Номер провадження: 33/813/328/25
Номер справи місцевого суду: 510/1387/23
Головуючий у першій інстанції Бошков І. Д.
Доповідач Погорєлова С. О.
12.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Зєйналової А.Ф.к., адвоката Томина С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Ренійського районного суду Одеської області від 31 січня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
встановив:
Постановою Ренійського районного суду Одеської області від 31 січня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. в доход держави, з позбавленням права керування всіма транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. у дохід держави.
З вказаної постанови вбачається, що 20.07.2023 року, о 21:00 год., на території Ренійського порту по вул. Дунайська, 188, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки DAF 105.40, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Ренійського районного суду Одеської області від 31 січня 2024 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що на момент складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення транспортний засіб ОСОБА_1 вже дві доби знаходився на паркувальному майданчику;
2)ОСОБА_1 не надав працівникам поліції своє посвідчення водія, оскільки вважав, що для цього відсутні будь-які підстави;
3)ОСОБА_1 пояснював працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом, однак погодився поїхати до медичного огляду до лікарні;
4)алкотестер Драгер в лікарні був несправним, тому ОСОБА_1 не зміг пройти огляд, проведення інших досліджень на предмет виявлення ознак сп'яніння у ОСОБА_1 працівники лікарні не пропонували;
5)у матеріалах справи наявний висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння, що підтверджує факт того що ОСОБА_1 пройшов відповідний огляд.
Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення адвоката Томина С.В., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №124094 від 20.07.2024 року з якого вбачається, що 20.07.2024 року о 21:00 год. на території РМТП по вул. Дунайська, 188 (ТОВ «Дунай Пром Агро»), ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF 105.40, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
-рапорт з якого вбачається, що 20.07.2024 року о 22:35 год. надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що 20.07.2024 року о 22:35 год. за адресою: Ренійський район, м. Рені, звернулися працівники охорони порту, з повідомленням про те, що ОСОБА_1 керує автомобілем DAF 105.40, державний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. На місце виклику було направлено екіпаж СРПП;
-постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №615089 від 20.07.2024 року, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із порушенням п. 2.1 б Правил дорожнього руху;
-постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №615090 від 20.07.2024 року, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із порушенням п. 2.1. г Правил дорожнього руху;
-постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №615088 від 20.07.2024 року, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із порушенням п. 2.1. а Правил дорожнього руху;
-письмові пояснення ОСОБА_1 з яких вбачається, що 20.07.2024 року приблизно о 21:00 год. він на автомобілі DAF 105.40, державний номер НОМЕР_1 , з вантажем заїхав до РМТП з парковки на розвантаження. Назву підприємства де розвантажувався не пам'ятає. Чому працівниками підприємства було викликано працівників поліції він не знає. Спиртні напої він не вживав. Пройти тест на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, він відмовився на місці зупинки. Однак погодився пройти огляд у медичному закладі, куди його доставили. Чому в лікарні не працює алкотестер Драгер він не знає;
-письмові пояснення ОСОБА_2 з яких вбачається, що 20.07.2024 року о 19:30 год. він заступив на зміну. В його обов'язки входить встановлення у водіїв транспортних засобів керування в стані алкогольного сп'яніння та досмотр транспортних засобів. Так, о 21:00 год. на територію заїхав водій ОСОБА_1 на транспортному засобі DAF 105.40, державний номер НОМЕР_1 , з причепом з вантажем на розвантаження ячменю. Під час перевірки документів, у ОСОБА_2 виникла підозра, що ОСОБА_1 перебуває в стані сильного алкогольного сп'яніння. Водій ОСОБА_1 сказав, що вживав спиртні напої, однак відмовився проходити огляд на алкотестері, у зв'язку із чим ОСОБА_2 викликав працівників поліції;
-висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.07.2024 року з якого вбачається що ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу працівниками поліції для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Висновок огляду: відмова від проходження тесту;
-диск з відеозаписом, який було приєднано до матеріалів справи та з якого вбачається, що 20.07.2024 року водій ОСОБА_1 керує транспортним засобом DAF 105.40 державний номер НОМЕР_1 на території РМТП по вул. Дунайська, 188 (ТОВ «Дунай Пром Агро»). Працівник поліції робить зауваження водієві, що він творить та вимагає щоб він зупинився. Потім працівник поліції просить водія вийти із транспортного засобу. ОСОБА_1 зупинився та вийшов із автомобіля. Працівник поліції спитав ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої, на що останній відповів що вживав пляшку пива. Працівник поліції сказав, що від водія відчувається таких запах алкоголю, що у нього виникають сумніви про те, що це була лише одна пляшка пива. Потім працівник поліції зробив зауваження щодо того, чому ОСОБА_1 керує автомобілем у такому стані. На що ОСОБА_1 сказав, що він не керує. Він стоїть. Далі з відеозапису вбачається, що працівник поліції спілкується із ОСОБА_1 . Потім, вони зайшли у приміщення лікарні. У лікарні ОСОБА_1 запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 почав проходити огляд. Однак у зв'язку із тим, що він майже не дихав у трубочку алкотестера, прилад ніяк не реагував та не показував ніякого результату. Лікар зробив зауваження ОСОБА_1 та повідомив працівникам поліції, що останній навіть не намагається дути у трубочку. ОСОБА_1 запропонував показати лікарю, що прилад справний на своєму прикладі. Лікар взяв нову трубочку вставив у прилад та продув його. Драгер показав 0,0 ‰. Потім лікар сказав ОСОБА_1 , що якщо він правильно не продує алкотестер, то він не зможе надати висновок. Оскільки ОСОБА_1 не продув, алкотестер, лікар сказав, що він напише у висновку, що останній відмовився проходити огляд. Працівник поліції повідомив, що буде складати протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Поліцейський попросив ОСОБА_1 надати свої документи: страховий поліс, водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, у разі, якщо водій не надасть відносно нього буде складено адміністративні протоколи. Потім ОСОБА_1 Ще раз попросив пройти огляд за допомогою приладу Драгер, однак знов не намагався його продувати, а тому результат такого проходження огляду був відсутній.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.
За правилами частин 2-3 статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п.п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів, зокрема, на стан алкогольного сп'яніння визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, якою встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 розділу І).
Згідно пунктів 2, 3 Розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І Інструкції визначено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктами 1-5, 7, 10 Розділу ІІ зазначеної Інструкції встановлено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що на момент складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, транспортний засіб ОСОБА_1 вже дві доби знаходився на паркувальному майданчику не заслуговують на увагу з огляду на те, що згідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААД №124094 від 20.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF 105.40 державний номер НОМЕР_1 , 20.07.2024 року о 21:00 год. на території РМТП по вул. Дунайська, 188 (ТОВ «Дунай Пром Агро»), з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Даний факт підтверджується і поясненнями ОСОБА_2 , працівника ТОВ «Дунай Пром Агро», а також відеозаписом. Отже, знаходження транспортного засобу DAF 105.40 на території ТОВ «Дунай Пром Агро» не завадив ОСОБА_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп'яніння, керувати ним на паркувальному майданчику. Саме з цих підстав були викликані працівники поліції, і саме вони зупинили ОСОБА_1 .
Щодо посилань апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надав працівникам поліції своє посвідчення водія, оскільки вважав, що для цього відсутні будь-які підстави, суд апеляційної інстанції зауважує на такому.
Відповідно до положень п. 1.10 Правил дорожнього руху:
водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;
транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Згідно п. 2.1 а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Зазначене узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно яких водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух тощо.
Відповідно до п. 2.4. Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Отже, ОСОБА_1 при ненаданні працівникам поліції посвідчення водія, було порушено вимоги чинного законодавства, за що на останнього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №615088 від 20.07.2024 року, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із порушенням п. 2.1. а Правил дорожнього руху.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він пояснював працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом, однак погодився поїхати до медичного огяду до лікарні не заслуговують на увагу з огляду на те, що відеозаписом та письмовими поясненнями працівника ТОВ «Дунай Пром Агро» підтверджують факт керування транспортним засобам ОСОБА_1 .
Щодо тверджень апеляційної скарги про те, що алкотестер Драгер в лікарні був несправним, тому ОСОБА_1 не зміг пройти огляд, проведення інших досліджень на предмет виявлення ознак сп'яніння у ОСОБА_1 працівники лікарні не пропонували також не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Так, дійсно ОСОБА_1 погодився поїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Однак, у зв'язку із тим, що під час проходження огляду на приладі Драгер ОСОБА_1 не проходив такий огляд належним чином, а саме не дихав у трубочку. Прилад Драгер не міг зафіксувати ніякого результату. Про те, що прилад Драгер був справний свідчить той факт, що лікар, який проводив огляд ОСОБА_1 на своєму прикладі показав, як треба дихати у трубочку та як правильно проходити огляд. Тому при проходженні огляду самим лікарем, Драгер показав результат у 0,0 ‰. Що ще раз доводить той факт, що ОСОБА_1 не намагався пройти огляд у медичному закладі. Також, з відеозапису вбачається, що лікар, який проводив обстеження ОСОБА_1 зауважив на тому, що взяти кров на аналіз він не може, оскільки це робиться тоді, коди є суд. мед. експерт.
ОСОБА_1 послався в апеляційній скарзі на те, що у матеріалах справи наявний висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння, що підтверджує факт того що він пройшов відповідний огляд.
Так, дійсно ОСОБА_1 погодився пройти огляд у медичному закладі. Однак, коли йому надали алкотестер Драгер, він не намагався пройти такий огляд, а навпаки робив все можливе, щоб належним чином не продувати Драгер. ОСОБА_1 продував Драгер декілька разів, однак результату ніякого не було. Сам прилад не фіксував того факт, що ОСОБА_1 намагався його продувавати. У зв'язку із чим лікарем і був наданий висновок про те, що ОСОБА_1 своїми діями відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З наданих суду доказів вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №124094 від 20.07.2024 року, яким зафіксовано місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення, відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 своїми діями відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.07.2024 року у, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від огляду, оглянутим відеозаписом, на якому зафіксована подія викладеного адміністративного правопорушення.
Саме з підстав відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і складено протокол про адміністративне правопорушенні з посиланням на порушення водієм п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис - це процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції).
Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об'єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб'єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи.
Дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис у сукупності з іншими матеріалами адміністративної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що даний відеозапис є належним, допустимим і достатніми, оскільки відображає вчинене адміністративне правопорушення у день, час та у місці, що зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджується з наданими поліцейськими іншими доказами та не суперечать ним, а доповнюють матеріали справи. Тобто, у апеляційного суду відсутні сумніви у недостовірності даних відеозаписів.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом скористався, вказавши, що заїхав до РМТП з парковки на розвантаження. Також зазначив, що працівниками підприємства було викликано працівників поліції. Спиртні напої він не вживав. Пройти тест на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, він відмовився на місці зупинки. Однак погодився пройти огляд у медичному закладі, куди його доставили. Заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не вказав. Крім того, апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейського до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Отже, суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість останнього у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 20.07.2024 року та інкримінуються ОСОБА_1 .
Отже, позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами, не узгоджуються з дійсними обставинами справи, внаслідок чого розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту, обраний на власний розсуд, та спроба уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Ренійського районного суду Одеської області від 31 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова