07 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 522/9647/24
Головуючий в 1 інстанції: Бондар В.Я.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.,
при секретарі - Альонішко С.І.,
за участю представника апелянта - Саркісяна А.Р.,
представника позивача - Селюкова П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення з України, -
У червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення від 03.06.2024 головного спеціаліста адміністративного провадження контролю управління міграційного контролю протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС в Одеській області Євгена Новохатського №26 про примусове видворення з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 має обставини, відповідно до яких не може бути примусово видворений за межі території України, адже брав участь у бойових діях на боці України, що означає, що його повернення до рф загрожуватиме його життю та здоров'ю. ОСОБА_2 є помічником представника Чеченської Республіки Ічкекія у Дніпропетровській області. Також Зукає Ілес є членом ГФ «Сектор економічної безпеки». Дане громадське формування активно сприяє Національній поліції в Одеській області. Позивач одружений на громадянці України - ОСОБА_3 . ОСОБА_2 був документований посвідкою на проживання зі строком дії до 22.11.2023, однак не зміг її продовжити, оскільки передбачена згода дружини, яка з початком бойових дій виїхала до Німеччини. Позивач має зареєстроване місце проживання в України та йому присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків. Виїзд з України ОСОБА_4 заборонений, адже він є обвинувачем в кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді в Малиновському районному суді м. Одеси, справа №521/2552/21.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення №26 Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 03 червня 2024 року про примусове видворення з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не з'ясовано наявність чи відсутність прийняття стосовно ОСОБА_1 відповідного рішення про заборону виїзду за межі України та внесення такої інформації до відповідних баз. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що у випадку відсутності заборони виїзду особа добровільно може залишити територію України навіть при наявності кримінальних проваджень, однак для державного органу це чомусь є перешкодою. Вказує, що відповідно до наявної інформації, яка міститься у Інтегрованій міжвідомчій інформаційно - телекомунікаційній системі щодо контролю осіб транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (далі - система Аркан), обвинувачений громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 , який обвинувачується за обвинувальним актом у кримінальному провадженні за тяжкий злочин та повинен був з'являтись на відповідні судові засідання, однак цей факт жодним чином не обмежив його у праві спокійного виїзду за межі території України щонайменше 5 разів, на підставі паспорта громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон на його ім'я, номеру НОМЕР_1 , терміном дії з 07.06.2021 по 11.07.2023. Зазначає, що до відзиву ГУ ДМС в Одеській області було надано витяг з системи Аркан, де містяться відомості про офіційні перетини державного кордону України позивачем. Посилання суду першої інстанції про те, що виїзди позивача не підтверджені жодним чином, є необґрунтованим та свідчить про поверхневу перевірку судом обставин справи. Посилання суду першої інстанції на те, що виїзди позивача за межі території України не свідчать про правомірність таких виїздів є необґрунтованими з урахуванням того, що позивач здійснював перетин кордону офіційно у пунктах пропуску та уповноваженим представником Державної прикордонної служби України було надано право на перетин кордону. Перетин кордону України при наявній забороні виїзду здійснити в пункті пропуску неможливо. Строк дії ухвали суду щодо застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з моменту ухвалення, тобто з 15.01.2021 та діє до 19.02.2021, включно. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано, чи надавалось Адміністрації Держприкордонслужби письмове доручення, на підставі діючої Постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 № 280 щодо заборони виїзду з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , як зазначено в ч. 4 ст. 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», щоб внести відомості стосовно ОСОБА_1 до бази даних осіб, якім згідно із законодавством України не дозволяється або обмежується право виїзду з України. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не вказав, яким нормативно- правовим актом передбачено обов'язок міграційного органу здійснювати перевірку наявності/відсутності повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальної справи розглядається судом стосовно іноземця чи особи без громадянства. Також судом першої інстанції не зазначено, яким нормативно-правовим актом передбачена процедура та терміни такої перевірки з урахуванням того, що рішення про примусове видворення приймається в день виявлення іноземця. ГУ ДМС в Одеській області не може здійснювати перевірку наявності/відсутності повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення стосовно іноземця, оскільки жодним нормативно-правовим актом дане питання не врегульоване. Вказує, що висновки суду першої інстанції про відсутність відомостей перевірки міграційним органом обставин виявлення позивача та як наслідок можливість порушення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є необґрунтованими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Апелянт зазначає, що чинна станом на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про примусове видворення норма права передбачена ст. 26 Закону передбачає, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону). Враховуючи те, що на момент виявлення у ОСОБА_1 були відсутні документи, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України в силу вимоги ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення до нього не застосовувалося. Вказує, що у контексті обставин даної справи, ГУ ДМС в Одеській області вважає, що втручання у права позивача шляхом прийняття рішення про примусове видворення здійснене згідно із законом, має легітимну мету та в умовах війни з російською федерацією є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, при цьому у даному випадку публічний інтерес перевищує право позивача на повагу до приватного життя.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, про що свідчить паспорт російської федерації № НОМЕР_1 виданий 21.07.2022, дійсний до 21.07.2032 (а.с.10).
