19.02.2025
Справа № 727/8307/24
19 лютого 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
-головуючої судді Черніцької І.М.
-за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.
-з участю: адвоката Остапчук В.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про встановлення факту самостійного виховання дитини,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом ОСОБА_2 та просив встановити факт самостійного виховання ним та утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог вказав, що 06 листопада 1999 року між ними було укладено шлюб. Від даного шлюбу у них народилось двоє дітей, донька ОСОБА_4 , 2003 року народження, яка є повнолітньою та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син ОСОБА_3 проживає разом з ним та перебуває повністю на його одноосібному утриманні. Відповідачка самоусунулась від участі у житті сина, не цікавиться ним та не приймає участі в його утриманні. Він самостійно дбає про сина, його стан здоров'я, духовний та моральний розвиток, навчання. 05 червня 2024 року між ним та відповідачем укладено договір про визначення місця проживання сина разом з ним. Він має можливість самостійно виховувати та утримувати син. Тривалий час перебував на роботі за кордоном та має достатні заощадження, а також нерухоме майно. Факт одноосібного утримання та виховання ним сина підтверджується письмовими заявами сусідів, актом обстеження по факту проживання осіб, довідкою із школи.
Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 листопада 2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач попередньо подала письмові пояснення. Вказала, що їх спільний син ОСОБА_3 проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні. Вихованням сина фактично займається позивач. У червні 2024 року на прохання позивача між ними було укладено договір про визначення місця проживання дитини із ним, так як вона часто буває за кордоном та батько мав можливість одноособово вирішувати питання, що стосуються дитини. Вона не має можливості допомогами матеріально, оскільки не має постійного місця проживання, орендує житло, сплачує комунальні платежі. Не має наміру проживати в Україні та на даний час займається пошуком роботи за кордоном. Також надає матеріальну допомогу повнолітній доньці. Посилаючись на наведене, відповідач не заперечує щодо задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Остапчук В.І. позов підтримала та просила задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце його була повідомлена належним чином. Попередньо у поданих письмових поясненнях просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.
Судом встановлено, що сторони з 06 листопада 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 серпня 2015 року.
Від даного шлюбу у сторін спору народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21 січня 2014 року та донька ОСОБА_4 , яка на даний час є повнолітньою, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17 березня 2003 року.
05 червня 2024 року між сторонами спору укладено договір про визначення місця проживання дитини, який посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1375, яким сторони погодили визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , місце фактичного проживання батька - АДРЕСА_1 . Договір діє до досягнення дитиною повноліття.
11 червня 2024 року сторонами укладено договір про внесення змін до даного договору, який посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1482, згідно умов якого сторони домовились внести зміни до договору та доповнити розділ 4 підпунктом 4.1.4. наступного змісту «Батько зобов'язується повністю матеріально забезпечувати, самостійно утримувати сина ОСОБА_3 ».
Згідно довідок ОСББ «Магія затишку» від 27 травня 2024 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_6 та син ОСОБА_3 , 2014 року народження, з травня 2022 року.
Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 лютого 2015 року, позивач є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку пл. 0,21 га, кадастровий номер 6125282500020010847 в с.Довжанка Тернопільського району.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 грудня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та витягу про державну реєстрацію прав за № 32438805, виданого ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 12 грудня 2011 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить гараж 3 по АДРЕСА_2 .
Позивач є власник квартири за АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12 грудня 2011 року, виданим виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та витягом про державну реєстрацію прав від 12 грудня 2011 року за № 32436484 виданим ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації».
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12 грудня 2011 року, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та витягу про державну реєстрацію прав за № 32437447, виданого ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 12 грудня 2011 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за АДРЕСА_4 .
Згідно письмових пояснень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 27 червня 2024 року, посвідчених приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, зареєстрованих в реєстрі за № 1840 та 1839 відповідно, вбачається, що останні є сусідами позивача за місцем його проживання по АДРЕСА_5 , проживають у квартирах за №№ 80 та 1 відповідно, стверджують, що повивач самостійно здійснює догляд та виховання сина ОСОБА_3 .
Як вбачається із довідки про участь батьків учня 4-А класу у шкільному житті дитини ОСОБА_9 , виданої директором Тернопільського навчально виховного комплексу «Школа-економічний ліцей №9» ім. І.Блажкевича, батько ОСОБА_6 підтримує контакт зі школою, цікавиться успішністю та шкільним життям сина, спілкується з класним керівником, відвідує батьківські збори. Дитину до школи приводить та забирає батько. Мати контакту зі школою не підтримує. Довідка видана на підставі інформації класного керівника.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1, ч. 2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до вимог ч.1ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).
Згідно з вимогами ч. 1 ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122,125 цьогоКодексу.
Відповідно до висмог ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.
За приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з вимогами ч. 2, 3, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:
1) наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;
2) наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
В силу вимог ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Крім того, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до вимог ст.160 СК України місце проживання дитини, яка недосягла десяти років, визначається за згодою батьків; місцепроживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини; якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Таким чином, за змістом наведених норм чинного законодавства, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, при встановленні факту самостійного виховання дитини батьком фактично встановлюється юридичний факт, у силу якого обсяг прав матері обмежується або припиняється.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що неповнолітній син проживає разом із ним, знаходиться на його утриманні і вихованні.
Разом з тим, в силу ст.141 СК України проживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Заявник не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання неповнолітньої дитини, матір умисно ухиляється від виконання цих обов'язків чи реалізації прав.
Надані суду докази лише свідчать про факт проживання неповнолітнього сина разом з батьком, що ніким не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факту ухилення матері від участі у вихованні дитини та утриманні дитини.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту самостійного виховання дитини зумовлене, зокрема, необхідністю у позивача оформити документи щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується самостійно ним, змінити місце проживання сина без згоди матері, яка проживає окремо, реалізувати право одинокого батька на першочергове отримання житла, а також отримання додаткових пільг, виплат та соціальних гарантій.
Жодних доказів того, що будь-яка особа порушує, не визнає чи оспорює права заявника, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, а також документів, які б підтверджували існування складнощів в отриманні соціальних пільг та гарантій заявником суду не надано, як і не надано доказів відповідної відмови компетентних органів у вирішенні зазначених ним у позові питань за відсутності судового рішення.
При цьому суд вважає, що факт самостійного виховання заявником дитини може бути підставою (обставиною), яка підлягає доведенню під час розгляду судової справи про захист конкретних прав чи свобод позивача і не потребує додаткового попереднього його встановлення судом.
Окрім того, відповідно до положень ст. 160 СК України місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Окреме проживання батьків та встановлення місця проживання дитини із позивачем, що включає в себе обов'язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини.
На думку суду, встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у заяві, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав заявника як батька, про які він зазначив у заяві.
Відповідно до вимог ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не бере до уваги визнання позову відповідачем, так як це суперечить закону, та з огляду на викладене, приходить до висновку що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Питання щодо розподілу судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 89, 141, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради встановлення факту самостійного виховання дитини відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання- АДРЕСА_8 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Третя особа - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради - бульвар Шевченка, 1 м.Тернопіль.
Повне судове рішення складено 28 лютого 2025 року.
Головуюча суддя І.М. Черніцька