Рішення від 27.02.2025 по справі 907/875/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/875/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Райніш М.І.

Розглянув матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Гарантований Покупець», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар», урочище Рибник, Середнянська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ

про стягнення 5 622 330,15 грн

За участю представників:

позивача - Єфремов В.О., адвокат, довіреність №263-Д від 30.12.2024 (у режимі ВКЗ);

відповідача - Селівакін І.О., адвокат, ордер серії АА №1501978 від 11.11.2024 (у режимі ВКЗ);

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Гарантований Покупець» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар» 5 622 330,15 грн зайво сплачених коштів за придбану електричну енергію за період з липня 2022 року до березня 2023 року за договором № 1691/01/20 від 24 липня 2020 року з урахуванням додаткових угод.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/875/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25 жовтня 2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 19 листопада 2024 року.

У підготовчому засіданні 19 листопада 2024 року, за участю представників позивача та відповідача в режимі відеоконференції, суд оголосив перерву до 13 грудня 2024 року, зважаючи на відповідне клопотання представника відповідача для забезпечення можливості подання заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою постановленою за наслідками проведеного 13 грудня 2024 року підготовчого засідання, суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 907/875/24 на тридцять днів, задовольнив частково клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар» від 13.12.2024 про залучення до участі в справі третьої особи та залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», а також відклав підготовче засідання у справі на 21 січня 2025 року.

25 грудня 2024 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 25.12.2024 про долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2024 доказу відправки заяви відповідача по суті спору третій особі.

26 грудня 2024 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від 26.12.2024 яким на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2024 позивача подає докази надіслання позовної заяви та відповіді на відзив з додатками до Електронного кабінету залученої до участі у справі третьої особи ПрАТ «НЕК «Укренерго».

Надалі 16 січня 2025 року суд постановив ухвалу, якою відмовив задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» від 10.01.2025 про продовження строку для подання пояснень щодо відзиву.

16 січня 2025 року від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» через систему «Електронний суд» надійшла заява/письмові пояснення з долученими, серед іншого, доказами наслання їх копії сторонам у справі.

У підготовчому засіданні 21 січня 2025 року суд, за участю представників позивача та відповідача, оголосив перерву до 04 лютого 2025 року.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою суду від 04.02.2025 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 27.02.2025 року.

Крім того, ухвалою суду від 04.02.2025 частково задоволено клопотання представника відповідача про поновлення строку подання письмових доказів, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар» пропущений строк подання доказів: листа НЕК «Укренерго» № 01/5226 від 27.01.2025 із додатками.

В судовому засіданні 27.02.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав з визначених в позовній заяві підстав та просив суд задовольнити подане 26.02.2025 позивачем клопотання та зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду/Великою палатою Верховного суду справи №908/1162/23 та, у випадку необхідності, повернутися на стадію підготовчого провадження з метою вирішення означеного питання.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.02.2025 заперечив проти задоволення позовних вимог з визначених у відзиві на позов підстав та просив суд задовольнити подане 26.02.2025 відповідачем клопотання та зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/1281/25 за позовом ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» до НЕК «Укренерго» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, відновлення становища, що існувало до порушення.

Розглядаючи відповідні клопотання сторін про зупинення провадження у даній справі, суд не вважає за можливе їх задоволення на цій стадії судового процесу з огляду на приписи частини третьої статті 195 ГПК України, відповідно до змісту якої провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

З наведеної норми процесуального закону слідує, що законодавець чітко визначив коло випадків за яких провадження на стадії розгляду справи по суті може бути зупинене. Перелік таких підстав є вичерпним.

Відповідно до пунктів 1-3-1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках:

1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;

3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

3-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням медіації;

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.

Отже, зважаючи на те, що представник позивача як підставу зупинення провадження у цій справі зазначає перегляд Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду/Великою палатою Верховного суду справи №908/1162/23 у подібних правовідносинах, тобто п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України а підставою клопотання відповідача є приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи №910/1281/25, - такі підстави не можуть вважатись належними і такими, що дають підстави для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті в розумінні статті 195 ГПК України, а відтак, в задоволенні клопотань сторін про зупинення провадження у справі належить відмовити.

Розглядаючи клопотання позивача в частині повернення справи до стадії підготовчого провадження, судом зазначене клопотання відхиляється, позаяк приписами чинного ГПК України не передбачена процесуальна можливість для суду після закриття підготовчого провадження та призначення справи до її розгляду по суті відновити підготовче провадження та повторно розглядати справу в підготовчому засіданні.

В даному контексті суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справах «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007, ТОВ «Фріда» проти України, заява №24003/07, п. 33, від 08.12.2016).

При цьому складовою правової визначеності в розумінні практики ЄСПЛ є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року)».

Таким чином, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. В той же час, надмірна гнучкість щодо норм процесуального законодавства спричиняє непередбачуваність його застосування в кожному конкретному випадку, що є непропорційним переслідуваній меті, не відповідає принципу верховенства права та спричиняє, серед іншого, й порушення права особи на справедливий суд.

В даному випадку, означені позивачем у клопотанні мотиви повернення до стадії підготовчого провадження (необхідність зупинення провадження у справі) не можуть вважатися судом виключними в контексті можливості анулювання вимог стадійності загального позовного провадження. Не може вважатися такою обставиною перегляд Об'єднаною Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №908/1162/23, позаяк заявником клопотання не доведено об'єктивної неможливості заявлення відповідного клопотання на стадії підготовчого провадження у даній справі, з урахуванням в тому числі й періоду перебування справи №908/1162/23 в провадженні Об'єднаної Палати Верховного Суду.

В той же час, порушення правил стадійності господарського процесу з наведених позивачем міркувань може призвести до затягування розгляду справи в суді, а відтак, в задоволенні клопотання в цій частині належить відмовити.

Окремо в аспекті поданих сторонами у справі клопотань про зупинення провадження та підстав з якими позивач та відповідач пов'язують його (зупинення) необхідність суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, клопотання позивача про необхідність зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду/Великою палатою Верховного суду справи №908/1162/23 обґрунтовується тією обставиною, що вирішення об'єднаною палатою питання поширення (непоширення) норми статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на відносини, що виникли та існували на тимчасово окупованих після 24.02.2022 територіях України за відсутності окремих рішень органів державної влади має істотне значення для розгляду даної справи.

В той же час, у цій справі №907/875/24 позивачем не доводяться обставини місця реєстрації відповідача на тимчасово окупованій території, і відповідно, що наявність підстав для висновку про нікчемність укладеного між сторонами даної справи договору з огляду на положення частини другої статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Суд зауважує, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.

Правовими підставами позову є зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Суд зважає, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17), позатим відповідно до приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, що у спірних правовідносинах пов'язується з конкретним предметом та підставами (фактичними) заявленого позивачем позову.

Так, предметом розгляду у даній справі є вимога Державного підприємства «Гарантований Покупець» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар» 5 622 330,15 грн зайво сплачених коштів за придбану електричну енергію за період з липня 2022 року до березня 2023 року за договором № 1691/01/20 від 24 липня 2020 року з підстав проведеного НЕК «Укренерго» коригувань сертифікованих даних комерційного обліку в спірний період та з урахуванням положень п. 3.4. укладеного між сторонами договору № 1691/01/20 від 24 липня 2020 року.

Суд також звертає увагу позивача, що за приписами ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Такими заявами по суті справи відповідно до ч. 2 ст. 161, ст.ст. 162, 166 ГПК України для позивача є позовна заява та відповідь на відзив, а відтак суд враховує, що вимоги, пояснення та міркування позивача щодо підстав заявленого у даній справі позову з посиланням на положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», які викладені у клопотанні від 26.02.2025 не можуть братися судом до уваги, позаяк такі ДП «Гарантований покупець» не наводилися у позовній заяві та відповіді на відзив.

Навпаки, відповідно до змісту відповіді на відзив від 18.11.2024 позивач послідовно зазначав, що:

«…Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» зобов'язань у межах виконання договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом від 20.07.2020 № 1691/01/20. Сторонами вказаного договору та, відповідно, сторонами цього судового спору є Гарантований покупець та ТОВ «Індіан Ісатекс Солар», а не ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» та НЕК «Укренерго».

Тобто, визначальним у вирішенні цього спору є встановлення судом саме факту порушення зі сторони відповідача взятого на себе договірного зобов'язання (щодо неповернення коштів згідно з п. 3.4 договору), що визнається ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» та підтверджується матеріалами справи, а не дослідження питання щодо правомірності вчинення НЕК «Укренерго» дій щодо коригування даних комерційного обліку (далі - ДКО) відносно відповідача та/або встановлення факту синхронної/несинхронної роботи генеруючих установок відповідача з ОЕС України.

У межах цієї справи відповідач фактично намагається переконати суд в необхідності виходу за межі позовних вимог та можливості вирішення спору між ТОВ «Ренджи Ізмаїл» та НЕК «Укренерго» щодо правомірності коригування ДКО та/або повноважень встановлення синхронності/несинхронності роботи генеруючих одиниць ОЕС України.

Отже, з огляду на заявлені Гарантованим покупцем предмет спору та підстави позову, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи, наведена відповідачем інформація щодо синхронності/ несинхронності роботи електроустановок не має будь-якого процесуального значення для правильного вирішення цього спору.

Крім того, наведена відповідачем інформація щодо синхронності/несинхронності роботи СЕС ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» не має будь-якого процесуального значення для правильного вирішення цього спору як з огляду на підстави позову, так і зважаючи на предмет спору. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач не стверджував про наведені відповідачем обставини.

Принагідно просимо суд звернути увагу на той факт, що дані комерційного обліку електричної енергії, надані НЕК «Укренерго» в якості АКО за версією MMS 3, якими було скориговано обсяг відпуску електричної енергії електроустановками Відповідача до 0 є належними та допустимими…».

Таким чином, суд доходить переконливого висновку, що фактичні підстави заявленого у даній справі позову позивачем не пов'язуються з нікчемністю договору чи з застосуванням будь-яких приписів Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а відтак, суд приходить до висновку, що правовідносини у справі №908/1162/23 та у даній справі не є подібними, а висновки Верховного Суду щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не стосуватимуться заявлених позивачем у даній справі підстав позову, що, в свою чергу, виключає можливість зупинення провадження у справі за приписами п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

При цьому, не можуть вважатися підставними в даному аспекті посилання позивача в позовній заяві на принцип «суд знає закони», позаяк його застосування, як зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 стосується неправильної правової кваліфікації спірних правовідносин (правових підстав позову), а не фактичних підстав заявленого позову, за межі яких суду виходити заборонено процесуальним законом (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

Водночас, в аспекті поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/1281/25 де ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» оспорюються здійснені НЕК «Укренерго» коригування суд вважає за необхідне звернутися до правової позиції, що викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц та відповідно до якої зазначено наступне:

«59. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

60. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

61. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.

62. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

63. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

64. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. 65. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.

66. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

67. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України)…». Аналогічні правові висновки зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 січня 2022 року у справі N° 761/25536/19, провадження N61-20122св21). На необхідності додержання принципу процесуальної економії та недопустимості штучного подвоєння судового процесу було наголошено також і в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2020 у справі № 910/3009/18».

Суд вважає, що зазначені висновки є релевантними щодо правовідносин, які виникли в межах даної справи, оскільки розгляд питання щодо правомірності стягнення грошових коштів передбачає з'ясування обставин щодо правових підстав виникнення таких вимог кредитора, відповідно, боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи законність виникнення вимог.

Згідно з пунктом 10.1.1. Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 будь-яка суперечка між двома або більше сторонами, яка виникає у зв'язку з виконанням цього Кодексу та нормативних документів, що розроблені АКО, повинна бути розглянута керівництвом або уповноваженими представниками сторін після отримання письмової вимоги будь-якої зі сторін

Відповідно до пункту 10.1.4. Кодексу комерційного обліку електричної енергії у разі недосягнення сторонами згоди вирішення зазначених суперечок проводиться АКО, Регулятором або в судовому порядку.

Приписами пункту 10.2.1. Кодексу комерційного обліку електричної енергії встановлено, що АКО розглядаються суперечки, що попередньо розглядались сторонами та щодо яких не було досягнуто згоди.

Згідно з пунктом 10.2.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії розгляд такої суперечки може бути ініційовано будь-якою зі сторін шляхом відповідного звернення до АКО.

Отже, законодавством не встановлений обов'язковий порядок розгляду суперечок відповідно до розділу X ККО, а вирішення спорів у даному порядку є виключно правом сторін, та одним зі способів врегулювання суперечок, альтернативою якого є звернення до суду, що прямо передбачено в пункті 10.1.4. Кодексу комерційного обліку електричної енергії.

Водночас наявність/відсутність окремого провадження з врегулювання суперечки, зокрема, щодо питання законності зміни сертифікованих даних комерційного обліку, не позбавляє особу права доводити протиправність зміни цих даних у спорі, де на підставі указаних змінених даних до особи заявляються грошові вимоги, а відтак суд вважає, що до предмету спору та предмету доказування у вказаній справі входить необхідність на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів встановлення чи спростування правомірності зміни фактичної вартості проданої електроенергії при подальшій зміні показників обліку на « 0».

Заперечення відповідачем вказаних обставин саме в рамках цього спору є реалізацією принципу змагальності сторін, оскільки саме в даному спорі встановлюється наявність чи відсутність підстав для перерахунку.

При цьому, будь-яке інше тлумачення обсягу доказування у такому спорі означало б позбавлення можливості відповідача заперечувати проти заявлених до нього вимог.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, що викладена Верховним судом у постанові від 12.02.2025 у справі №910/19641/23, яку суд вважає за необхідне до застосування в спірних правовідносинах, в тому числі й в контексті вирішення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Наведені обставини виключають підставність аргументів відповідача щодо об'єктивної неможливості розгляду справи №907/875/24 до вирішення іншої справи №910/1281/25, що в свою чергу свідчить про відсутність встановлених у п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України підстав для зупинення провадження у даній справі.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» не повідомлено, хоча про дату, час та місце розгляду справи Товариство було повідомлено належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 04.02.2025 до електронного кабінету третьої особи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 11.02.2025 року.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з приписами ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на вищенаведене та ту обставину, що явка повноважних представників сторін в судове засідання 27.02.2025 не визнавалася обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 27.02.2025 року.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням відповідачем умов договору №1691/01/20 від 24.07.2020, яке полягає у неповерненні надлишково сплачених коштів - переплати за куплену позивачем за період з липня 2022 року по березень 2023 року включно електричну енергію у зв'язку із здійсненим ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» коригуванням сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії в означений період, що за підрахунками позивача становить 5 622 330,15 грн.

Заявлена до стягнення сума позивачем обрахована як різниця між оплаченою електроенергією за І та ІІ декади кожного місяця спірного періоду за підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року - серпень 2023 року в розмірі 5 622 330,15 грн та вартістю зкоригованих ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії, яка відповідно до актів коригування за липень 2022 року - серпень 2023 року становить 0,00 грн та відповідно до п. 3.4. Договору №1691/01/20 від 24.07.2020 (в редакції додаткової угоди №381/01/21 від 11.02.2021 до нього) підлягала поверненню Покупцю.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач у поданому суду відзиві на позовну заяву від 11.11.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що зменшення НЕК «Укренерго» обсягу поставки до значення « 0», як і подальше направлення позивачем актів коригування до актів купівлі-продажу електроенергії та вимог про повернення надмірно сплачених коштів, є протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству та умовам Договору.

Зауважує, при цьому, що вимоги позивача не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки жодною нормою законодавства не передбачене право позивача в односторонньому порядку зменшувати вартість поставленої електроенергії. При цьому, звертає увагу на відсутність рішення Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», що у спірних правовідносинах виступає оператором системи передачі та підстави, з яких було змінено раніше сертифіковані дані комерційного обліку поставленої відповідачем електроенергії за період з липня 2022 року по березень 2023 року.

На думку відповідача, таке рішення відсутнє взагалі, а дані комерційного обліку анульовано свавільно, з грубим перевищенням НЕК «Укренерго» своїх повноважень як Адміністратора комерційного обліку, передбачених Кодексом комерційного обліку електричної енергії та чинним на момент спірних правовідносин законодавством України.

Доводить, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство України не передбачало можливості визнання тих чи інших виробників електричної енергії такими, що не працюють синхронно із об'єднаною енергосистемою України в якій було утворено єдину торгову зону, виробники в якій працюють синхронно, а законодавство України також не містило визначення поняття несинхронної роботи виробника електричної енергії з ОЕС України, не визначало, які учасники ринку і на підставі чого мають право встановлювати та визнавати таку обставину.

Крім того, доводить, що визнання підприємства таким, генеруючі установки якого працюють несинхронно з ОЕС України, не є підставою для встановлення показників обсягу генерації на рівні « 0», а у матеріалах справи відсутні докази, які б прямо вказували на несинхронну роботу СЕС Відповідача з ОЕС України.

Пояснює, що порядок комерційного обліку у спірних правовідносинах організований наступним чином: ППКО зчитує показники виробленої електричної енергії установками відповідача, перевіряє та валідує їх, а потім направляє АКО та ОСР. АКО сертифікує дані комерційного обліку, і на їх підставі АР проводить розрахунки з виробниками електричної енергії за кожен розрахунковий місяць.

Відповідач, при цьому, звертає увагу, що чинне законодавство передбачає один випадок уточнення вже сертифікованих даних комерційного обліку - випадок, який встановлений розділом 10 ККО та Додатком 10 до Правил ринку «Правила врегулювання» та відповідно до якого:

- оновлення сертифікованих раніше даних АКО приймається на підставі окремого відповідного рішення АКО;

- рішення АКО про оновлення сертифікованих раніше даних приймається виключно за результатами розгляду суперечки у порядку, встановленому розділом 10 ККО та Додатком 10 до Правил ринку «Правила врегулювання»;

- сторонами суперечки, за результатами якої АКО може видати оновлені сертифіковані дані комерційного обліку, можуть бути виключно ОСП та СВБ, а отже, виникнення суперечки між позивачем та відповідачем не може мати наслідком оновлення АКО сертифікованих даних комерційного обліку.

З урахуванням наведеного зауважує, що у спірних правовідносинах відсутнє будь-яке рішення АКО про оновлення/зміну/коригування показників електричної енергії СЕС відповідача за період з липня 2022 року по березень 2023 року включно; АКО змінив сертифіковані дані комерційного обліку СЕС відповідача за спірний період в односторонньому порядку, за відсутності для цього будь-яких правових підстав та жоден із учасників ринку не ініціював розгляд суперечки перед АКО за спірний період.

Просить звернути увагу, що позивач своїми конклюдентними діями, які виразились у підписанні поданих суду актів, підтвердив, що відповідачем було поставлено на користь позивача електроенергію в обсязі, зазначеному у відповідних Актах купівлі-продажу електричної енергії за Договором, складених за період з липня 2022 по березень 2023 року, а у спірних правовідносинах позивач діаметрально змінив свою правову позицію, яка наразі прямо суперечить раніше підписаним позивачем документам (Актам купівлі-продажу електричної енергії за Договором та Актам приймання-передачі послуги з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії за спірний період (за липень 2022-березень 2023 року), що суперечить принципу добросовісності, чесній діловій практиці, а також його попереднім діям.

Відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив від 18.11.2024 спростовує аргументи відповідача, які викладені у відзиві на позов, зазначаючи, що заперечення відповідача, викладені у відзиві, є формальними, зводяться фактичної незгоди з діями НЕК «Укренерго» щодо коригування даних комерційного обліку відносно відповідача та встановлення обставин синхронної/ несинхронної роботи СЕС відповідача з ОЕС України, що виходить за межі позовних вимог у цій справі.

За позицією позивача, визначальним у вирішенні цього спору є встановлення судом саме факту порушення зі сторони відповідача взятого на себе договірного зобов'язання (щодо неповернення коштів згідно з п. 3.4 договору), що визнається ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» та підтверджується матеріалами справи, а не дослідження питання щодо правомірності вчинення НЕК «Укренерго» дій щодо коригування даних комерційного обліку (далі - ДКО) відносно відповідача та/або встановлення факту синхронної/несинхронної роботи генеруючих установок відповідача з ОЕС України.

Доводить, що вирішальне значення у контексті спірних правовідносин мають юридичні факти:

а) здійснення оплати коштів зі сторони Гарантованого покупця; та

б) коригування даних комерційного обліку АКО (відсутність/припинення підстави набуття коштів) і обидві вищенаведені обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються обома сторонами і, з огляду на ч. 1 ст. 75 ГПК України вважаються доведеними.

Звертає увагу, що заперечуючи проти позовних вимог відповідач не навів переконливого мотивування помилковості скоригованих АКО даних комерційного обліку, не надав суду інші дані комерційного обліку, не вказав і не довів належними і допустимими доказами юридичний факт того, що система управління ринком містить станом на дату звернення з позовом інакші дані комерційного обліку, аніж ті, що зазначені в спірних актах коригування.

З посиланням на п. 11.3. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 зауважує, що відповідачем, всупереч положенням Порядку №641, не було ініційовано спір з позивачем, в зв'язку з чим акти коригування за спірний період вважаться підписаним відповідачем - продавцем за «зеленим» тарифом.

Окремо звертає увагу, що в спірних правовідносинах недобросовісними є дії саме відповідача, який визнавав підставність, можливість і необхідність коригування вартості та обсягів електричної енергії за договором, підписував відповідні акти за попередні періоди, а в подальшому заперечує можливість складання таких актів коригування.

Зауважує, що розділ 10 ККО та Додаток 10 до Правил ринку «Правила врегулювання», на які посилається відповідач у відзиві на позов виходять за межі заявлених у справі позовних вимог та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Пояснює, що внаслідок отримання від НЕК «Укренерго» в якості АКО даних комерційного обліку електричної енергії, за версією MMS 3, якими було скориговано обсяг відпуску електричної енергії електроустановками відповідача до 0, відповідачем було допущено небаланс відпуску електричної енергії, що, в свою чергу, стало підставою для складання Гарантованим покупцем актів приймання-передачі послуги з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу за спірний період.

Наводить судову практику у справах за позовами позивача до виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом про стягнення переплати за квітень - 1 декаду червня 2023 року, пред'явлених з тих самих підстав, предмета та фактичних обставин, з посиланням на те саме матеріально-правове регулювання, що й у цій справі та судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в таких справах.

Заперечення.

Відповідач у наданому суду запереченні від 25.11.2024 не погоджується з аргументацією позивача, що викладена у відповіді на відзив, зазначаючи, що п. 3.4 Договору, на якому власне і ґрунтується позов, передбачає обов'язок відповідача повернути Гарантованому покупцю суму, сплачену останнім понад фактичну вартість проданої Відповідачем електроенергії, а відтак, вирішальне значення для вирішення цього спору має фактична вартість проданої відповідачем позивачу електричної енергії у спірний період, а не штучно створені НЕК «Укренерго» дані комерційного обліку за версією ММS 3.

З урахуванням викладеного вважає, що позаяк підставою для стягнення переплати за Договором на підставі п. 3.4. Договору може бути виключно факт поставки відповідачем меншої кількості електроенергії ніж та, що була оплачена позивачем, то під час розгляду цієї справи слід з'ясувати наявність вказаної обставини: факту поставки відповідачем меншої кількості електроенергії ніж та, що була оплачена позивачем.

Таким чином, звертає увагу, що саме сертифіковані дані комерційного обліку за версією MMS 1 відображають дійсний обсяг поставленої відповідачем позивачу електричної енергії у спірний період.

Означені аргументи пояснює тим, що процедура обліку, оцінки та оплати вартості поставленої продавцем електричної енергії передбачає наступні етапи.

1. Отримання даних підприємствами, що надають послуги комерційного обліку учасникам ринку (ППКО) за генеруючими одиницями продавців електричної енергії, яке здійснюється шляхом зчитування ППКО даних приладів комерційного обліку відповідно до п.п. 8.1.1. - 8.1.3. Кодексу комерційного обліку;

2. Передача ППКО отриманих з лічильників даних комерційного обліку НЕК «Укренерго», яка виконує функцію адміністратора комерційного обліку (АКО) відповідно до п.п. 9.1.1., 9.1.2. Кодексу комерційного обліку;

3. АКО здійснює сертифікацію даних комерційного обліку відповідно до п. 9.13. Кодексу комерційного обліку;

4. АКО передає сертифіковані дані комерційного обліку учасникам ринку відповідно до п. 9.14. Кодексу комерційного обліку;

5. Згідно п. 7.2. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою НКРЕКП 26.04.2019 № 641 обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг споживання генеруючими одиницями продавців у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці продавців, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку.

6. Згідно з п.10.1 з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

З урахуванням викладеного зауважує, що сертифіковані дані комерційного обліку відображають фактичний обсяг електроенергії, поставленої відповідним продавцем Гарантованому покупцю, у разі, якщо вони: отримані ППКО з відповідного лічильника та передані АКО, та сертифіковані АКО, а за відсутності будь-якої із зазначених ознак, сертифіковані дані комерційного обліку не відображають фактичний обсяг електроенергії, поставленої відповідним продавцем Гарантованому покупцю, оскільки: якщо дані отримані з будь-якого іншого джерела, окрім як з лічильника, встановленого в точці комерційного обліку, то такі дані технічно не можуть відображати дійсний обсяг поставленої продавцем електроенергії; якщо ці дані не сертифіковані АКО, то такі дані не можуть вважатися зібраними ППКО у порядку, встановленому законодавством.

У зв'язку з цим, відповідач наголошує на тому, що саме сертифіковані АКО дані комерційного обліку за версією MMS 1 відображають дійсний обсяг поставленої відповідачем електричної енергії у спірний період, оскільки ці дані: отримані ППКО з лічильника, встановленого в точці комерційного обліку електростанції відповідача та сертифіковані АКО.

Таким чином, вважає, що дані комерційного обліку за версією ММS 3 не мають жодного зв'язку з лічильниками, встановленими в точці комерційного обліку на електростанції відповідача, отже, вони отримані АКО не у порядку, встановленому п.п. 8.1.1-8.1.3, 9.1.1-9.1.3 ККО та не відображають дійсний обсяг поставленої відповідачем позивачу електроенергії у спірний період.

Резюмуючи наведене зазначає, що у спірних правовідносинах мають місце наступні обставини:

- виконуючи умови Договору, відповідач виробив та відпустив електричну енергію, отримавши після цього передоплату від Гарантованого покупця за поставлену електричну енергію;

- увесь спірний період НЕК «Укренерго» отримувала та сертифікувала дані комерційного обліку обсягу виробленої електричної енергії відповідача, ґрунтуючись на даних ППКО - тобто даних фактично виробленої та відпущеної відповідачем електричної енергії, зчитаних з лічильників на генеруючих установках відповідача;

- увесь спірний період Гарантований покупець визнавав факти вироблення та відпуску електричної енергії відповідачем;

- НЕК «Укренерго», всупереч вимогам ККО та Правил ринку, за відсутності на те жодних нормативно-правових підстав, здійснив визначення показників на рівні 0 кВт/год на власний розсуд та без будь-якого технічного або юридичного обґрунтування;

- право вимоги Гарантованого покупця на підставі п. 3.4. Договору виникає у конкретно визначеному випадку: в разі поставки відповідачем меншої кількості електроенергії ніж та, що була оплачена позивачем;

- позивач не доводить, що відповідачем було поставлено електричну енергію у меншому обсязі, ніж було оплачено Гарантованим покупцем, а апелює до «обнулення» даних комерційного обліку, що було здійснено НЕК «Укренерго»;

- з огляду на те, що сертифіковані дані комерційного обліку за MMS 1 відображають фактичну поставку електричної енергії, за яку сплатив Гарантований покупець, право вимоги у останнього до відповідача на підставі п. 3.4. Договору не виникало взагалі.

Письмові пояснення.

Згідно з наданими суду третьою особою письмовими поясненнями від 16.01.2025 ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» повідомляє суд, що значення сертифікованих даних комерційного обліку для ТКО по зазначеним у відзиві на позовну заяву об'єктам генерації, які приєднані до електричних мереж ПАТ «Запоріжжяобленерго» та не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України за липень 2022 року-березень 2023 року визначені АКО на рівні 0 кВт*год (за версією 3), а інформація щодо переліку об'єктів та дати початку несинхронної роботи надана в листі ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 30.05.2023 № 007-63/3069.

Звертає увагу, що відповідно до постанови НКРЕКП від 19.04.2024 №759 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332» підпункт 5 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викласти в такій редакції:

« 5) у разі неможливості реалізації оператором мережі свого права доступу до вузлів обліку та засобів комерційного обліку електричної енергії (далі - ЗКО) електроустановок на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, та які працюють (працювали) несинхронно (асинхронно) з ОЕС України, для проведення періодичного та позачергового контрольного огляду, технічної перевірки вузлів обліку та ЗКО, схем їх підключення та зчитування інформації, відповідно до підпункту 3 пункту 2.5.2 глави 2.5 розділу II Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 311 (далі - ККОЕЕ), адміністратору комерційного обліку керуватись положеннями, зокрема, підпункту 6 пункту 9.2.1 глави 9.2, а також пункту 9.9.4 глави 9.9, пункту 9.13.1 глави 9.13 та пунктів 9.14.1 та 9.14.3 глави 9.14 розділу IX ККОЕЕ та під час визначення значень сертифікованих даних комерційного обліку, тимчасово, до отримання доступу до вузлів обліку та ЗКО відповідних електроустановок, визначати такі дані на рівні нуля та забезпечити передачу таких даних адміністратору розрахунків та учасникам ринку електричної енергії».

Просить врахувати означені пояснення при розгляді цієї справи в суді.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №324 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» утворено Державне підприємство «Гарантований покупець» на базі філії «Гарантований покупець» Державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу майна прав та обов'язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут ДП «Гарантований покупець» у відповідності до п. 5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

Гарантований покупець є учасником ринку електричної енергії (енергетичний ідентифікаційний код 62XHARANTPOKUP-S) та здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 25.06.2019 № 1217.

Функції і повноваження Гарантованого покупця регламентуються Законом України «Про ринок електричної енергії» (надалі - Закон) та Порядком купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії виробленої з альтернативних джерел енергії затвердженого Постановою від 26.04.2019 №641 (надалі - Порядок № 641).

24 липня 2020 року між Державним підприємством »Гарантований покупець», як Гарантованим покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіан Ісатекс Солар», як Продавцем за «зеленим» тарифом укладено Договір №1691/01/20 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену Продавцем за зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

За умовами пункту 1.1 Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку № 641, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Згідно з пунктом 2.1. Договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком № 641, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконані цього Договору.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4., 2.5. Договору Продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Продавець за «зеленим» тарифом продає Гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку №641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у Продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

У пункті 3.1 Договору сторони узгодили, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку №641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок Продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 7.4 Договору, якщо Продавець за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і Продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01 січня 2030 року).

В подальшому між сторонами у справі було укладено ряд додаткових угод до вищезазначеного договору, а саме: додаткові угоди від 02.11.2020 за № 2043/01/20, від 02.11.2020 за № 2044/01/20, від 11.02.2021 за № 381/01/21 та від 23.05.2023 за № 1615/07/23.

Так, зокрема, додатковими угодою від 02.11.2020 за №2043/01/20 та №2044/01/20 сторонами Договору погоджено продаж з 03.11.2020 Продавцем за «зеленим» тарифом Гарантованому покупцю електроенергії, що вироблена двома новими об'єктами електроенергетики.

Крім того, додатковою угодою від 29.05.2023 за №1615/07/23 сторонами Договору внесено зміни в пункти 7.6., 7.7., 7.9., 7.14. Договору, зокрема, щодо умов тимчасового припинення дії Договору та затверджено форми додаткових угод про призупинення та поновлення дії Договору.

Окрім того, 11.02.2021 між Гарантованим покупцем та Продавцем за «зеленим» тарифом укладено Додаткову угоду № 381/01/01, якою сторони дійшли згоди про внесення змін до п.п. 1.2., 2.6., 3.3., 3.4., 4.2., 4.5., 4.6., 7.3., 7.5., 7.10.-7.14. Договору.

Пунктом 3.3 Договору, у редакції Додаткової угоди від 11.02.2021, встановлено, що оплата товарної продукції, купленої Гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 3.4 Договору, у редакції Додаткової угоди від 11.02.2021, встановлено, що у випадку здійснення Гарантованим покупцем оплата за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію Продавцем за «зеленим» тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за «зеленим» тарифом повертає на рахунок Гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період.

На виконання умов Договору Гарантований покупець, з урахуванням наданих адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за період з липня 2022 року по березень 2023 року включно здійснював перерахування коштів ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» за електричну енергію.

Зокрема, ДП «Гарантований покупець» на підставі Договору в означений період здійснено оплату грошових коштів за придбану електроенергію в загальній сумі 5 622 330,15 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними інструкціями №277279 від 31.01.2023, №274221 від 16.01.2023, №275154 від 25.01.2023, №276676 від 27.01.2023, №274953 від 23.01.2023, №282133 від 07.03.2023, №279303 від 15.02.2023, №280551 від 24.02.2023, №281419 від 28.02.2023, №285993 від 31.03.2023, №283051 від 15.03.2023, №285057 від 24.03.2023, №287387 від 05.04.2023, №233149 від 14.07.2022, №237261 від 29.07.2022, №234172 від 25.07.2022, №243510 від 31.10.2022, №240226 від 15.08.2022,№241446 від 25.08.2022, №260154 від 30.09.2022, №247171 від 15.09.2022, №258187 від 25.09.2022, №278263 від 31.01.2023, №261300 від 14.10.2022, №263128 від 25.10.2022, №264107 від 31.10.2022, №267886 від 30.11.2022, №265433 від 15.11.2022, №266059 від 21.11.2022, №267020 від 25.11.2022, №273338 від 30.12.2022, №269849 від 15.12.2022, №270472 від 19.12.2022, №271814 від 26.12.2022, №271247 від 26.12.2022.

Відповідно до підписаних сторонами Актів купівлі-продажу електроенергії за Договором в період з липня 2022 року по березень 2023 року з урахуванням наданих адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії в цей період вбачається, що зазначеними в Договорі об'єктами генерації електроенергії відповідачем передано, а позивачем прийнято електроенергію загальним обсягом 1 607 405 кВт/год на суму 10 222 854,13 грн, зокрема:

- відповідно до Акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року загальний обсяг електроенергії (по трьох об'єктах електрогенерації) становить 351 779 кВт/год вартістю 1 967 274,81 грн;

- відповідно до Акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року загальний обсяг електроенергії (по двох об'єктах електрогенерації) становить 167 690 кВт/год вартістю 937 782,85 грн;

- відповідно до Акту купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року загальний обсяг електроенергії (по двох об'єктах електрогенерації) становить 92 845 кВт/год вартістю 519 222,66 грн;

- відповідно до Акту купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2022 року загальний обсяг електроенергії (по трьох об'єктах електрогенерації) становить 248 823 кВт/год вартістю 1 643 336,58 грн;

- відповідно до Акту купівлі-продажу електроенергії за листопад 2022 року загальний обсяг електроенергії (по трьох об'єктах електрогенерації) становить 117 472 кВт/год вартістю 775 836,78 грн;

- відповідно до Акту купівлі-продажу електроенергії за грудень 2022 року загальний обсяг електроенергії (по трьох об'єктах електрогенерації) становить 83 616 кВт/год вартістю 552 236,85 грн;

- відповідно до Акту купівлі-продажу електроенергії за січень 2023 року загальний обсяг електроенергії (по трьох об'єктах електрогенерації) становить 122 336 кВт/год вартістю 858 798,72 грн;

- відповідно до Акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2023 року загальний обсяг електроенергії (по трьох об'єктах електрогенерації) становить 143 989 кВт/год вартістю 1 010 802,78 грн;

- відповідно до Акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2023 року загальний обсяг електроенергії (по трьох об'єктах електрогенерації) становить 278 855 кВт/год вартістю 1 957 562,10 грн.

Означені обсяги електроенергії на час підписання сторонами означених Актів купівлі-продажу електроенергії підтверджувалися наданими адміністратором комерційного обліку сертифікованими даними комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії в цей період (MMS 1), що не заперечується сторонами у справі та вбачається з досліджених в судовому засіданні 27.02.2025 даних комерційного обліку, які долучені відповідачем до заперечень на відповідь на відзив.

Водночас, у листі від 05.06.2023 вих. №01/27376, адресованому ДП «Гарантований покупець», ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», як адміністратор комерційного обліку, повідомило про надходження листів від АТ «Херсонобленерго» від 01.06.2023 за №01-001280 та Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - ПАТ «Запоріжжяобленерго») від 30.05.2023 №007-63/3069 щодо надання переліку об'єктів виробників, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України.

Так, зокрема, у листі ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 30.05.2023 №007-63/3069 наведено перелік виробників, розташованих на тимчасово непідконтрольній території, що приєднані до електричної мережі та працюють несинхронно з ОЕС України. Зокрема в цьому переліку (додаток до листа від 30.05.2023 №007-63/3069) вказано про несинхронну роботу з липня 2022 року об'єктів генерації ТОВ «Індіан Ісатекс Солар», ЕІС-код підприємства 62X334640237036Y, ЕІС коди W 62W254452032795R, 62W361789346453E, 62W4184454899764, ЕІС коди ZV-типу 62ZV33247G14640Y, 62ZV29045G982019, 62ZV32725G24816A.

Листом від 13.06.2023 вих. №01/28760 НЕК «Укренерго», в доповнення до листа від 05.06.2023 №01/27376, надало ДП «Гарантований покупець» лист Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 07.06.2023 №ЕЕЦ-15/475 щодо надання переліку об'єктів виробників, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, та оновлений перелік ресурсних об'єктів генерації, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України. Зокрема у цьому переліку вказано про несинхронну роботу з липня 2022 року означених трьох об'єктів генерації ТОВ «Індіан Ісатекс Солар», ЕІС-код підприємства 62X334640237036Y.

Надалі, у листі від 05.07.2023 за №01/32699, адресованому ДП «Гарантований покупець», НЕК «Укренерго» повідомило, що відповідно до рішення наради під головуванням НКРЕКП щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України (пункт 1 протоколу від 03.07.2023 №48-п), АКО сертифікує та передає дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі.

На виконання протоколу від 03.07.2023 №48-п, АКО 05.07.2023 на електронну адресу dzdre@gpee.com.ua надано сертифіковані дані комерційного обліку щодо відпуску/споживання генеруючих одиниць, що входять в балансуючу групу гарантованого покупця за квітень та червень 2023 року з КЕП уповноваженого представника.

Також судом встановлено, що НЕК «Укренерго» у листі-відповіді від 27.01.2025 за №01/52266 на адвокатський запит представника відповідача адвоката Селівакіна І.О. від 20.01.2025 №20-01/2025 повідомило, що за результатами спільної наради представників ОСП, ДП «Гарантований покупець» та Міненерго під головуванням НКРЕКП, що зафіксована Протоколом від 03.07.2023 №48-п Регулятором було надано роз'яснення щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України для подальшого врахування в роботі. Відповідно до зазначеного роз'яснення Регулятора АКО сертифікує та передає дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі. Інформація щодо синхронності роботи конкретних електроустановок надається відповідними операторами систем.

Також в даному листі адміністратором комерційного обліку з посиланням на вже згаданий лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 30.05.2023 №007-63/3069 зазначено про перелік виробників, які працюють несинхронно з ОЕС України, зокрема й з липня 2022 року ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» та заначив, що у зв'язку наданням ППКО ненульових даних комерційного обліку по об'єктах генерації, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, керуючись п.1.1.2 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №308 зі змінами, та враховуючи Протокол, значення сертифікованих даних комерційного обліку для кожної ТКО по зазначеним ПАТ «Запоріжжяобленерго» об'єктам генерації визначатимуться АКО на рівні 0 кВт*год., про що АКО повідомив ПАТ «Запоріжжяобленерго»:

- листом № 01/29013 від 14.06.2023 за період з 01.06.2023 по 10.06.2023;

- листом № 01/29765 від 19.06.2023 за період з 01.04.2023 по 31.05.2023, з 11.06.2023 по 14.06.2023;

- листом № 01/43416 від 04.09.2023 за період 01.07.2022 по 31.03.2023.

Окрім того, НЕК «Укренерго» у листі-відповіді від 27.01.2025 за №01/52266 з посиланням на лист № 01/29765 від 19.06.2023 зазначено, що в подальшому дані комерційного обліку, що надаватимуться до ПК Датахаб за об'єктами електроенергетики, що не працюють синхронно з ОЕС України, не передаватимуться до системи MMS та повідомлено, що сертифіковані дані комерційного обліку на рівні 0 кВт*год. завантажені в MMS:

- за період з 01.06.2023 по 10.06.2023 (версія 1) - 15.06.2023;

- за період з 11.06.2023 по 14.06.2023 (версія 1) - 19.06.2023;

- за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 (версія 2) - 19.06.2023;

- за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 (версія 2) - 20.06.2023;

- за період 01.07.2022 по 31.03.2023 (версія 3) - 01.09.2023.

Факт завантаження в означені періоди нових сертифікованих даних комерційного обліку по ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» за липень 2022 року - червень 2023 року на рівні 0 кВт*год підтверджується долученими до листа НЕК «Укренерго» від 27.01.2025 за №01/52266 та до позовної заяви скріншотами з MMS та не оспорюється сторонами у справі.

Також судом встановлено, що постановою НКРЕКП від 19.04.2024 №759 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332» викладено в новій редакції підпункт 5 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» відповідно до якого:

- у разі неможливості реалізації оператором мережі свого права доступу до вузлів обліку та засобів комерційного обліку електричної енергії (далі - ЗКО) електроустановок на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, та які працюють (працювали) несинхронно (асинхронно) з ОЕС України, для проведення періодичного та позачергового контрольного огляду, технічної перевірки вузлів обліку та ЗКО, схем їх підключення та зчитування інформації, відповідно до підпункту 3 пункту 2.5.2 глави 2.5 розділу II Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 311 (далі - ККОЕЕ), адміністратору комерційного обліку керуватись положеннями, зокрема, підпункту 6 пункту 9.2.1 глави 9.2, а також пункту 9.9.4 глави 9.9, пункту 9.13.1 глави 9.13 та пунктів 9.14.1 та 9.14.3 глави 9.14 розділу IX ККОЕЕ та під час визначення значень сертифікованих даних комерційного обліку, тимчасово, до отримання доступу до вузлів обліку та ЗКО відповідних електроустановок, визначати такі дані на рівні нуля та забезпечити передачу таких даних адміністратору розрахунків та учасникам ринку електричної енергії.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги зміну сертифікованих даних комерційного обліку за період з липня 2022 року до березня 2023 року позивач протягом квітня-травня 2024 року (а саме 26.04.2024, 29.04.2024, 01.05.2024, 03.05.2024, 10.05.2024, 20.05.2024 та 21.05.2024) надіслав на зазначену в п. 17 Додаткової угоди №381/01/21 від 11.02.2021 до Договору електронну адресу (реквізит) Продавця за «зеленим» тарифом:

- акт коригування від 16.05.2024 до акта купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року;

- акт коригування від 17.05.2024 до акта купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року;

- акт коригування від 30.04.2024 до акта купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року;

- акт коригування від 06.05.2024 до акта купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2022 року;

- акт коригування від 06.05.2024 до акта купівлі-продажу електроенергії за листопад 2022 року;

- акт коригування від 29.04.2024 до акта купівлі-продажу електроенергії за грудень 2022 року;

- акт коригування від 22.04.2024 до акта купівлі-продажу електроенергії за січень 2023 року;

- акт коригування від 22.04.2024 до акта купівлі-продажу електроенергії за лютий 2023 року;

- акт коригування від 30.04.2024 до акта купівлі-продажу електроенергії за березень 2023 року.

Відповідно до змісту означених Актів коригування Гарантованим покупцем скориговано загальний обсяг поставленої Продавцем за «зеленим» тарифом у період з липня 2022 року до березня 2023 року електроенергії на загальний обсяг 1 607 405 кВт/год на суму 10 222 854,13 грн, тобто на загальний обсяг електроенергії, що зазначений в Актах купівлі-продажу електроенергії за цей період.

Листом від 13.06.2024 за №41/3358 Гарантований покупець звертався до Продавця за «зеленим» тарифом з вимогою про повернення переплат (авансових платежів) на загальну суму 5 622 330,15 грн відповідно до пункту 3.4 Договору. Вказаний лист залишився без відповіді та задоволення відповідача, який в судовому засіданні зазначає про власну незгоду з коригуванням показників виробітку електричної енергії та, відповідно, відсутність підстав для повернення сплачених позивачем коштів.

З урахуванням викладеного, з посиланням на положення п. 3.4 Договору, якими визначено обов'язок Продавця за «зеленим» тарифом повернути на рахунок Гарантованого покупця надлишково сплачені кошти у випадку здійснення Гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію Продавцем за «зеленим» тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 5 622 330,15 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частин першої та другої статті 598 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до частини другої статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов'язок Покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За встановленими у справі обставинами, в п. 3.3 Договору (у редакції Додаткової угоди від 11.02.2021), визначено, що оплата товарної продукції, купленої Гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці здійснюються згідно з главою 10 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок №641) або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, затвердженої постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок №2804).

Відповідно до п.п. 6.1., 6.3. Глави 6 Порядку №2804 з урахуванням вимог глави 5 цього Порядку гарантований покупець протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата споживачу за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць, та направляє споживачу за «зеленим» тарифом два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Після отримання від споживача за «зеленим» тарифом Акта протягом двох робочих днів після затвердження Регулятором вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок зі споживачем за «зеленим» тарифом із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового місяця з урахуванням авансових платежів.

Згідно з п. 10.1. Порядку №641 (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Таким чином, з урахуванням положень п. 3.3. Договору, приписів п.п. 6.1., 6.3. Порядку №2804 та п. 10.1. Порядку №641 встановлено попередню (авансову) оплату Гарантованим покупцем електроенергії за перші 10 та перші 20 днів розрахункового місяця, а сплачені позивачем відповідно до платіжних інструкцій №277279 від 31.01.2023, №274221 від 16.01.2023, №275154 від 25.01.2023, №276676 від 27.01.2023, №274953 від 23.01.2023, №282133 від 07.03.2023, №279303 від 15.02.2023, №280551 від 24.02.2023, №281419 від 28.02.2023, №285993 від 31.03.2023, №283051 від 15.03.2023, №285057 від 24.03.2023, №287387 від 05.04.2023, №233149 від 14.07.2022, №237261 від 29.07.2022, №234172 від 25.07.2022, №243510 від 31.10.2022, №240226 від 15.08.2022,№241446 від 25.08.2022, №260154 від 30.09.2022, №247171 від 15.09.2022, №258187 від 25.09.2022, №278263 від 31.01.2023, №261300 від 14.10.2022, №263128 від 25.10.2022, №264107 від 31.10.2022, №267886 від 30.11.2022, №265433 від 15.11.2022, №266059 від 21.11.2022, №267020 від 25.11.2022, №273338 від 30.12.2022, №269849 від 15.12.2022, №270472 від 19.12.2022, №271814 від 26.12.2022, №271247 від 26.12.2022 на користь відповідача грошові кошти в спірній у цій справі сумі 5 622 330,15 грн є саме такими авансовими платежами за перші 10 та перші 20 днів розрахункового місяця, що не заперечується сторонами у справі.

Правове регулювання попередньої оплати товару міститься в ст. 693 ЦК України, за ч. 1 якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Пунктом 3.4. укладеного між сторонами Договору (у редакції Додаткової угоди від 11.02.2021) врегульовано правовідносини з повернення вартості переплати за понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії, з урахуванням чого встановленню судом підлягає обставина наявності такої переплати та, з урахуванням правових підстав позову, заперечень проти нього підлягає з'ясуванню питання про визначення обсягу електричної енергії та доказів, які підтверджують цей обсяг.

Так, згідно з п. 10.2. Порядку №641, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку, гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Відповідно до пункту 10.3. Порядку №641 після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

При цьому пунктом 10.4. Порядку №641 встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Отже, з вищевикладених положень Договору та Порядку №641 вбачається, що фактична вартість проданої електроенергії відображається в актах купівлі-продажу електроенергії, які формуються на підставі сертифікованих даних.

Судом враховується, що Акти купівлі-продажу електроенергії за Договором в період з липня 2022 року по березень 2023 року із зазначеними у них обсягами щомісячного постачання електроенергії об'єктами енергогенерації Продавця за «зеленим» тарифом загальним обсягом 1 607 405 кВт/год в цей період підписані обома сторонами та на їх підставі здійснена оплата, а відтак, зазначені акти в розумінні приписів Глави 10 Порядку №641 є належними та допустимими доказами на підтвердження обставин поставки електричної енергії у визначеному розмірі.

В даному аспекті суд також зважає на ту обставину, що зазначені в Актах купівлі-продажу електроенергії за Договором в період з липня 2022 року по березень 2023 року обсяги щомісячного постачання електроенергії об'єктами енергогенерації (в різні місяці двома або трьома) Продавця за «зеленим» тарифом відповідають сертифікованих даним адміністратора комерційного обліку (ПрАТ «НЕК «Укренерго») на момент оформлення таких Актів, що також визнається учасниками справи, а відтак, з огляду на ту обставину, що як умовами укладеного між сторонами Договору, так і цитованими вище приписами Порядку №641 обсяг поставленої електроенергії підтверджується саме Актами купівлі-продажу, а відтак, такі акти є належними та допустимими доказами на підтвердження означених обставин.

Наведена оцінка судом Актів купівлі-продажу відповідає актуальній правовій позиції Верховного суду, що зазначена у постанові від 12.02.2025 у справі №910/19641/23 в подібних правовідносинах.

Критично оцінюються при цьому судом аргументи позивача щодо ненадання відповідачем доказів щодо фактичного здійснення виробітку та передачі згенерованої його електроустановками електричної енергії до ОЕС України, позаяк:

- відомості щодо обсягів поставленої відповідачем позивачу за Актами купівлі-продажу електроенергії за Договором в період з липня 2022 року по березень 2023 року електроенергії відповідають сертифікованим даним адміністратора комерційного обліку в цей період;

- саме позивач, який підписав Акти купівлі-продажу електроенергії за Договором в період з липня 2022 року по березень 2023 року та апелює в подальшому до положень п. 3.4. Договору повинен відповідно до приписів ст.ст. 664, 693 ЦК України спростувати обставини дійсного надходження електроенергії в систему та/або некоректності даних обліку електричної енергії, на підставі яких були визначені обсяги відпущеної електроенергії у спірний період.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (частина третя статті 13 ГПК України).

При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд враховує, що згідно з частиною п'ятою статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії« в редакції, чинній до 27.07.2023, гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Порядок обліку електричної енергії, купленої-проданої у продавців, унормовано главою 7 Порядку №641, де зазначено, що адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею продавців гарантованому покупцю, у яких гарантований покупець купує електричну енергію (п. 7.1. Порядку №641).

При цьому, відповідно до п. 7.2. Порядку №641 обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг споживання генеруючими одиницями продавців у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці продавців, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку.

Основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов'язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об'єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії визначено Кодексом комерційного обліку електричної енергії, що затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за №311 (надалі - ККО, тут і надалі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.2.1. глави 1.2. розділу І ККО сертифікація даних комерційного обліку (сертифікація даних) це процедура перевірки валідованих даних комерційного обліку, що виконується адміністратором комерційного обліку (надалі - АКО). Сертифікованими даними комерційного обліку (сертифіковані дані) є набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії (підп. 62, 63 п. 1.2.1. глави 1.2. розділу І ККО).

За приписами пункту 9.14.1. глави 9.14. розділу IX ККО АКО має передавати адміністратору розрахунків (надалі - АР) та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Відповідно до п. 9.14.3. глави 9.14. розділу IX ККО учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, відібраної, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної точки комерційного обліку (надалі - ТКО).

З урахуванням викладеного, оскільки сертифіковані, валідовані, оперативні дані щодо обсягу товарної продукції, що надані АКО, є єдиним джерелом інформації щодо фактичного відпуску електричної енергії продавцями за «зеленим» тарифом, розрахунки між учасниками ринку електричної енергії, в тому числі між позивачем та відповідачем, здійснюються на підставі саме даних комерційного обліку АКО.

При цьому, використання інших показників (даних) при розрахунках між учасниками ринку електричної енергії, аніж дані комерційного обліку АКО, чинним законодавством, що врегульовує спірні правовідносини, не передбачено та з умов Договору не випливає.

Таким чином, суд висновує, що Гарантований покупець зобов'язаний здійснювати розрахунки із суб'єктами ВДЕ (відновлювальні джерела енергії), в тому числі й з відповідачем, лише на підставі сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії по кожній генеруючій одиниці виробника за «зеленим» тарифом, що включені до балансуючої групи гарантованого покупця, наданих АКО.

Етапи перевірки даних комерційного обліку визначено в главі ІХ ККО, відповідно до п. 9.6.1. якої перевірка даних здійснюється відповідними постачальник послуг комерційного обліку (надалі - ППКО) на етапах збору результатів вимірювання, формування первинних даних комерційного обліку, формування валідованих даних комерційного обліку.

За результатами цих перевірок ППКО формує валідовані дані комерційного обліку та передає їх AKO та заінтересованим сторонам (пункт 9.6.2. глави ІХ ККО).

За змістом п.п. 9.6.3., 9.6.4. глави ІХ ККО перевірка результатів вимірювання електричної енергії здійснюється відповідно до встановленого АКО порядку з метою узгодження та визначення достовірності кожного значення вимірювання або групи значень вимірювання. Перевірки мають виконуватися для всіх значень результатів вимірювання незалежно від того, яким чином вони були отримані.

Відповідно до п. 9.6.5. ККО глави ІХ ККО у результаті процесу перевірки кожне значення результатів вимірювання повинно бути занесено до бази даних як:

1) «дійсне» значення - значення (або група значень), що пройшло всі перевірки. «Дійсне» значення може стати «недійсним» у результаті повторної перевірки, подальшого аналізу суперечок та оцінки обставин за рахунок додаткової інформації або внаслідок перевірок, виконаних на пізнішу дату;

2) «недійсне» значення - значення (або група значень), що не пройшло будь-який етап перевірки. Статус «недійсне» значення (або група значень) може бути зміненим у результаті подальшого аналізу даних.

Таким чином, дані комерційного обліку перевіряються ППКО, в результаті чого ППКО відправляє валідовані дані ПрАТ «НЕК «Укренерго» як АКО. АКО, в свою чергу, перевіряє дані та встановлює статус «дійсне» або «недійсне», а після проведення всіх перевірок і обчислень, зазначених у цьому Кодексі, АКО визначає значення сертифікованих даних комерційного обліку для кожної ТКО (пункт 9.13.1 ККО).

В даному контексті суд враховує, що матеріали справи не містять доказів того, що третьою особою у справі - ПрАТ «НЕК «Укренерго» як АКО надсилалися у спірний період відповідачу або його ППКО зауваження чи запити щодо роботи об'єкта генерації Продавця за «зеленим» тарифом на окупованій території, чи в будь-якій формі висловлювало сумнів у правильності даних комерційного обліку, а відтак дані, на підставі яких були здійснені розрахунки, були підтверджені ППКО та АКО, та, відповідно, були належною підставою для оплати Гарантованим покупцем.

Суд також враховує, що пунктом 3.4 Договору, на який послався позивач в обґрунтування позовних вимог, врегульоване питання щодо повернення вартості переплати за понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії, тоді як, у спірних правовідносинах встановлено, що позивач не переплатив, а оплатив фактичні обсяги проданої (виробленої) електричної енергії, що підтверджується первісним даними комерційного обліку, які були у встановленому порядку сертифікованими та верифікованими ПККО та АКО, Актами купівлі-продажу електроенергії в період з липня 2022 року по березень 2023 року включно, а тому посилання Гарантованого покупця на п. 3.4. Договору є необґрунтованим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи, як і немає правового значення відсутність відповіді відповідача на пропозицію позивача підписати в подальшому скореговані Акти в період з липня 2022 року по березень 2023 року, які надсилалися Гарантованим покупцем у квітні-травні 2024 року.

Оцінюючи відповідні аргументи позивача щодо застосування п. 3.4. Договору з посиланням на подальше коригування сертифікованих даних комерційного обліку АКО, встановлення показників обліку в спірний період як « 0», що за позицією Гарантованого покупця є підставою для повернення зайво сплачених відповідачу грошових коштів, суд враховує, що у спірних правовідносинах фактично має місце не коригування даних у зв'язку з виявленими АКО розбіжностями в обсягах поставленої електроенергії, а анулювання вже валідованих та сертифікованих даних.

Надаючи правову оцінку щодо наявності/відсутності у АКО правових підстав для фактичного анулювання валідованих та сертифікованих даних комерційного обліку, суд враховує, що в контексті наявності підстав для зміни попередньо сертифікованих даних обсягів електроенергії позивач та третя особа посилаються на наступні документи: протокол НКРЕКП від 03.07.2023 №48-П, листи НЕК «Укренерго» від 05.06.2023 за №01/27376, від 13.06.2023 за №01/28760 з долученим до них, зокрема, листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 30.05.2023 за №007-63/3069, постанову НКРЕКП від 19.04.2024 №759 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332».

Так, протоколом НКРЕКП від 03.07.2023 №48-П було вирішено наступне:

1) Адміністратору комерційного обліку сертифікувати та передавати дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі;

2) Для електроустановок, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, Адміністратор комерційного обліку має забезпечити збереження відповідних даних комерційного обліку в Датахаб для можливості здійснення подальших розрахунків після деокупації відповідних територій та отримання перевірених даних щодо роботи цих електроустановок.

Позатим, суд вважає, що вказаний протокол не може бути підставою для зміни сертифікованих даних комерційного обліку, позаяк порядок прийняття рішень НКРЕКП встановлений у ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», частинами п'ятою, сьомою, дев'ятою якої визначено, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Протокол засідання Регулятора оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше п'яти робочих днів з дня його проведення. Якщо до рішення Регулятора була подана окрема думка члена Регулятора, вона розміщується у публічному доступі як невід'ємна частина протоколу. Рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття. Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором. Рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Таким чином, рішення НКРЕКП, яке є обов'язковим до виконання, оформлюється виключно у формі постанов та розпоряджень з дотриманням процедури прийняття таких рішень, тоді як протоколи наради НКРЕКП не є рішенням Регулятора, обов'язковим до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, а відтак, протокол наради від 03.07.2023 №48-П не може бути підставою для анулювання даних комерційного обліку.

Серед іншого слід звернути також увагу і на ту обставину, що указаний протокол наради не містить жодних вказівок щодо анулювання даних попередніх періодів, за які здійснено підписання актів та відповідні розрахунки, які були проведені на підставі сертифікованих даних комерційного обліку.

Визначаючись з належністю листа ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 30.05.2023 за №007-63/3069 як на підставу «корегування» сертифікованих даних обліку, суд враховує, що відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» об'єднана енергетична система це сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об'єктів електроенергетики, що об'єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом.

У змісті означеного листа ПАТ «Запоріжжяобленерго» надано перелік виробників, розташованих на тимчасово непідконтрольній території, що приєднані до електричної мережі та наразі працюються несинхронно з ОЕС України.

Позатим, позивачем не доведено, а судом не встановлено існування на час виникнення спірних правовідносин будь-яких рішень Регулятора (НКРЕКП), інших уповноважених осіб у сфері енергетики чи ПрАТ «НЕК «Укренерго», як АКО, які б визначали перелік територій/зон/систем, які працюють несинхронно з об'єднаною енергетичною системою України, а сам лист ПАТ «Запоріжжяобленерго» не може слугувати підставою для такого висновку, враховуючи, в тому числі, і суперечність яка має місце в самому змісті такого листа та пов'язується з неможливістю стверджувати про приєднання до електричної мережі певних об'єктів генерації у випадку відсутності їх синхронної роботи з ОЕС України.

Водночас, відповідно до підпункту 15 пункту 2.2.2. ККО (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) АКО (НЕК «Укренерго») виконує функції зведення балансу електричної енергії в областях обліку та торгових зонах ринку електричної енергії України.

У відповідності до пункту 1.1.2. Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), торгова зона (зона) - відокремлена зона, визначена оператором системи передачі за погодженням з Регулятором, у якій здійснюється синхронна робота електроустановок.

Згідно із Постановою НКРЕКП «Про погодження визначених НЕК «Укренерго» торгових зон» за №1307 від 27.06.2019 визначено дві відокремлені торгові зони на території України - торгову зону «Острів Бурштинської ТЕС» та торгову зону «ОЕС України» та одну торгову зону «ОЕС України» із включенням до її складу торгової зони «Острів Бурштинської ТЕС» для ізольованого (острівного) режиму роботи.

Таким чином, слід дійти висновку, що у спірний період у відповідності до актів НКРЕКП на території Запорізької області діяла виключно одна торгова зона, а саме «ОЕС України», а тому в розумінні чинного на той час законодавства уся територія Запорізької області (підконтрольна і тимчасово окупована) працювали синхронно в об'єднаній енергетичній системі України, а тому доводи позивача про не синхронність роботи та відсутності підстав для проведення розрахунків є такими, що суперечать вимогам вищезазначених нормативно-правових актів.

Крім того, слід зазначити, що ККО передбачає чітку процедуру зміни даних комерційного обліку.

Так, відповідно до п. 9.1.15 ККО конфліктні питання, пов'язані з даними, на отримання яких кожен учасник ринку має право, та/або процеси, пов'язані з обміном даними, вирішуються відповідно до процедур врегулювання суперечок.

Будь-яка суперечка між двома або більше сторонами, яка виникає у зв'язку з виконанням цього Кодексу та нормативних документів, що розроблені АКО, повинна бути розглянута керівництвом або уповноваженими представниками сторін після отримання письмової вимоги будь-якої зі сторін (п. 10.1.1 ККО).

У разі недосягнення сторонами згоди вирішення зазначених суперечок проводиться АКО, Регулятором або в судовому порядку (п. 10.1.4 ККО).

Суперечки щодо сертифікованих даних комерційного обліку та/або процедур, що використовувалися при формуванні цих даних, повинні вирішуватися АКО протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного звернення (п. 10.2.23 ККО).

У результаті проведеного аналізу і перевірок АКО повинен вирішити, що значення сертифікованих даних є правильними і не повинні бути змінені або що звернення обґрунтовано і значення даних мають бути змінені (п. 10.2.24 ККО).

У разі відхилення звернення АКО повинен протягом двох робочих днів з дня отримання надати учаснику ринку, який подав це звернення, чіткі роз'яснення щодо причин відхилення цього звернення (п. 10.2.25 ККО).

Якщо вирішення суперечки передбачає зміну даних, АКО повинен провести нове формування сертифікованих даних для відповідних учасників ринку та передати ці дані АР та учасникам ринку для здійснення перерахунку платежів (п. 10.2.26 ККО).

Отже, зміна АКО сертифікованих даних можлива виключно відповідно до процедури врегулювання суперечок, а не АКО самостійно, а сам ККО не передбачає інших процедур зміни сертифікованих даних комерційного обліку, а відтак, суд вважає, що проведені за період 01.09.2023 НЕК «Укренерго» коригування сертифікованих даних комерційного обліку за період з 01.07.2022 по 31.03.2023 (версія MMS 3) є такими, що вчинені без належних на те правових підстав та не можуть самі по собі спростовувати як факт продажу Продавцем за «зеленим» тарифом Гарантованому покупцю електроенергії в спірний період, що підтверджено Актами купівлі-продажу, сертифікованими даними MMS 1 в період з 01.07.2022 по 31.03.2023, ні доводити обсяг такої електроенергії.

Таким чином існування протоколу НКРЕКП від 03.07.2023 №48-П та листа ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 30.05.2023 за №007-63/3069 не може вважатися підставою у розумінні норм чинного в спірний період законодавства та положень укладеного сторонами Договору для зміни обсягу фактично проданої електричної енергії та встановлення її обсягів на « 0».

Надаючи оцінку наданою третьою особою постановою НКРЕКП від 19.04.2024 № 759, якою встановлено, що у разі відсутності доступу до вузлів обліку та засобів комерційного обліку електроустановок, розташованих на тимчасово окупованих територіях та які працюють несинхронно з ОЕС України, дані комерційного обліку визначаються на рівні нуль, суд враховує, що такий нормативно-правовий акт фактично прийнятий майже через рік після того, як були здійснені коригування даних комерційного обліку та встановлені показники « 0» (червень та вересень 2023 року).

При цьому, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У даному випадку не йдеться про пом'якшення або скасування відповідальності, тому постанова НКРЕКП від 19.04.2024 №759 не може застосовуватися до правовідносин, які мали місце до її прийняття.

Таким чином, суд вважає, що наведені позивачем та третьою особою підстави для встановлення нульових обсягів проданої електричної енергії відповідачем, не можуть належним чином підтверджувати правомірність таких змін у контексті умов укладеного між сторонами Договору та чинного на той час нормативного регулювання спірних правовідносин, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з визначених позивачем підстав.

Означені висновку суду повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду, що викладена за подібних правовідносин у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 №910/19641/23.

Оцінюючи підставність аргументів позивача з посиланням на преюдиційнійсть фактів, що встановлені судами під час розгляду справи №910/9680/23, суд враховує наступне.

Згідно вже усталених висновків Верховного Суду (див., зокрема, постанови від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 31.05.2022 у справі № 910/18584/20) преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Водночас, відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/19256/16 при застосовуванні частини 4 статті 75 ГПК України варто враховувати, що преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (постанова Верховного суду від 02.08.2022 №904/5665/21).

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу (постанова Верховного суду від 30.08.2022 у справі №904/1427/21).

Відповідно до змісту згадуваних позивачем судових рішень у справі №910/9680/23 судами встановлено факт укладення сторонами 24.07.2020 Договору №1691/01/20; додаткових угоди до нього; обставину, що у спірний у справі №910/9860/23 період часу місцезнаходження ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» було за адресою: Україна, 72312, Запорізька обл., місто Мелітополь, вулиця Університетська, будинок 11, офіс 26; встановлення НКРЕКП Товариству «зеленого» тарифу до 01.01.2030; приєднання ТОВ «Індіан Ісатекс Солар» до умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії № 1738-01014 від 30 червня 2020 року та включення його до балансуючої групи Гарантованого покупця; підписання сторонами акту купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31 жовтня 2021 року на загальну суму 1 156 678,52 грн.

Саме ці обставини можуть вважатися преюдиційними для даної справи, а не правова оцінка, яка надана Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом таким обставинам, оскільки у них йдеться не про встановлення фактів, а про оцінку судом обставин конкретної справи на підставі поданих сторонами тієї справи доказів та з урахуванням предмету, підстав заявленого позову, заперечень проти нього у справі №910/9680/23, які за всіма обставинами відрізняються від обставин цієї справи, а позивачем у справі №907/875/24, як вже зазначалось вище, підставою заявленого позову визначено положення п. 3.4. Договору, а не обставини та наслідки застосування Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд цієї справи в суді на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача в справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 07 березня 2025 року.

Суддя Лучко Р.М.