04.11.2019 ОСОБА_2 документований реєстраційною карткою платника податків (а.с.12).
Дійсно, 03 липня 2019 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.13).
Як вірно вказує представник відповідача, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було розірвано рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 31.10.2024 у справі №523/14640/24.
З довідки №31-130815-ф/л від 02.06.2021 Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради вбачається, що 02.09.2019 ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21).
У період з 22.11.2022 по 22.11.2023 ОСОБА_2 був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 (а.с.11).
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальна справа №521/2552/21 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України. Наразі судове засідання у цій справі призначено на 07.02.2025.
З 01.01.2024 по 31.12.2024 ОСОБА_1 мав посвідчення № НОМЕР_4 ГФ «Сектор економічної безпеки», яке надавало йому право зберігати та носити пристрої травматичної дії (а.с.24).
02.01.2024 ОСОБА_1 документований службовим посвідчений помічника представника Чеченської Республіки Ічкерія у Дніпропетровській області (а.с.25).
03 червня 2024 року головним спеціалістом відділу адміністративного провадження управління міграційного контролю протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС в Одеській області Євгеном Новохатським винесено рішення №26 про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.62-65).
26 червня 2024 Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийнято рішення про заборону в'їзду ОСОБА_7 на три роки (а.с.68-70).
Вважаючи рішення відповідача про примусове видворення з України протиправним позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того що позивач є обвинуваченим у кримінальному провадженні, яке розглядається Малиновським районним судом м. Одеси (кримінальна справа №521/2552/21) а тому примусове видворення позивача у цій справі можливе лише за погодженням з органами досудового розслідування та прокуратурою, що підтримує державне обвинувачення по відповідним справам у суді.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Частиною 8 вищезазначеного закону примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Частиною 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Частиною 4 ст. 30 вищезазначеного закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Відповідно до ч. 5 ст. 30 зазначеного закону рішення про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, крім рішень, прийнятих органами охорони державного кордону, що виконуються такими органами. Контроль за правильністю і своєчасністю виконання рішення про примусове видворення здійснює орган, який прийняв таке рішення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства/
Згідно ч. 1 ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо: йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження; його засуджено за вчинення кримінального правопорушення - до відбування покарання або звільнення від покарання; його виїзд суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України - до припинення обставин, що перешкоджають виїзду.
Колегією суддів встановлено, що 03 червня 2024 року головним спеціалістом відділу адміністративного провадження управління міграційного контролю протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМС в Одеській області Євгеном Новохатським винесено рішення №26 про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , (а.с.62-65).
26 червня 2024 Головним управлінням ДМС України в Одеській області прийнято рішення про заборону в'їзду ОСОБА_1 на три роки (а.с.68-70).
Колегія суддів зазначає, що із зібраних матеріалів у справі та наданих сторонами пояснень вбачається, що відповідач є іноземцем, який не має законних підстав для перебування в Україні, а також порушує законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
При цьому, як вбачається з вищевикладених положень законодавства, порушення іноземцем законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства є достатньою підставою для примусового повернення іноземця в країну походження.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що в силу ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» до позивача не застосовується примусове повернення, оскільки на момент виявлення у ОСОБА_1 були відсутні документи що посвідчують особу та дають право на виїзд з України.
Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки вони спростовуються постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі №522/8899/24 про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, з якої вбачається, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 має діючий паспорт громадянина російської федерації для виїзду за кордон терміном дії з 21.07.2022 до 21.07.2032 № 768191592. Про те, що у ОСОБА_1 є діючий паспорт для виїзду за кордон, в судовому засіданні представник відповідача не заперечував.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що процедурі видворення іноземця або особи без громадянства передує прийняття компетентним органом рішення про його примусове повернення, яке може бути оскаржено до суду.
Крім цього, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, ОСОБА_1 є обвинувачем у кримінальному провадженні, яке розглядається Малиновським районним судом м. Одеси (кримінальна справа №521/2552/21).
Відповідно до вищенаведених положень законодавства, виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, або якщо його кримінальна справа розглядається судом.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що примусове видворення позивача у цій справі є передчасним та можливе лише за погодженням з органами досудового розслідування та прокуратурою, що підтримує державне обвинувачення по відповідним справам у суді.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 288, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2025 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко