05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 295/6959/22
провадження № 61-13478св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,
Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Бородіним Дмитром Вікторовичем , на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року в складі судді Семенцової Л. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року в складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Шемети Т. М., Берегового О. Ю. та касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року в складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Шемети Т. М., Панасюка О. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування постанови та акта державного виконавця.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач та його представник повторно не з'явилися в судове засідання, причин неявки до суду не повідомили і від них не надходило до суду заяв про розгляд справи за їхньої відсутності, то існують підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року клопотання ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат у справі залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвала про залишення позовної заяви ОСОБА_1 в справі постановлена 14 листопада 2023 року, тому саме з цього дня відліковується п'ятиденний строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_2 та його представник були присутні в судовому засіданні 14 листопада 2023 року під час вирішення питання щодо залишення позову без розгляду. Проте всупереч вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України відповідач подав до суду докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу лише 27 листопада 2023 року, а п'ятиденний строк для їх подання закінчився 20 листопада 2023 року. При цьому заяви про поновлення пропущеного процесуального строку відповідач не подавав, як і не зазначав про поважність причини пропуску такого строку.
Положення частини восьмої статті 141 ЦПК України мають імперативний характер та зобов'язують суд залишити без розгляду таку заяву (клопотання). Тому клопотання відповідача про компенсацію судових витрат щодо стягнення з позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу подано до суду з пропуском строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, у зв'язку з чим таке клопотання підлягає залишенню без розгляду. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року скасовано і постановлено нову, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_2 відмовлено.
Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено у цій справі додаткову постанову.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені під час апеляційного розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 13 червня 2024 року касаційні скарги ОСОБА_2 задоволено частково.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2024 року, додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційний суд вказав, що при скасуванні ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року апеляційний суд вважав помилковим застосування судом першої інстанції до вказаних правовідносин вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України. При цьому апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат та зазначив, що, посилаючись на зловживання позивачем процесуальними правами, представник відповідача не надав суду належних та допустимих доказів для підтвердження таких обставин, і таких доказів не встановлено судом.
Разом з цим суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у кожному випадку апеляційний суд повинен перевіряти, чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі. Крім того, апеляційний суд також не врахував, що ухвала Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року про залишення без розгляду клопотання про компенсацію судових витрат у справі є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Повноваження суду апеляційної інстанції скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, кореспондуються з статтею 379 ЦПК України, якою передбачено підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, тобто не розглянув по суті клопотання про компенсацію судових витрат, то апеляційний суд позбавлений можливості вирішити по суті це клопотання. Тому у випадку скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, апеляційний суд, керуючись статтею 379 ЦПК України, має направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обставин касаційний суд зробив висновок, що суд апеляційної інстанції помилково вважав можливим розгляд клопотання про компенсацію судових витрат по суті. Тому оскаржену постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від10 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року - без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду, тобто судові дебати у цій справі не проводилися. 27 листопада 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бородін Д. В. подав клопотання про компенсацію понесених відповідачем судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн, які є наслідком необґрунтованих дій позивача.
На переконання суду апеляційної інстанції, встановивши, що всупереч абзацу 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України представник ОСОБА_2 подав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу лише 27 листопада 2023 року, а строк для їх подання закінчився 20 листопада 2023 року, та те, що ОСОБА_2 і його представник були присутні в судовому засіданні 14 листопада 2023 року під час вирішення питання про залишення позову без розгляду, вимог про поновлення пропущеного процесуального строку відповідачем не заявлено, як і не зазначено про поважність причини його пропуску, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення вказаного клопотання без розгляду на підставі статті 126, абзацу 3 частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку не відбулось судових дебатів та судом не ухвалювалось рішення по суті спору, а позов було залишено без розгляду, тому суд повинен був застосувати статтю 142 ЦПК України, відтак стороною відповідача не порушено строк звернення до суду із вказаним вище клопотанням, апеляційний суд до уваги не взяв. Вказівка на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи (постанова Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 березня 2024 року у справі № 604/425/23).
Таким чином, передбачений частиною шостою статті 142 ЦПК України п'ятнадцятиденний строк встановлено для суду, протягом якого він може вирішити питання про розподіл витрат у випадку залишення позову без розгляду, а не для учасника судового процесу, протягом якого він повинен подати докази понесених витрат.
Отже, у цій справі сторона відповідача повинна була дотримуватись частини восьмої статті 141 ЦПК України, адже вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, де судові дебати відсутні.
Водночас заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (аналогічний висновок викладений у пунктах 57-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 04 березня 2024 року між адвокатом Нестерчук С. С. і ОСОБА_1 укладений договір про надання правничої допомоги №03-1/24, у пункті 2.1 якого сторони погодили, що гонорар адвоката становить 5 000,00 грн. 12 березня 2024 року адвокат Нестерчук С. С. і ОСОБА_1 підписали акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким адвокат надала ОСОБА_1 правничу допомогу у вигляді вивчення законодавства, яке регулює спірні відносини; пошуку та аналізу релевантної судової практики та актуальних правових позицій Верховного Суду; підготовки та поданні до суду відзиву на апеляційну скаргу, направлення іншим учасниками справи; участі в судових засіданнях суду апеляційної інстанції. Повноваженнях адвоката Нестерчук С. С. на представництво інтересів ОСОБА_1 у судах апеляційної інстанції підтверджуються ордерами серії АМ № 1040070 та серії АМ № 1020434. 08 березня 2024 року від адвоката Нестерчук С. С. через підсистему «Електронний суд» до Житомирського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому вона заявила клопотання про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, а 19 березня 2024 року від ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» до Житомирського апеляційного суду надійшло заперечення, у якому він просив відмовити у задоволення цієї заяви.
Суд апеляційної інстанції вважав, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн є завищеними та неспівмірними наданим послугам, а також часу, який був реально витрачений адвокатом, оскільки: 1) представник ОСОБА_1 - адвокат Нестерчук С. С. брала участь у одному судовому засіданні 11 березня 2024 року в Житомирському апеляційному суді, яке тривало незначний проміжок часу; 2) вчинення адвокатом таких дій, як підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, направлення його іншим учасниками справи є однієї процесуальною дією, яка має назву «подача відзиву на апеляційну скаргу». Разом з тим пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає такий вид правої допомоги, як складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Тобто зазначена норма закону не розмежовує таких понять як підготовка документу, подача документу та направлення його іншим учасникам справи; 3) представник ОСОБА_1 - адвокат Нестерчук С. С. до Вінницького апеляційного суду у судове засідання, призначене на 10 вересня 2024 року, не з'явилась. З урахуванням наведеного, врахувавши заперечення ОСОБА_2 проти задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Нестерчук С. С. про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у суді апеляційної інстанції, слід визначити у 2 000,00 грн.
Доводи ОСОБА_2 про те, що доказів понесених витрат під час розгляду справи у Вінницькому апеляційному суді заявник не надала, а тому відсутні підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, до уваги апеляційний суд не взяв, адже Вінницьким апеляційним судом розглядалась апеляційна скарга ОСОБА_2 , що була подана до Житомирського апеляційного суду, та досліджувався відзив на неї представника ОСОБА_1 - адвоката Нестерчук С. С., який був поданий до Житомирського апеляційного суду, з тих підстав, що зазначена цивільна справа надійшла на адресу Вінницького апеляційного суду згідно з розпорядженням голови Житомирського апеляційного суду для розгляду, питання про відкриття апеляційного провадження за згаданою вище апеляційною скаргою Житомирським апеляційним судом вже було вирішено та справу цим судом вже призначено до розгляду. Тому надання додаткових доказів понесених витрат ОСОБА_1 під час розгляду справи у Вінницькому апеляційному судів не вимагається, а наявні у справі докази понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції дозволяють надати оцінку обґрунтованості заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Нестерчук С. С. про ухвалення додаткового рішення.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У жовтні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бородін Д. В. та ОСОБА_2 особисто подали до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просили скасувати ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції; стягнути з позивача на користь відповідача 32 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційному суді, відмовити.
