Номер провадження: 22-ц/813/2590/25
Справа № 946/7891/22
Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П.
Доповідач Сегеда С. М.
25.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Вадовської Л.М.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
апелянта ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2024 року, повний текст якого складено 05 серпня 2024 року та ухваленого під головуванням судді Пащенко Т.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ОТП Банк» про стягнення грошових коштів, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк») про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги були обгрунтовані тим, що 16.09.2008 року між сторонами було укладено договір №503/560/08 про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті. Строк дії договору, відповідно до п.6.5. визначено сторонами з 16.09.2008 року до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань в повному обсязі. Згідно до п.2.1.1. договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку, АТ «ОТП Банк» зобов'язувався забезпечити збереження коштів клієнта на його рахунку. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановити інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
17.09.2008 року ОСОБА_1 надала банку кредитну заявку, в якій вона просила видати їй кредит в сумі 115 000 доларів США та здійснити видачу 17.09.2008 року грошових коштів, шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку банку на свій банківський рахунок в цьому ж банку. 17.09.2008 року ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» підписали кредитний договір №СМ-SME 503/278/2008 на споживчі цілі.
В той же день, 17.09.2008 року зазначена трансакція була здійснена банком, грошові кошти у сумі 115 000 доларів США були перераховані на рахунок позивачки ОСОБА_1 .
Проте, будь-яких належних письмових доказів щодо розпорядження та використання грошових коштів, які знаходилися на рахунку ОСОБА_1 , банк до суду не надав, пояснивши свої дії знищенням таких документів під час розгляду справи у суді.
З цих підстав, позивач зазначила, що знищення документів за кредитним договором та договором банківського вкладу під час дії таких договорів є протиправним. Оскільки дії договорів на цей час не припинені, то сторони мають їх виконувати до спливу строку дії договору або до їх дострокового припинення за згодою сторін або у судовому порядку.
Наведені обставини вже встановлено у судовому порядку під час розгляду іншої справи за участю тих самих сторін (справа №500/4618/16-ц) та, у відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України, не потребують повторного доказування.
Подальший рух коштів та їх фактичне використання (зняття готівки, доручення про переказ, тощо) під час наведеної справи не досліджувався та не був предметом спору. З моменту зарахування грошових коштів на рахунок позивачки вона стала власником грошей та могла витрачати такі кошти на споживчі потреби. Видача та/або перерахування грошових коштів з банківського рахунку банк мав право здійснювати лише за особистими розпорядженнями клієнта.
Таких розпоряджень клієнт банку не надавав.
Згідно до п. 2.1.1. Договору про відкриття та обслуговування банківського рахунку, «ОТП Банк» зобов'язувався забезпечити збереження коштів клієнта на його рахунку. Строк дії Договору, відповідно до п. 6.5. визначено сторонами з 16.09.2008 року до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань в повному обсязі.
Після завершення спору щодо наявності боргу за кредитним договором та розміру такого боргу, позивачка ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до «ОТП Банк» із питанням щодо наявності грошових коштів на її особистому рахунку в «ОТП Банк».
Листом від 06.08.2021 року за № 73-3-73-73-3-1/9798 «ОТП Банк» надав інформацію про відсутність будь-яких грошових коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 . Проте, будь-яких пояснень щодо відсутності коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , банк не надав.
Тобто, в порушення чинного законодавства та умов п. 2.1.1. Договору обслуговування банківського рахунку, банк не забезпечив збереження коштів клієнта, а тому позивач зазначила, що внаслідок дій відповідача позивачці завдано збитків, які мають бути відшкодовані за рахунок відповідача, у розмірі 115 000 доларів США та сплати на користь позивачки відповідних процентів за користування грошовими коштами позивачки у розмірі 48 300 доларів США (3% річних згідно до ст. 625 ЦК України).
