номер провадження справи 15/235/24
07.03.2025 Справа № 908/3498/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
установив
31.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди № 01012022-3 від 01.01.2022 в розмірі 94 113,45 грн, з яких: заборгованість по орендній платі у сумі 43 000,00 грн, заборгованість по відшкодуванню комунальних платежів у сумі 51 113,45 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2024, справу № 908/3498/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3498/24. Присвоєно справі номер провадження 15/235/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання (виклику представників учасників).
Запропоновано відповідачам в строк до 05.02.2025 подати відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів або визнання позовних вимог, якщо такі не надані позивачем; позивачу запропоновано у строк до 20.02.2025 у разі отримання відзиву на позов - надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем; а також запропоновано відповідачам у строк до 07.03.2025 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Позов заявлено з тих підстав, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди. Орендарем було порушено умови договору оренди та норми законодавства України, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі та відшкодуванню комунальних платежів. Просить позов задовольнити та стягнути заборгованість з відповідача.
Відповідач відзив на позовну заяву та докази в обґрунтування заперечень щодо позову не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
01 січня 2022 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (Орендодавець та/або Банк) та Фізичною особою-підприємець Літвін Олег Миколайович (Орендар та/або Боржник) укладено договір оренди № 01012022-3 (договір оренди).
Відповідно до п. 1.1 договору оренди, Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення Літ. А-9 («Майно») загальною площею 100,00 (сто) кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_2 .
Розділом 2 договору оренди передбачено умови передачі та повернення орендованого майна.
Договором оренди визначено також: платежі за договором та порядок розрахунків (розділ 3); обов'язки орендаря (розділ А); права орендаря (розділ 5); обов'язки орендаря (розділ 6); права орендодавця (розділ 7); відновлення майна (розділ 8); відповідальність сторін (розділ 9); форс-мажорні обставини (розділ 10); строк дії та умови зміни, розірвання договору (розділ 11) та інші умови (у розділі 1 2).
Цей Договір оренди набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення їх печатками і діє до 31.12.2022 (включно), а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. - до моменту їх повного виконання.
Згідно із п 4.1 договору оренди, Орендар зобов'язується прийняти у строки та порядку, встановлені Договором, а також використовувати орендоване Майно у відповідності з його цільовим призначенням, та умовами цього договору.
01.01.2022 між сторонами за договором підписано акт приймання-передачі до договору оренди № 01012022-3 за змістом якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 100 кв.м. що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Приміщення перебувають у задовільному технічному стані. Претензій до якості приміщення на момент укладення цього Акту Орендар не має.
Відповідно до п. 4.2. договору оренди, Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату, інші платежі, передбачені умови договору.
Позивач передавав відповідачу для підписання додаткову угоду № 1 від 01.03.2022, додаткову угоду № 2 від 01.08.2022 до договору оренди № 01012022-3 від 01.01.2022, Акти надання послуг від 31.08.2022 № 01012022-3/2-01/08, від 30.09.2022 № 01012022-3/2-01/09, від 30.09.2022 № 01012022-3/2-02/08, від 20.10.2022 № 01012022-3/2-02/09, від 31.10.2022 № 01012002-3/2-01/09 та Акт звіряння взаємних розрахунків.
10.11.2022 між Орендодавцем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підписано додаткову угоду № 3 та Акт приймання-передачі (повернення майна) від 10.11.2022 р. до договору оренди № 01012022-3 від 01.01.2022.
Орендарем було порушено норми чинного законодавства України та умови п. п. 3.1. - 3.8., п. А.2. договору оренди, внаслідок чого виникла дебіторська заборгованість, яка становить 94 113,45 грн, а саме:
- заборгованість по орендній платі 43 000,00 грн у тому числі: 8000,00 грн за оренду приміщення за серпень 2022 року; 15 000,00 грн за оренду приміщення за вересень 2022 року; 15 000,00 грн за оренду приміщення за жовтень 2022 року; 5000,00 грн за оренду приміщення з 01 по 10 листопада 2022 року;
- заборгованість по відшкодуванню комунальних платежів 51 113,45 грн у тому числі: 34 728,44 грн за відшкодування комунальних послуг; 9994,30 грн за відшкодування комунальних послуг; 6390,71 грн за відшкодування комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути; 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9). відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити повну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від повної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських1
відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) повну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків с, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання І неналежно виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не викопав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочи її виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ГК України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За ч. ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладений та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
За ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним с таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, па що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона були одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено п договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець мас право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної платі; за користування річчю за час прострочення.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався в обґрунтування позову. У свою чергу відповідачем не спростовано безпідставність позовних вимог.
З урахуванням наведених вище обставин, наданих доказів та норм чинного законодавства України, суд вважає позов підлягає задоволенню повністю.
Витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (вулиця С. Петлюри 30, м. Київ, 01032, Україна; ідентифікаційний код юридичної особи 09806443) заборгованість по орендній платі за договором оренди № 01012022-3 від 01.01.2022 у сумі 43 000,00 грн (сорок три тисячі гривень 00 коп.), заборгованість по відшкодуванню комунальних послуг договором оренди № 01012022-3 від 01.01.2022 у сумі 51 113,45 грн (п'ятдесят одна тисяча сто тринадцять гривень 45 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (вулиця С. Петлюри 30, м. Київ, 01032, Україна; ідентифікаційний код юридичної особи 09806443) судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.03.2025.
Суддя І. С. Горохов