про забезпечення позову
07 березня 2025 р. № 400/2206/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
прозаява про забезпечення позову до подання позовної заяви,
06 березня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову від представника ОСОБА_1 адвоката Кур'ян Вікторії Валеріївни, в якій вона просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Очаківським МРВ УМВС України в Миколаївській області 21.01.2002 року, РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , військовозобов'язаного (військово-обліковий документ, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів № 030620248002815700004 від 03.06.2024 року), будь-які дії, спрямовані на його мобілізацію та призов на військову службу до набрання законної сили судовим рішенням у справі за адміністративним позовом який буде подано до Миколаївського окружного адміністративного суду у строк встановлений ч. 2 ст. 153 КАСУ.
Заяву подано до пред'явлення позову до суду.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник заявника посилається на наступні обставини. У лютому 2025 року позивач звернувся особисто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як на його утримані перебуває троє дітей віком до 18 років. ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено у наданні Заявнику відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що оформлено протоколом від 26.02.2025 року № 39. Причиною відмови є ненадання письмового договору між батьками про те, з ким будуть проживати діти. Представник заявника зазначила, що наразі готує адміністративний позов про визнання відмови у наданні відстрочки протиправною. Необхідність застосування заходів забезпечення позову мотивовано тим, що якщо заявника (позивача) буде призвано на військову службу під час мобілізації, він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку та виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь заявника (позивача).
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно пунктів 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові або немайнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівноправності сторін.
Із матеріалів, які надійшли до суду разом з заявою про забезпечення позову, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов'язаний.
26.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив заявника, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто заяву ОСОБА_1 та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу і повідомила, що він підлягає призову на загальних підставах. Причини відмови: на розгляд комісії не надано письмовий договір між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, з ким будуть проживати діти та участь ОСОБА_1 у їх вихованні. До заяви додано копії свідоцтва про народження неповнолітніх дітей позивача, рішення Токмацького районного суду Запорізької області по справі № 2-3861 від 28.12.2010. Суд враховує, що відповідно до частини 13 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. При цьому особа, яка має право на відстрочку і бажає скористатись цим правом, не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації.
За своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується, в тому числі, виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії, і по усталеній судовій практиці не підлягає оскарженню, оскільки є реалізованим.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку у разі встановлення наявності у нього такого права, а також унеможливить виконання рішення суду за позовною заявою про визнання рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки протиправним, якщо таке рішення буде прийнято судом на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Фактично, у разі задоволення позову в цій справі, неможливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову, оскільки в такому випадку суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.
В той же час, в разі відмови в задоволенні позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_3 зможе невідкладно вчинити дії щодо мобілізації ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, з огляду на вищезазначені приписи законодавства, суд висновує, в наявності є умова застосування заходів забезпечення позову, а саме, вбачається, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Суд також наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Водночас, суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне задовольнити заяву заявника та забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняти дії, пов'язані із призовом позивача на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини восьмої статті 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.
За приписами статті 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суддя -
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити
2. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову військовозобов'язаного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Очаківським МРВ УМВС України в Миколаївській області 21.01.2002 року, РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , військово-обліковий документ, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів № 030620248002815700004 від 03.06.2024 року) на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №400/2206/25
Ухвала набрала законної сили 07.03.25 .
Строк пред'явлення до виконання - протягом трьох років.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Л.Л. Дерев'янко