Справа № 755/9397/24
"28" лютого 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання рішення суду,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 1 190 доларів США 83 центів за прострочення виконання рішення суду, що за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду еквівалентно 47 238 гривень 80 копійок, а також понесених судових витрат.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 жовтня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-001/233/2008, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 44059,60 доларів США зі сплатою 12,99 % річних за користування кредитом. 05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з умовами якого до останнього перейшло право вимоги за кредитними договорами ПАТ «ОТП Банк», в тому числі щодо кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1 . У подальшому 15 березня 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 456,47 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 384 817 грн 06 коп., судовий збір в сумі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн, а всього 386 637 грн 06 коп. 01 березня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва замінено стягувача у справі № 2-172/2011 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал». 22 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 22-02/23, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, в тому числі за кредитним договором № CL-001/233/2008 від 01 серпня 2008 року. 31 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 31-05/23, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Лігал» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників та/або поручителів, у тому числі за кредитним договором № CL-001/233/2008 від 01 серпня 2008 року. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» наділено правом грошової вимоги до відповідача. З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання, визначене рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2012 року, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення 3% річних у розмірі 1 190 доларів США 83 центів, що за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду еквівалентно 47 238 гривень 80 копійок, в порядку передбаченому статтею 625 Цивільного кодексу України за період з 01 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
11 червня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України).
На підставі ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до статті 268 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено статтею 279 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено у частині першій статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог статті 124 Конституції України та статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб, громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання виникають наслідки, передбачені цієї статтею.
Згідно з цією нормою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Такі правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 05.11.2011 року, від 04.11.2011 року, від 30.03.2016 року, від 06.07.2016 року № 6-1946 цс 15.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, відступаючи від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року справа № 6-2759цс15 та від 02 березня 2016 року справа № 6-2491цс15, дійшла висновку, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Судом встановлено, що 01 жовтня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-001/233/2008, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 44 059,60 доларів США зі сплатою 12,99 % річних за користування кредитом.
15 березня 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 456,47 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 384 817 грн 06 коп., судовий збір в сумі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн, а всього 386 637 грн 06 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про розірвання кредитного договору та припинення договору застави відмовлено.
Із відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено.
Замінено сторону стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у виконавчому листі № 2-172/2011 (1) (провадження у справі № 2/2604/1415/2012), виданого 05 вересня 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа № 2-172/2011 (1), виданого 05 вересня 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.
Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-172/2011 (1) виданого 05.09.2012 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2024 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», заінтересовані особи: первісний стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», боржник - ОСОБА_1 , приватний виконавець Кошарський Олександр Володимирович, ТОВ «Кампсіс Фінанс», про заміну стягувача його правонаступником відмовлено.
Вищевказана ухвала суду набрала законної сили.
Отже, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2024 року не було замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» щодо примусового виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 15 березня 2012 року про стягнення заборгованості за кредитним договором № CL-001/233/2008 від 01 жовтня 2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , тому у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» відсутнє право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно із приписами статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання рішення суду.
Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 19, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 247, 263,-265, 274-279, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
Суддя: