Справа №638/25036/24
Провадження № 2/638/2716/25
04 березня 2025 року м.Харків
Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Тимченка А.М.
за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В
представників позивача Власюк К.П., ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_3.
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Власюк Катерини Петрівни до ОСОБА_2 про стягнення збитків, пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних та моральної шкоди,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Власюк Катерини Петрівни звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків, пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних та моральної шкоди.
Ухвалою суду від 16 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - 15 днів від дня отримання копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками.
03 лютого 2025 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву до 11 лютого 2025 року.
11 лютого 2025 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву. Одночасно з відзивом на позовну заяву ОСОБА_2 в особі представника Левченка Владислава Вікторовича через систему «Електронний суд» подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн. В зустрічній позовній заяві просив поновити строк на подання зустрічної позовної заяви.
В підготовчому судовому засіданні представники позивача проти поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви просили відмовити, оскільки причини пропуску строку, на переконання сторони позивача не є поважними, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Представник відповідача просив поновити строк на подання зустрічної позовної заяви, зустрічну позовну заяву прийняти до спільного розгляду з первісною.
Заслухавши думку учасників справи, оглянувши матеріали справи в межах заявлених клопотань, суд дійшов наступних висновків.
Щодо поновлення строку на пред'явлення зустрічної позовної заяви суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами визнається, що ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_4. в системі «Електронний суд» отримав копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви та додатків до неї. Відтак, з урахуванням положень ст. 178, 193 ЦПК України та ухвали від 16.01.2025, останнім днем строку на подання відзиву та зустрічної позовної заяви є 06.02.2025.
Відзив на позовну заяву та зустрічну позовну подано ОСОБА_2 в особі іншого представника - ОСОБА_3., 11 лютого 2025 року, тобто з пропущенням строку на вчинення процесуальної дії - 5 днів.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку, відповідач зазначив, що встановлений судом строк (протягом 15 днів з дня його отримання) не є достатнім для повноцінної підготовки відповідачем своїх міркувань та аргументів через великий обсяг та складність питань, які піднімаються у позовній заяві (200 аркушів). Крім того, на початку січня у ОСОБА_2 погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим останній з 20.01.2025 по 03.02.2025 перебував на лікуванні в медичному відділі Abano Terme Grand Hotel на території Італії. Таким чином, перебування ОСОБА_2 на лікуванні за кордоном, унеможливлювало зустріч останнього з адвокатами для обговорення стратегії та позиції у даній справі, визначення подальших процесуальних дій у справі.
Згідно зі ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 122 ЦПК України).
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Отже, процесуальні строки, поділяються на встановлені законом та встановлені судом. Строк, встановлений судом може бути продовжений за клопотанням учасника справи, поданим до закінчення строку, або за ініціативою суду; строк встановлений законом - може бути поновлений судом, якщо суд визнає причини пропуску цього строку поважними.
Строк на подання відзиву на позовну заяву є таким, що встановлений судом, а строк на подання зустрічної позовної заяви - встановлений законом, а саме ч. 1 ст. 193 ЦПК України.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка заявляє про поважність причин пропуску процесуального строку, зобов'язана надати відповідні докази на підтвердження цих обставин.
При цьому, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку на подання відзиву та зустрічної позовної заяви, суд враховує стан здоров'я відповідача, наявність у нього інвалідності другої групи. Крім того, не викликає сумніву, що в період з 20 січня 2025 року до 03 лютого 2025 року перебував за кордоном. Вказані обставини в сукупності були об'єктивною перешкодою для відповідача подати відзив на позовну заяву у строк до 06 лютого 2025 року. Ознайомлення з позовною заявою попереднього представника відповідача ОСОБА_4 22 січня 2025 року, тобто в період перебування відповідача за кордоном, вочевидь позбавило можливості відповідача в особі представників своєчасно подати відзив на позовну заяву, зустрічну позовну заяву.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на судовий захист, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Крім того, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на наведене, з метою уникнення порушення ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, суд вважає, що надмірний формалізм у вказаній справі, з урахуванням фактичних обставин справи (незначне пропущення строку, перебування протягом встановленого судом строку відповідача за кордоном, стан здоров'я відповідача), може позбавити відповідача права на належний захист його прав та інтересів.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини").
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою N 20347/03 у § 35 зазначено, що, "... якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, N 93, сс. 2425, п. 57)".
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність у діях відповідача недобросовісної процесуальної поведінки, яка в свою чергу є підставою для відмови у поновленні строку. Такий висновок суду ґрунтується на незначеному пропущенні процесуального строку (5 днів), своєчасному, з дотриманням вимог процесуального закону, поданні клопотання про продовження строку на 5 днів, наявності об'єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання відзиву та зустрічної позовної заяви (перебування відповідача за кордоном). При цьому, слід враховувати, що внаслідок незначного пропущення відповідачем строку, до того ж з поважних причин, не було порушено прав позивача на розгляд справи протягом розумного строку, подання відзиву та зустрічного позову з незначним пропущенням строк не зумовило суттєвих порушень встановленої ЦПК України процедури розгляду справи.
Враховуючи викладене, судом визнано поважними причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову.
Суд відхиляє доводи сторони позивача про неповажність причин пропуску строку з огляду на відсутність належних та допустимих доказів перебування відповідача саме на лікуванні в Італії, оскільки незалежно від того, чи перебував ОСОБА_2 на лікуванні в Італії, судом визнано поважною причиною пропуску строку сам факт перебування відповідача за межами України з 20.01.2025 до 03.02.2025, оскільки внаслідок цього він був обмежений в можливості належним чином скористатися правовою допомогою, зокрема обговорити з представником позицію, стратегію захисту, вчинення подальших процесуальних дій тощо. Крім того, суд враховує, що перший представник відповідача ознайомився з позовною заявою 22.01.2025 року, тобто уже під час перебування відповідача за межами України, що становило суттєву перепону у вчиненні зазначених вище дій в межах отримання належної, професійної, компетентної та своєчасної правової допомоги. Решта доводів сторони позивача, зокрема щодо відсутності клопотання про продовження строку на подачу зустрічної позовної заяви, про невжиття представниками відповідача заходів для виконання доручення по договору, тощо, ґрунтуються на припущеннях, є неприйнятними з огляду на чинне законодавство.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що надання оцінки поважності причин пропуску строку та вирішення питання про поновлення такого строк належить до виключних повноважень суду та не залежить від позиції інших учасників справи. Частина 3 статті 127 ЦПК України уповноважує суд розглянути заяву про поновлення або продовження процесуального строку без повідомлення учасників справи, тобто взагалі без врахуванням думки протилежної сторони щодо поважності причин пропуску строку.
Оскільки відповідачем було доведено поважність причин пропуску строку на подання відзиву, заяву про продовження строку подано до закінчення строку, суд ухвалою від 04 березня 2025 року, постановленою в судовому засіданні без оформлення окремого документа, задовольнив клопотання представника відповідача від 03.02.2025 року та продовжив відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву до 11 лютого 2025 року та долучив відзив на позовну заяву до матеріалів справи.
За таких обставин, оскільки судом визнано поважними причини пропуску строку на подання відзиву та зустрічної позовної заяви, тому суд поновлює ОСОБА_2 пропущений строк на пред'явлення зустрічної позовної заяви.
Щодо прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом.
Перевіривши зустрічний позов та документи, долучені до нього, на предмет відповідності вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу (ч. 1 ст. 194 ЦПК України).
Зустрічна позовна заява подана з додержанням вимог ст. 175, 177 ЦПК України, віднесена до предметної, суб'єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції Дзержинського районного суду м. Харкова. Підстав для її повернення позовної заяви, залишення без руху, відмови у відкритті провадження не вбачається. Обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним.
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 189 ЦПК України завданням підготовчого судового засідання є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
У підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше (п.4 ч.2 ст.197 ЦПК України).
Враховуючи положення ст. 193, 194 ЦПК України, зважаючи на те, що вимоги за первісним та зустрічними позовами взаємопов'язані, вони виникли з одних правовідносин та їх спільний розгляд є доцільним, суд приймає зустрічну позовну для спільного розгляду з первісним позовом.
Керуючись ст. 259-260, 352-353 ЦПК України, суд
Клопотання представника відповідача - адвоката ОСОБА_3. про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви задовольнити.
Поновити строк ОСОБА_2 на подання зустрічної позовної заяви про стягнення моральної шкоди.
Прийняти зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, пені, інфляційних втрат, 3% річних та моральної шкоди в межах справи № 638/25036/24.
Вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди об'єднати в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Власюк Катерини Петрівни до ОСОБА_2 про стягнення збитків, пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних та моральної шкоди.
Встановити відповідачу за зустрічним позовом п'ятнадцятиденний строк із дня вручення даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідачі мають право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) відповідачами одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Роз'яснити відповідачу за зустрічним позовом, що у разі ненадання ними відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Встановити позивачу за зустрічним позовом п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу за зустрічним позовом п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст.178,191 ЦПК України).
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -http://court.gov.ua/sud2024/
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст складено 10.03.2025.
Суддя А.М.Тимченко