Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
20.02.2025м. ХарківСправа № 922/3650/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал", м. Харків
про та за зустрічним позовом до про стягнення 3 295 600,00 грн Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал", м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар", м. Харків стягнення 3 705 064,34 грн
за участю представників:
позивача (за первісним позовом) - Скребець О.М.
відповідача (за первісним позовом) - Кутового Г.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (надалі - Позивач) звернувся 14 жовтня 2024 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" (надалі - Відповідач) суми заборгованості, яка виникла на підставі Договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05.05.2021 у розмірі 3 295 600,00 грн, а також суму судового збору у розмірі 49 434,00 грн.
Ухвалою суду від 16.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3650/24 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, та призначенням підготовчого засідання на 31 жовтня 2024 року об 11:30.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" звернулось 30 жовтня 2024 року до Господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою (вх. №27375) та заявою про збільшення зустрічних позовних вимог (вх. № 29952 від 28.11.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (Позивач - за первісним позовом, Відповідач - за зустрічним позовом) грошових коштів у розмірі 3 705 064,34 грн, а також суми судового збору у розмірі 55 575,97 грн.
Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято зустрічну позовну заяву (вх. №27375 від 30.10.2024) та ухвалою від 28.11.2024 прийнято заяву (вх. № 29952 від 28.11.2024) про збільшення розмір позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ "Промспеціндустріал" до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ "Тепло-Квар" у справі № 922/3650/24.
Ухвалою суду від 28.11.2024 у справі №922/3650/24 було зобов'язано подати до суду:
- Головне Управління ДПС у Харківській області (філія, відокремлений підрозділ) ДПС України (код ЄРДПОУ 43983495, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) наступну інформацію: чи було ТОВ “ПРОМСПЕЦІДУСТРІАЛ» (код ЄРДПОУ41789219, місце реєстрації: 61035, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117, код платника ПДВ - ІПН 417892104670) включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку визначені у податкових накладних № 32 від 22.07.2021 р. на суму 900000 грн. у тому числі сума ПДВ - 150000,00 грн., № 31 від 22.07.2021 р. на суму 1000000 грн. у тому числі сума ПДВ - 166666,67 грн., № 17 від 30.11.2021 р. на суму 1995600 грн. у тому числі сума ПДВ - 332600,00 грн. складених та зареєстрованих в ЄРПН підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛО-КВАР» (адреса підприємства 61001 м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄРДПОУ 34329599, код платника ПДВ - ІПН 343295920322).
- ТОВ "Тепло-Квар" (адреса: 61001 м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄРДПОУ 3432959) оригінали документів: Договір субпідряду № 05/05/21-1 від 05.05.2021 р. з додатками, акт виконаних робіт № 1 від 22.07.2021р. (“Реконструкція котельні № 33 по вул. Слов'янська , 8 в м. Харків» С) на суму 900 000,00 грн., акт виконаних робіт № 2 від 22.07.2021 р. (Реконструкція котельні № 33 по вул. Слов'янська, 8 в м. Харків» С 4) на суму 1 000 000,00 грн.
Зазначеною ухвалою підготовче засідання відкладено на 12 грудня 2024 року о 12:15.
Ухвалою від 12.12.2024 судом постановлено про:
- прийнято судом до розгляду клопотання про залучення доказів (вх. № 31146 від 11.12.2024) на вимогу ухвали від 28.11.2024;
- продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 16 січня 2025 р., а підготовче засідання відкладено на 16.01.2025 о 11:30;
- направлено ухвалу з відповідним повідомленням на адресу Головного Управління ДПС у Харківській області (філія, відокремлений підрозділ) ДПС України стосовно надання в строк до 15.01.2025 року до суду інформації.
Представником Позивача (за первісним позовом) було подано клопотання (вх. № 32244 від 24.12.2024) щодо прийняття ухвали про зловживання процесуальними правами відносно директора ТОВ “ПРОМСПЕЦІДУСТРІАЛ» (код ЄРДПОУ 41789219, 61035, Харківська обл., місто Харків, вул. Плеханівська, буд. 117) Левченко Олексія Валерійовича яким було складено та підписано відзив від 25.11.2024 р. (сформовано в системі Електронний суд) на позовну заяву про стягнення заборгованості по справі № 922/3656/24, та призначення йому суми штрафу і обґрунтовував своє клопотання тим, що Відповідач у своєму відзиви надав суду недостовірну інформацію щодо не використання податкових накладних та не вчинення будь яких дій щодо оподаткування з ними, а вказана інформація вводить в оману суд.
Ухвалою від 16.01.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30 січня 2025 року о 11:15.
Також зазначено, що клопотання (вх. № 32244 від 24.12.2024) Позивача (за первісним позовом) щодо постановляння ухвали про зловживання процесуальними правами відносно директора ТОВ “ПРОМСПЕЦІДУСТРІАЛ» буде розглянуто у кінцевому процесуальному документі.
Ухвалою від 30.01.2025 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 20 лютого 2025 року о 12:00.
Представник Позивача (за первісним позовом) у судовому засіданні підтримує заявлені первісні позовні вимоги, вважає їх належним чином обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо зустрічного позову заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.
Представник Відповідача (за первісним позовом) у судовому засіданні заперечує проти задоволення первісного позову. Зустрічний позов підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити його у повному обсязі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (п.п. 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
В силу приписів ст. 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст.ст. 165, 202 ГПК України у відсутності представника Відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Щодо клопотання про визнання дій сторони Відповідача зловживанням процесуальним становищем та накладення штрафу.
Так, у своєму клопотанні (вх. № 32244 від 24.12.2024) Позивач (за первісним позовом) щодо прийняття ухвали про зловживання процесуальними правами відносно директора ТОВ “ПРОМСПЕЦІДУСТРІАЛ» ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що у своєму відзиви останній надав суду недостовірну інформацію стосовно не використання податкових накладних та не вчинення будь яких дій щодо оподаткування з ними, тим самим вводить в оману суд. Такі дії Відповідача (за первісним позовом) спростовуються наступним:
- По-перше, як контрагент Позивача (за первісним позовом) прийняв вказані податкові накладні. При прийняті податкових накладних використав Електронний підпис керівника та печатку ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ»;
- По-друге, використав право на податковий кредит з податку на додану вартість у своєму податковому обліку, що свідчить про відповідність та реальність господарської операції;
- По-третє, керівник Відповідача (за первісним позовом) використав свій Електронний підпис та печатку ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» для складання декларацій з податку на додану вартість за липень та грудень 2021 року, де у повному обсязі відображені взаємовідносини з контрагенту ТОВ “ТЕПЛО-КВАР».
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пунктом 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У ч. 2 ст. 43 Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства.
Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Отже під зловживанням процесуальним правом слід розуміти такі дії особи, які перешкоджають здійсненню правосуддя та виконанню завдань господарського судочинства.
Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Відповідно до ч. 4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Податковий кредит (податкова знижка) - сума, на яку платник податку на додану вартість (далі - ПДВ) має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з Розділом V Податкового кодексу України (далі - ПКУ).
Згідно з нормами пункту 198.3 статті 198 ПКУ нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи почали придбані товари/послуги й основні фонди використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ протягом звітного податкового періоду, а також незалежно від того, чи здійснював платник ПДВ оподатковувані операції протягом відповідного звітного податкового періоду. Тобто податковий кредит визнають за всіма покупками незалежно від напряму їх використання. Однак, перешкодою для визнання податкового кредиту може бути відсутність належним чином оформлених підтвердних документів, визначених пунктом 198.6 статті 198 ПКУ.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на недоведеність з боку Позивача (за первісним позовом) належними доказами наявності об'єктивних причин вважати протиправним дії щодо прийняття податкових накладних використовуючи Електронний підпис керівника та печатку ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ», а також використання свого права на податковий кредит з податку на додану вартість у своєму податковому обліку. Суд дійшов висновку, що з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя іншого учасника Відповідача (за первісним позовом), враховуючи норми статей 7, 13 ГПК України та завдання і основні засади (принципи) господарського судочинства, визначені статтею 2 ГПК України, про відсутність підстав для задоволення клопотання (вх. № 32244 від 24.12.2024) Позивача (за первісним позовом) щодо прийняття ухвали про зловживання процесуальними правами відносно директора ТОВ “ПРОМСПЕЦІДУСТРІАЛ» Левченко О.В.
Щодо клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, суд зазначає наступне.
Звернення з зазначеним клопотанням заявник обґрунтовує тим, що ТОВ “Промспеціндустріал» в особі директора Левченко Олексія Валерійовича не підписував дані документи та не укладав даний договір, тобто відсутності підпису з боку ТОВ “Промспеціндустріал» в особі директора Левченко Олексія Валерійовича наданих з боку ТОВ “ТЕПЛО-КВАР» копій:
- Договору субпідряду №05/05/21-1 від 05.05.2021 р. з додатками;
- акту виконаних робіт №1 від 22.07.2021р. (“Реконструкція котельні №33 по вул. Слов'янська , 8 в м . Харків» С4) на суму 900 000,00 грн.;
- акту виконаних робіт № 2 від 22.07.2021 р. (Реконструкція котельні № 33 по вул. Слов'янська, 8 в м . Харків» С 4) на суму 1000 000,00 грн.
Заявник вважає, що необхідно призначити проведення почеркознавчої експертизи, проведення якої доручити експертам Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України у строки, визначені п.1.13. Інструкції, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
Поставити на вирішення експертизи наступні питання:
- “Чи виконано підпис від імені Левченко Олексія Валерійовича у Договорі субпідряду №05/05/21-1 від 05.05.2021 р. з додатками, акті виконаних робіт №1 від 22.07.2021р. (“Реконструкція котельні №33 по вул. Слов'янська , 8 в м . Харків » С) на суму 900 000,00 грн., акті виконаних робіт № 2 від 22.07.2021 р. (Реконструкція котельні №33 по вул. Слов'янська, 8 в м . Харків» С 4) на суму 1000 000,00 грн., саме Левченко Олексієм Валерійовичем чи іншою особою?»;
- “Чи автентична печатка зі штампом ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» у Договорі субпідряду №05/05/21-1 від 05.05.2021 р. з додатками, акті виконаних робіт №1 від 22.07.2021р. (“Реконструкція котельні №33 по вул. Слов'янська , 8 в м . Харків » С) на суму 900 000,00 грн., акті виконаних робіт № 2 від 22.07.2021 р. (Реконструкція котельні №33 по вул. Слов'янська, 8 в м. Харків» С 4) на суму 1000 000,00 грн. саме з наданими зразками печатки ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» чи ні?».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до п. 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 (з наступними змінами, далі - Інструкція) одним із основних видів експертизи є, зокрема, почеркознавча експертиза.
Положеннями п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (з наступними змінами) передбачено, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Відповідно до ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" унормовано, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Почеркознавча експертиза це дослідження, що має встановлену законом процесуальну форму, проводиться експертом на базі спеціальних знань у галузі судового почеркознавства відповідно до норм процесуального законодавства, що визначають її призначення та проведення, з метою встановлення фактів (фактичних даних), що мають доказове значення у справах.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 06.07.2023 у справі № 915/212/20.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому, в силу приписів статті 99 Господарського процесуального кодексу України господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Водночас суд враховує, що відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Отже, за змістом наведених приписів законодавства, призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин кожної конкретної справи.
З матеріалів справи вбачається, що заявлені позовні вимоги мотивовано порушенням з боку Відповідача (за первісним позовом) умов Договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05.05.2021 щодо сплати. Таке порушення, на думку Позивача (за первісним позовом), є істотним та таким, що дає йому підстави для звернення про стягнення у судовому порядку.
Так, в матеріалах справи міститься копії, подані Позивачем (за первісним позовом) разом з позовною заявою, а також надані Позивачем (за первісним позовом), на виконання ухвали суду від 28.11.2024 оригінали Договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05.05.2021 р. з додатками, Акту виконаних робіт №1 від 22.07.2021р. (“Реконструкція котельні №33 по вул. Слов'янська , 8 в м . Харків » С4) на суму 900 000,00 грн., Акту виконаних робіт № 2 від 22.07.2021 р. (Реконструкція котельні №33 по вул. Слов'янська, 8 в м. Харків» С 4) на суму 1000 000,00 грн.
Судом встановлено, що зазначений Договір субпідряду містить підписи Підрядника та Субпідрядника, скріплений мокрою печаткою ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» та ТОВ “ТЕПЛО-КВАР».
На переконання суду, оцінка такої правової категорії як “формальність» правочину не вимагає необхідності застосування спеціальних знань, а щодо сумнівів у підписанні договорів, то такі сумніви повинні мати реальний характер. Водночас Субпідрядник у своїх поясненнях дійсності власних підписів не заперечує, а щодо підробки підпису керівника Відповідача (за первісним позовом) у зазначених документах , то зазначена угода, будучи виключною судом з числа доказів не може бути предметом дослідження у межах судової експертизи.
Таким чином, суд не позбавлений можливості, надаючи правову оцінку поданим сторонами доказів, вирішити спір навіть за наявності у Відповідача (за первісним позовом) сумнівів щодо дійсності підписів Підрядника у Договорі субпідряду №05/05/21-1 від 05.05.2021 р. з додатками та Актів № 1 та № 2.
За таких обставин, ураховуючи предмет та підстави позову, обґрунтування клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи та наявних матеріалів справи, з огляду також на те, що переважна більшість запропонованих Відповідачем (за первісним позовом) питань судової експертизи стосується Договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05.05.2021 р. з додатками, Акту виконаних робіт №1 від 22.07.2021р. (“Реконструкція котельні №33 по вул. Слов'янська , 8 в м . Харків » С4) на суму 900 000,00 грн., Акту виконаних робіт № 2 від 22.07.2021 р. (Реконструкція котельні №33 по вул. Слов'янська, 8 в м. Харків» С 4) на суму 1000 000,00 грн, які можуть бути виключені з числа письмових доказів.
На думку суду, поза розумним сумнівом, відсутня дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, оскільки Відповідач (за первісним позовом) неодноразово посилався на те, що між ним та Позивачем (за первісним позовом) були перемовини щодо можливості укладення Договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05.05.2021 р., де перший здійснив ПОПЕРЕДНЮ оплату у розмірі 600 000,00 грн., а отже суперечить викладеному у відзиві, поясненнях та не спростовує доводів Позивача (за первісним позовом).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадках призначення судом експертизи.
Провадження по справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч.1 ст. 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи (п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що задовольняючи клопотання про призначення експертизи призведене до зупинення провадження у справі, а отже до затягування розгляду справи, що в даному випадку у сукупності спростовується наявними в матеріалах справи доказами та доводами, які суд оцінює щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо, а також їх вірогідність і взаємний зв'язок у сукупності.
Крім того, висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер (відсутній оригінал Акту виконаних робіт № 3 від 30.11.2021).
Судом з'ясовано, що до предмету доказування у справі № 922/3650/24, входять обставини, пов'язані з існуванням між сторонами договірних відносин, порушення зобов'язальних відносин за цими договорами та як наслідки наявність або відсутність підстав для здійснення оплати по цім договорам.
Таким чином, оскільки в межах господарської справи суд може самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом спору у справі, то відсутні підстави для зупинення провадження у справі з підстав, зазначених у клопотанні Відповідача (за первісним позовом).
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч.ч. 2 та 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Відповідно до ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (Виконавець) посилається на порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" (Замовник) умов Договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05.05.2021 стосовно здійснення оплати за виконані роботи у розмірі 3 295 600,00 грн. Так, з боку Виконавця було здійснено виконання робіт на загальну суму 3 895 600,00 грн, а саме:
- за актом виконаних робіт №1 від 22.07.2021 на загальну суму 900 000,00 грн, що підтверджується складеною податковою накладною № 12 від 22.07.2021 на суму 900 000,00грн;
- за актом виконаних робіт № 2 від 22.07.2021 на загальну суму 1 000 000,00 грн, що підтверджується складеною податковою накладною № 31 від 21.07.2021 на суму 1 000 000,00грн;
- за актом виконаних робіт № 3 від 30.11.2021 на загальну суму 1 905 600,00 грн, що підтверджується складеною податковою накладною № 17 від 30.11.2021 на суму 1 905 600,00грн.
Як зазначає Позивач (за первісним позовом) з боку Відповідача (за первісним позовом) була здійснена часткова оплата на загальну суму 600 000,00 грн, що підтверджується наступними платіжним інструкціями:
- платіжна інструкція № 2179 від 30.12.2021 на суму 200 000,00 грн;
- платіжна інструкція № 2515 від 01.07.2022 на суму 300 000,00 грн;
- платіжна інструкція № 2867 від 30.12.2021 на суму 100 000,00 грн.
ТОВ "Тепло-Квар" посилається на те, що Замовником складено рахунок № 2 від 01.07.2022 щодо сплати боргу та його сплати протягом 7 днів, проте той борг був частково сплачено у розмірі 600 000,00 грн.
Також, Позивач (за первісним позовом) повідомляє, що до позову не було додано Акт № 3, оскільки оригінал вказаного документу втрачено підприємством через пожежу 29.11.2022, надаючи у якості доказів акт про пожежу від 29.11.2022 (т. 1 а.с. 38).
ТОВ "Тепло-Квар" (Позивач) звертає увагу суду на те, що ГУ ДПС у Харківській області на виконання ухвали суду від 28.11.2024 по справі № 922/3650/24, надає інформацію (вих. №25310/5/20-40-04-13-09 від 11.12.2024 р.) по ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ», п.н. 41789219 в податкових деклараціях за липень 2021 року до податкового кредиту віднесено суми по контрагенту ТОВ "Тепло-Квар", п.н. 34329599 в розмірі: обсягу придбання 1583333,33 грн., сума ПДВ - 316666,67 грн., в податковій декларації за листопад 2021року: обсягу придбання 1663000,00 грн., сума ПДВ - 332600,00 грн., що відповідає податковим накладним, зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Так, обґрунтовуючи свої доводи, Позивач (за первісним позовом) посилається на електронні докази та правові висновки Верховного Суду, що викладені нижче.
Відповідно до правового висновку ВП ВС викладеного у Постанові від 21 червня 2023 року (справа № 916/3027/21, провадження № 12-8гс23): "32. Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
33. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. 34. Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги".
"35. З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України)".
Відповідно до правових висновків які зроблені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021р. при розгляді справи №910/23097/17, (провадження № 12-3гс21):
"4.28. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
4.29. Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
4.30. Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
4.31. Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків".
Згідно до правових висновків ВП ВС викладених у постанові від 27 листопада 2024 року (cправа № 204/8017/17, провадження № 14-29цс23):
233. Відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов'язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність.
234. Таким чином, неукладеність договору у зв'язку з недотриманням встановленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису)".
ТОВ "Промспеціндустріал" (Відповідач) не погоджуючись з твердженням Позивача - ТОВ "Тепло-Квар", посилаючись не відсутність укладення та підписання, як Договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05 травня 2021 року з додатками так і Актів виконаних робіт № 1 від 22.07.2021р., № 2 від 22.07.2021р., № 3 від 30.11.2021р.
Так, Відповідач (за первісним позовом) зазначає, що протягом тривалого часу між ним та Позивачем (за первісним позовом) шли перемовини щодо можливості укладення Договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05.05.2021 р.
Проте, Відповідач - ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ», зазначає, що ним здійснено попередню оплату на суму 600 000,00 грн. з метою подальшого укладення наведеного договору, який так і не був підписаний між сторонами, а саме: - копія платіжна інструкція № 2179 від 30.12.2021 р. на суму 200 000,00 грн.; - копія платіжна інструкція № 2515 від 01.07.2022р. на суму 300 000,00 грн.; - копія платіжна інструкція № 2867 від 12.08.2022р. на суму 100 000,00 грн. При цьому, Відповідач - ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» посилається на безпідставно сплачені 600 000,00 грн. на користь Позивача.
Суд звертає увагу, що Відповідачем (за первісним позовом) було заявлено клопотання про витребування оригіналів документів, щоб довести відсутність їх укладення та підписання. Однак, з боку Позивача (за первісним позовом) на виконання ухвали суду від 28.11.2024 надано оригінали Договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05.05.2021 р. з додатками, Акту виконаних робіт № 1 від 22.07.2021р. (“Реконструкція котельні №33 по вул. Слов'янська , 8 в м . Харків » С4) на суму 900 000,00 грн., Акту виконаних робіт № 2 від 22.07.2021 р. (Реконструкція котельні № 33 по вул. Слов'янська, 8 в м. Харків» С 4) на суму 1 000 000,00 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому згідно з ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.
У свої постанові КГС ВС від 10.06.2019 у справі № 903/581/18 зауважив, що докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: - належності, - допустимості, - достовірності - достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.
Статтею 76 ГПК України “Належність доказів» передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. З ч. 3 ст. 74 ГПК України, вбачається, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою ст. 76 ГПК України.
Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин. Така позиція викладена у постанові КГС ВС від 15.11.2019 у справі № 909/887/18.
Статтею 78 ГПК України “Достовірність доказів» визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 ГПК України визначено вірогідність доказів: - наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази надані на її спростування;
- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо зазначеної норми, КГС ВС у свої Постанові від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 зауважив про наступне.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Стандарт доказування “вірогідності доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Законодавством покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Отже підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, про задоволення первісних позовних вимог, стосовно безпідставного не виконання з боку Відповідача - ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ», укладеного Договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05 травня 2021 року, додатків та актів, що підтверджується наявними в матеріалах справи наданими оригіналами (т. 2 а.с. 25-36).
Твердження Відповідача (за первісним позовом) не знаходять свого підтвердження стосовно безпідставного (без укладання Договору № 05/05/21-1 від 05 травня 2021 року) перерахування 600 000,00 грн, що спростовується самим Відповідачем (за первісним позовом), посилаючись на перемовини щодо укладення, а також, наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями стосовно оплати за будівельні роботи згідно Договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05.05.2021, а саме: за № 2179 від 30.12.2021 на суму 200 000,00 грн; за № 2515 від 01.07.2022 на суму 300 000,00 грн; за № 2867 від 30.12.2021 на суму 100 000,00 грн.
Крім того, суд погоджується з твердженням Позивача (за первісним позовом) стосовно включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "ПРОМСПЕЦІДУСТРІАЛ" сум податків визначених у податкових накладних № 32 від 22.07.2021 р. на суму 900000 грн. у тому числі сума ПДВ - 150000,00 грн., № 31 від 22.07.2021 р. на суму 1000000 грн. у тому числі сума ПДВ - 166666,67 грн., № 17 від 30.11.2021 р. на суму 1995600 грн. у тому числі сума ПДВ - 332600,00 грн. складених та зареєстрованих в ЄРПН підприємством ТОВ "ТЕПЛО-КВАР", та використання ТОВ "ПРОМСПЕЦІДУСТРІАЛ" податкового кредиту у своїх цілях.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Промспеціндустріал" на користь ТОВ "Тепло-Квар" суми заборгованості, яка виникла на підставі Договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05.05.2021 у розмірі 3 295 600,00 грн, як на належність, доведеність з боку останнього щодо достовірності доказів посилаючись як на підставу своїх вимог.
Щодо зустрічних позовних вимог.
16.05.2024 року ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» - Позивач (за зустрічним позовом), як Підрядником, було виконано будівельні роботи з реконструкції насосної станції 1-4 Слобідської філії КП “ХТМ» в м. Харкові на користь ТОВ “ТЕПЛО-КВАР» - Відповідача (за зустрічним позовом), як Замовника, на суму в розмірі 1 701 999,64 грн., що підтверджується Актом № 1 виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В від 16.05.2024 року.
03.07.2024 року ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» (Підрядник) виконав будівельні роботи з реконструкції насосної станції 1-4 Слобідської філії КП “ХТМ» в м. Харкові на користь ТОВ “ТЕПЛО-КВАР» (Замовник), на суму в розмірі 1703064,70грн., що підтверджується Актом № 2 виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В від 03.07.2024 року.
Підрядником було виконано та здано, а Замовником прийнято без будь-яких зауважень та заперечень будівельні роботи з реконструкції насосної станції 1-4 Слобідської філії КП “ХТМ» на суму 3 405 064,34 грн.
Позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що 28.05.2024 року ТОВ “ТЕПЛО-КВАР» здійснив сплату на користь ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» грошову суму в розмірі 300 000,00 грн. за наведеним Актом виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В від 16.05.2024 року, де в платіжній Квитанції № 306 від 28.05.2024 року зазначено Відповідачем (за зустрічним позовом) призначення платежу: “Сплата за реконструкцію насосної станції №1-4 (договір №29/03/1-С від 29.03.2024), згідно рахунка № 4 від 01.05.2024р.».
Проте, станом на день звернення до суду ТОВ “ТЕПЛО-КВАР», як Замовник, не розрахувався з ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» в повному обсязі, внаслідок чого у нього виник борг на суму 3 105 064,34 грн.
Позивач (за зустрічним позовом) направив на користь Відповідача (за зустрічним позовом) Вимогу про сплату заборгованості протягом 7 днів з дня її отримання, але останнім було проігноровано отримання кореспонденції.
З наведеного вбачається, що ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» було виконано та здано, а ТОВ “ТЕПЛО-КВАР» прийнято без будь-яких зауважень та заперечень будівельні роботи з реконструкції насосної станції 1-4 Слобідської філії КП “ХТМ» на суму 3 405 064,34 грн. про сплачено лише 300 000,00 грн. Таким чином, ТОВ “ТЕПЛО-КВАР», як Замовник, має грошовий борг перед з ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ», як Підрядником, на суму 3 105 064,34 грн.
Також, ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» звернувся з вимогою про стягнення з ТОВ “ТЕПЛО-КВАР» суми в розмірі 600 000,00грн., як безпідставно отриманої грошової суми, без укладання договірних відносинах по договору субпідряду № 05/05/21-1 від 05 травня 2021 року, оскільки договір з додатками між сторонами так і не були підписані.
У зазначених обставинах Позивач (за зустрічним позовом) посилається на положення ст. 1212 ЦК України та висновки Великої Палати Верховного суду України від 07.02.2024 року по справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс2; https://reyestr.court.gov.ua/Review/117340690) : “зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.
ТОВ "Тепло-Квар" заперечуючи проти зустрічних позовних вимог посилається на не відповідність встановленим умовам Договору підряду № 29/03/1-С від 29.03.2024р. та актам цивільного законодавства. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідач (за зустрічним позовом) посилається на те, що не надаючи з боку Позивача (за зустрічним позовом) Договору підряду № 29/03/1-С від 29.03.2024 р. останній намагається уникнути умов Договору, щодо виникнення обов'язків у відповідача по сплаті виконаних робіт, та встановити іншу дати виникнення зобов'язань на думку позивача, ніж ті які встановлені умовами Договору.
Складаючи вказані вище документи: відомості, розрахунки, акти, платіжні інструкції, рахунки-фактури (та інші) відповідно до умові Договору, Відповідач (за зустрічним позовом) розраховував саме на належне виконання з боку Позивача (за зустрічним позовом) умов вказаного Договору.
Так, на адресу Відповідача (за зустрічним позовом) було складено та направлено рахунок на оплату № 4 від 01.05.2024р. на суму 500000грн., саме за вказаною сумою у останнього виник обов'язок щодо її оплати. Вказаний рахунок було частково сплачено відповідно до платіжної інструкції № 306 від 28.01.2024р. на суму 300000грн., за таких обставин виникла заборгованість не за фактом виконання робіт за Договором підряду від 29.03.2024р., а за фактом отримання рахунку на оплату за Договором.
За визначених вище обставин виникли обов'язки щодо сплати саме суми 500000 грн., а не будь якої іншої. Тобто мається факт часткової оплати, та виникнення боргу саме на суму 200000 грн. (розрахунок 500000,00-300000,00 = 200000,00 грн.).
На думку Відповідача (за зустрічним позовом) визначене відповідає вимогам пункту 98. “Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» затверджених Постановою КМУ від 1 серпня 2005 р. N 668, оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.
Відповідач (за зустрічним позовом) вважає, відсутні підстави для стягнення з нього зазначеної суми, оскільки з боку Позивача (за зустрічним позовом) на адресу першого не надходило інших рахунків щодо необхідності оплати заборгованості за Договором підряду від 29.03.2024р.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В силу ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.
Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (стаття 839 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Статтею 857 ЦК України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.
Відповідно до частин 1, 2 статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 4 статті 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
У судовій практиці стосовно акту виконаних робіт, підписаного однією стороною, сталою є правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236, у пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20 про стягнення плати за виконані підрядні роботи за аналізом норм статей 837, 882 ЦК України дійшов висновку, що нормами чинного законодавства передбачено обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт.
Верховний Суд у вказаній постанові у справі № 910/18384/20 також дійшов висновку про те, що якщо позивач як підрядник фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання - виконання будівельних робіт, які останній отримав під час розгляду справи про стягнення з нього коштів за виконані за цими актами роботи (до винесення рішення у справі) і під час розгляду справи не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах.
Статтю 882 ЦК України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями ЦК України, які регулюють правовідносини підряду, зокрема з положеннями частини 1 статті 853 ЦК України, яка визначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).
Цивільним кодексом визначено умови забезпечення будівництва та оплати робіт. Так, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. (ч. 4 статті 879 ЦК України).
Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття (частина перша статті 882 ЦК України).
Сталою практикою вже неодноразово зазначалось, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваних договорів, для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, встановити фактичні правовідносини, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права. Близьку за змістом правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі № 908/3027/20, від 19.03.2024 у справі №910/19850/21.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому, значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Суд звертає увагу на висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17 стосовно норми статті 875 ЦК України - основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт.
Таким чином, для встановлення наявності підстав для оплати робіт за договором підряду, які оформлені актом прийняття - передачі робіт, підписаним однією стороною договору (підрядником), необхідним є встановлення та оцінка таких істотних обставин для цього, як обґрунтованість відмови замовника від підписання актів виконаних робіт та реального/фактичного виконання робіт за договором підряду. Тобто, предметом доказування в даній справі є обставини, які засвідчують фактичне виконання Позивачем робіт, обсяг і вартість цих робіт та наявність/відсутність у Відповідача обов'язку прийняти і оплатити ці роботи.
Таким чином, аналізуючи викладене учасниками справи, наявність доказів, певних погоджень між сторонами, суд дійшов висновку, що на Замовника покладено обов'язок по оплаті за Договором № 29/03/1-С від 29.03.2024.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (стаття 839 ЦК України).
За змістом статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Суд зазначає, що Позивачем (за зустрічним позовом) доведено та підтверджується виконання умов договору, як Підрядником, а Відповідач (за зустрічним позовом), як Замовник порушує права першого відмовляючи останньому в оплаті.
Таким чином, обов'язок оплати виконаних робіт виникає у Замовника після виконання Підрядником робіт визначених в актах виконаних будівельних робіт та наданих розрахунках, а отже у Відповідача (за зустрічним позовом) виник обов'язок щодо сплати Позивачу (за зустрічним позовом) грошових коштів в розмірі 3105064,34 грн.
Щодо вимог ТОВ “ПРОМСПЕЦІНДУСТРІАЛ» про стягнення з ТОВ “ТЕПЛО-КВАР», як безпідставно набуті останнім кошти в розмірі 600 000,00 грн., суд вже надав свою оцінку, зазначивши, що таке твердження є помилковим та спростованим, оскільки зазначена сума була сплачена саме як попередня оплата за укладеним Договором субпідряду № 05/05/21-1 від 05.05.2021 р., а отже не може визнаватись, як безпідставно набуте майно у розумінні ст. 1212 ЦК України в межах позадоговірних зобов'язань.
Стосовно підстави та порядку повернення безпідставно набутого або збереженого майна відповідно до статті 1212 ЦК України, на які посилається Позивач (за зустрічним позовом) суд зазначає наступне.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Якщо позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним. Після закінчення строку дії договору невикористаний аванс, переданий на виконання такого договору, не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення
Таким чином, суд вважає, що в зазначеній вимозі зустрічного позову слід відмовити.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, перебої з електроенергією, великий обсяг поданих документів та доказів, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 20 лютого 2025 року у справі №922/3650/24 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісні позовні вимоги - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" (адреса: 61035, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117; код ЄДРПОУ 41789219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (адреса: 61035, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117; код ЄДРПОУ 34329599) суми заборгованості, яка виникла на підставі Договору субпідряду №05/05/21-1 від 05.05.2021 у розмірі 3.295.600,00 грн, а також суму судового збору у розмірі 49.434,00 грн.
3. Зустрічні позовні вимоги - задовольнити частково.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (адреса: 61035, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117; код ЄДРПОУ 34329599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" (адреса: 61035, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117; код ЄДРПОУ 41789219) грошові кошти у розмірі 3.105.064,34 грн., а також суму судового збору 46 575,97 грн.
5. В задоволенні інших зустрічних позовних вимог, в частині стягнення 600.000,00 грн - відмовити.
6. Відповідно до ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню з кожної із сторін за результатами розгляду первісного та зустрічного позовів.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промспеціндустріал" (адреса: 61035, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117; код ЄДРПОУ 41789219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-Квар" (адреса: 61035, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 117; код ЄДРПОУ 34329599) суми заборгованості, яка виникла на підставі Договору субпідряду №05/05/21-1 від 05.05.2021 у розмірі 190.535,66 грн, а також суму судового збору у розмірі 2858,03 грн.
8. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідний наказ на виконання пункту 7 резолютивної частини даного рішення.
Повне рішення складено "06" березня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін