Справа № 420/40694/24
07 березня 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕХБУДПОСТАЧ» (вул. Головківська, буд. 57/1, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 42865066) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕХБУДПОСТАЧ» до Одеської митниці, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000606/2 від 20.11.2024 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ТОВ «САНТЕХБУДПОСТАЧ» 20.11.2024 року через митного брокера ПП «Транскарго» до Одеської митниці було подано електронну митну декларацію, якій присвоєно №24UA500500039365U8. Задекларовані Товари поставлено на адресу Позивача на виконання умов зовнішньоекономічного контракту № АСН2401 від 11.07.2024 року, який укладений з HEBEI XINFENG HIGH-PRESSURE FLANGE AND PIPE FITTING CO.,LTD (Китай), на підставі наступних товаросупровідних документів. На підтвердження митної вартості Товарів Декларантом до митного оформлення разом з митною декларацією №24UA500500039365U8 подано всі наявні у нього документи відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України. Як стверджує позивач, ним в повному обсязі виконано вимоги ст. 53 МК України щодо подання документів на підтвердження митної вартості задекларованих Товарів та надано митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України. При цьому, позивачем відповідно до вимог МК України застосовано основний метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та вірно визначено митну вартість Товарів і документально підтверджено її числові значення відповідно до ст. 53 МК України. Однак, Одеською митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000606/2, яким відмовлено Декларанту у визнанні митної вартості Товару за основним методом та застосовано 6 - резервний метод визначення митної вартості та змінено у бік збільшення митну вартість Товару.
Позивач вважає, що Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000606/2, яке прийняте Одеською митницею, є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, позивач вважає, що у Одеської митниці були відсутні підстави для витребування документів згідно ч. 3 ст. 53 МК України.
Стосовно зауважень митного органу викладених в оскаржуваному рішенні, позивач вказує на їх необґрунтованість на надуманість.
Поміж іншого, позивач вказує на ненадання митним органом пояснень стосовно коригування митної вартості, а саме зазначає що в оскаржуваному рішенні не вказано товар, який був оформлений за наведеною митною декларацією. Також позивач вказує на відсутність підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості.
Ухвалою суду від 06.01.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано з Одеської митниці належним чином засвідчені копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості № UA500500/2024/000606/2 від 20.11.2024 року.
21.01.2025 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 24UA500500039365U8 від 20.11.2024, відповідно до якої за умовами поставки DPU на митну територію України надійшов товар ТОВ «САНТЕХБУДПОСТАЧ».
Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
20.11.2024 декларантом надіслано лист б/н від 20.11.2024, яким повідомлено митний орган, що додаткові документи надаватись не будуть.
Отже, як зазначає відповідач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500039365U8 від 20.11.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Відповідач зауважив, що у відношенні товарів застосували резервний метод.
На переконання відповідача, у рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2024/000606/2 від 20.11.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю..
Відтак, відповідач робить висновок, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000606/2 від 20.11.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «САНТЕХБУДПОСТАЧ».
21.01.2025 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
28.01.2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої заперечення Відповідача позивач вважає необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами.
30.01.2025 року до суду від Одеської митниці надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого митниця не погоджується з аргументами, викладеними позивачем з підстав викладених у відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 11.02.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Інших заяв по суті під час розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
У ході здійснення господарської діяльності Позивача між ТОВ «САНТЕХБУДПОСТАЧ» (Покупець) та «HEBEI XINFENG HIGH-PRESSURE FLANGE AND PIPE FITTING CO.,LTD.» (Постачальник) 11.07.2024 року було укладено контракт №АСН2401, відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язується виготовити та поставити в період дії Контракту, а Покупець прийняти та сплатити санітарно-технічне та інженерне обладнання, далі «ТОВАР».
Відповідно до п. 2.1. Контракту, ціни, асортимент та кількість Товару узгоджуються Сторонами у Попередніх рахунках та зазначаються у Рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Розділом 3 Контракту передбачено, що валютою платежу за цим Контрактом є долар США. Оплата за Товар, що поставляється згідно з Рахунком - фактурою, здійснюється у валюті Контракту банківським переказом грошових коштів з банківського рахунка Покупця на банківський рахунок Постачальника, зазначений у цьому Контракті, на таких умовах: - 30% вартості кожної партії Товару - передоплата після підтвердження Попереднього рахунку; - 70% вартості кожної партії Товару - протягом 7 днів з моменту видачі копії Коносамента. Всі витрати, пов'язані з банківським переказом грошових коштів несе Покупець. У разі невиконання домовленостей щодо термінів поставки Товару, Сторони можуть прийняти рішення про повернення Постачальником попередньо сплачених грошових коштів на розрахунковий рахунок Покупця. Усі витрати, пов'язані з банківським переказом грошових коштів несе Покупець.
