07 березня 2025 року Справа № 480/6895/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6895/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку,
Позивач, ОСОБА_1 звернулась з позовною заявою до Сумської обласної прокуратури, в якій просить суд:
- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі № 480/12347/21 за період з 09.06.2022 по 20.09.2022 у сумі 27 808,62 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що вона з 2007 року проходила службу на прокурорських посадах в органах прокуратури України, була звільнена наказом Сумської обласної прокуратури № 416 к від 19.10.2021 на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Не погодившись зі звільненням, позивач звернулася із позовом до Сумського окружного адміністративного суду про поновлення на раніше займаній посаді. Рішенням суду від 09.06.2022 у справі № 480/12347/21 позивача поновлено на посаді, однак, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022, і відмовлено у задоволенні позовних вимог. Позивач зазначає, що факт скасування судом рішення суду першої інстанції, яке у частині поновлення її на посаді прокурора, було звернуто до негайного виконання з моменту проголошення рішення, і яке відповідач не виконав, не впливає на обов'язок роботодавця виплатити їй, на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період, коли рішення у відповідній частині підлягало негайному виконанню, а саме з 09.06.2022 по 20.09.2022. У зв'язку з чим, позивач звернулася до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022.
Ухвалою суду від 14.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку в частині позовних вимог про стягнення з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі № 480/12347/21 за період з 19.07.2022 по 20.09.2022 повернуто позивачу.
Ухвалою суду від 14.08.2024 позовна заява в іншій частині позовних вимог прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/6895/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Сумська обласна прокуратура з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву зазначила, що оскільки статтею 18 Закону України «Про прокуратуру» від 1.4.10.2014 №1697-VII визначені вимоги щодо несумісності прокурорів, то фактичне поновлення ОСОБА_1 без її відповідного звернення та подання трудової книжки, тобто за відсутності в Сумській обласній прокуратурі достовірних відомостей про її неперебування у трудових відносинах з іншою установою, організацією чи підприємством, а також незайняття іншою оплачуваною діяльністю та нездійснення підприємницької діяльності, створювало очевидну небезпеку заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам.
З огляду на викладене, відповідач не вважає протиправними дії у затримці виконання рішення про поновлення на посаді ОСОБА_1 за період з 09.06.2022 по 18.07.2022 (39 роб, дн.), оскільки фактично це відбулося у зв'язку із її незверненням протягом цього часу до відповідача про поновлення, з одночасним поданням трудової книжки.
В подальшому, ухвалою суду від 12.09.2024 року зупинено провадження в адміністративній справі №480/6895/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали суду від 14.08.2024 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог та повернення матеріалів справи № 480/6895/24 до Сумського окружного адміністративного суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 по справі №480/6895/24 залишено без змін.
Ухвалою суду від 29.11.2024 поновлено провадження у справі.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у період з 25.09.2007 по 22.10.2021 безперервно проходила службу в органах прокуратури.
Наказом Сумської обласної прокуратури від 19.10.2021 № 416 к позивача звільнено з посади начальника Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" з 22.10.2021.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням про звільнення її з посади, позивач звернулася до суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу керівника Сумської обласної прокуратури № 416-к від 19.10.2021, поновлення з 22.10.2021 її на посаді начальника Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області та стягнення з Сумської обласної прокуратури на її користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов'язкових платежів, починаючи з 22.10.2021 по день прийняття судом рішення про поновлення її на роботі.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі №480/12347/21 позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13.09.2021 № 378 про неуспішне проходження атестації начальником Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ керівника Сумської обласної прокуратури №416к від 19.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 23.10.2021. Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 61 331,34 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 апеляційні скарги Сумської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 по справі №480/12347/21 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.
Вважаючи затримку виконання судового рішення за період з 09.06.2022 по 20.09.2022 протиправними діями Сумської обласної прокуратури, внаслідок чого у неї виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Враховуючи, що ухвалою суду від 14.08.2024 позов про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення за період з 19.07.2022 по 20.09.2022 повернуто позивачу, а продовжено розгляд справи в частині позовних вимог за період з 09.06.2022 по 18.07.2022 (включно), суд розглядає позовні вимоги лише в цій частині.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Серед іншого, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3 частини першої статті 371 КАС України).
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).
Згідно з частиною восьмою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі № 480/12347/21, допущеного до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8 190,21 грн.
Позивач вважає, що оскільки у спірний період було чинним рішення суду першої інстанції, згідно з яким відповідач був зобов'язаний поновити позивача на посаді, то вказані обставини свідчать про затримку виконання судового рішення, а тому є підстави для застосування статті 236 КЗпП України до вказаного періоду та стягнення середнього заробітку.
У свою чергу відповідач стверджує про неможливість застосування до спірних правовідносин статті 236 КЗпП України та відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 та відмовлено у задоволені позовних вимог. Також вважає, що не звернення позивача із заявою про поновлення на роботі, з одночасним поданням трудової книжки, було підставою для правомірного невиконання рішення суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін, суд зважає на таке.
Верховний Суд у справі № 580/5185/20, виходячи із положень статі 19 Конституції України, статей 14, 370, 371, 372 КАС України, статті 235 КЗпП України, вказав, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов'язком. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
Одночасно з цим, Верховний Суд, з огляду на державні гарантії обов'язковості виконання судових рішень, зазначив, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. У цьому контексті Суд зауважив, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Тож згідно зі статтею 236 КЗпП виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Зрештою Суд указав, що вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Оцінка спірних правовідносин у даній справі за характером урегульованих нормами права прав і обов'язків сторін спору свідчить про наявність спільних рис за їхнім змістом, а отже, про подібність цих правовідносин.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для застосування статті 236 КЗпП України, адже незастосування статті 236 КЗпП України у подібних випадках здатне потурати невиконанню судових рішень.
Також подібне правозастосування сприяє негативній практиці, за якої роботодавець зволікатиме з виконанням рішення про поновлення особи на роботі допоки апеляційний або касаційний суд не перегляне справу.
У цьому контексті слід зважати й на те, що інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника. Цей інститут не заперечує можливості скасування в апеляційному або касаційному порядку рішення, допущеного до негайного виконання, проте на стадії апеляційного або касаційного оскарження віддає перевагу інтересам працівника.
Зрештою стаття 236 КЗпП України не містить у собі застереження про те, що скасування рішення про поновлення на роботі звільняє роботодавця від обов'язку оплатити працівнику вимушений прогул при затримці його виконання.
На основі цих обставин і міркувань суд дійшов висновку, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному або касаційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов'язку здійснити таку виплату.
Інакше застосування статті 236 КЗпП України може атакувати принцип обов'язковості судового рішення та здатне підважити процесуальний інститут звернення рішення суду до негайного виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 460/16522/21 та від 26.10.2023 у справі № 640/11509/21.
Згідно з нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Твердження відповідача про те, що процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, а тому для цього необхідна заява від особи, яка бажає бути поновленою на посаді, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі суд визнає помилковими та зазначає, що усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов'язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем.
Аналогічні правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 05.02.2022 у справі № 280/4402/21.
Також вказана позиція суду узгоджується із позицією Другого апеляційного адміністративного суду викладеною у постанові від 26.04.2024 у справі №480/10700/23.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (Порядок №100).
Абзацом 1 пункту 2 розділу II Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац 3 пункту 2 розділу II Порядку №100).
Як встановлено матеріалами справи, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі підлягає стягненню з Сумської обласної прокуратури за період з 09.06.2022 по 18.07.2022 включно. Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу позивача за цей період становить 28 днів.
При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, судом враховано, що, згідно з довідкою Сумської обласної прокуратури №21-766вих-21 від 16.12.2021, середньоденна заробітна плата, розрахована із нарахованої заробітної плати та кількості фактично відпрацьованих днів за два місяці перед звільненням складала 380,94 грн.
Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, який підлягає стягненню (за період з 09.06.2022 по 18.07.2022 включно) на користь позивача з відповідача складає 10 666,32 грн (380,94 грн. х 28 робочих днів).
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку - задовольнити.
Стягнути з Сумської обласної прокуратури (40000, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі №480/12347/21 в розмірі 10 666,32 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик