05 березня 2025 року
м. Київ
справа № 405/3799/22
провадження № 61-13637св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Міністерства внутрішніх справ України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В'ячеслава Юрійовича, та Міністерства внутрішніх справ України на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 серпня 2023 року у складі судді Іванової Л. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Чельник О. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів про відшкодування завданої моральної шкоди.
2. Позов мотивував тим, що він проходив службу в органах внутрішніх справ (далі - ОВС) з 03 вересня 1994 року по 10 липня 2020 року.
3. Наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України)
від 28 жовтня 2014 року №2253 о/с та наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - УМВС України в Кіровоградській області) від 28 жовтня 2014 року №388 о/с його протиправно звільнено із займаної посади заступника начальника штабу-начальника відділу інспектування організаційно-аналітичної роботи та контролю штабу УМВС України
в Кіровоградській області згідно з підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року та пункту 62 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил.
4. У листопаді 2014 року йому була призначена пенсія на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 29 жовтня 2014 року.
5. Відповідно до довідки до акту медико-соціальної експертизи (далі - МСЕК) від 26 грудня 2014 року № 620863 йому встановлено III групу інвалідності безтерміново з 22 грудня 2014 року, захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
6. Зазначав, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № П/811/4053/14 його поновлено на службі в органах внутрішніх справ, а наказ МВС від 28 жовтня 2014 року № 2253о/с та наказ УМВС України в Кіровоградській області від 28 жовтня 2014 року № 388о/с визнано протиправними.
7. Наказом МВС від 22 червня 2020 року № 471о/с та наказом УМВС України
в Кіровоградській областівід 22 червня 2020 року № 4о/с на виконання рішення суду у справі № П/811/4053/14 його поновлено на службі в органах внутрішніх справ з 29 жовтня 2014 року, а наказом УМВС України в Кіровоградській області
від 10 липня 2020 року № 6о/с з 10 липня 2020 року звільнений з органів МВС України у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 «б» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).
8. Листом від 09 липня 2020 року №1792/05/15-20 УМВС України
в Кіровоградській областіповідомило Головне управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) про поновлення його на службі в органах внутрішніх справ, у зв'язку з чим він отримав від ГУ ПФУ в Кіровоградській області лист №1100-0413-8/20278 від 20 липня 2020 року, за яким йому запропоновано повернути грошові кошти в сумі 392 038,50 грн, як переплату пенсії за період з 29 жовтня 2014 року по 31 липня 2020 року.
9. В подальшому він звертався до суду з позовом про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
10. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 30 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2021 року, у справі № 340/3496/20, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області, оформлене листом від 20 липня 2020 року №1100-0413-8/20278 про повернення ним переплати пенсії у сумі 392 038,50 грн за період з 29 жовтня 2014 року по 31 липня 2020 року.
11. Вказував, що 22 липня 2020 року представником позивача подано адвокатський запит № 46 з вимогою надати копію розрахунку вислуги років, оскільки у наказі про його звільнення було не вірно відображено вислугу на день звільнення. 27 липня 2020 року представник позивача отримав розрахунок вислуги, з якого стало відомо, що вислуга обрахована по 06 листопада 2015 року,
в той час як позивач звільнений зі служби 10 липня 2020 року, тобто, йому була недонарахована вислуга за період з 07 листопада 2015 року по 10 липня 2020 року, що становить 4 роки 08 місяців та 3 дні.
12. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, у справі №340/3495/20, зобов'язано УМВС України в Кіровоградській області скласти розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у календарному обчислені по 10 липня 2020 року
(день звільнення з ОВС).
13. Окремою ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного
від 08 квітня 2021 року у справі №340/3495/20 визнано протиправними дії УМВС України в Кіровоградській області щодо неналежного виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року про зобов'язання УМВС України в Кіровоградській області скласти розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у календарному обчислені по 10 липня 2020 року (день звільнення з ОВС) та зобов'язано УМВС України в Кіровоградській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня
2020 року в адміністративній справі № 340/3495/20 за позовом ОСОБА_1 до УМВС в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, шляхом розрахунку ОСОБА_1 вислуги років у календарному обчислені 28 років 07 місяців та 14 днів.
14. Зазначав, що УМВС України в Кіровоградській області у добровільному порядку не виконав рішення суду, тому він отримав виконавчий лист про перерахунок вислуги років та 26 лютого 2021 року звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - ВПВР УЗПВР у Кіровоградській області) із заявою про примусове виконання рішення суду.
15. Постановою ВПВР УЗПВР у Кіровоградській області від 01 березня 2021 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.
16. Відповідачем було надано розрахунок вислуги років від 25 січня 2021 року,
у якому вислуга років позивача обрахована по 10 липня 2020 року, але календарна вислуга років становить 26 років 02 місяця 20 днів, при цьому, з викладеного вбачається, що відповідач замість календарної вислуги 28 років 07 місяців 14 днів зазначив 26 років 02 місяці 20 днів.
17. 20 березня 2021 року на його адресу надійшла постанова ВПВР УЗПВР
у Кіровоградській області від 15 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з чим він вимушений був звертатись до суду з позовом про скасування постанови ВПВР УЗПВР у Кіровоградській області від 15 березня
2021 року про закінчення виконавчого провадження.
18. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, у справі № 340/1416/21, визнано протиправною та скасовано постанову ВПВР УЗПВР у Кіровоградській області від 15 березня 2021 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1.
19. Вказав, що він був поновлений на службі 22 червня 2020 року, а звільнений - 10 липня 2020 року. За вказаний період йому не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення, також не була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з ОВС, при цьому УМВС України
в Кіровоградській області відмовляло у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, на підставі чого, у зв'язку з протиправною бездіяльністю УМВС України в Кіровоградській області щодо невиплати йому належних грошових коштів, він звернувся до суду з відповідним позовом.
20. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, у справі № 340/4492/20, стягнуто з УМВС України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 504 359,66 грн; заборгованість з грошового забезпечення в сумі 4 993,66 грн; невиплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 21 235,69 грн.
21. Під час розгляду справи №340/4492/20, відповідно до платіжних доручень №96 від 25 листопада 2020 року та №98 від 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 виплачено вихідну допомогу при звільненні у розмірі 88 624,41 грн, у тому числі
1 329,37 грн військового збору. Таким чином, на час розгляду справи УМВС України в Кіровоградській області не виплатило йому частину вихідної допомоги при звільненні на суму 21 235,69 грн (109 860,10 грн - 88 624,41 грн).
22. Вказаним рішенням суду встановлено, що на день звільнення з ОВС він мав право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 109 860,10 грн та під час розгляду справи йому була виплачена частина одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 88 624,41 грн.
23. Також зазначив, що у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду він звертався до суду із заявою про встановлення судового контролю та ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року зобов'язано УМВС України в Кіровоградській області подати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня
2021 року у справі №340/4492/20 у строк один місяць з дня закінчення строку на який відстрочено виконання рішення ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року.
24. Рішення суду виконане 02 грудня 2021 року.
25. Листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 25 січня 2022 року №1100-0307-8/5334 повідомлено про те, що пенсія призначена позивачеві на підставі документів, наданих уповноваженим органом, Управлінням МВС України
в Кіровоградській області. Згідно розрахунків вислуги років на день звільнення
з посади заступника начальника штабу-начальника відділу інспектування - організаційно-аналітичної роботи та контролю штабу УМВС України
в Кіровоградській області загальна вислуга років складає 24 роки 09 місяців та
02 дні. Вказана вислуга років дає право на обчислення пенсії в розмірі 62% від грошового забезпечення (пункт «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
26. Листом від 19 січня 2022 року №Ш-952/22, департамент персоналу МВС України повідомив, що підстави для перерахунку вислуги років відсутні.
27. Вважав дії МВС щодо ненаправлення документів для перерахунку пенсії до ГУ ПФУ в Кіровоградській області неправомірними, а тому звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва про зобов'язання МВС України підготувати та направити до ГУ ПФУ України в Кіровоградській області матеріали щодо зміни підстав його звільнення та зарахування вислуги років
у календарному обчислені: 28 років 07 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні:
30 років 05 місяців 14 днів, що дає право на перерахунок розміру пенсії з 11 липня 2020 року.
28. Лише після звернення з позовом до суду під час розгляду справи №640/4678/22 МВС України фактично задовольнило вимоги позову шляхом направлення до ГУ ПФУ в Кіровоградській області подання про перерахунок пенсії від 30 березня 2022 року №1148.
29. Вважав, що з урахуванням того, що його звільнено з ОВС 10 липня 2020 року, МВС з метою «помсти» за поновлення на службі направило до ГУ ПФУ
в Кіровоградській області подання про перерахунок пенсії лише 30 березня
2022 року, тобто аж через два роки.
30. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня
2022 року у справі №640/4678/22 позов залишено без розгляду за його заявою.
31. Вказує, що внаслідок незаконного звільнення з ОВС та подальших протиправних дій відповідачів, які, зокрема, полягали у невиконанні судових рішень, йому заподіяно моральні страждання, які потягли за собою погіршення стану здоров'я, порушення його законних прав призвело до моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв'язків, відповідно, вимагали від останнього додаткових зусиль для організації свого життя.
32. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи № 1902/22-27 від 19 червня 2022 року, ОСОБА_1 з психологічної точки зору нанесено моральну шкоду, рекомендована сума грошової компенсації завданої ОСОБА_1 моральної шкоди може дорівнювати
у грошовому еквіваленті 216 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи.
33. З урахуванням зазначеного просив суд:
- стягнути з УМВС України в Кіровоградській області на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн;
- стягнути з МВС України на його користь відшкодування моральної шкоди
у розмірі 500 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
34. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 серпня
2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з МВС України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.
Стягнуто з МВС України на користь Держави судовий збір у розмірі
992,40 грн.
Стягнуто з УМВС України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.
Стягнуто з УМВС України в Кіровоградській області на користь Держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
35. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що порушення законних прав позивача ОСОБА_1 , яке полягало у незаконному звільненні з органів внутрішніх справ, призвело до моральних страждань, врахувавши тривалість, глибину душевних страждань та переживань, яких зазнав позивач, а також врахувавши конкретні обставини справи (роботу позивача протягом тривалого часу в ОВС, характер порушення його прав, істотність вимушених змін у житті після незаконного звільнення та зусиль, вжитих для відновлення порушених прав), вважав розумним, справедливим та співмірним розмір компенсації моральної шкоди, завданої позивачеві в розмірі по 25 000,00 грн з кожного відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
36. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В. Ю., МВС України та УМВС України в Кіровоградській області залишено без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 28 серпня 2023 року залишено без змін.
37. Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін, апеляційний суд зазначив, що районний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування на користь позивача завданої моральної шкоди з урахуванням незаконного звільнення позивача.
Апеляційний суд зазначив, що вказане звільнення призвело до життєвої кризи, є психотравмуючим для позивача, відповідно, зазначена ситуація, з психологічної точки зору, спричинила понесення останнім моральної шкоди.
Таким чином, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, що із урахуванням характеру немайнових втрат позивача, глибини, характеру та тривалості душевних страждань, врахувавши конкретні обставини по справі, з урахуванням принципу розумності, виваженості та справедливості, обґрунтованим є визначений розмір компенсації моральної шкоди на користь позивача за рахунок відповідачів на рівні 25 000,00 грн з кожного.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
38. У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Усатенка В. Ю., на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда
від 28 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 24 вересня 2024 року у вказаній справі.
39. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
40. Також у жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга МВС України на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у вказаній справі.
41. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою МВС України на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року,надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
42. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Короткий зміст вимог касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В. Ю., на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда
від 28 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 24 вересня 2024 року
43. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Усатенко В. Ю., просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
44. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі
№ 490/219/17 (провадження № 61-30338св18), від 01 вересня 2020 року у справі
№ 216/3521/16 (провадження № 14-714цс19), від 22 жовтня 2020 року у справі
№ 520/5147/19 (адміністративне провадження № К/9901/34903/19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
45. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки саме через неправомірне звільнення позивача з ОВС щодо останнього тривалий час здійснювались систематичні неправомірні дії, які вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також відновлення своїх порушених прав.
46. Таким чином, вважає недостатнім визначений судами попередніх інстанцій розмір відшкодування завданої моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги МВС України на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року
47. У касаційній скарзі МВС України просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
48. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), від17 січня 2024 року в справі №211/2832/19 (провадження
№ 61-9749св23) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
49. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме не дослідження судами зібраних у справі доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
50. Касаційна скарга МВС України мотивована тим, що кошти на відшкодування шкоди Державою підлягають стягненню з Державного Бюджету України,
а резолютивна частина судових рішень, в свою чергу, має містити відомості про суб'єкта виконання такого рішення, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
51. Також вказує, що при вирішенні справи судами помилково прийнято до уваги висновок експерта явно сумнівного характеру, що, на переконання заявника касаційної скарги, спричинило ухвалення судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень.
52. Додатково вказує, що позивачем було подано позов до неналежних відповідачів, зокрема МВС України, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеною моральною шкодою зі сторони позивача, а самі по собі рішення судів у інших справах не підтверджують наявність підстав для відшкодування на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
Короткий зміст відзиву УМВС України в Кіровоградській областіна касаційну скаргу МВС України, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда
від 28 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду
від 24 вересня 2024 року
53. У листопаді 2024 року до Верховного Суду від УМВС України
в Кіровоградській області, надійшов відзив на касаційну скаргу МВС України,
у якому заявник просить задовольнити касаційну скаргу МВС України.
54. На обґрунтування відзиву вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки останній не навів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та завданою моральною шкодою.
Короткий зміст відзиву УМВС України в Кіровоградській областіна касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В. Ю., на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року
55. У листопаді 2024 року до Верховного Суду від УМВС України
в Кіровоградській області, надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В. Ю., у якому заявник просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
56. На обґрунтування відзиву вказує, що зміст касаційної скарги фактично відповідає змісту апеляційної скарги, якій, в свою чергу, було надано оцінку апеляційним судом.
57. Додатково звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що обов'язок із відшкодування завданої моральної шкоди на рахунок позивача лежить саме на Державі, а не на відповідачах.
Короткий зміст відзиву МВС України на касаційну скаргу представника
ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В. Ю., на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року
58. У листопаді 2024 року до Верховного Суду від МВС України, надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В. Ю.,
у якому заявник просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
59. На обґрунтування відзиву вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження протиправного звільнення позивача з роботи, оскільки останнього було звільнено через незадовільний стан здоров'я, крім того, вказує, що відповідачем не здійснювалось протиправних дій стосовно відповідача.
60. Більше того, матеріали справи не містять доказів вчинення протиправних дій або бездіяльності відносно позивача, наявності моральних страждань з вини МВС України, а також причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діяннями МВС України.
61. Додатково звертає увагу на рішення ЄСПЛ від 12 січня 2023 року у справі «Кузнецов та інші проти України» (заяви №9988/16, №41238/16, №44703/19), оскільки вказаним рішенням частково визнано скаргу заявників у зв'язку із тим, що останні були поновлені на посадах та отримали відшкодування, яке заслуговували. Таким чином, на переконання заявника відзиву, ЄСПЛ у вказаному рішенні констатовано відновлення прав позивача шляхом виконання відповідачами рішення у справі №П/811/4053/14.
Короткий зміст відзиву представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В. Ю. на касаційну скаргу МВС України, на рішення Ленінського районного суду
м. Кіровограда від 28 серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року
62. У листопаді 2024 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В. Ю., надійшов відзив на касаційну скаргу МВС України,
у якому заявник просить у задоволенні касаційної скарги МВС України відмовити.
63. На обґрунтування відзиву вказує, що систематичними порушеннями прав позивача зі сторони відповідачів у останнього був порушений уклад особистого життя, він неодноразово був змушений звертатись до суду з метою захисту своїх прав та здійснювати додаткові зусилля для організації свого життя, а внаслідок такого психотравмуючого впливу позивач був вимушений неодноразово проходити лікування.
64. Додатково звертає увагу на неможливість врахування під час вирішення спору рішення ЄСПЛ у справі «Кузнецов та інші проти України», оскільки позивач звернувся до суду саме з метою відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідачів.
65. При цьому звертає увагу щодо помилковості доводів касаційної скарги МВС України стосовно помилкового стягнення саме з відповідачів моральної шкоди, оскільки моральна шкода була завдана позивачеві безпосередньо у зв'язку із неправомірними діями відповідачів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
66. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з вересня
1994 року проходив службу в ОВС.
67. У період з 29 серпня 2008 року по 06 липня 2011 року позивач займав посаду заступника начальника УМВС України в Кіровоградській області начальника управління кадрового забезпечення.
68. Наказом начальника УМВС України в Кіровоградські області №110 о/с
від 18 квітня 2013 року позивач призначений з 19 квітня 2013 року на посаду заступника начальника штабу - начальника відділу інспектування, організаційно-аналітичної роботи та контролю штабу УМВС України в Кіровоградській області.
69. Наказом Міністра внутрішніх справ України №2253о/с від 28 жовтня
2014 року «По особовому складу», яким серед іншого, на підставі підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року №1682-VII та пункту 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, полковника міліції ОСОБА_1 заступника начальника штабу УМВС України
в Кіровоградські області, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік).
70. На виконання зазначеного наказу начальником УМВС України
в Кіровоградські області видано наказ №388о/с від 28жовтня 2014 року «По особовому складу», яким, серед іншого, на підставі підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади»
від 16 вересня 2014 року №1682-VII та пункту 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, полковника міліції ОСОБА_1 заступника начальника штабу - начальника відділу інспектування, організаційно-аналітичної роботи та контролю штабу УМВС України в області, звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) з 28 жовтня 2014 року.
71. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року (справа №П/811/4053/14), залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року та постановою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до МВС України, УМВС України в Кіровоградській області задоволено частково.
72. Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України №2253о/с
від 28 жовтня 2014 року «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника штабу Управління МВС України в Кіровоградській області.
73. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області №388о/с від 28 жовтня
2014 року «По особовому складу» в частині звільнення з органів МВС у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) полковника міліції
ОСОБА_1 , заступника начальника штабу - начальника відділу інспектування, організаційно-аналітичної роботи та контролю штабу УМВС України в області.
74. Поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника штабу - начальника відділу інспектування, організаційно- аналітичної роботи та контролю штабу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області з 29 жовтня 2014 року.
75. Наказом Міністра внутрішніх справ України №471 о/с від 22 червня
2020 року «Про особовий склад» на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, ухваленого у справі №П/811/4053/14, у частині, яка допущена до негайного виконання, поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника штабу - начальника відділу інспектування, організаційно-правової роботи та контролю штабу Управління МВС України в Кіровоградській області
з 29 жовтня 2014 року.
76. Крім того, наказом УМВС України в Кіровоградській області № 4о/с
від 22 червня 2020 року «Про скасування наказу УМВС України в Кіровоградській області від 28 жовтня 2014 року № 388о/с у частині звільнення» на виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня
2020 року по справі №П/811/4053/14, та наказу МВС від 22 червня 2020 року
№ 471о/с, скасовано наказ УМВС України в Кіровоградській області від 28 жовтня
2014 року № 388о/с «По особовому складу» у частині звільнення з органів внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_1 . Поновлено полковника міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника штабу - начальника відділу інспектування, організаційно -аналітичної роботи та контролю штабу УМВС України в Кіровоградській області.
77. Наказом УМВС України в Кіровоградській області (зі змінами, внесеними наказами УМВС України в Кіровоградській області від 25 січня 2021 року № 1о/с та від 19 квітня 2021 року № 5о/с) № 6о/с від 10 липня 2020 року «По особовому складу» згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів МВС: у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 «б» (через хворобу) полковника міліції ОСОБА_1 (М-040926), заступника начальника штабу - начальника відділу інспектування організаційно-аналітичної роботи та контролю штабу УМВС України в Кіровоградській області, 10 липня 2020 року. Вислуга років в календарному обчисленні становить 28 років 07 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні -
30 років 05 місяців 14 днів. Підстава: рапорт, подання до звільнення, постанова
№ 22 видана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області» Медична (військово-лікарська) комісія
10 липня 2020 року.
78. Відповідно до постанови Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області» Медична (військова- лікарська) комісія № 22 від 10 липня 2020 року, полковнику міліції ОСОБА_1 встановлений діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення (травми, контузії): ІХС: Стенокардія напруги II ФК. Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба 2 ст., ст. 2, р.4. Стан після РЧА, ізоляції легеневих вен (15 листопада 2012 року). Пароксизмальна форма миготливої аритмії (частота нападів 01 листопада 2013 року; 11 листопада
2013 року; 01 квітня 2014 року, 17 вересня 2014 року; 22 листопада 2014 року), політопна екстрасистолія (за даними ХМ ЕКГ), АV блокада І ст. БПГЛНСГ. СН-2А. ФК III зі збереженою СФЛШ. Ангіопатія сітківки. Жировий гепатоз. Остеохондроз І ст., нестійка ремісія без порушення біомеханіки хребта. Віддалені наслідки ЧМТ (2004 року) у формі мікроцеребральної симптоматики, вегето-судинного та помірного церебростенічного синдромів. ХАТ без порушення функції. СКХ: мікролітіаз обох нирок. Хронічний простатит в стадії ремісії. Захворювання, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
79. На підставі статей 40а, 396, 55в, 71в, 78в, 11 в, 60г, 61г графи 1 Переліку захворювань і фізичних вад, пункту Таблиці вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей (Наказ МВС України № 85 від 06 лютого
2001 року) непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку.
80. Також, постановою медичної (військово - лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Кіровоградській області» №24 від 10 грудня 2020 року встановлено, що у ОСОБА_1 , 1971 року народження, наявна травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків, та захворювання, які пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку.
81. Згідно з довідкою до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 620863 від 26 грудня 2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22 грудня 2014 року встановлена ІІІ-тя група інвалідності безтерміново, із зазначенням причини інвалідності: захворювання, так, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
82. Відповідно до довідки до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 570820 від 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена ІІ-га група інвалідності на строк
1 рік, до 01 жовтня 2021 року, із зазначенням причини інвалідності: захворювання, так, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
83. Згідно з довідкою до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 574504 від 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 жовтня 2021 року встановлена ІІ-га група інвалідності безтерміново, із зазначенням причини інвалідності: захворювання, так, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
84. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з медичної карти пацієнта №7225/17 Державної установи «Інститут серця міністерства охорони здоров'я України» за період госпіталізації з 05 грудня
2017 року по 08 грудня 2017 року; консультативний висновок Державної установи «Інститут серця міністерства охорони здоров'я України» від 03 вересня 2021 року; виписка №3902 із медичної карти стаціонарного хворого Державної установи «Національний інститут серцево - судинної хірургії імені М. М. Амосова Національної академії медичних наук України» за період стаціонарного лікування з 09 листопада 2020 року по 12 листопада 2020 року; виписний епікриз з медичної карти стаціонарного хворого №7703325 Комунального некомерційного підприємства «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» за період госпіталізації в стаціонар з 05 вересня 2021 року по 06 вересня 2021 року; витяг з медичної картки стаціонарного хворого №2596/20 Державної установи «Інститут серця Міністерства охорони здоров'я України» за період госпіталізації з 25 травня
2020 року по 09 червня 2020 року; виписка з історії хвороби №17596 «Одеська обласна клінічна лікарня Регіональний центр кардіохірургії» за період госпіталізації з 14 вересня 2021 року по 17 вересня 2021 року, в період судового провадження за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі (справа №П/811/4053/14), позивач неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні, з діагнозом: Міокардіофіброз. Стан після РЧА каво-трикуспідального перешийку та ізоляції легеневих вен (2013 року) недостатність мітрального клапана 1 ст. Недостатність трикуспідального клапана 1 ст. Гепертонічна хвороба 1 ст.
85. Також встановлено, що у листопаді 2014 року позивачу ОСОБА_1 була призначена пенсія на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 29 жовтня
2014 року.
86. Листом від 20 липня 2020 року за вих. № 1100-0413-8/20278 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області запропонувало позивачу повернути грошові кошти в сумі 392 038,50 грн як переплату пенсії за період з 29 жовтня 2014 року по 31 липня 2020 року у зв'язку з поновленням позивача на службі відповідно до рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №П/811/4053/14.
87. Листом за вих. № 2321-2684/Ш-04/8-1100/20 від 25 серпня 2020 року, Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивачу про припинення виплати пенсії з 01 серпня 2020 року.
88. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 30 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2021 року, адміністративний позов
ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України
в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, оформлене листом від 20 липня
2020 року № 1100-0413-8/20278, про повернення ОСОБА_1 переплати пенсії у сумі 392 038,50 грн за період з 29 жовтня 2014 року по 31 липня 2020 року (справа №340/3496/20).
89. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління міністерства внутрішніх справ
в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправними дії УМВС України в Кіровоградській області щодо розрахунку ОСОБА_1 вислуги років у календарному обчисленні
по 06 листопада 2015 року.
Зобов'язано УМВС України в Кіровоградській області скласти розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у календарному обчисленні по 10 липня 2020 року - день звільнення з органів внутрішніх справ (справа №340/3495/20).
90. Окремою ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 08 квітня 2021 року у адміністративній справі №340/3495/20 заяву
ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, задоволено.
Визнано протиправними дії УМВС України в Кіровоградській області щодо неналежного виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року про зобов'язання УМВС України в Кіровоградській області скласти розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у календарному обчислені по 10 липня 2020 року - день звільнення з органів внутрішніх справ.
Зобов'язано УМВС України в Кіровоградській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 340/3495/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, шляхом розрахунку ОСОБА_1 вислуги років
у календарному обчисленні 28 років 7 місяців 14 днів.
Зобов'язано УМВС України в Кіровоградській області у строк десять днів з дати отримання ухвали подати звіт про належне виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року.
91. Копію вказаної окремої ухвали направлено до МВС України.
92. Постановою державного виконавця ВПВР УЗПВР у Кіровоградській області про відкриття виконавчого провадження від 01 березня 2021 року відкрито виконавче провадження (ВП НОМЕР_1) з виконання виконавчого листа
№ 340/3495/20, виданого 25 лютого 2021 року Кіровоградським окружним адміністративним судом, про зобов'язання УМВС України в Кіровоградській області скласти розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у календарному обчислені по 10 липня 2020 року - день звільнення з органів внутрішніх справ.
93. Постановою державного виконавця ВПВР УЗПВР у Кіровоградській області від 15 березня 2021 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 340/3495/20, виданого 25 лютого 2021 року Кіровоградським окружним адміністративним судом про зобов'язання УМВС України
в Кіровоградській області, скласти розрахунок вислуги років ОСОБА_1
у календарному обчислені по 10 липня 2020 року - день звільнення з органів внутрішніх справ, закінчено у зв'язку з фактичним у повному обсязі виконанням рішення суду.
94. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року (справа № 340/1416/21) задоволено адміністративний позов
ОСОБА_1 до ВПВР УЗПВР у Кіровоградській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградські області про визнання протиправною та скасування постанови.
Визнано протиправною та скасовано постанову ВПВР УЗПВР у Кіровоградській області від 15 березня 2021 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження.
95. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року (справа № 340/4492/20), залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до УМВС України в Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості з грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні, задоволено частково.
Стягнуто з УМВС України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 504 359,66 грн, заборгованість з грошового забезпечення у сумі 4 993,66 грн; невиплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 21 235,69 грн.
96. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 19 листопада 2021 року про встановлення судового контролю, задоволено заяву представника позивача про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №340/4492/20.
97. Зобов'язано УМВС України в Кіровоградській області подати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 20 травня 2021 року у справі №340/4492/20 у строк один місяць з дня закінчення строку, на який відстрочено виконання рішення ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року.
98. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду про прийняття звіту від 22 грудня 2021 року прийнято звіт УМВС України в Кіровоградській області про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі №340/4492/20.
99. Позивач також звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до МВС України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, в якій просив: визнати протиправними дії МВС України щодо відмови
у підготовці та направленні до ГУ ПФУ в Кіровоградській області матеріалів щодо зміни підстав звільнення ОСОБА_1 та зарахування вислуги років
у календарному обчисленні: 28 років 07 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні:
30 років 05 місяців 14 днів, що дає право на перерахунок розміру пенсії з 11 липня 2020 року.
Крім того, просив суд зобов'язати МВС України підготувати та направити до ГУ ПФУ в Кіровоградській області матеріали щодо зміни підстав звільнення
ОСОБА_1 та зарахування вислуги років у календарному обчисленні: 28 років 07 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні: 30 років 05 місяців 14 днів, що дає право на перерахунок розміру пенсії з 11 липня 2020 року.
Підставою для звернення до суду з позовом стала відмова відповідача у підготовці та направленні до органу ПФУ матеріалів щодо зміни підстав його звільнення та зарахування вислуги років у календарному обчисленні, що дає право на перерахунок розміру пенсії.
100. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого
2022 року (справа №640/4678/22) відкрито провадження у справі.
101. 23 червня 2022 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду.
102. У змісті заяви позивач просив залишити його позов без розгляду у зв'язку з тим, що відповідач фактично задовольнив вимоги позивача шляхом направлення до ГУ ПФУ в Кіровоградській області подання про перерахунок пенсії
від 30 березня 2022 року №1148.
103. Ухвалою суду від 05 липня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до МВС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ГУ ПФУ в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - залишено без розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
104. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
105. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
106. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
107. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
108. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права
109. Спірні правовідносини у справі виникли з приводу права позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення та подальших незаконних дій МВС України та УМВС України в Кіровоградській області.
110. Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
111. Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
112. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
113. Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.
114. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
115. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України).
116. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної в сфері трудових відносин або відносин, що тісно пов'язані з ними, настає лише у тих випадках, які передбачені статтею 237-1 КЗпП України.
117. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
118. За змістом вказаної норми підставою для відшкодування моральної шкоди
є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
119. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня
1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
120. Обов'язок по відшкодуванню такої шкоди покладається на роботодавця, незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
121. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (постанова Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 127/937/17 (провадження № 61-10602св21)).
122. КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди
у обраний ним спосіб, зокрема, повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
123. Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
124. За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, що доведено преюдиційним судовим рішенням
в адміністративній справі і згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 490/219/17-ц (провадження № 61-30338св18)).
125. Пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено як один із способів захисту цивільних прав та інтересів.
126. У відповідності до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
127. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
128. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
129. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
130. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року
у справі справа № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.
131. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
132. Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
133. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
134. Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так
і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
135. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади,
є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
136. Зі змісту статті 237-1 КЗпП України, в свою чергу, вбачається, що підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника безпосередньо у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
137. Тлумачення змісту статті 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди (Постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі
№ 761/17947/20 (провадження № 61-14153св21)).
138. Як обґрунтовано вказано судами попередніх інстанцій, визначальним
у вирішенні спору є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
139. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував наявність моральної шкоди перенесеними моральними стражданнями внаслідок незаконного звільнення, приниженням честі, гідності та ділової репутації, здійсненими зусиллями з метою поновлення своїх прав та організації свого життя, при цьому, зазначав про отримане сильне емоційне потрясіння, що призвело до загострення його захворювань.
140. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
141. Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
142. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних
у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,
а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
143. На підтвердження розміру завданої моральної шкоди, позивачем надавався до суду висновок експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи за заявою адвоката Усатенка В. Ю. № 1902/22-27 від 19 червня
2022 року (Т.1, а.с. 106-111).
144. Висновок експерта може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в сукупності з іншими доказами, а не висновок експерта.
145. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився
і апеляційний суд, визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, надавши належну оцінку доказам у справі у їх сукупності, прийнявши до уваги факт незаконного звільнення позивачата подальші незаконні дії МВС України та УМВС України в Кіровоградській області, які мали наслідком настання життєвої кризи останнього та що вказана ситуація є психотравмуючою для ОСОБА_1 ,
а також те, що у зв'язку із настанням такої ситуації, з психологічної точки зору, позивачеві нанесено моральну шкоду, також врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину, характер та тривалість душевних страждань, конкретні обставини по справі, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів
у розмірі 25 000,00 грн з кожного.
146. При цьому судами враховано тяжкість вимушених змін у життєвих
і виробничих стосунках, час та зусилля, докладені позивачем для відновлення попереднього стану.
147. Крім того, Верховний Судом враховано, що рішенням ЄСПЛ від 12 січня
2023 року у справі «Кузнецов та інші проти України» (заяви №9988/16, №41238/16, №44703/19), частково визнано скаргу заявників прийнятною у зв'язку із тим, що останні були поновлені на посадах та отримали відшкодування, яке заслуговували.
148. Водночас, ЄСПЛ вказаним рішенням визнано прийнятною скаргу на тривалість провадження у справі за пунктом 1 статті 6 Конвенції та постановлено, що упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам справедливу сатисфакцію.
149. Зокрема постановлено сплатити ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 2 000,00 євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди.
150. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
151. У зв'язку із вищевикладеним, доводи касаційної скарги МВС України щодо встановлення судами попередніх обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а також недослідження матеріалів справи на увагу не заслуговують, оскільки висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та був оцінений судами у сукупності разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу, а рішенням ЄСПЛ, в свою чергу, констатовано виключно тривалість провадження у справі за пунктом 1 статті 6 Конвенції та постановлено, що упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам справедливу сатисфакцію у зв'язку саме із тривалістю судового провадження у справі.
152. Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги МВС України щодо неправомірного стягнення саме з відповідачів завданої моральної шкоди, оскільки, як встановлено судами у змісті оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, обґрунтовував наявність немайнових втрат (моральної шкоди) саме незаконними діями відповідачів у сфері трудових правовідносин, зокрема, незаконне звільнення а також подальші незаконні дії відповідачів у вигляді відмови у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, протиправної відмови
у перерахунку вислуги років, внаслідок чого позивач був змушений звертатись до суду за захистом своїх прав, при цьому судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено подальше незаконне невиконання відповідачами судових рішень
у трудових спорах.
153. Оскільки на час виникнення спірних правовідносин КЗпП України покладав відповідальність за відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням законних прав працівника безпосередньо на роботодавця, суди попередніх інстанцій, врахувавши суб'єктний склад та характер спірних правовідносин, дійшли обґрунтованого висновку про відшкодування позивачу завданої моральної шкоди саме за рахунок відповідачів в порядку, передбаченому змістом статті 237-1 КЗпП України, а не в порядку, передбаченому статтями 1173, 1174 ЦК України, що, зокрема, узгоджується із правовим висновком, викладеним у змісті постанови Верховного Суду від 08 травня 2024 року у справі № 686/1139/22 (провадження
№ 61-15020св23).
154. Посилання у касаційних скаргах на неврахування судами в оскаржуваних судових рішеннях висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 12 грудня 2018 року у справі № 490/219/17 (провадження № 61-30338св18),
від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16 (провадження № 14-714цс19),
від 22 жовтня 2020 року у справі № 520/5147/19 (адміністративне провадження
№ К/9901/34903/19), від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать вказаним правовим висновкам Верховного Суду.
155. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 17 січня 2024 року
в справі № 211/2832/19 (провадження № 61-9749св23), на який також посилається МВС України у касаційній скарзі, не застосовний у справі, що переглядається, оскільки сформульований за інших фактичних обставин справи. В наведеній МВС Українисправі між сторонами виник спір про відшкодування завданої позивачу моральної шкоди внаслідок перебування позивача під слідством і судом
у кримінальному провадженні.
156. Таким чином доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
157. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
158. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Розподіл судових витрат
159. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
160. Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявників касаційних скарг.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Усатенка В'ячеслава Юрійовича, та Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.
2. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28серпня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович