлення; - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи».
При цьому Митницею у означеному електронному повідомленні не зазначено наявність будь-яких розбіжностей у поданих декларантом товариства документах на підтвердження заявленої митної вартості спірної товарної партії та будь-якого обґрунтування витребування від товариства додаткових документів.
Листом вих. №10524 від 24.05.2024 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» додатково надало Митниці: прайс-лист виробника від 15.05.2024; комерційну пропозицію виробника від 15.05.2024; виписки з банківського рахунку товариства за червень, липень, серпень, листопад 2023, а також повідомило Митницю, що усі наявні у позивача, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
27.05.2024 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000158/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №№1-9 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» задекларувало зазначену партію товару, а Митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №24UA403070004562U9 від 28.05.2024.
Загальна різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої Митницею, склала 2611441,23грн.
Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та “В» “Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
Позивач, вважаючи, що зазначене вище Рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявленя за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України).
Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з частинами першою, другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
За правилами частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує з положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним Судом в усталеній правовій позиції, сформованій за наслідками касаційного розгляду цілого ряду справ та висловленій в Постановах по справі №815/4477/15 від 21 січня 2020 року, по справі №813/1350/14 від 14 січня 2020 року, по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, по справі №804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, по справі №814/2602/15 від 14 листопада 2019 року та інших справах.
Зі змісту приписів розділу III («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
В оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості, у графі 33, Митниця зазначає розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування, а саме:
«Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару:
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні(перевізні) документи;
- копія митної декларації країни відправлення;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією».
Щодо тверджень Митниці про ненадання позивачем інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Судом встановлено, що ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», для підтвердження митної вартості товару, разом з ЕМД були надані Митниці наступні платіжні та бухгалтерські документи: зовнішньоекономічний контракт №КL/4 від 27.12.2022; додатки (специфікації) до нього: №2023-5 від 24.05.2024, №2023-7 від 20.06.2023, №2023-12 від 25.10.2023, №2023-3В2 від 25.10.2023, №2023-5А-z-w від 25.01.2024; додаткову угоду №12 від 20.05.2024 до контракту; банківські платіжні інструкції щодо оплати вартості товару: №129 від 06.06.2023, №174 від 03.07.2023, №185 від 10.07.2023, №277 від 21.08.2023, №494 від 29.11.2023; заяви на купівлю валюти: №299 від 21.08.2023, №561 від 29.11.2023; виписки з банківського рахунку товариства за червень, липень, серпень, листопад 2023 року; рахунок-фактуру №KL2023-12 від 23.02.2024; пакувальний лист до нього від 23.02.2024. Листом №10524 від 24.05.2024 додатково були надані: прайс-лист виробника від 15.05.2024; комерційна пропозиція виробника від 15.05.2024; виписки з банківського рахунку товариства за червень, липень, серпень, листопад 2023року.
З наданих документів вбачається:
- Загальна вартість товару відповідно до специфікації №2023-5 складає 577560,00 дол. США. Оплата за цією специфікацією здійснена у повному обсязі відповідно до платіжних інструкцій №129 - 147322,81 дол. США; №174 - 430237,19 дол. США.
- Загальна вартість товару відповідно до специфікації №2023-7 складає 516072,00 дол. США. Оплата за даною також специфікацією здійснена у повному обсязі відповідно до платіжних інструкцій №185 - 326000,00 дол. США; №277 - 190 072,00 дол. США. (сплачена сума ідентифікується у заявці на купівлю валюти №299).
- Загальна вартість товару відповідно до специфікації № 2023-12 складає 110 380,00 дол. США. Оплата також здійснена у повному обсязі відповідно до платіжної інструкції №494 (сплачена сума ідентифікується у заявці на купівлю валюти №561).
- Загальна вартість товару відповідно до специфікації №2023-3В2 складає 867,00 дол. США, оплата здійснена не була, оскільки встановлений додатковою угодою №12 строк оплати не сплинув, у зв'язку з чим банківський платіжний документ позивачем Митниці не надавався.
- Загальна вартість товару відповідно до специфікації №2023-5А-z-w складає 435,87 дол. США, оплата також здійснена не була, оскільки встановлений у п. 6 специфікації строк для її здійснення не сплинув, тому банківський платіжний документ також Митниці не надавався.
Відповідно до п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 53 МКУ, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару для підтвердження заявленої митної вартості подаються митниці виключно у разі оплати рахунку, а інші інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару надаються виключно за наявності у декларанта.
Таким чином, позивачем виконані вимоги означеної правової норми та надані Митниці усі платіжні банківські та інші бухгалтерські документи, наявні у нього, якими підтверджено вартість товару та здійснення оплати його вартості на момент декларування спірної товарної партії, числові показники вартості товару у них не містять розбіжностей, кореспондуються між собою та ідентифікуються з задекларованими товарами, використовуючи відомості яких митниця мала можливість перевірити числові показники вартості товару та факт здійснення часткової оплати за товар, тому її вимога є безпідставною.
Твердження Митниці про ненадання позивачем транспортних перевізних документів не відповідає дійсності, оскільки усі наявні у ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» документи були надані ним Митниці в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованого товару: договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №2712/917/2022 від 27.12.2022; коносамент №BW24020155 від 07.03.2024; залізничні товаро-транспортні накладні: №№04130, 04131 від 16.05.2024; заявка на перевезення №81 від 29.02.2024; рахунок на оплату послуг перевезення №L71151 від 08.05.2024; акт виконаних послуг від 20.05.2024; довідка про транспортні витрати від 20.05.2024.
З наданих позивачем документів вбачається, що в даному випадку здійснювалось мультимодальне перевезення (різними видами транспорту на підставі одного договору) за маршрутом порт Кіндао, Китай - місто Тернопіль, Україна. При цьому перевезення задекларованого товару здійснювалось у 3-х 40-ка футових контейнерах.
Вартість транспортних витрат складає:
- вартість транспортування вантажу в за маршрутом Кіндао, Китай - Гданськ, Польща складає 10 500,00 доларів США, без ПДВ;
- вартість доставки залізничним транспортом за маршрутом Гданськ, Польща -Володимир-Волинський-Хрубешув складає 3 000,00 доларів США, за маршрутом Володимир-Волинський-Хрубешув - Тернопіль, Україна складає 5 610,00 доларів США, без ПДВ. Загальна вартість транспортних послуг складає 19 110,00 дол. США. Вантаж додатково не страхувався. Перевантаження контейнерів враховано. Таким чином вартість транспортних витрат до митного кордону з Україною складає 13 500,00 доларів США.
З наведеного вбачається, що факти прийняття товару до перевезення, його перевезення та числові показники заявленої транспортної складової митної вартості у зазначених документах повною мірою підтверджуються, кореспондуються між собою, ідентифікуються з задекларованими товарами, тобто Митниця мала можливість їх перевірити, тому її твердження про ненадання позивачем в спірному випадку декларування товару транспортних перевізних документів не відповідає дійсності.
Слід зазначити, що оплата транспортних послуг була здійснена позивачем у повному обсязі поза межами митного оформлення задекларованого товару та винесення Митницею спірного Рішення, відповідно до платіжної інструкції №898 від 27.06.2024.
Ненадання позивачем відповідачу в спірних випадках декларування таких додаткових документів, як: копії митної декларації країни відправлення; висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, обумовлено тим, що оскільки відповідно до частини 3 ст. 53 МКУ, вони передбачені як додаткові документи, що надаються (за їх наявності) на запит митниці, виключно у випадку, якщо надані документи, передбачені частиною 2 ст. 53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення.
Зовнішньоекономічним Контрактом №KL/4 (п.3.4, 3.5) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Таким чином позивач, в рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.
Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ані України, ані КНР не передбачено зобов'язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.
Також, з приводу ненадання декларації країни відправлення, Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Таким чином, зауваження Митниці про відсутність копії митної декларації протирічить положенням Митного кодексу.
Як зазначив позивач у позовній заяві, копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня в зв'язку з чим надання її є неможливим.
Щодо ненадання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціальною експертною організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.
Вартість товару підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, наданими позивачем Митниці в процесі декларування товару в обох спірних випадках, зазначеними вище: специфікаціями, додатковою угодою, рахунком на оплату, платіжними інструкціями щодо здійснення часткової оплати вартості товару, та додатковими документами: прайс-листом та комерційною пропозиціями, які не містять розбіжностей та кореспондуються між собою. Якість товару підтверджується наданими ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» до Митниці: сертифікатом країни походження товару, технічними характеристиками виробника товару, прайс-листом, комерційною пропозицією.
Таким чином такий висновок відсутній у позивача та не міг бути наданий Митниці для підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару.
Як вбачається з наведених вище висновків Верховного Суду, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Крім того, Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 по справі №804/441/18, від 18.12.2018 по справі №821/289/18 здійснено наступні правові висновки щодо положень частини 2 ст.53 МКУ: «Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів.
Верховний Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».
Оскільки надані позивачем до відповідача, на підтвердження заявленої митної вартості спірної товарної партії, вищезазначені документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, Митницею ж наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обгрунтована, більш того, Митницею взагалі не зазначено, в процесі консультацій щодо митного оформлення, жодної розбіжності у поданих позивачем документах, що свідчить про відсутність таких розбіжностей, а зазначені Митницею документи відсутні у позивача, то вимога Митниці про надання зазначених додаткових документів є протиправною.
Також відповідачем зазначено, що «До митного оформлення надано рахунок на перевезення від 08.05.2024 №L71151, довідку про транспортні витрати від 20.05.2024 №б/н, Заявка на перевезення №81 від 29.02.2024, договір про перевезення від 27.12.2022 №2712/917/2022 де експедитором/виконавцем зазначено «Global Container Lines Latvija SIA», хоча у накладних УМВС від 16.05.2024 №04130, та від 16.05.2024 №04131 наявна інформація, щодо перевізника «PKP LHS Sp. z.o.o», «Laude Smart Intermodal S.A» Інформація, яка б підтверджувала причетність «PKP LHS Sp. z.o.o», «Laude Smart Intermodal S.A» до перевезення залізничним транспортом окрім накладних УМВС відсутня, а саме відсутні рахунки про перевезення, банківські платіжні документи та договори між «Global Container Lines Latvija SIA» та «PKP LHS Sp. z.o.o», «Laude Smart Intermodal S.A»
Проте, зазначене твердження Митниці є помилковим з огляду на наступне.
Так, міжнародне перевезення товару, задекларованого товару здійснювалось відповідно до укладеного договору міжнародного морського перевезення (фрахту) №2712/917/2022 між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», як Замовником та компанією «Global Container Lines Latvija SIA», як Перевізником.
Згідно ст. 1, ч.1 ст. 14 Конвенції ООН «Про морське перевезення вантажів 1978 року» від 31.03.1978, перевізник означає будь-яку особу, якою або від імені якої з вантажовідправником укладено договір морського перевезення вантажу. Коли перевізник або фактичний перевізник приймає вантаж у своє відання, перевізник на вимогу вантажовідправника зобов'язаний видати вантажовідправнику коносамент.
Згідно зі ст. 1 «Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент» від 25.08.1924, перевізник включає власника судна або фрахтувальника, що є стороною в договорі перевезення з відправником.
Відповідно до ст. 133 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Кодексу торговельного мореплавства України, до мультимодальних перевезень і перевезень у прямому водному сполученні, що здійснюються за участю морських суден, правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньому випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює такі перевезення.
Як вбачається з відомостей заявки на перевезення Заявки №81 від 29.02.2024, рахунку на оплату №L71151 від 08.05.2024, акту виконаних послуг від 20.05.2024; довідки про транспортні витрати від 20.05.2024 перевезення спірної товарної партії в даному випадку має ознаки мультимодального перевезення, тобто перевезення вантажу різними видами транспорту за одним договором.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.
Відповідно до ст. 12 цього ж Закону, розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
Отже договірні відносини щодо перевезення спірної товарної партії у позивача наявні виключно з компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA».
При цьому будь-які договори з приводу транспортування задекларованого товару між компаніями «PKP LHS Sp. z.o.o», «Laude Smart Intermodal S.A» та позивачем не укладались. Також позивач не є стороною будь-яких договорів між компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA» та компаніями «PKP LHS Sp. z.o.o», «Laude Smart Intermodal S.A», що обумовлює неможливість наявності у нього таких договорів або комерційних документів.
Доказів іншого відповідачем не надано.
Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA», відповідно до укладеного з позивачем умов договору перевезення виставлений останньому загальний рахунок на оплату усіх послуг з перевезення задекларованого товару, який і був оплачений останнім, а договірні та комерційні відносини основного перевізника з іншими експедиторами, що залучались ним до перевезення вантажу до позивача не мають жодного відношення.
З урахуванням викладеного зауваження Митниці про відсутність рахунків про перевезення, банківських платіжних документів та договорів між «Global Container Lines Latvija SIA» та «PKP LHS Sp. z.o.o», «Laude Smart Intermodal S.A». є безпідставними і не можуть бути підставами для коригування митної вартості товарів.
З приводу залучення для виконання послуг з перевезення інших осіб Верховний Суд в постанові від 13.08.2020 по справі №804/4963/16 висловив наступну правову позицію: «Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що за умовами договору передбачено право експедитора укладати договори з іншими перевізниками з метою виконання умов договору експедирування та здійснює оформлення перевізних документів, як - то товарно-транспортні накладні та коносаменти.
Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана обставина спростовує висновки митного органу щодо відсутності документального підтвердження наявності договірних відносин з безпосереднім перевізником товару за коносаментом №GCL/MER/ODS/160091 від 05.03.2016, а саме «GLC International Transportation Logistics Container Services Co.Ltd», адже позивач не зобов'язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, адже всі обов'язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на ТОВ «Фосдайк Груп».
Також Митниця зазначає, що згідно з залізничними накладними від 16.05.2024 №04130, та від 16.05.2024 №04131 станція відправлення товару вказано ЗАМОСТЬ БОРТАТИЧЕ (графа 2), проте згідно коносаменту від 07.03.2024 №BW24020155, порт прибуття - Гданськ.
Зазначене вище може свідчити про не повноту включення витрат пов'язаних з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України.
Зазначене твердження Митниці не заслуговує на увагу, оскільки Замость є терміналом, де відбувається перевантаження контейнерів з широкої колії залізничної лінії LHS (1520мм.) на стандартну колею (1435 мм) та відбувається перевантаження вантажів і контейнерів, що перевозяться через польсько-український кордон в пункті перетину Хрубешов / Ізов, тобто цей пункт, як і порт Гданськ є складовими пунктами загального маршруту перевезення задекларованого товару - з порту Кіндао, Китай до міста Тернопіль. Вартість транспортних послуг за усім маршрутом перевезення задекларованого товару зазначена компанією - перевізником у виставленому рахунку на оплату, який оплачений позивачем, тому витрати пов'язані з наданням транспортно-експедиційних послуг за межами митної території України підтверджені позивачем у повному обсязі .
Крім того Митниця зазначила, що у графі 70 платіжних інструкцій від 06.06.2023 №129, від 03.07.2023 №174, від 21.08.2023 №277, від 29.11.2023 №494 міститься посилання на реквізити документів, які не стосуються даної поставки, та які не подано до митного оформлення».
Дане твердження Митниці також є необґрунтованим виходячи з наступного.
Так, у графі 70 «Призначення платежу» платіжних інструкцій №№174 та 277 зазначено, що здійснено оплату за декількома специфікаціями до нього, у тому числі за специфікаціями №№2023-5 та 2023-7, на підставі яких здійснювалась спірна поставка. Інші специфікації, зазначені у платіжних інструкціях даної поставки не стосуються, що визнає і сама Митниця у своєму твердженні, тому вони і не повинні були надаватись ТОВ «МОТОТЕХІМПОР» на підтвердження митної вартості задекларованого товару. Здійснення оплати однією платіжною інструкцією за декількома специфікаціями не заборонено діючим валютним законодавством України. У гр. 70 платіжної інструкції №174 розмежовано суми оплат та чітко визначено, що за специфікацією №2023-5 сплачено 430237,19 дол. США. З метою ідентифікації сплаченої платіжною інструкцією суми саме за специфікацією №2023-7 позивачем до Митниці була надана заява на купівлю валюти №299 від 21.08.23р., з якої вбачається, що сплачено 190072,00 дол. США. Таким чином ненадання митниці специфікацій, які не стосуються даної поставки жодним чином не вплинуло на можливість здійснення нею перевірки числових показників митної вартості задекларованого товару.
Відповідно до п. 4, п. 5 ч. 2 ст. 53 МКУ, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару для підтвердження заявленої митної вартості подаються митниці виключно у разі оплати рахунку, а інші платіжні та/або бухгалтерських документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару надаються виключно за наявності у декларанта.
Верховний Суд щодо умов оплати неодноразово висловлював правові позиції, відповідно до яких: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 Митного кодексу України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що у розумінні статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару» (Постанова від 02.03.2021по справі №380/842/20).
«У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова від 11.04.2018 по справі № 804/4680/16).
«Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей» (Постанова від 20.03.2018 по справі №815/4132/17).
«Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.» (Постанова від 19.11.2019 по cправі №804/911/14).
Відповідно ж до правової позиції Верховного суду, висловленій у постанові від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19 щодо відомостей платіжного доручення, судом визначено: «Квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує».
Таким чином позивачем виконані вимоги діючого митного законодавства (ч. 2 ст.53 МКУ) щодо надання усіх наявних у нього банківських платіжних документів, у разі здійснення оплати коштів за товар, які повною мірою ідентифікуються зі специфікаціями, рахунком-фактурою, задекларованими товарами та у сукупності з іншими наданими Митниці документами первинного бухгалтерського обліку підтверджують заявлену товариством вартість товару за контрактом та факт здійснення часткової оплати за товар.
Слід зазначити, що жодна з зазначених розбіжностей (на думку Митниці) у поданих позивачем документах, не були визначені відповідачем як чинник розбіжностей при визначенні переліку документів, що вимагалися від позивача в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованих товарних партій (в електронних повідомленнях).
Згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України вбачається, що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Як вбачається, відповідачем у спірному рішенні визначені дві групи підстав, за яких надані декларантом документи не дозволяли визначити митну вартість товару у відповідності до МК України. Вони відповідають профілям ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками «105-2» (Контроль правильності визначення митної вартості товарів) та «106-2» (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів).
Стосовно обох означених підстав, відповідач не навів жодного обґрунтування, окрім посилання на зазначені вище начебто розбіжності в поданих декларантом позивача документах на підтвердження митної вартості задекларованих товарів.
Використовуючи зазначений вище висновок щодо належної аргументації відмови у митному оформленні стосовно обставин декларування спірної товарної партії, суд вважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів.
Адже з положень пункту 2 частини шостої статті 54, частини другої статті 256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
У переліку витребуваних відповідачем документів прямо не визначено, які з них відповідають якій групі зазначених вище підстав (профілям ризиків). Відповідачем не вказано, надання яких з витребуваних ним документів може підтвердити відповідність заявленої декларантом митної вартості товарів.
Відсутність при відмові у митному оформленні роз'яснення вимог, виконання яких декларантом забезпечує можливість митного оформлення товарів, не відповідає статті 256 МК України.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частина витребуваних відповідачем документів була йому надана декларантом позивача разом з листом у відповідь на електронне повідомлення від Митниці, вимоги щодо іншої частини не ґрунтуються на положеннях законодавства.
Відтак, позивачем виконані усі умови, визначені МК України для забезпечення можливості перевірити та підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Тому твердження відповідача про наявність обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів є безпідставним.
Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі №815/3142/17.
Таким чином, оскільки зазначені підстави для коригування митної вартості задекларованих товарів не було зазначено відповідачем в процесі консультацій щодо митного оформлення задекларованої товарної партії у даному випадку та в електронних повідомленнях від Митниці декларанту, тобто вони не були пов'язані з недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи, а зазначені лише у гр. 33 спірних Рішень, то звідси слідує, що вони є протиправними та не могли бути покладені Митницею в основу прийнятого рішення, оскільки декларант фактично був не обізнаний з ними, тобто був позбавлений можливості проаналізувати їх та належним чином відреагувати на них в процесі консультацій щодо правильності визначення декларантом митної вартості задекларованої товарної партії.
Щодо обрання відповідачем методу для визначення митної вартості товарів
Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного Рішення Митниці, у ньому взагалі не міститься посилання на цінову інформацію щодо раніше оформлюваних митним органом товарів, що ставить під сумнів наявність у митного органу такої інформації, що, в свою чергу, робить нікчемним здійснення коригування за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ.
Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 по справі №815/6242/17).
Між тим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у Постановах: від 30.01.2018 по справі №813/7903/14, від 18.12.2018 по справі №826/15706/13-а, від 29.01.2019 по справі №815/6827/17, від 16.04.2019 по справі №815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.
Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Таке тлумачення зазначеної правової норми повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 по справі 809/453/17.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.
Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем товару була визначена необґрунтовано, що в свою чергу надавало б митному органу права на коригування митної вартості товару.
При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.
При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 000,00 грн., який слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, м. Запоріжжя, 69000) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2023/000158/2 від 27.05.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійка).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «10» березня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль