Справа № 161/2574/25
Провадження № 3/161/1232/25
м.Луцьк 10 березня 2025 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Гринь Олександр Миколайович, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1, 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
З Луцького РУП ГУНП у Волинській області до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 598620 від 26 січня 2025 року зазначено, що: «26 січня 2025 року близько 12:00 ОСОБА_1 за адресою свого місця проживання вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ображав, словесно принижував та обмежив у користуванні мобільним телефоном, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої».
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 598618 від 26 січня 2025 року зазначено, що: «26 січня 2025 року близько 12:00 ОСОБА_1 за адресою свого місця проживання вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме ображав, словесно принижував та обмежив у користуванні мобільним телефоном, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої».
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 598619 від 26 січня 2025 року зазначено, що: «26 січня 2025 року близько 12:00 ОСОБА_1 за адресою свого місця проживання вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме ображав, словесно принижував та обмежив у користуванні мобільним телефоном, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої».
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 598617 від 26 січня 2025 року зазначено, що: «26 січня 2025 року близько 12:00 ОСОБА_1 за адресою свого місця проживання вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме ображав, словесно принижував та обмежив у користуванні мобільним телефоном, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої».
Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції у даному випадку кваліфіковано за ч. 1 та 2 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Самолюк Д.А. вину не визнали, пояснили, що у ОСОБА_1 та його дружини виник раптовий конфлікт на фоні розлучення, який посилився в той же момент тим, що його дружина має більший дохід ніж він, просили провадження у справі закрити, оскільки раптовий виниклий конфлікт між подружжям не може бути кваліфікований, я сімейне насильство.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 1 та 2 ст. 173-2 КУпАП до таких висновків суд прийшов на підставі наступного.
По перше, суд зазначає, що у даному випадку чотири протоколи про адміністративні правопорушення складено по одній і тій же конфліктній ситуації тобто вони лише відображають ту обставину, що конфлікт між подружжям ОСОБА_5 відбувався в присутності їх малолітніх дітей, а отже таку обставину слід розглядати, як єдине та окреме, тобто дії, які відбулись одночасно, однак кваліфіковані працівниками поліції за різними частинами ст. 172-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п'ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь
Нормами зазначеного закону встановлено, що:
психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
фізичним насильством є така форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру
Таким чином, самі по собі, зокрема, погрози чи словесні образи чи навіть штовханина не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у потерпілої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім того, системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Разом з тим, наведені в протоколі дії ОСОБА_1 в контексті наявних в матеріалах справи пояснень ОСОБА_2 та пояснень самого ОСОБА_1 наданих в судовому засіданні, свідчать лише про факт наявності між Пєсковими конфліктної ситуації.
Щодо наявності саме сімейного конфлікту свідчать і наявні в матеріалах письмові пояснення ОСОБА_6 від 26 січня 2025 року, яка пояснила, що між подружжям виник конфлікт ймовірно через ревнощі, зятя ( ОСОБА_1 ), а також самого ОСОБА_1 , згідно , яких конфлікт виник на фоні ревнощів дружини після його тривалого відрядження та відсутності з його боку грошового забезпечення сім'ї.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства, в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог п. 1) ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Наведене дає підстави для висновку, що підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та 2 ст. 173-2 КпАП України - немає, а тому справа відносно нього підлягає закриттю.
Керуючись статтями 7, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 та 2 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі ст. 247 п.1 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Олександр ГРИНЬ