24 лютого 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №521/8345/21 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимості не маючого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -
16.02.2020, близько 03 години, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи разом із невстановленою особою матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, поблизу будинку з адресою: АДРЕСА_2 , помітив автомобіль марки «Toyota Rav 4», чорного кольору, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак « НОМЕР_2 », після чого у ОСОБА_4 разом із невстановленою особою раптово виник прямий злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння зазначенним транспортним засобом, який належить на праві приватної власності ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на власне незаконне збагачення, шляхом незаконного заволодіння транспортним засобом, який належить іншій особі, перебуваючи за адресою: м. Одеса, пров. Генерала Вишневського, 13/1, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою змовою з невстановленою особою, з використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони, ОСОБА_4 , шляхом розбиття правого переднього вітрового скла автомобіля потрапив до його салону, після чого відчинив передні двері з боку водія. Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи на передньому пасажирському сидінні автомобіля, дочекався поки невстановлена особа сяде за кермо автомобіля марки «Toyota Rav 4», де використовуючи пристрій в корпусі від телефону «Nokia 3310» (із функцією вибору у внутрішній пам'яті кодів автомобільної системи «Keyless-Go»), ця особа запустила двигун автомобіля, таким чином встановила контроль над автомобілем марки «Toyota Rav 4», чорного кольору, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак « НОМЕР_2 ». У подальшому автомобіль із зазначеними особами у салоні почав рухатися в бік перетину вул. Інглезі та вул. Небесної Сотні у м. Одесі, після чого попрямував на виїзд з м. Одеси в бік м. Чорноморськ Одеської області.
Отже, ОСОБА_4 разом з невстановленою особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, незаконно вилучивши проти волі потерпілого ОСОБА_6 з місця паркування автомобіль марки «Toyota Rav 4», чорного кольору, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак « НОМЕР_2 », вартістю 560 000 гривень, отримали реальну можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.
24 лютого 2025 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 у порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор та ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Також, сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме: покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь - який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим була укладена при наявності згоди потерпілого ОСОБА_6 .
Прокурор у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені заходи.
Обвинувачений ОСОБА_4 , повідомив, що йому цілком зрозумілі наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом. При цьому, ОСОБА_4 , винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, визнав повністю та беззаперечно, пояснив, що визнає всі обставини, вказані в обвинувальному акті. У вчиненому розкаюється. Повідомив про добровільність своєї позиції. Просить суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому узгоджене покарання.
Захисник підтвердив згоду ОСОБА_4 щодо затвердження угоди про визнання винуватості.
Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, надав письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим.
Таким чином, суд вважає, що обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, знайшли своє підтвердження під час судового засідання.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує, як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України за ознаками: незаконне заволодіння транспортним засобом групою осіб, із використанням електронних пристроїв для втручання в роботу технічних засобів охорони.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України, згідно зі ст. 12 КК України віднесено законом до тяжкого злочину.
Суд переконаний, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст.ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно працює, а також із врахуванням беззаперечного визнання особою вини в інкримінованому йому діяння, відсутності тяжких наслідків.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.
Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наведених даних про особу обвинуваченого та інших обставин справи в їх сукупності, враховуючи умови угоди про визнання винуватості, а також наявність пом'якшуючої вину обставини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства і без відбування покарання, у зв'язку із чим вважає доцільним призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Згідно зі ст. 124 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 14 382 гривні 80 копійок за проведення експертних досліджень підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Керуючись ст. 12 КК України, ст.ст. 100, 124, 373-374, 468, 469, 472-476 КПК України суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24.02.2025 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160470002690 від 17.12.2020.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Контроль за поведінкою ОСОБА_4 покласти на орган з питань пробації за місцем фактичного проживання обвинуваченого.
Ухвали слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси від 27.01.2021 та 01.02.2021 про накладення арешту на майно скасувати.
Речові докази, а саме:
-ключі, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «Toyota Rav 4», чорного кольору, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак « НОМЕР_2 », тримач для телефону чорного кольору з USB кабелем, дитяче крісло для автомобіля білого кольору з іграшками, - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_6 ;
- 1 зріз прозорої речовини на 1 марлевому тампоні (з автомобіля), 1 зріз прозорої речовини на 1 марлевий тампон (з автомобіля), 1 змив із поверхні руля автомобіля, 1 змив з поверхні коробки передач автомобіля, змив із внутрішньої ручки воріт гаража на 1 марлевий тампон, змив з вимикача гаража на 1 марлевий тампон, та контрольний зріз марлевого тампону, - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- пристрій в корпусі від телефону «Nokia 3310» (із функцією вибору у внутрішній пам'яті кодів автомобільної системи «Keyless-Go»), номерні знаки « НОМЕР_3 » у кількості 2 штук, державний номерний знак « НОМЕР_4 », рюкзак чорного кольору із особистими речами, провід чорного кольору, повер-банк із білим проводом, дві кепки чорного кольору, 1пара рукавичок чорного кольору, два тримачі для автомобільних номерів чорного кольору, пластикові хомути білого кольору, дитячі малюнки загальною кількістю 6 штук, три з яких знаходились у файлі, - знищити;
-грошові кошти в сумі 300 доларів США, а саме 3 купюри номіналом по 100 доларів США (номера купюр КЕ77940498А, HL10566371Е, КL77067392С), - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертизи у сумі 14 382 гривні 80 копійок.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
На вирок може бути подана апеляційна скарга на протязі 30 діб з моменту проголошення вироку, через Малиновський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Головуючий суддя: ОСОБА_7