Справа №577/4336/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/140/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
25 лютого 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 січня 2025 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту,
Ухвалою слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 січня 2025 року, в задоволенні клопотання слідчого СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_10 про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовлено.
Застосовано до ОСОБА_7 , який підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду на першу вимогу; 2) заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21:00 год. до 07:00 год. наступного ранку без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) носити електронний засіб контролю; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну; 5) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
Строк дії ухвали встановлено до 07 березня 2025 року до 24 год. 00 хв.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що покладені на нього обов'язки застосовуються до 07 березня 2025 року до 24 год. 00 хв. У разі необхідності зазначений строк може бути продовжений за клопотанням прокурора, в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію та обов'язки скасовуються.
Підозрюваному ОСОБА_7 під підпис повідомлено про покладені на нього обов'язки та роз'яснено, що у разі їх невиконання до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Не погодившись зі вказаною ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 січня 2025 року.
Постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням застави у 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211 960 грн.
Відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, в разі внесення застави покласти на підозрюваного декілька обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження, за першою вимогою; не відлучатися за межі зазначеного в ухвалі суду міста фактичного проживання без дозволу слідчого, прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну місця свого проживання; здати на зберігання до органів Державної міграційної служби за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного, визначити строком з моменту звільнення з-під варти, внаслідок внесення застави, на два місяці.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що ризик переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду підтверджується тяжкістю санкцією вчинених злочинів, що може спонукати останнього переховуватися від органів досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_7 тривалий час займається господарською діяльністю, є засновником та працює на посаді директора ТОВ «Кауфі», що свідчить про широке коло знайомих, в тому числі і серед службових осіб різних правоохоронних органів та державних органів, та надає реальні можливості покинути територію країни в спосіб, який унеможливить його ідентифікацію.
Також останній під час повномасштабного вторгнення, 16 травня 2022 року вже намагався залишити територію України, разом з тим, тоді органи ДПС України не випустили його за межі кордонів держави.
Слідчим суддею не взято до уваги те, що ОСОБА_7 через підконтрольне підприємство працює тривалий час з бюджетними коштами, а тому знав, добре орієнтувався в поставках продукції по тендерним закупівлям, в тому числі і по якості продукції.
У зв'язку з цим, із метою запобігання зазначеним у клопотанні ризикам, до підозрюваного ОСОБА_7 є необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_11 , котрий вимоги поданої апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, думку підозрюваного ОСОБА_7 із захисником ОСОБА_8 , які щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, просили ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст.177,178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На думку колегії суддів при вирішенні питання щодо застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону дотримані в повному обсязі.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 12021205450000513 від 12 серпня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України.
09 січня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним вказаних кримінальних правопорушень, за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою; складання і видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; використання завідомо підробленого документу; набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якої фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинені особою, яка знала, що таке майно частково одержано злочинним шляхом; використання завідомо підробленого документу.
У рамках вказаного кримінального провадження до слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області звернувся старший слідчий СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_10 із клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб із визначенням розміру застави в розмірі 70 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211 960 грн. та покласти на підозрюваного ОСОБА_7 процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Своє клопотання слідчий обґрунтовував наявністю ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та тим, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Розглядаючи вказане клопотання слідчого, слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_7 з врахуванням доданих до клопотання доказів, обґрунтовано підозрюється у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України.
Крім того, на спростування доводів апеляційної скарги прокурора, слідчий суддя вважав доведеним наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 побоюючись відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Саме з врахуванням вищезазначеного, а також даних про підозрюваного та його репутацію, який має сталі соціальні зв'язки, постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , разом з донькою, яку виховує та утримує, тривале розслідування кримінального провадження, з 2021 року, під час якого ОСОБА_7 прибуває до слідчого, прокурора, суду на першу вимогу, та не доведення прокурором недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність застосування до останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, з чим погоджується і колегія суддів та вважає, що такий запобіжний захід, з врахуванням покладених обов'язків, забезпечить дотримання ним процесуальних обов'язків під час досудового слідства та у суді.
При цьому, доводи апеляційної скарги правильність таких висновків жодним чином не спростовують, і ні під час розгляду клопотання, ні під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали не доведено, що для забезпечення дієвості кримінального провадження виключно такий запобіжний захід у виді тримання під вартою, який є найсуворішим, є необхідним.
Таким чином, колегією суддів не встановлено обставин, за яких би підлягало до задоволення клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про достатність чи недостатність застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів також враховує те, що на час розгляду апеляційної скарги прокурора, перебуваючи під домашнім арештом, підозрюваний умови його не порушував, що додатково дає підстави для висновку, що обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час зміг забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти наведеним у клопотанні ризикам.
Той факт, що підозрюваний намагався перетнути кордони України, безумовно не свідчить про нездатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту забезпечити попередження ризиків та запобігти здійсненню негативного впливу на хід та результати кримінального провадження, оскільки останній вчиняв вказані дії в законний спосіб та оскаржував рішення державної прикордонної служби України в судовому порядку.
Отже, на думку колегії суддів, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_7 , та відсутності в клопотанні належного обґрунтування стороною обвинувачення обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим видом запобіжного заходу, визначений в ст. 176 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, як домашній арешт, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 під час досудового розслідування, а покладені на нього згідно ч.5 ст.194 КПК обов'язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленим ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту і належним чином мотивував своє рішення. Саме застосований щодо останнього вказаний запобіжний захід, на переконання колегії суддів, здатен запобігти тим ризикам, які існують у кримінальному провадженні.
Таким чином, доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі стосовно незаконності оскаржуваної ухвали, слід визнати непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує вирішення питань про застосування запобіжних заходів, в тому числі і домашнього арешту.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 січня 2025 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4