Касаційна скарга на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивована тим, що:
питання про компенсацію відповідачу витрат на правничу допомогу регулюється частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, що є спеціальною нормою, у якій зазначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто ця процесуальна норма застосовується тоді, коли спір по суті не вирішено. Натомість зміст частин першої, другої статті 141 ЦПК України та її назва вказують на те, що вони регулюють питання розподілу судових витрат у разі, коли суд вирішив спір по суті з ухваленням рішення. Хоча вказані норми регулюють питання судових витрат, проте передумовами цього регулювання є різні обставини, які в свою чергу мають різні наслідки. Отже, посилання судів на частину восьму статті 141 ЦПК України є безпідставним;
відповідач у суді першої інстанції добросовісно очікував, що спір буде розглянутий по суті і на стадії судових дебатів мав намір заявити про свої витрати, надати відповідні докази. Він особисто та його представник кожного разу з'являлись у призначене судове засідання, так само як і 14 листопада 2023 року. Оскільки позивач повторно в судове засідання не з'явився, відповідач та його представник висловили думку, що це є підставою для залишення позову без розгляду. Після цього суд першої інстанцій постановив відповідну ухвалу. Заявити про витрати та надати відповідні докази відповідач до постановлення ухвали судом першої інстанції не міг, оскільки не міг до її оголошення передбачити результат розгляду справи;
подання заяви в порядку частини п'ятої статті 142 ЦПК України не обмежене в часі жодними нормами, оскільки ні законом не визначено, ні судом не встановлено строки звернення із такою заявою. При цьому частина шоста статті 142 ЦПК України регулює питання стягнення із позивача судових витрат і за інших обставин, зокрема у разі відмови позивача від позову (частина 3). Тому в разі відмови позивача від позову відповідач також не може передбачити прийняття судом такої відмови і логічно, що відповідач не подає заяву щодо своїх судових витрат до постановлення судом ухвали;
закон не визначає строки подання заяви про компенсацію судових витрат в порядку частини п'ятої статті 142 ЦПК України, тому суд мав право встановити такий строк в ухвалі про залишення позову без розгляду, чого не було зроблено. Перебуваючи у стані правової невизначеності щодо строку подання заяви про компенсацію судових витрат, відповідач подав таку заяву в розумний строк. Орієнтиром для відповідача був п'ятнадцятиденний строк, який передбачений у частині шостій статті 142 ЦПК України;
відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Оскільки ні законом, ні судом такий строк не встановлено відповідач ОСОБА_2 не втратив право на вчинення такої процесуальної дії як подання заяви в порядку частини п'ятої статті 142 ЦК України;
посилання апеляційного суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц є неспроможним, оскільки у вказаній постанові вирішувалось питання розподілу судових витрат у зв'язку з вирішенням спору по суті, чого не відбулося у справі, яка розглядається;
водночас висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частин п'ятої та шостої статті 142 ЦПК України щодо строку подання заяви про компенсацію витрат відповідача відсутній. Крім того, необхідним є надання висновку стосовно тотожності понять «розподіл судових витрат» та «компенсація судових витрат» в розумінні статті 141 та частини п'ятої статті 142 ЦПК України.
Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що відповідачем ОСОБА_2 будуть понесені витрати на правничу допомогу адвоката у зв'язку з: подачею апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та під час розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 7 000,00 грн; поданням касаційної скарги на постанову Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2024 року в розмірі 10 000,00 грн; розглядом справи у Вінницькому апеляційному суді в розмірі 5 000,00 грн; поданням касаційної скарги на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року в розмірі 10 000,00 грн, а всього 32 000,00 грн.
