Справа № 212/2356/25
2-з/212/8/25
10 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ваврушак Н. М., розглянувши заяву представника АТ «Укрексімбанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватне підприємство « Плазіс - Єм», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович про визнання недійсним договору дарування,-
Через підсистему «Електронний суд» 04.03.2025 року надійшли матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватне підприємство « Плазіс - Єм», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович про визнання недійсним договору дарування.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа 04.03.2025 передана для розгляду судді Ваврушак Н.М.
Провадження у справі не відкрито.
До позовної заяви долучена заява про забезпечення позову, де просили вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1211000000:04:195:0013 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також накласти арешт на розташованим на ній житловий будинок загальною площею 458,2 кв. м. з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із забороною будь-яким особам, суб'єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які дії, реєстраційні дії щодо переходу прав власності, користування зазначеним нерухомим майном, укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного нерухомого майна, обтяження зазначеного рухомого та нерухомого майна або передачі прав на рухоме та нерухоме майно третім особам.
Вказана заява відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.03.2025 передана судді Ваврушак Н.М.
Заява мотивована тим, що Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 по справі №904/1704/24 задоволено позов АТ «Укрексімбанк» до ПП «ПЛАЗІС-ЄМ», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за ГКУ в розмірі 6143193,60 гривень.
На виконання Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.072024 по справі №904/1704/24, яке набрало законної сили 30.07.2024, було видано 05.08.2024 накази про примусове виконання та пред'явлено їх до виконання до приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича.
13.01.2025 представник АТ «Укрексімбанк» ознайомився із матеріалами виконавчого провадження і встановлено нижче викладене.
Під час виконавчих дій у рамках виконавчого провадження про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_2 , 14.11.2023 року згідно договору дарування №1316 подарувала будинок разом із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 своїй донці ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ).
Також встановлено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 по нині і проживає за даною адресою.
В рамках виконавчого провадження встановлено станом на момент відкриття виконавчого провадження відсутність нерухомого майна і доходів, що унеможливлює виконання рішення суду до дати подання позовної заяви.
На думку представника позивача незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши подану заяву, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Представник позивача просить відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 статті 150 ЦПК України, шляхом 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
У заяві про забезпечення позову вказано, що між сторонами дійсно існує спір з приводу якого поданий позов про визнання договору дарування недійсним, однак жодного доказу до заяви про забезпечення позову не долучено та заявник у заяві на них не посилається.
У позовній заяві сторона позивача просить визнати договір дарування недійсним, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та зазначено, що це позов немайнового характеру.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у зв'язку з чим необхідним є запровадження заборони щодо вчинення дій, спрямованих на реалізацію предмету спору шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.
Водночас, слід зазначити, що представником позивача не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а також не доведено, що відчуження земельної ділянки, на яку просить накласти арешт представник позивача, унеможливить виконати рішення суду щодо визнання недійсним договору дарування.
Позовні вимоги, заявлені позивачем, є вимогами немайнового характеру, а отже такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору в цій справі.
Як зазначено в постанові Верховного Суду України у справі № 910/16800/20 від 29.03.2021, такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватися тільки у справі, в якій заявлено майнову вимогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що подана заява є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.12, 13, 149, 150, 152, 153, 157, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду складена та підписана 10 березня 2025 року.
Суддя Н. М. Ваврушак