Крім того, позивач вказала, що діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї, із незаконним позбавленням її можливості використовувати належне їй майно та належним чином вирішувати свої матеріальні потреби та потреби її сім'ї, у приниженні її честі та гідності, а також ділової репутації, у зв'язку із тривалим та безпідставним порушенням її прав, недбалістю посадових осіб відповідача, які не виконували свої обов'язки належним чином і намагаються уникнути відповідальності та перекласти на неї всі збитки, у зв'язку із необхідністю погоджувати свої дії та особисті і службові плани з іншими особами; у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із необхідністю користування грошовими коштами інших осіб; у зв'язку із тривалою необхідністю докладати додаткових зусиль щодо відновлення звичайного способу життя та належно матеріального забезпечення; у зв'язку із приниженням її професійної репутації та особистої честі і гідності, а також тривалим втручанням у її право власності, у зв'язку із неможливістю тривалий час займатися своєю професійною діяльністю та особистими справами, що викликало змушений та тривалий відрив від інших звичайних занять та спровокувало психологічний дискомфорт і віддаленість від активного соціального життя. Порушення прав позивачки, з моменту незаконного списання грошових коштів без її особистого розпорядження, тобто, незаконне втручання у здійснення права власності, триває більше 14 років. Фактично, порушення її прав триває і до теперішнього часу, так як її права не відновлено, а спричинену матеріальну і моральну шкоду не відшкодовано. Розмір спричиненої моральної шкоди позивач оцінила в розмірі 135 мінімальних заробітних плат (мінімальна заробітна плата на час подання позову дорівнює 6700,00 грн.).
Враховуючи викладене, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти, які знаходились на її банківському рахунку в «ОТП Банк» у сумі 115000 доларів США, грошові кошти за користування грошовими коштами у сумі 48300 доларів США, грошові кошти у розмірі 135 мінімальних заробітних плат станом на час виконання рішення суду.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.07.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с.136-140).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.07.2024 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.142-147).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що грошові кошти в сумі 115 000 доларів США 17.09.2008 року були перераховані на рахунок позивачу ОСОБА_1 , які остання отримала, 18.09.2008 року зняла з рахунку та витратила їх на свої нужди.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2008 року ОСОБА_1 надала ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», кредитну заявку, в якій вона просила видати їй кредит в сумі 115 000 доларів США та здійснити видачу 17.09.2008 року, шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку ЗАТ «ОТП Банк» за наступними реквізитами рахунку: № НОМЕР_1 .
В той же день, зазначена транзакція була здійснена банком: з рахунку № НОМЕР_2 були перераховані на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 115 000 доларів США, що також підтверджується випискою з рахунку.
Факт отримання кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім'я ОСОБА_1 , в якій відображено, що грошові операції у доларах США, підтверджує отримання ОСОБА_1 на свій рахунок кредитних коштів 17.09.2008 року у розмірі 115 000,00 доларів США та їх зняття 18.09.2008 року (а.с.18).
Зазначені обставини також підтверджується рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області суду від 05 червня 2019 року, та постановою Одеського апеляційного суду від 22.12.2020 року, у справі №500/4618/16-ц (а.с.71-79, 80-86).
Судом також враховано, що, починаючи з 2008 року до 2014 року, ОСОБА_1 здійснювала погашення кредитної заборгованості, що свідчить про отримання нею коштів та визнання нею боргу за кредитним договором і обов'язків, які виникли з договору, презумпція правомірності якого не спростована.
Більше того, 27.08.2021 року ОСОБА_1 погашено борг перед АТ «ОТП Банк» у розмірі, визначеному судом апеляційної інстанції у вищевказаній постанові від 22.12.2020 року, а саме, суму боргу у розмірі 71 424,17 доларів США та судовий збір у розмірі 27 515,70 грн. по справі №500/4618/16-ц (а.с.64).
Суд зазначив, що позивач ОСОБА_1 витратила кредитні кошти на придбання майнових прав на житлову квартиру, оскільки зазначені обставини підтверджується заявою ОСОБА_1 щодо реструктуризації кредитного боргу від 07.07.2021 року, яку остання направляла банку.
Також дана заява була надана ОСОБА_1 до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у якості додатку до заяви про відстрочку виконання судового рішення 07.067.2021 року у справі 5000/4618/16-ц.
Більше того, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили 08.11.2022 року, у справі №946/8686/21, позовні вимоги АТ «ОТП БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних було задоволено (а.с.87-89).
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки позивач ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в сумі 115 000 доларів США та витратила їх на споживчі цілі, а саме - на придбання майнових прав на будівництво квартири в АДРЕСА_1 , судом не виявлено порушення її прав, у зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Що стосується застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, то суд першої інстанції правильно послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18), в якій йдеться про те, що виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.03.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.М. Вадовська
О.С. Комлева