Касаційна скарга на додаткову постанову апеляційного суду обґрунтована тим, що:
питання розподілу/компенсації судових витрат регулюються статтями 141, 142 ЦПК України. При цьому стаття 141 ЦПК України регулює питання про судові витрати, які розподіляються при вирішенні спору по суті. У спірних правовідносинах спір по суті не вирішувався. Стаття 142 ЦПК України також не може бути використана для задоволення вимог позивача, адже ця норма вказує лише на компенсацію судових витрат, які має сплатити позивач відповідачу, а не навпаки. Інших норм, які б могли стати підставою для задоволення заяви позивача, процесуальний закон не містить. Аналіз цієї норми свідчить про те, що вона може бути застосована тільки у тому випадку, коли спір розглянутий по суті (задоволено позов чи відмовлено у задоволенні позову). Отже ця норма не може бути застосована щодо судових витрат, які понесені учасниками справи під час вирішення судом інших процесуальних питань (заяв, клопотань);
слід звернути увагу на статтю 452 ЦПК України, де вказано про можливість стягнення (розподілу) судових витрат за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця. Тобто законодавець виокремив це питання в окрему норму, тим самим констатуючи, що судові витрати розподіляються лише у випадках, прямо передбачених законом. Іншими словами, стаття 141 ЦПК України не застосовується під час розгляду скарги на дії виконавця. Отже, аналогічно, не можуть бути стягнуті витрати на правничу допомогу адвоката, які поніс позивач справи під час розгляду у суді питання, яке розглядається у цій справі, оскільки, на відміну від статті 452 ЦПК України, у статті 142 ЦПК України такого не передбачено;
якщо припустити правомірність висновку апеляційного суду, то у цій справі позивач, за логікою апеляційного суду, може також заявити про відшкодування витрат на правничу допомогу, які він поніс у зв'язку з розглядом у суді справи 02 жовтня 2024 року. Надалі суд змушений буде призначити справу до розгляду, а надалі позивач знову може подати аналогічну заяву про наступні витрати, і так до безкінечності. З метою недопущення такої ситуації законодавець обмежив перелік підстав для відшкодування / компенсації витрат на правничу допомогу;
витрати сторони на адвоката, які ця сторона понесла у зв'язку з розглядом судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, не є витратами на правничу допомогу в розумінні процесуального закону. Тому, не є такими витрати, які понесла протилежна сторона, заперечуючи проти такої заяви іншої сторони;
справа розглядалась судом першої інстанції більше року. Відповідач не пропустив жодного судового засідання. Позов залишений без розгляду з причин повторної неявки позивача. При цьому відповідач поніс судові витрати. Проте апеляційний суд стягнув з відповідача 2 000,00 грн. При цьому чи є справедливим вирішення справи, в результаті чого з особи, яка поводила себе добросовісно, не «програла» справу, стягнено гроші на користь особи, яка ініціювала спір і ухилилась від його вирішення;
висновок Великої Палати Верховного Суду, на який посилалась адвокат Нестерчук С. С., не може бути застосований до цієї справи, адже стосується стягнення витрат під час перегляду апеляційним судом додаткового рішення. У спірних правовідносинах апеляційний суд переглядав ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви про компенсацію судових витрат.
Доводи касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду свідчать, що вона оскаржується лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження додаткової постанови Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року відмовлено, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , яка підписана представником Бородіним Д. В. , на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року.
У листопада 2024 року матеріали справи № 295/6959/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 листопада 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
В ухвалі Верховного Суду від 07 листопада 2024 року вказано, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Щодо оскарження ухвали суду першої інстанції від 06 грудня 2023 року та постанови суду апеляційної інстанції від 10 вересня 2024 року
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі залишення позову без розгляду передбачено частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадку, встановленому частиною п'ятою статті 142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України).
Згідно з частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) вказано, що:
«7.19. При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п'ятої статті 130 ГПК України (частини п'ятої статті 142 ЦПК України) має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
7.20. Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 126, частиною восьмою статті 129 ГПК України (частиною п'ятою статті 137, частиною восьмою статті 141 ЦПК України)».
У справі, що переглядається:
у липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування постанови та акта державного виконавця;
ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявною позивача у судове засідання;
27 листопада 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бородін Д. В. звернувся з клопотанням про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, понесених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача;
ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, клопотання ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат залишено без розгляду;
компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, зокрема з дотриманням вимог, передбачених частиною п'ятою статті 137, частиною восьмою статті 141 ЦПК України;
тому суди обґрунтовано виходили з того, що ухвала про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду в справі постановлена 14 листопада 2023 року, а тому саме з цього дня відліковується п'ятиденний строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. ОСОБА_2 та його представник були присутні в судовому засіданні 14 листопада 2023 року під час вирішення питання щодо залишення позову без розгляду. Проте всупереч частині восьмій статті 141 ЦПК України відповідач подав до суду докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу лише 27 листопада 2023 року, в той час як передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденний строк для їх подання закінчився 20 листопада 2023 року. Вимог про поновлення пропущеного процесуального строку відповідачем не заявлено, як і не зазначено про поважність причини його пропуску. Положення частини восьмої статті 141 ЦПК України мають імперативний характер та зобов'язують суд залишити без розгляду таку заяву (клопотання).
За таких обставин суди зробили правильний висновок про залишення без розгляду клопотання ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо оскарження додаткової постанови апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
… можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення».
Якщо суд визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).
У справі, що переглядається:
16 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нестерчук С. С. подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн у суді апеляційної інстанції.
апеляційний суд встановив, що 04 березня 2024 року між адвокатом Нестерчук С. С. і ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги №03-1/24, за умовами якого гонорар адвоката становить 5 000,00 грн. 12 березня 2024 року адвокат Нестерчук С. С. і ОСОБА_1 підписали акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого адвокат Нестерчук С.С. надала ОСОБА_1 правничу допомогу у виді вивчення законодавства, яке регулює спірні відносини; пошуку та аналізу релевантної судової практики та актуальних правових позицій Верховного Суду; підготовки та поданні до суду відзиву на апеляційну скаргу, направлення іншим учасниками справи; участі в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.
повноваженнях адвоката Нестерчук С. С. на представництво інтересів ОСОБА_1 у судах апеляційної інстанції підтверджуються ордерами серії АМ № 1040070 та серії АМ № 1020434.
08 березня 2024 року від адвоката Нестерчук С. С. до Житомирського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якому вона заявила клопотання про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, а 19 березня 2024 року від ОСОБА_2 до Житомирського апеляційного суду - заперечення, у якому він просив відмовити у задоволення цієї заяви;
проаналізувавши заяву та надавши оцінку обставинам справи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що визначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн є завищеними та неспівмірними наданим послугам, а також часом, який був реально витрачений адвокатом, адже: 1) представник ОСОБА_1 - адвокат Нестерчук С. С. брала участь у одному судовому засіданні 11 березня 2024 року у Житомирському апеляційному суді, яке було не тривалим; 2) вчинення адвокатом таких дій, як підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, направлення його іншим учасниками справи є однієї процесуальною дією представника; 3) представник ОСОБА_1 - адвокат Нестерчук С. С. до Вінницького апеляційного суду у судове засідання, призначене на 10 вересня 2024 року, не з'явилась;
отже, врахувавши заперечення ОСОБА_2 проти задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Нестерчук С. С. про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд правильно вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у суді апеляційної інстанції, необхідно визначити у розмірі 2 000,00 грн та стягнути таку суму із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
За таких обставин підстав для скасування додаткової постанови апеляційного суду від 02 жовтня 2024 рокупро стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн немає.
Доводи ОСОБА_2 про те, що витрати сторони на адвоката, які ця сторона понесла у зв'язку з розглядом судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, не є витратами на правничу допомогу в розумінні процесуального закону, тому не є такими витрати, які понесла протилежна сторона, заперечуючи проти заяви іншої сторони, касаційний суд відхиляє.
Витрати позивача пов'язані із підготовкою та поданням до суду відзиву на апеляційну скаргу. Саме ці витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких визначено в сумі 2 000,00 грн, стягнув з відповідача суд апеляційної інстанції, а не витрати за подання заяви про розподіл судових витрат чи заперечення проти заяви іншої сторони, як помилково вважає відповідач.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті з додержанням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та додаткову постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині - без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Бородіним Дмитром Вікторовичем , залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06 грудня 2023 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко