20 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 990/324/24
провадження № 11-12заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки Усенко Є. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу № 990/324/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - суддя Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_2, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, апеляційне провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.12.2024 (судді Соколов В. М., Білак М. В., Загороднюк А. Г., Мацедонська В. Е., Желєзний І. В.),
1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), третя особа - суддя Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_2., у якій просила:
- визнати протиправними дії Комісії щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації, яка міститься в листі від 10.07.2024, на її інформаційний запит від 05.07.2024;
- зобов'язати ВККС надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний запит від 05.07.2024 з урахуванням висновків суду протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду.
1.2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 05.07.2024 вона звернулася до ВККС з інформаційним запитом, у якому просила надати точну, повну та достовірну інформацію щодо даних анкети, які підтверджують здійснення професійної діяльності адвокатом ОСОБА_2., і надати їх копії.
1.3. ВККС, відповідаючи на її інформаційний запит (лист Комісії від 10.07.2024 № К-3664/24), надала витяг із анкети кандидата на посаду судді ОСОБА_2. щодо здійснення нею професійної діяльності адвоката, поданої для участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів.
1.4. Позивачка зазначає, що суддя ОСОБА_2. станом на день подачі заяви про участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошеного рішенням ВККС від 14.09.2023 № 94/зп-23, не мала необхідного сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності). У відповіді від 17.06.2024 № К-3206/24 на її ( ОСОБА_1 ) інформаційний запит ВККС повідомила, що даних щодо загального стажу роботи та професійного досвіду кандидатки ОСОБА_2. на день подання заяви про участь у конкурсі не задокументовано, тому такі дані не можуть бути надані.
1.5. У зв'язку із цим, як стверджує позивачка, Комісія, відповідаючи на її інформаційний запит від 05.07.2024, надала неповну та недостовірну інформацію, що підтверджується листом від 17.06.2024.
1.6. Посилаючись на статті 1, 3, 5, 12, частину першу статті 13, статтю 16 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI), позивачка стверджує, що відповідач порушив її право на отримання публічної інформації як достовірної та повної.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Касаційний адміністративний суд рішенням від 16.12.2024 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у запиті від 05.07.2024 до ВККС (лист від 10.07.2024 № К-3664/24) позивачка чітко окреслила межі запитуваної інформації, яку очікувала отримати від відповідача, а саме: інформацію щодо анкети ОСОБА_2. як учасниці у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду.
2.3. ВККС в установлений законом строк надала повну та достовірну інформацію, яка була у її розпорядженні та яку просила надати ОСОБА_1 в інформаційному запиті, - витяг із анкети ОСОБА_2. з інформацією про її професійну діяльність, а саме: розділи 3 (трудова діяльність) і 6 (досвід діяльності адвоката) анкети.
2.4. Суд першої інстанції, оцінюючи посилання позивачки на окрему інформацію, викладену в листі ВККС від 17.06.2024 № К-3206/24, зазначив, що, ураховуючи зміст цього листа, повідомлення відповідача про недокументування даних щодо загальної тривалості стажу роботи та/або досвіду діяльності кандидатки ОСОБА_2. на день подання заяви про участь у конкурсі [на це повідомлення як недостовірну інформацію позивачка посилається на обґрунтування позову] не свідчить про надання ВККС неточної, неповної та/або недостовірної інформації на запит ОСОБА_1 від 05.07.2024.
3. Стислий зміст основних доводів позивачки в апеляційній скарзі
3.1. ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 16.12.2024, в якій просить скасувати це рішення й ухвалити нове - про задоволення її позову.
3.2. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивачка зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає таким вимогам закону, як обґрунтованість та вмотивованість судового рішення. Згідно з доводами позивачки жодних посилань на конкретні докази, їх оцінку, мотиви, з яких докази прийняті судом чи відхилені, як того вимагає стаття 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у рішенні суду першої інстанції не наведено.
3.3. Позивачка доводить, що суд першої інстанції не установив та не надав оцінки обставинам стосовно того, що ВККС у відповіді на ії інформаційний запит не надала інформації про перелік документів, які підтверджують здійснення ОСОБА_2. професійної діяльності адвоката.
3.4. До того ж зазначає, що всупереч частині третій статті 166 КАС суд першої інстанції не розглянув її клопотання про витребування у відповідача матеріалів, які стосуються розгляду її інформаційного запиту від 05.07.2024.
4. Рух апеляційної скарги
4.1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16.01.2025 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду від 16.12.2024, а ухвалою від 30.01.2025 призначила справу до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) на 20.02.2025.
5. Позиція відповідача щодо апеляційної скарги позивачки
5.1. ВККС у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує, що вони не спростовують правильні висновки Касаційного адміністративного суду в рішенні від 16.12.2024 щодо підстав відмови в задоволенні позову, законності та обґрунтованості цього рішення.
6. Позиція Великої Палати Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
6.2. Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
6.3. Ця конституційна норма знайшла розвиток у нормах Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII), статтею 5 якого встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
6.4. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом № 2939-VI.
6.5. Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) як джерело права.
6.6. Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів… Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
6.7. У практиці ЄСПЛ склався усталений підхід, що доступ до публічної інформації охороняється статтею 10 Конвенції (до прикладу, рішення Суду від 10.07.2006 у справі «Співдружність матерів Південної Чехії проти Республіки Чехія» (Sdruzeni Jihoceske Matky v. Czech Republic), заява № 19101/03; від 14.04.2009 у справі «Угорське об'єднання громадських свобод проти Угорщини» (Tarsasag a Szabadsagjogokert v. Hungary), заява № 37374/05; від 26.05.2009 у справі «Кенеді проти Угорщини» (Kenedi v. Hungary), заява № 31475/05).
6.8. У рішенні у справі «Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини» (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary, заява № 18030/11) Велика палата ЄСПЛ узагальнила практику Суду у справах, спір в яких стосувався права особи на доступ до публічної інформації, та виокремила такі чотири порогові критерії, відповідно до яких обмеження доступу до інформації може оцінюватися як втручання у реалізацію свободи вираження поглядів: 1) мета запиту на інформацію (розкриття інформації повинно надати доступ до питань, що становлять суспільний інтерес і тим самим забезпечити участь в управлінні державними справами); 2) характер запитуваної інформації (інформація повинна становити предмет загального суспільного інтересу); 3) роль запитувача інформації у її наступній передачі громадськості (критерій дає змогу встановити, чи особа бажає отримати доступ до інформації з метою інформування громадськості в якості «сторожового пса» демократії); 4) стан готовності та доступності запитуваної інформації (критерій дозволяє оцінити, чи може відмова в наданні інформації вважатись втручанням у свободу отримувати та передавати інформацію).
6.9. Згідно зі статтею 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
6.10. Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI).
6.11. Відповідно до статті 12 цього Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
6.12. Розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI).
6.13. Частиною першою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
6.14. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга цієї статті).
6.15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
6.16. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (частини перша, четверта статті 20 Закону № 2939-VI).
6.17. Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС (частини перша - третя статті 23 зазначеного Закону).
6.18. Відповідно до наведених правових норм ВККС, отримавши запит позивачки на інформацію від 05.07.2024, зобов'язана була протягом встановленого Законом № 2939-VI строку надати на нього відповідь, повідомивши інформацію, якої стосувався запит і яка була отримана (створена), відображена на відповідних носіях (задокументована) та знаходилась у розпорядженні Комісії у зв'язку з виконанням законодавчо визначених повноважень, а у разі відсутності запитуваної інформації - надати запитувачу (позивачці) обґрунтовану відповідь щодо такої відмови, роз'яснивши порядок її оскарження.
6.19. Встановлені у справі обставини дають підстави виснувати, що ВККС не порушила норми Закону № 2939-VI щодо розгляду і відповіді на запит позивачки.
6.20. Так, у справі встановлено, що ОСОБА_1 05.07.2024 звернулась до ВККС з інформаційним запитом, у якому зазначила, що в анкеті кандидата на посаду судді апеляційного суду ОСОБА_2. міститься інформація щодо здійснення адвокатської діяльності з 16.02.2011 по 13.12.2017. У зв'язку із цим позивачка просила надати інформацію щодо документів анкети, які підтверджують здійснення професійної діяльності адвокатом ОСОБА_2., і надати їх копії.
6.21. ВККС листом від 10.07.2024 № К-3664/24 на інформаційний запит позивачки надала витяг з анкети кандидата на посаду судді ОСОБА_2. з інформацією про здійснення трудової діяльності (розділ 3) та професійної діяльності адвоката (розділ 6), поданої для участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів.
6.22. Позивачка звернулася до суду, оскільки вважає дії ВККС щодо надання інформації на її запит від 05.07.2024 протиправними, посилаючись на те, що Комісія надала неповну та недостовірну інформацію. При цьому позивачка посилається на те, що Комісія в листі від 17.06.2024 № К-3206/24 (на її інформаційний запит від 11.06.2024) зазначила, що даних щодо загальної кількості років стажу роботи та/або досвіду діяльності кандидата ОСОБА_2. на день подання нею заяви і документів для участі в конкурсі в Комісії не задокументовано, тому такі дані не можуть бути надані.
6.23. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово у своїх постановах, застосовуючи частину першу статті 1 Закону № 2939-VI, зазначала про такі обов'язкові ознаки публічної інформації, як документованість, створення (отримання) інформації суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх повноважень або знаходження у володінні цього суб'єкта з інших підстав. Розпорядник публічної інформації зобов'язаний надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована (відображена на матеріальних носіях) [до прикладу, близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 9901/22/20 (пункт 53), від 19.10.2023 № 9901/337/21 (пункт 23)].
6.24. Тобто розпорядник може і повинен надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, знаходиться поза площиною правового регулювання доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов'язань та/або відповідальності за надання / ненадання запитувачу такої інформації.
6.25. Касаційний адміністративний суд слушно зазначив, що в інформаційному запиті від 05.07.2024 позивачка чітко окреслила межі запитуваної інформації, яку очікувала отримати від відповідача, а саме: інформацію щодо змісту конкретного виду документа - анкети ОСОБА_2. як учасниці конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду.
6.26. Відповідно до пункту 3.5 розділу ІІІ Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС від 02.11.2016 № 141/зп-16 (зі змінами та доповненнями; далі - Положення), кандидат для участі у конкурсі подає документи, визначені рішенням Комісії про оголошення конкурсу. Серед таких документів - анкета кандидата, форма та зміст якої визначені в додатку 4 до Положення.
6.27. Відповідно до цього додатку розділи 3, 6 анкети кандидата на посаду судді містять інформацію щодо трудової діяльності кандидата та досвіду діяльності адвоката, правдивість, точність, повнота та достовірність даних яких підтверджується і засвідчується безпосередньо кандидатом на посаду судді.
6.28. Підстав стверджувати, що надана в листі ВККС від 10.07.2024 № К-3664/24 інформація є неповною та недостовірною, немає, оскільки відповідач надав ОСОБА_1 витяг із анкети кандидатки ОСОБА_2. з інформацією про її трудову діяльність та професійну діяльність адвоката (розділи 3 та 6 анкети).
6.29. Довід позивачки про неповноту та недостовірність наданої відповідачем інформації на її інформаційний запит фактично стосується іншого її інформаційного запиту, на який ВККС надала відповідь листом від 17.06.2024 № К-3206/24, зазначивши, що відповідно до поданих для участі в конкурсі документів ОСОБА_2. має стаж роботи на посаді судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області (вперше призначена на посаду судді Указом Президента України від 14.08.2020 № 321/2020) та досвід професійної діяльності адвоката (має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.02.2011; таке право зупинено). Даних щодо загальної кількості років стажу роботи та/або досвіду діяльності кандидата ОСОБА_2. на день подання нею заяви і документів для участі в конкурсі в Комісії не задокументовано, тому не може бути надано.
6.30. Цей довід позивачки не стосується предмета і підстав позову в цій справі. Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються оскарження дій Комісії щодо надання інформації листом від 10.07.2024 на її інформаційний запит від 05.07.2024 й не стосуються інформації, яка була надана ВККС в листі від 17.06.2024 № К-3206/24.
6.31. Як правильно виснував Касаційний адміністративний суд, незадокументування відповідачем даних щодо загальної кількості років стажу роботи та/або досвіду діяльності кандидатки ОСОБА_2. на день подання нею заяви і документів для участі в конкурсі (а саме цим позивачка обґрунтовує підставу свого позову) не свідчить про надання ВККС неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит позивачки від 05.07.2024.
6.32. ВККС за наслідками розгляду зазначеного інформаційного запиту позивачки надала достовірну та повну відповідь із дотриманням порядку, встановленого Законом № 2939-VI. У контексті спірних правовідносин у відповідача не виникло обов'язку щодо надання інформації, відмінної від тієї, яку просила надати позивачка.
6.33. Велика Палата Верховного Суду не приймає довід позивачки в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, не витребувавши у Комісії матеріали, які стосуються розгляду її інформаційного запиту від 05.07.2024, оскільки він [довід] не відповідає обставинам справи.
6.34. Так, Касаційний адміністративний суд ухвалою від 10.10.2024, зокрема, витребував з ВККС належним чином засвідчені копії матеріалів розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 05.07.2024. У свою чергу, Комісія до відзиву на позовну заяву додала копії матеріалів розгляду інформаційного запиту (а. с. 34-39, т. 1), що свідчить про те, що суд першої інстанції вирішив клопотання позивачки про витребування доказів.
6.35. Перевіривши обґрунтованість доводів позивачки в апеляційній скарзі та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в рішенні від 16.12.2024, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення відповідає вимогам статті 242 КАС щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а доводи, наведені позивачкою в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції в цьому рішенні та не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
7.2. На підставі частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7.3. Оскільки Касаційний адміністративний суд розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
8. Судові витрати
8.1. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
8.2. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 242, 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.12.2024 у справі № 990/324/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка Є. А. Усенко
Судді: О. О. Банасько С. І. Кравченко
О. Л. Булейко О. В. Кривенда
Ю. Л. Власов М. В. Мазур
І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв
М. І. Гриців С. О. Погрібний
О. А. Губська І. В. Ткач
Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич
В. В. Король Н. В. Шевцова