Постачання Товару здійснюється зі складу Постачальника на умовах FOB Тяньцзинь, FOB Ксинганг, згідно правил «ІНКОТЕРМС 2010». Строк поставки партії Товару встановлюється протягом 30 днів з моменту підтвердження Попереднього рахунку Постачальником та Покупцем (п. 4.1. Контракту).
На виконання умов Договору № АСН2401 було виставлено Інвойс № АСН2401 від 23.08.2024 року, яким сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість Товару.
Так, загальна вартість товару становить 23474,76 доларів.
З метою митного оформлення імпортованого товару 10.09.2024 року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 24UA500500039365U8 на:
- товар № 1 - вироби з чорних металів, не литі - фланці плоскі, вироблені з вуглецевої сталі, використовуються в промислових системах водопостачання, цивільного призначення, в асортименті: Фланець плоский PN10 DN20-500шт. Фланець плоский PN10 DN25-500шт. Фланець плоский PN10 DN32-700шт. Фланець плоский PN10 DN40-400шт. Фланець плоский PN10 DN80-400шт.Фланець плоский PN10 DN100-400шт. Фланець плоский PN10 DN125-400шт. Фланець плоский PN10 DN150-400шт. Фланець плоский PN10 DN200-100шт. Фланець плоский PN10 DN300- 300шт. Фланець плоский PN10 DN350-50шт. Фланець плоский PN10 DN400-40шт. Фланець плоский PN10 DN500-20шт. Фланець плоский PN10 DN600-20шт. Фланець плоский PN10 DN800-10шт. Фланець плоский PN10 DN1000-6шт. Фланець плоский PN16 DN125-100шт. Фланець плоский PN16 DN150-200шт. Фланець плоский PN16 DN200-200шт. Фланець плоский PN16 DN300-150шт. Загалом:4896шт.Торгівельна марка-немає даних. Виробник: "HEBEI XINFENG HIGH-PRESSURE FLANGE AND PIPE FITTING CO., LTD". Країна виробництва - Китай (CN).
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:
- Пакувальний лист (Packing list) б/н від 23.08.2024 року;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №ACH2401 від 11.07.2024 року;
- Рахунок-фактура йнвойс) (Commercial invoice) №ACH2401 від 23.08.2024 року;
- Коносамент (Bill of lading) №GS124081657 від 02.09.2024 року;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №102904 від 19.11.2024 року;
- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №240309A0396/50036 від 23.08.2024 року;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №10 від 12.07.2024 року;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №15 від 26.08.2024 року;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1282 від 07.11.2024 року;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №541 від 07.11.2024 року;
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 10.07.2024 року;
- Розрахунок ціни (калькуляція) Б/Н від 11.07.2024 року;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №ACH2401 від 11.07.2024 року;
- Договір про надання послуг митного брокера 11/01-2023 від 01.11.2023 року;
- Інші некласифіковані документи Вагова б/н від 20.11.2024 року;
- Інші некласифіковані документи Заява про фіз огляд №3282/13/28 від 15.11.2024 року;
- Копія митної декларації країни відправлення № 021720240000214810 від 29.08.2024 року.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:
1) згідно п.4 ч.2 ст.53 МКУ, якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товару, є - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Відповідно до п. 3.2 контракту від 11.07.2024 № ACH2401 передбачена При цьому платіжні доручення в іноземній валюті № 10 від 12.07.2024 та № 15 від 26.08.2024 не є документами, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 № 216;
2) відповідно до контракта від 11.07.2024 № ACH2401 та інвойса від 23.08.2024 № ACH2401 поставка товару здійснюється на умовах FOB. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом до митного оформлення надано рахунок на оплату від 07.11.2024 № 1282, в якому міститься посилання на договір про надання послуг № 11/01-2023 від 01.11.2023, проте вказаний договір про перевезення до митного оформлення не надавався;
3) у поданому до митного оформлення розрахунку ціни (калькуляції) від 11.07.2024 на умовах поставки FOB відсутня складова митної вартості з витрат на навантаження та транспортування товару до порту відправлення;
4) надана копія митної декларації країни відправлення № 021720240000214810 від 29.08.2024 не містить перекладу на українську мову відповідно до ст. 254 Митного кодексу України, також у вказаній декларації зазначені лише умови поставки FOB без зазначення географічного пункту поставки.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Митницею повідомлено, що згідно п.6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
20.11.2024 декларантом надіслано лист б/н від 20.11.2024, яким повідомлено митний орган, що додаткові документи надаватись не будуть.
Отже, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано
Як зазначив відповідач в рішенні, було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.
Митним органом, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару № 1 заявлену митну вартість скориговано за резервним методом визначення митної вартості до рівня- 3,10 дол. США/кг (МД від 12.11.2024 №UА 100390/2024/419099), ніж заявлено декларантом 1,13 дол.США/кг нетто. Митну вартість скориговано з урахуванням опису товару, країни виробництва, ваги, умов поставки, митне оформлення якого здійснено у наближений до митного оформлення час та ґрунтується на раніше визнаній (визначених) митними органами митній вартості товарів.
Отже, 20.11.2024 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000606/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 20.11.2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001198.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані декларантом документи, які підтверджують митну вартість товарів містять розбіжності.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Щодо зауважень митного органу до банківських платіжних документів від № 10 від 12.07.2024 та № 15 від 26.08.2024, а саме відсутності у них обов'язкових реквізитів, суд зазначає таке.
Обов'язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, вимоги щодо її оформлення встановлені Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (далі - Порядок №216).
Пунктом 15 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит “Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Пунктом 14 Порядку №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);
2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;
4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);
5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);
6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];
9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;
10) призначення платежу;
11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);
12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово “відмова»);
13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;
14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами “резидент» чи “нерезидент» під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.
Між тим, митний орган конкретно не вказує яких саме реквізитів не містять платіжні інструкції № 10 від 12.07.2024 та № 15 від 26.08.2024 та яким чином дана обставина може впливати на визначення митної вартості товару.
При цьому, суд зазначає, що в графі 70 платіжних інструкцій № 10 від 12.07.2024 та № 15 від 26.08.2024 «призначення платежу» наявні посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс за якими ввозився Товар. Наявність посилання в платіжній інструкції на контракт та інвойс, на підставі яких було здійснено поставку товарів, у сукупності з іншими документами, поданими декларантом до митного оформлення, дає можливість ідентифікувати платіж з поставленим товаром.
Суд критично ставиться до твердження митниці щодо того, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом до митного оформлення надано рахунок на оплату від 07.11.2024 № 1282, в якому міститься посилання на договір про надання послуг № 11/01-2023 від 01.11.2023, проте вказаний договір про перевезення до митного оформлення не надавався. Так, зокрема, з картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001198 вбачається, що договір про надання послуг № 11/01-2023 від 01.11.2023 року був поданим декларантом при здійсненні митного оформлення товару. Отже твердження митниці суд вважає такими, що не відповідають дійсності. Між тим, вартість перевезення Товару підтверджує рахунок на оплату від 07.11.2024 № 1282 та довідка про транспортні витрати № 541 від 07.11.2024 року, які наявні в матеріалах справи а також надавались митному органу під час здійснення митного оформлення товару. Так, інформація зазначена в даних документах підтверджує вартість перевезення Товару, яка становить 257 125,00 грн.
Стосовно відсутності в розрахунку ціни (калькуляції) від 11.07.2024 складової митної вартості з витрат на навантаження та транспортування товару до порту відправлення, та щодо зауважень стосовно надання копії митної декларації країни відправлення без перекладу на українську мову суд зазначає, що калькуляція і митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основними документами, які підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК, п. 3 ч. 4 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення та розрахунок ціни (калькуляція) є додатковими документами, що подаються (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «САНТЕХБУДПОСТАЧ» митної вартості товару судом не встановлено.
Зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
Суд зазначає, що дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «САНТЕХБУДПОСТАЧ», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються знайшли своє вираження у прийнятті рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000606/2 від 20.11.2024 року. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості № UA500500/2024/000606/2 від 20.11.2024 року, у зв'язку з чим воно належить до скасування.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд зазначає, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку сплачується судовий збір.
Позивач при зверненні до суду по даній справі сплатив судовий збір у сумі 8309,26 грн.
Оскільки адміністративний позов задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, здійснює розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, у розмірі 8309,26 грн. (де 8309,26 грн. - ставка судового збору за звернення до суду з позовом, що містить вимогу майнового характеру (1,5 відсотку від ціни позову)).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕХБУДПОСТАЧ» (вул. Головківська, буд. 57/1, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 42865066) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000606/2 від 20.11.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕХБУДПОСТАЧ» (вул. Головківська, буд. 57/1, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 42865066) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 8309 (вісім тисяч триста дев'ять) грн. 26 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук