Справа №521/1603/25
Номер провадження 3/521/1665/25
04 березня 2025 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Поліщук І.О., розглянувши матеріали, які надійшли з ДОП СП ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №617950 від 27 січня 2025 року, 12.01.2025 року о 01:30 год., гр. ОСОБА_1 , знаходячись поблизу будинку 8 провулку Проточного в м. Одеси, знаходився в п'яному вигляді з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя), а також був у брудному одязі, чим ображав людську гідність і громадську мораль.
В судове засідання особа, що притягується до адміністративної ОСОБА_1 не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, а саме шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, який зазначений в матеріалах справи. Про причини неявки суду не повідомила.
Слід зазначити, що у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008р. «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Розглянувши матеріали справи, оцінюючи вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства, перевіривши матеріали справи та дослідивши в повному обсязі встановлені на підставі поданих доказів обставини, у їх сукупності, суддя констатує наступне.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 173 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а тож підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Хуліганські дії завжди мають активний характер і не можуть виявлятися у формі бездіяльності.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце. Громадське місце це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. Зокрема під'їзди, підземні переходи, стадіони. Перелік не є вичерпним.
Суб'єктом адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство є фізична осудна особа, що на момент скоєння правопорушення досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне цього. Суб'єктивна сторона полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
За правовим висновком Верховного Суду України, сформульованим в рішенні від 04.10.2012 (справа N 5-17кс12), надано юридичну характеристику складу злочину - хуліганство та пояснена відмінність його від злочинів, учинених на ґрунті особистих неприязних стосунків. У контексті даної справи у цьому висновку зазначено, що об'єктом посягання при хуліганстві є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, усталених правил поведінки в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного. В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров'я, крім інших ознак, перебувають об'єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб'єктивної сторони злочину, як його мотив. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Зміст та спрямованість цього діяння випливає з характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між учасниками конфлікту.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У якості доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення суду надано:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД 617950 від 27.01.2025;
- рапорт командира взводу №2 роти №6 батальйону №1 полку УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції Огородова К. в якому зазначено, що під час патрулювання екіпажу Океан 204, отримали виклик на службовий планшет 11.01.2025 повідомлення про стрільбу за адресою АДРЕСА_2 . Прибув за вказаною адресою, факту стрільби не підтвердилось, але на місці події було виявлено громадянина ОСОБА_1 , котрий зробив звернення на лінію 102, що його побили невідомі, на місці події було встановлено, що під час сумісного вживання алкогольних напоїв у нього виник конфлікт з гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті якого він наніс тілесні ушкодження гр. ОСОБА_1 на місце події було викликано ШМД бригада 27 вр. Брицький, від госпіталізації гр. ОСОБА_1 відмовився. Обох сторін конфлікту були затримані до ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області для подальшого з'ясування всіх обставин. В діях гр. ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення за ст. 125 КК України;
- письмові пояснення ОСОБА_2 від 12.01.2025 року, в яких зазначено, що 12.01.2025 року знаходився за адресою АДРЕСА_2 , святкували з сусідами новорічні свята та приїхала поліція з приводу виклику повідомлення про стрільбу, та за весь час перебування за вищевказаною адресою, стрільбу не було чутно, та взагалі звуків не чув, тобто стрільби не було, предметів схожих на зброю не бачив;
- письмові пояснення ОСОБА_3 від 12.01.2025 року, в яких зазначено, що 11.01.2025 року прийшов до своїх знайомих за адресою АДРЕСА_2 , сиділи відпочивали та за весь час перебування за вищевказаною адресою пострілів не чув, та предметів схожих на зброю ні в кого не бачив;
- письмові пояснення ОСОБА_4 від 12.01.2025 року, в яких зазначено, що з чоловіком 11.01.2025 року за адресою АДРЕСА_2 , лягли відпочивати, та до них зайшли сусіди, та вони сиділи відпочивали за чаркою. За весь час коли вони сиділи, пострілів не чули, та предметів схожих на зброю ні в кого не бачила, хлопці між собою поводили себе гучно, щось обговорювали.
Аналізуючи зміст протоколу та наданих доказів, суд встановив, що в постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП, не розкрито об'єктивну сторону правопорушення. Виходячи з граматичного тлумачення диспозиції статті 173 КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало дрібне хуліганство, що прямо витікає з диспозиції статті.
Слід зазначити те, що у протоколі про адміністративне правопорушення, що перебуває на розгляді, не конкретизовано в чому саме полягали хуліганські дії ОСОБА_1 , разом з тим не зазначено, яким чином зовнішній вигляд або факт його перебування у стані сп'яніння впливав на громадський порядок або ображав людську гідність інших осіб. Також, у матеріалах справи немає показань свідків або інших доказів, які б підтверджували наявність хуліганських дій у розумінні ст. 173 КУпАП. зазначеного правопорушення.
Фактично об'єктивна сторона правопорушення в протоколі не розкрита.
Разом з тим, дії, про які йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією статті 173 КУпАП не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що при розгляді справи, доказів, що стверджують факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП не було встановлено, суд переконаний, що необхідно закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, з наведених вище мотивів та підстав.
Керуючись статтями 247, 251, 280, 283, 284, 287 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, потерпілим до апеляційного суду Одеської області через суд, що її виніс, протягом десяти днів з моменту її винесення.
С У Д Д Я: І.О. Поліщук