Справа №:755/3824/25
Провадження №: 1-кс/755/824/25
"10" березня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання слідчого в ОВС 2 відділу слідчого управління (з дислокацією у м. Київ) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 про арешт майна у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 лютого 2025 року за № 22025011000000058, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:
І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ
До слідчого судді цього місцевого суду надійшло вказане клопотання слідчого, котре погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 про арешт майна у межах цього кримінального провадження, у порядку ст. 170 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України.
У клопотанні вказується, що СУ ГУ СБ України в АР Крим (адреса управління з 23 травня 2023 року, згідно даних ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, - м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 14-А) здійснюється досудове розслідування наведеного кримінального провадження у ході якого встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Санкція цієї статті передбачає конфіскацію майна, як вид покарання.
Згідно даних реєстрів громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю міста Миколаїв, (РНОКПП НОМЕР_1 ), останнє відоме місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , належить:
- житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 179.2, житловою площею (кв.м): 104.0, площею земельної ділянки (кв.м): 506, загальною вартістю нерухомого майна (грн.): 539191,60, формою власності: приватною, частка власності: 1/1, (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, реєстр № 3541, 07.08.2008, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , реєстраційний номер майна: 11801033, дата реєстрації: 22.08.2005);
- земельна ділянка за адресою: Херсонська область, Цюрупинський район, Цюрупинська міська рада, кадастровий номер: 6525010100:23:007:0024, площею 1.5890 га., категорія землі: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 1.3 - для ведення особистого селянського господарства, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: державний акт на право власності на земельну ділянку 20.05.2008 ЯЕ № 939494, дата державної реєстрації земельної ділянки: 20.05.2008;
- земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 0124755600:04:001:0896, площею 0.0495 га., цільове призначення: 2.2, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: державний акт;
- земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер: 0124785800:01:002:0292, площею 0.1120 га., цільове призначення: 1.8, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: державний акт;
- легковий автомобіль марки та моделі «SUBARU FORESTER», рік випуску 2013, номер та серія знака: НОМЕР_2 , номер кузова (VIN): НОМЕР_3 , номер двигуна: НОМЕР_4 , код кольору-колір: 11 - білий, місце реєстрації: АР Крим, дата реєстрації: 09.04.2013, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_5 .
Отже, наявні підстави, з числа регламентованих п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, для накладення арешту на це майно.
ІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Згідно ч. 1, 2 ст. 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Відповідно, на підставі положень ст. 22, 26, ч. 1 ст. 172 КПК, слідчим суддею визнано за можливе провести судовий розгляд клопотання без заявників та, згідно ч. 2 ст. 172 цього Кодексу, без повідомлення власника майна, бо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
ІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ
Кримінальний процесуальний кодекс України
Стаття 170. Накладення арешту на майно
1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно […] підлягає […] можливої конфіскації майна. […]
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. […]
2. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 3) конфіскації майна як виду покарання […];
5. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного […] за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна […].
10. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, […].
11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
12. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
ІV. ОЦІНКА СЛІДЧОГО СУДДІ
Вирішуючи питання про арешт майна з метою можливої його конфіскації, слідчий суддя повинен встановити такі обставини:
1) факт набуття особою статусу підозрюваного в цьому кримінальному провадженні;
2) наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення;
3) наявність достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Отже, відповідаючи на питання, котрі постали перед судом в цій справі, слідчий суддя зауважує таке:
(і) щодо набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні
Згідно з ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Велика Палата Верховного Суду у поставі від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к зазначила, що викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених ст. 42 КПК України.
Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами 1, 2, 4 - 7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
З матеріалів клопотання вбачається, що повідомлення про підозру, на виконання вимог ст. 42 КПК, опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр».
Отже, слідчий суддя вважає, що у провадженні доведено вжиття можливих заходів для доведення до відома підозрюваної особи фактів складання повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин у порядку, передбаченому КПК України.
(іі) щодо наявності "обґрунтованої підозри" у вчиненні кримінального правопорушення
Національне законодавство не містить визначення поняття обґрунтованої підозри, однак відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 п.1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення «O'Hara v. United Kingdom», заява № 37555/97, від 16 жовтня 2001 року, п. 34, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-59721).
Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, а лише встановлює наявність обставин підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
У цій ситуації йдеться проте, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до наказу № 54 УМВС України в Миколаївській області від 24.06.2002 був прийнятий на службу в органах внутрішніх справ та призначений на посаду дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Центрального районного відділу Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області, при цьому 01.07.2002 відповідно до наказу № 56 о/с УМВС України в Миколаївській області останньому було присвоєно спеціальне звання «капітан міліції», прийнявши присягу працівника органів внутрішніх справ України, відповідно до змісту якої він урочисто присягнув залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Після чого, 15.07.2002, ОСОБА_5 було відряджено до Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим та 18.07.2002 відповідно до наказу ГУ МВС України в АР Крим його було призначено на посаду інспектора відділу дільничних інспекторів міліції управління адміністративної служби міліції ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим. В подальшому, не пізніше 11.09.2003, ОСОБА_5 було призначено на посаду начальника відділу охорони здоров'я Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим та 11.09.2003 відповідно до наказу № 482 о/с МВС України останньому було присвоєно спеціальне звання «майор міліції». 28.09.2007 відповідно до наказу № 1357 о/с МВС України ОСОБА_5 було призначено на посаду начальника відділу медичного забезпечення Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим та 30.09.2007 відповідно до наказу № 1241 о/с МВС України останньому було присвоєно спеціальне звання «підполковник міліції».
У подальшому, не пізніше 14.08.2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливим, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, невстановленими слідством особами ОСОБА_5 запропоновано перейти до незаконно створеного так званого «Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим» (мовою оригіналу «Министерства внутренних дел по Республике Крым»), яке увійшло до складу «Міністерства внутрішніх справ російської федерації», та обійняти так звану посаду «начальника федеральної казенної установи охорони здоров'я «Медико-санітарної частини Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації по Республіці Крим» (мовою оригіналу - «начальника федерального казенного учреждения здравоохранения «Медико-санитарной части Министерства внутренних дел российской федерации по Республике Крым»).
ОСОБА_5 , будучи громадянином України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність створення окупаційною владою російської федерації так званого «Міністерства внутрішніх справ російської федерації по Республіці Крим», та призначення ОСОБА_7 на так звану посаду «тимчасово виконуючого обов'язки міністра» незаконно створеного «Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим», а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу російської федерації, маючи на меті сприяти представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України та подальшої окупації території АР Крим та міста Севастополя, 14.08.2014 відповідно до наказу № 1036 о/с Міністерства внутрішніх справ російської федерації добровільно обійняв так звану посаду «начальника федеральної казенної установи охорони здоров'я «Медико-санітарної частини Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації по Республіці Крим», без підпорядкування Міністру внутрішніх справ України, який було створено окупаційною владою російської федерації з метою реалізації власної окупаційної політики на тимчасово окупованій території України в АР Крим за адресою: бульвар ім. Івана Франка, буд. 9, м. Сімферополь, АР Крим.
Перебуваючи на вищевказаній посаді до теперішнього часу громадянин України ОСОБА_5 виконує функції незаконно створеного окупаційною владою російської федерації правоохоронного органу, діяльність якого спрямована на забезпечення реалізації окупаційної політики, що завдає шкоду інтересам державної безпеки України та унеможливлює забезпечення її територіальної цілісності та недоторканності.
Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ російської федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим призвела до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовано підозрюється у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України - державна зрада, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.
Отже, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні інкримінованого злочину є доведеною, тобто зазначені у клопотанні обставини і надані до клопотання докази у своїй сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо можливої причетності підозрюваної особи до вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
(iіі) щодо підстав вважати, що є дійсною мета застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження
Згідно з ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 КК із змінами, внесеними згідно із Законами № 1183-VII від 08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014 діяння за цієї статтею караються позбавленням волі та з конфіскацією майна або без такої.
У клопотанні та підозрі вказується, що ОСОБА_5 з часу призначення перебуває на вищевказаній посаді до теперішнього часу. Виконує функції незаконно створеного окупаційною владою російської федерації правоохоронного органу, діяльність якого спрямована на забезпечення реалізації окупаційної політики, що завдає шкоду інтересам державної безпеки України та унеможливлює забезпечення її територіальної цілісності та недоторканності. Тобто, допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ російської федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим стосується у т.ч. періоду і після 31 жовтня 2014 року, коли вже діяла ст. 111 КК в редакції № 1689-VII від 07.10.2014.
Тому, наявності достатні підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
V. ВИСНОВОК
Отже, є дійсними обставини регламентовані п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Вказане у клопотанні майно відповідає критеріям вказаним в ч. 10 ст. 170 КПК України.
З огляду на зазначене, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
Щодо пропозиції до вжиття заходів у формі заборон на вчинення дій державним реєстраторам, органам ОДВ та іншим, то Суд враховує, що ці заборони не слідують з положень абз. 1 ч. 1, ч. 11, 12 ст. 170 КПК України, а додаткових аргументів на користь потреби їх застосування, у порядку ч. 1 ст. 534 КПК, звернення не містить.
На підставі викладеного та керуючись статтями 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:
клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно власником якого є громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Миколаїв, (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
(1) шляхом позбавлення права розпорядження та відчуження на житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 179.2, житловою площею (кв.м): 104.0, площею земельної ділянки (кв.м): 506, загальною вартістю нерухомого майна (грн.): 539191,60, формою власності: приватною, частка власності: 1/1, (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, реєстр № 3541, 07.08.2008, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , реєстраційний номер майна: 11801033, дата реєстрації: 22.08.2005) .
(2) шляхом позбавлення права користування, розпорядження та відчуження:
- земельну ділянку за адресою: Херсонська область, Цюрупинський район, Цюрупинська міська рада, кадастровий номер: 6525010100:23:007:0024, площею 1.5890 га., категорія землі: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 1.3 - для ведення особистого селянського господарства, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: державний акт на право власності на земельну ділянку 20.05.2008 ЯЕ № 939494, дата державної реєстрації земельної ділянки: 20.05.2008;
- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 0124755600:04:001:0896, площею 0.0495 га., цільове призначення: 2.2, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: державний акт;
- земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер: 0124785800:01:002:0292, площею 0.1120 га., цільове призначення: 1.8, форма власності: приватна власність, документ що посвідчує право: державний акт;
- легковий автомобіль марки та моделі «SUBARU FORESTER», рік випуску 2013, номер та серія знака: НОМЕР_2 , номер кузова (VIN): НОМЕР_3 , номер двигуна: НОМЕР_4 , код кольору-колір: 11 - білий, місце реєстрації: АР Крим, дата реєстрації: 09.04.2013, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_5 .
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.
В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого в ОВС 2 відділу слідчого управління (з дислокацією у м. Київ) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8