№ 201/9712/24
провадження 2/201/541/2025
04 березня 2025 року Жовтневий районний суд
міста Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Могиліною Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про припинення обтяження на нерухоме майно,
ОСОБА_1 08 серпня 2024 року звернувся до суду з позовом до відповідача АТ КБ «ПриватБанк» про припинення обтяження на нерухоме майно, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що 28 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № DNGOGF00005643, відповідно до умов якого банк надав кредит позивачу у розмірі 17 850 доларів США у строк до 28 вересня 2015 року включно, із яких: на придбання квартири 15 000.00 доларів США, на сплату страхових платежів - 2 850 доларів США. Позивач зобов'язувався повернути взяті у кредит грошові кошти у строк, визначений договором та сплатити проценти за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем і КБ «ПриватБанк» був укладений договір іпотеки № DNGOGF00005643 від 28 вересня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. на нерухоме майно: квартира загальною площею 69.40 кв. м, житлова площа 36.30 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Зайченко І.А.; було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження предмета іпотеки, реєстраційний номер обтяження 2437180, на підставі договору іпотеки № DNGOGF00005643 від 28 вересня 2005 року. Також було внесено відповідний запис про обтяження у вигляді іпотеки до Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 2437159).
Пунктом 30 договору іпотеки визначений термін його дії - до повного виконання. 18 березня 2013 року зобов'язання за кредитним договором № DNGOGF00005643 від 28 вересня 2005 року були виконані позивачем в повному обсязі на користь АТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим останній 13 липня 2021 року видав довідку про відсутність заборгованості № FH0937V768ROT3B8.
Незважаючи на повне погашення заборгованості за кредитним договором, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек до цього часу містяться записи про обтяження предмета іпотеки з забороною на нерухоме майно та іпотекою.
На звернення позивача відповідачем було повідомлено те, що право вимоги 19 лютого 2007 року до позивача, КБ «Приват Банк» було відступлено Ukraine MortgageLoan Finance, яке ліквідовано 03 жовтня 2017 року, у зв'язку з цим відповідач не має можливості вжити заходів щодо зняття заборони відчуження.
В свою чергу позивач не отримував повідомлень та не знав про укладення між ЗАТ КБ «Приватбанк» та фактором компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» договору факторингу, а тому позивач здійснив оплату боргу за кредитним договором на користь АТ КБ «Приват Банк». 03 жовтня 2017 року компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс No1 ПІ-ЕЛ-СІ» ліквідована без правонаступництва. Правонаступництво у даних правовідносинах правомочності іпотекодержателя не переходять новому кредитору, оскільки зобов'язання не пов'язане із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а отже подання заяви з його боку виключено.
Однак, на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити від 19 лютого 2007 року, який укладено між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) надано право та повноваження Закритому акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» здійснювати та забезпечувати здійснення будь-яких та всіх необхідних дій, що пов'язані з рахунками за іпотечними кредитами.
Отже, позивач повністю погасив заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого зобов'язання за кредитним договором припинились його належним виконанням, а отже й додаткове зобов'язання у вигляді іпотеки є припиненим та заборона на нерухоме майно підлягає зняттю, оскільки порушує її право як власника предмета іпотеки, слід визнати такою, іпотеку що припинена та зняти обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна № 10781371, реєстраційний номер обтяження 2437159 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження; зняти обтяження у вигляді іпотеки на квартиру.
АТ КБ «Приватбанк» не заперечує та надав довідку, що зобов'язання позивачем повністю виконані. При цьому ЗАТ КБ «Приватбанк» уступив право вимоги за вказаним кредитним договором компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс No 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance NO. 1 PLC), яка розташована за адресою Пеліпар Хаус, 1-й поверх 9 Клоук Лейн, Лондон, ЕС4К 2КГ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, яка на даний час припинила свою діяльність.
Відповідач не повідомив позивача про заміну кредитора у зобов'язанні. У зв'язку з виконанням умов кредитного договору та відсутності заборгованості за кредитним договором договір іпотеки припинив свою дію, відповідно іпотека є припиненою. Належне виконання основного зобов'язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Щодо належності відповідача, то саме відповідач отримував на виконання кредитного договору певні грошові кошти, не повідомив позивача про заміну кредитора, видав позивачеві довідку про його повне виконання кредитних зобов'язань та повернув йому оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру.
Отже, оскільки позивачем виконано зобов'язання за кредитним договором, але припинити обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно предмету іпотеки позивач не має можливості у зв'язку з тим, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс N01 ПІ-ЕЛ-СІ» припинила свою діяльність з 03 жовтня 2017 року без правонаступництва, наявне обтяження створює перешкоди позивачеві у здійснені ним права користування та розпорядження належним позивачеві майном, тому наявні достатні правові підстави для задоволення позову та скасування заборони та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, та Державного реєстру іпотек відомостей про обтяження.
Таким чином, майно, фактичним власником якого є позивач на теперішній час безпідставно утримується під арештом відповідачем, чим порушуються законні права та майнові інтереси власника щодо вільного володіння та розпорядження ним. Позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про припинення обтяження, фактично зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке йому належить. Наявність обтяжень перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено. А тому просив припинити обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 28 вересня 2005 року приватним нотаріусом Зайченко І.А., з виключенням з Єдиного реєстру заборон відчуження відповідного запису: - реєстраційний номер обтяження № 2437180; - підстава обтяження договір іпотеки, 5093, 28.09.2005, приватний нотаріус Зайченко А.І., - об'єкт обтяження квартира в житловому будинку літ А-16; складається з: 1 - коридор, 2, 5, 6 -житлова, 3, 11, 12 - кладова, 4 - кухня, 7 - туалет, 8 -ванна, 9, 10 - коридор, І ІІ, ІІІ, IV - лоджія, загальна площа 69.4 кв. м, житлова площа 36.3 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , власник : ОСОБА_1 ; припинити обтяження у вигляді іпотеки та виключити з державного реєстру іпотек наступний запис: - реєстраційний № 2437159; - тип обтяження: іпотека; - підстава обтяження: договір викупу (відступлення) прав вимог, реєстровий номер 611, 612, 13.10.2011 приватний нотаріус ДМНО Чижик І.О.; - об'єкт обтяження: квартира, в житловому будинку літ А-16; складається з: 1 - коридор, 2, 5, 6 -житлова, 3, 11, 12 - кладова, 4 -кухня, 7 - туалет, 8 - ванна, 9, 10 - коридор, І II, III, IV - лоджія, загальна площа 69.4 кв. м, житлова площа 36.3 кв., адреса: АДРЕСА_1 , - іпотекодержатель: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код: 14360570, Україна, 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ (Дніпро), вул. Набережна Перемоги, буд. 50. Іпокодавець: ОСОБА_1 , задовольнивши уточнений позов у повному обсязі.
Представник відповідач АТ КБ «ПриватБанк» проти позовних вимог заперечував, вказавши на те, що дійсно з позивачем було укладено кредитний договір і договір іпотеки, було обтяження майна; кредит позивач дійсно погасив і заборгованості немає, але вони не мають змоги зняти обтяження, оскільки уклали договір відступлення права вимоги з іншою фінансовою установою і саме до неї повинні бути ці вимоги позивача; тому проти позову заперечують і просили в його задоволенні до них відмовити, не заперечували проти розгляду справи за наявними матеріалами по закону і проти розгляду справи за їх відсутності. Отже, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.
З'ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що 28 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № DNGOGF00005643, відповідно до умов якого Банк надав кредит Позивачу у розмірі 17 850 доларів США у строк до 28 вересня 2015 року включно, із яких: на придбання квартири 15 000.00 доларів США, на сплату страхових платежів - 2 850 доларів США. Позивач зобов'язувався повернути взяті у кредит грошові кошти у строк, визначений договором та сплатити проценти за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем і КБ «ПриватБанк» був укладений договір іпотеки № DNGOGF00005643 від 28 вересня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. на нерухоме майно: квартира загальною площею 69.40 кв. м, житлова площа 36.30 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А.; було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження предмета іпотеки, реєстраційний номер обтяження 2437180, на підставі договору іпотеки № DNGOGF00005643 від 28 вересня 2005 року. Також було внесено відповідний запис про обтяження у вигляді іпотеки до Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 2437159).
Пунктом 30 договору іпотеки визначений термін його дії - до повного виконання. 18 березня 2013 року зобов'язання за кредитним договором № DNGOGF00005643 від 28 вересня 2005 року були виконані позивачем в повному обсязі на користь АТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим останній 13 липня 2021 року видав довідку про відсутність заборгованості № FH0937V768ROT3B8.
Незважаючи на повне погашення заборгованості за кредитним договором, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек до цього часу містяться записи про обтяження предмета іпотеки з забороною на нерухоме майно та іпотекою.
На звернення позивача відповідачем було повідомлено те, що право вимоги 19 лютого 2007 року до позивача, КБ «Приват Банк» було відступлено Ukraine MortgageLoan Finance, яке ліквідовано 03 жовтня 2017 року, у зв'язку з цим відповідач не має можливості вжити заходів щодо зняття заборони відчуження.
В свою чергу позивач не отримував повідомлень та не знав про укладення між ЗАТ КБ «Приватбанк» та фактором компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» договору факторингу, а тому позивач здійснив оплату боргу за кредитним договором на користь АТ КБ «Приват Банк».
19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити. 03 жовтня 2017 року компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс No1 ПІ-ЕЛ-СІ» ліквідована без правонаступництва. Правонаступництво у даних правовідносинах правомочності іпотекодержателя не переходять новому кредитору, оскільки зобов'язання не пов'язане із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а отже подання заяви з його боку виключено.
Однак, на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити від 19 лютого 2007 року, який укладено між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) надано право та повноваження Закритому акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» здійснювати та забезпечувати здійснення будь-яких та всіх необхідних дій, що пов'язані з рахунками за іпотечними кредитами.
Отже, позивач повністю погасив заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого зобов'язання за кредитним договором припинились його належним виконанням, а отже й додаткове зобов'язання у вигляді іпотеки є припиненим та заборона на нерухоме майно підлягає зняттю, оскільки порушує її право як власника предмета іпотеки, слід визнати такою, іпотеку що припинена та зняти обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна № 10781371, реєстраційний номер обтяження 2437159 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження; зняти обтяження у вигляді іпотеки на квартиру.
АТ КБ «Приватбанк» не заперечує та надав довідку що зобов'язання позивачем повністю виконані. При цьому ЗАТ КБ «Приватбанк» уступив право вимоги за вказаним кредитним договором компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс No 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance NO. 1 PLC), яка розташована за адресою Пеліпар Хаус, 1-й поверх 9 Клоук Лейн, Лондон, ЕС4К 2КГ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, яка на даний час припинила свою діяльність.
Відповідач не повідомив позивача про заміну кредитора у зобов'язанні. У зв'язку з виконанням умов кредитного договору та відсутності заборгованості за кредитним договором договір іпотеки припинив свою дію, відповідно іпотека є припиненою. Належне виконання основного зобов'язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Щодо належності відповідача, то саме відповідач отримував на виконання кредитного договору певні грошові кошти, не повідомив позивача про заміну кредитора, видав позивачеві довідку про його повне виконання кредитних зобов'язань та повернув йому оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру.
Судовому захисту підлягає немайнове або майнове право чи інтерес особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Виключенням є чітко встановлені межі здійснення цивільних прав, зокрема, дії, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу.
З викладеного випливає, що метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту, який би вичерпував себе. Єдиним ефективним способом захисту прав позивача є звернення про зняття іпотечного обмеження у зв'язку із повним виконанням основного зобов'язання.
Отже, оскільки позивачем виконано зобов'язання за кредитним договором, але припинити обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно предмету іпотеки позивач не має можливості у зв'язку з тим, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс N01 ПІ-ЕЛ-СІ» припинила свою діяльність з 03 жовтня 2017 року без правонаступництва, наявне обтяження створює перешкоди позивачеві у здійснені ним права користування та розпорядження належним позивачеві майном, тому наявні достатні правові підстави для задоволення позову та скасування заборони та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, та Державного реєстру іпотек відомостей про обтяження.
Таким чином, майно, фактичним власником якого є позивач на теперішній час безпідставно утримується під арештом відповідачем, чим порушуються законні права та майнові інтереси власника щодо вільного володіння та розпорядження ним.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та нових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про скасування обтяження, зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке йому належить. Наявність обтяжень перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено.
Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, обтяження. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено, а тому позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно із ст. 319 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майна. Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.
За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для реєстрації обтяження є втому числі і рішення суду, що набрало законної сили. Відповідно до ч. 2 ст. 30 цього закону дії або бездіяльність державного реєстратора може бути оскаржена до суду. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено наступне: «кожен має право на справедливий … розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…».
Згідно до статті 129 Конституції України, «основними засадами судочинства є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;…гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом».
Згідно до існуючої практики Європейського суду по правам людини, яка згідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV, наряду с Конвенцією є джерелом права, наявність безпристрасності по п.1 ст. 6 повинно визначатися по суб'єктивному та об'єктивному критеріям.
Судом в засіданні з'ясовано, що як вбачається з позовної заяви спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, на яке було накладено обтяження та заборону на його відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Отже, дійсно 28 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № DNGOGF00005643, відповідно до умов якого Банк надав кредит Позивачу у розмірі 17 850 доларів США у строк до 28 вересня 2015 року включно, із яких: на придбання квартири 15 000.00 доларів США, на сплату страхових платежів - 2 850 доларів США. Позивач зобов'язувався повернути взяті у кредит грошові кошти у строк, визначений договором та сплатити проценти за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем і КБ «ПриватБанк» був укладений договір іпотеки № DNGOGF00005643 від 28 вересня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. на нерухоме майно: квартира загальною площею 69.40 кв. м, житлова площа 36.30 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 2005 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І.А.; було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження предмета іпотеки, реєстраційний номер обтяження 2437180, на підставі договору іпотеки № DNGOGF00005643 від 28 вересня 2005 року. Також було внесено відповідний запис про обтяження у вигляді іпотеки до Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 2437159). Пунктом 30 договору іпотеки визначений термін його дії - до повного виконання.
18 березня 2013 року зобов'язання за кредитним договором № DNGOGF00005643 від 28 вересня 2005 року були виконані позивачем в повному обсязі на користь АТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим останній 13 липня 2021 року видав довідку про відсутність заборгованості № FH0937V768ROT3B8.
Незважаючи на повне погашення заборгованості за кредитним договором, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек до цього часу містяться записи про обтяження предмета іпотеки з забороною на нерухоме майно та іпотекою.
На звернення позивача відповідачем було повідомлено те, що право вимоги 19 лютого 2007 року до позивача, КБ «Приват Банк» було відступлено Ukraine MortgageLoan Finance, яке ліквідовано 03 жовтня 2017 року, у зв'язку з цим відповідач не має можливості вжити заходів щодо зняття заборони відчуження.
В свою чергу позивач не отримував повідомлень та не знав про укладення між ЗАТ КБ «Приватбанк» та фактором компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» договору факторингу, а тому позивач здійснив оплату боргу за кредитним договором на користь АТ КБ «Приват Банк».
19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити. 03 жовтня 2017 року компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс No1 ПІ-ЕЛ-СІ» ліквідована без правонаступництва. Правонаступництво у даних правовідносинах правомочності іпотекодержателя не переходять новому кредитору, оскільки зобов'язання не пов'язане із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а отже подання заяви з його боку виключено.
Однак, на підставі договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити від 19 лютого 2007 року, який укладено між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) надано право та повноваження Закритому акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» здійснювати та забезпечувати здійснення будь-яких та всіх необхідних дій, що пов'язані з рахунками за іпотечними кредитами.
Позивач повністю погасив заборгованість за кредитним договором, внаслідок чого зобов'язання за кредитним договором припинились його належним виконанням, а отже й додаткове зобов'язання у вигляді іпотеки є припиненим та заборона на нерухоме майно підлягає зняттю, оскільки порушує її право як власника предмета іпотеки, слід визнати такою, іпотеку що припинена та зняти обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна № 10781371, реєстраційний номер обтяження 2437159 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження; зняти обтяження у вигляді іпотеки на квартиру.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 526 ЦК України, сторони мають виконувати зобов'язання належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою, що передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
АТ КБ «Приватбанк» не заперечує та надав довідку що зобов'язання позивачем повністю виконані.
При цьому ЗАТ КБ «Приватбанк» уступив право вимоги за вказаним кредитним договором компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс No 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (Ukraine Mortgage Loan Finance NO. 1 PLC), яка розташована за адресою Пеліпар Хаус, 1-й поверх 9 Клоук Лейн, Лондон, ЕС4К 2КГ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, яка на даний час припинила свою діяльність.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідач не повідомив позивача про заміну кредитора у зобов'язанні.
У зв'язку з виконанням умов кредитного договору та відсутності заборгованості за кредитним договором договір іпотеки припинив свою дію, відповідно іпотека є припиненою. Належне виконання основного зобов'язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Щодо належності відповідача, то саме відповідач отримував на виконання кредитного договору певні грошові кошти, не повідомив позивача про заміну кредитора, хоча договір про відступлення права вимоги вже був укладений і виконаний. Навіть після цього саме відповідач видав позивачеві довідку про його повне виконання кредитних зобов'язань та повернув йому оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру.
Отже, саме АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем в справі.
Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 317 та статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки, за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном.
У відповідності до положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право на судовий захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Судовому захисту підлягає немайнове або майнове право чи інтерес особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Виключенням є чітко встановлені межі здійснення цивільних прав, зокрема, дії, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу.
З викладеного випливає, що метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту, який би вичерпував себе.
Єдиним ефективним способом захисту прав позивача є звернення про зняття іпотечного обмеження у зв'язку із повним виконанням основного зобов'язання.
Отже, оскільки позивачем виконано зобов'язання за кредитним договором, але припинити обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно предмету іпотеки позивач не має можливості у зв'язку з тим, що компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс N01 ПІ-ЕЛ-СІ» припинила свою діяльність з 03 жовтня 2017 року без правонаступництва, наявне обтяження створює перешкоди позивачеві у здійснені ним права користування та розпорядження належним Позивачеві майном, тому наявні достатні правові підстави для задоволення позову та скасування заборони та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, та Державного реєстру іпотек відомостей про обтяження.
Таким чином, майно, фактичним власником якого є позивач на теперішній час безпідставно утримується під арештом відповідачем, чим порушуються законні права та майнові інтереси власника щодо вільного володіння та розпорядження ним.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та нових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 ля 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61- св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження 1-18160св19).
Позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке йому належить. Наявність обтяжень перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна. Позивач звернувся до відповідача з питанням про усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, звільнення з-під обтяження, фактично арешту цього майна, зняття обтяжень, але отримав відмову, виник спір, який в добровільному порядку не вирішено.
Відповідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 1 ст. 317 ЦК України зазначає, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Непорушність права власності регулюється ст. 321 Цивільного кодексу України та зазначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усі суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 2 статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне нерухоме майно зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в Соборному районі міста Дніпра, таким чином, дана справа підсудна саме Жовтневому районному суду міста Дніпропетровська.
Позивач вважає за необхідне звернутися з даним позовом про припинення обтяження, зняття арешту, оскільки на даний час не має підстав для обтяження нерухомого майна, яке йому належить. Наявність обтяжень перешкоджає йому вільно користуватись та розпоряджатись належним позивачу вищевказаним майном та порушує його права, як власника цього майна.
Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 Цивільного кодексу України також встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
У пункті 8 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року вказано, що в одному провадженні можуть розглядатися вимоги про визнання права власності та зняття арешту з майна. При цьому якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За приписами ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не визнання позовних вимог, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.
При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та припинити обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 28 вересня 2005 року приватним нотаріусом ДМНО Зайченко І.А., з виключенням з Єдиного реєстру заборон відчуження відповідного запису: - реєстраційний номер обтяження № 2437180; - підстава обтяження договір іпотеки, 5093, 28.09.2005, приватний нотаріус Зайченко А.І., - об'єкт обтяження квартира в житловому будинку літ А-16; складається з: 1 - коридор, 2, 5, 6 -житлова, 3, 11, 12 - кладова, 4 - кухня, 7 - туалет, 8 -ванна, 9, 10 - коридор, І ІІ, ІІІ, IV - лоджія, загальна площа 69.4 кв. м, житлова площа 36.3 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_1 ; припинити обтяження у вигляді іпотеки та виключити з державного реєстру іпотек наступний запис: - реєстраційний № 2437159; - тип обтяження: іпотека; - підстава обтяження: договір викупу (відступлення) прав вимог, реєстровий номер 611, 612, 13.10.2011 приватний нотаріус ДМНО Чижик І.О.; - об'єкт обтяження: квартира, в житловому будинку літ А-16; складається з: 1 - коридор, 2, 5, 6 -житлова, 3, 11, 12 - кладова, 4 -кухня, 7 - туалет, 8 - ванна, 9, 10 - коридор, І II, III, IV - лоджія, загальна площа 69.4 кв. м, житлова площа 36.3 кв., адреса: АДРЕСА_1 , - іпотекодержатель: ПАТ КБ «ПриватБанк», код: 14360570, Україна, 49094, м. Дніпропетровськ (Дніпро), вул. Набережна Перемоги, буд. 50. Іпокодавець: ОСОБА_1 ..
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги, про які у позивача є спір з відповідачем, в такому вигляді ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. 15, 16, 526, 317, 319, 321, 516, 526, 546, 575, 583, 610, 626, 628, 629, 631, 651, 1054, ЦК України, ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 19, 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Припинити обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, зареєстрованого у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 28 вересня 2005 року приватним нотаріусом ДМНО Зайченко І.А., з виключенням з Єдиного реєстру заборон відчуження відповідного запису: - реєстраційний номер обтяження № 2437180; - підстава обтяження договір іпотеки, 5093, 28.09.2005, приватний нотаріус Зайченко А.І., - об'єкт обтяження квартира в житловому будинку літ А-16; складається з: 1 - коридор, 2, 5, 6 -житлова, 3, 11, 12 - кладова, 4 - кухня, 7 - туалет, 8 -ванна, 9, 10 - коридор, І ІІ, ІІІ, IV - лоджія, загальна площа 69.4 кв. м, житлова площа 36.3 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_1 ..
Припинити обтяження у вигляді іпотеки та виключити з державного реєстру іпотек наступний запис: - реєстраційний № 2437159; - тип обтяження: іпотека; - підстава обтяження: договір викупу (відступлення) прав вимог, реєстровий номер 611, 612, 13.10.2011 приватний нотаріус ДМНО Чижик І.О.; - об'єкт обтяження: квартира, в житловому будинку літ А-16; складається з: 1 - коридор, 2, 5, 6 -житлова, 3, 11, 12 - кладова, 4 -кухня, 7 - туалет, 8 - ванна, 9, 10 - коридор, І II, III, IV - лоджія, загальна площа 69.4 кв. м, житлова площа 36.3 кв., адреса: АДРЕСА_1 , - іпотекодержатель: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код: 14360570, Україна, 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ (Дніпро), вул. Набережна Перемоги, буд. 50. Іпокодавець: ОСОБА_1 .
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код за ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп..
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя -