79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" лютого 2025 р. Справа №914/3674/23
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Бонк Т.Б.
Орищин Г.В.
за участю секретаря судового засідання Хом'як Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) Виробничий центр «Маркитант» від 04.09.2024 (вх.№01-05/2502/24 від 05.09.2024)
на рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 (повний текст рішення виготовлено 03.06.2024, суддя Король М.Р.)
у справі №914/3674/23
за позовом: Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави, в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,
позивача: Головного управління Національної гвардії України
до відповідача: Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничого центру «Маркитант»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України
про: визнання недійсним пункту договору та стягнення 761 666,67 грн.,
за участю представників:
від апелянта (відповідача): адвокат Сеньків А.І.;
від прокуратури: прокурор Збарих С.М. (в режимі відеоконференції);
від позивача: представник Бондаренко О.В.;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився;
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Рішенням суду Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/3674/23 позов задоволено повністю; визнано недійсним пункт 3.1 договору від 03.11.2022р. №683 у частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 761 666,67 грн., що укладений між Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Підприємством об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант»; стягнуто з Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» на користь Головного управління Національної гвардії України грошові кошти в розмірі 761 666, 67 грн суми ПДВ за договором від 03.11.2022р. №683; стягнуто з Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» 14 109,00 грн. судового збору на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/3674/23 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Орищин Г.В., Бонк Т.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 06.11.2024.
25.10.2024 скаржник подав суду клопотання (вх.№01-04/7184/24) про врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 26.01.2022 у справі №917/2041/20, від 22.05.2024 у справі №760/14371/18 та від 25.09.2024 у справі №201/9127/21.
05.11.2024 скаржник подав додаткові пояснення (вх.01-04/7500/24), в яких просить поновити процесуальний строк на подання доказів і долучити до справи докази, а саме: відповідь ГУ ДПС у Львівській області №4006/13-01-04-07 від 22.10.2024 про надання висновку; квитанції про реєстрацію податкової накладної в листопаді - грудні 2022 року; протокол судового засідання №3561579 від 30.10.2024 у справі №380/2813/24, у якому Львівський окружний адміністративний суд оголосив рішення про задоволення адміністративного позову Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) Виробничий центр «Маркитант»; заяву Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) Виробничий центр «Маркитант» про уточнення позовних вимог у справі №380/2813/24.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 в задоволенні клопотання апелянта (вх.01-04/7500/24) про долучення доказів до матеріалів справи відмовлено, відкладено розгляд справи на 18.12.2024.
17.12.2024 скаржник подав суду клопотання (вх.№01-04/3644/24) про залучення Головного управління ДПС у Львівській області як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
18.12.2024 скаржник подав суду клопотання (вх. №01-04/8764/24) про долучення до матеріалів справи рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/2812/24. До клопотання, окрім копії рішення, додано копію ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024 про залишення без руху апеляційної скарги ГУ ДПС у Львівській області на це рішення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта (вх.№01-04/3644/24) про залучення Головного управління ДПС у Львівській області як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та у задоволенні клопотання (вх. №01-04/8764/24) про долучення до матеріалів справи рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/2812/24, відкладено розгляд справи на 29.01.2024.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкладено розгляд справи на 05.02.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 розгляд справи відкладено на 24.02.2025.
24.02.2025 апелянт подав суду клопотання (вх.№01-05/474/25) про зупинення провадження у справі №914/3674/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/2813/24, яка перебуває в провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду.
В судовому засіданні 24.02.2025 апеляційний суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання апелянта (вх.№01-05/474/25) про зупинення провадження у справі, про що постановлено відповідну ухвалу.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Прокурор та представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечили, просили залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників справи, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового судового рішення, з огляду на таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.
Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України до Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничого центру «Маркитант» про визнання недійсним пункту договору та стягнення 761666,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з огляду на положення пунктів 3.4 та 11.8 договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти №683 від 03.11.2022, положень постанови Кабінету Міністрів України №335 від 20.03.2022, а також того, що на момент укладання спірного договору ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» перейшло на спрощену систему оподаткування (із 24.10.2022), грошові кошти сплачені в рахунок ПДВ за договором у сумі 761 666,67 грн є набутими безпідставно та підлягають поверненню Головному управлінню Національної гвардії України.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.12.2023 залучено до участі у справі Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Позивач та третя особа підтримали позовні вимоги прокурора у повному обсязі.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджував про те, що в момент укладення договору не знав про факт переходу підприємства на спрощену систему оподаткування, оскільки відповідні витяги із реєстру платників податку не відображали внесення змін до групи та ставки платника податку.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, керувався такими висновками:
- у справі наявні законні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Національної гвардії України як військового формування, від якого відповідач отримав кошти (в частині використання бюджетних коштів);
- укладання спірного договору і фактична поставка товару за договором відбулася після переведення відповідача на спрощену систему оподаткування, у зв'язку з чим, товар, що є предметом спірного договору, віднесено до товару, який обкладається податком на додану вартість за нульовою ставкою;
- здійснення постачання позивачу товару на виконання умов договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти №683 від 03.11.2022 підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою, а отже умови п.3.1 договору щодо включення суми податку на додану вартість є безпідставними;
- враховуючи п.п. 9.9 пункту 9 підрозділу 8, пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, обов'язок із реєстрації в ЄРПН податкових накладних виникає у відповідача лише у тому випадку, якщо покупець придбав товари/послуги у особи, яка на час здійснення такої операції була зареєстрована платником ПДВ, а в подальшому стала платником єдиного податку за ставкою 2%;
- на момент укладення договору та здійснення господарської операції з поставки товару відповідач вже перебував на спрощеній системі оподаткування - був платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2%, а тому в силу пунктів 9.5 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України був звільнений від обов'язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість;
- представник відповідача не заперечив того факту, що у встановлений законом строк письмової вмотивованої відмови контролюючого органу у реєстрації платника єдиного податку відповідач не отримав;
- оскільки у відповідача були відсутні відповідні зобов'язання перед бюджетом, останнім безпідставно (помилково) включено у первинні документи суми ПДВ, відповідно, безпідставно набуто майно, а саме грошові кошти у сумі 761 666,67 грн, які були передані позивачем відповідачу, як сума ПДВ в складі оплати за отриманий за договором товар;
- визначення сторонами у п.3.1 договору ціни з урахуванням ПДВ у розмірі 761 666,67 грн свідчить про недодержання при укладенні пункту договору встановлених статтею 203 ЦК України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 ЦК України, відтак наявні правові підстави для визнання недійсним пункту 3.1 договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти №683 від 03.11.2022 у частині включення до договірної ціни ПДВ;
- матеріалами справи підтверджено факт безпідставного набуття відповідачем від позивача та утримання відповідачем грошових коштів в сумі 761 666,67 грн, що були визначені, як сума ПДВ у складі ціни договору, тоді як останній був звільнений від обов'язку перерахування такої суми ПДВ до бюджету;
- відповідач, підписуючи 03.11.2022 первинні документи, у яких відображено суми ПДВ, після того, як подав двічі заяву про перехід на іншу систему оподаткування, мав розрахувати можливі ризики настання несприятливих наслідків в результаті таких дій.
Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення інших учасників.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставини справи, невідповідності висновків суду установленим обставинам.
На підтвердження наявності підстав для скасування рішення апелянт покликається на такі доводи:
- безпідставним є висновок суду про те, що на момент укладення спірного договору відповідач не мав статусу платника ПДВ та не мав підстав включати ПДВ в ціну проданого товару;
- для надання платнику податків юридичної визначеності щодо його статусу як платника єдиного податку, відповідно до пункту 299.9. ПКУ, він має право отримати витяг з реєстру платників єдиного податку; в цьому документі, серед іншого, мають бути відображені відомості щодо ставки єдиного податку (« 2% від доходу без ПДВ» чи « 3% від доходу плюс ПДВ», чи 5%) і дата, з якої особа стала платником єдиного податку; без отримання такого витягу з належно вказаними відомостями, особа не може мати юридичної певності про те, що вона таки набула статусу платника єдиного податку за конкретною ставкою та з конкретного часу;
- за відсутності належним чином оформленого витягу та/або за відсутності у витягу вказаних відомостей, при наявності не анульованого свідоцтва платника ПДВ, за відсутності обмеження з боку ДПС можливості виписувати податкові накладні та надсилати їх для реєстрації в ЄРПН, - такий платник податку не має іншого правомірного, обґрунтованого та розсудливого варіанту поведінки ніж оцінювати себе як платника ПДВ, покладаючись на видане ДПС, чинне та не анульоване свідоцтво платника ПДВ, одночасно, вважаючи своїм податковим обов'язком застосування ставки ПДВ до операції постачання товарів (робіт, послуг) та виконання інших обов'язків, які випливають зі статусу платника ПДВ;
- 14.10.2022 відповідач подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування платника податку 3 групи, ставка у відсотках до доходу 2.00, і, згідно з квитанцією №2 документ прийнято 18.10.2022, р/н 9213554174; 18.10.2022 відповідач звернувся до ДПС із запитом про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку та отримав такий витяг №74725, проте, у цьому витягу були відсутні записи щодо групи та ставки платника податку;
- 21.10.2022 відповідач повторно звернувся із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, що підтверджується квитанцією №2, з якої вбачається, що заяву прийнято, р/н 9217260703; 27.10.2022 в електронному кабінеті платника податків відповідача з'явився витяг №75897 з реєстру платників єдиного податку, у якому записи щодо групи та ставки платника податку були відсутні;
- Державна податкова служба України не обмежила можливість відповідачу як платнику ПДВ реєструвати податкові накладні, вказана обставина свідчила, що ДПС розглядає відповідача як платника ПДВ, який має обов'язок нараховувати ПДВ на операції постачання товарів (робіт, послуг) та зобов'язаний виписувати і надсилати на реєстрацію в ЄРПН (єдиний реєстр податкових накладних) податкові накладні;
- у спорі, що виник, відповідач, не був обмежений у можливості реєстрації податкових накладних і мав можливість їх реєструвати як повноцінний платник ПДВ включно до 13.12.2022;
- тільки 13.12.2022 вдалося сформувати витяг №83151 з реєстру платників єдиного податку, з якого вбачається, що ВЦ «Маркитант» з 24.10.2022 перебуває на 3 групі, ставка у відсотках до доходу 2 без реєстрації ПДВ;
- зважаючи на такі обставини, діючи абсолютно добросовісно, на момент укладення спірного договору - 03.11.2022, відповідач оцінював свій статус, як платник ПДВ, який має обов'язок визначати податкове зобов'язання з ПДВ по операціях, які є об'єктом оподаткування ПДВ, а саме: операціях з постачання товарів (робіт, послуг), а також обов'язок виписувати податкові накладні та реєструвати їх в ЄРПН;
- зазначена оцінка статусу відповідача ґрунтувалась на поведінці державного органу - Державної податкової служби України, яка у витягах про сплату єдиного податку, сформованих на запит відповідача, так і не зазначила до якої групи платників єдиного податку належить відповідач, з якого числа він має статус платника єдиного податку, чи має він взагалі статус платника єдиного податку, чи перебуває він на ставці податку передбаченій для 3-ї групи платників єдиного податку в розмірі « 2% від доходу» чи на «ставці 3% доходу плюс ПДВ»;
- діючи добросовісно та розумно, намагаючись не допустити заниження ПДВ, відповідач оцінював свій статус як такий, що він є платником ПДВ, має обов'язок нараховувати ПДВ, виписувати та реєструвати податкові накладні, має можливість користатись податковим кредитом з ПДВ, сплаченим в ціні придбання товарів, а також визначати податок на прибуток як позитивний фінансовий результат зменшених на суму витрат та амортизацію доходів за звітний період;
- викладені обставини не були враховані судом першої інстанції, водночас вони свідчать про добросовісність та розумність поведінки відповідача при укладенні спірного договору (п.6 ст.3 ЦК України) і свідчать про те, що відповідач як суб'єкт господарювання вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ст.218 ГК України);
- недійсність правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, а також правові наслідки його вчинення визначаються статтею 228 ЦК України, яка судом не застосована, суд не досліджував вини відповідача та фактичного виконання спірного договору;
- суд неправильно застосував приписи статті 217 ЦК України, адже продаж товару, який був предметом спірного договору в умовах, коли відповідач є платником єдиного податку за ставкою 2% від доходу (грошова виручка без врахування витрат) робить господарську операцію невигідною для відповідача в порівнянні з тим, що він сплатив би податок на прибуток за ставкою 18% від фінансового результату визначеного, як доходи мінус витрати мінус амортизація та ПДВ за ставкою 20% від різниці податкове зобов'язання з ПДВ мінус податковий кредит з ПДВ; якби відповідач був впевнений, що він у цій господарській операції має виступати саме як платник єдиного податку за ставкою 2% від доходу (без врахування витрат та амортизації), ціна товару який пропонувався до продажу без ПДВ була б суттєво вищою;
- у спірній ситуації відсутні підстави для того, щоб позов подавав прокурор в інтересах держави в особі Головного управління Національної Гвардії України як органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, адже позивач - Головне управління Національної Гвардії України, не є учасником спірних цивільних правовідносин, відтак за захистом «свого порушеного цивільного права» у спосіб, вказаний у позові, звертатись не могло; Указ Президента України від 28.03.2014 №346/2014, яким визначено правовий статус Головного управління НГУ, не надає права цьому державному органу звертатись до суду у спірних правовідносинах, в яких воно не є учасником;
- зважаючи на те, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі саме Головного управління Національної гвардії України, яке не має права на позов у спірних правовідносинах, в задоволенні такого слід було відмовити.
У додаткових поясненнях від 25.10.2024 скаржник зазначає, що заявлені позовні вимоги стосуються визнання недійсним спірного договору, який було укладено ПОГ ВЦ «Маркитант», з однієї сторони, та Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України з другої сторони. Натомість, позивач стороною спірного договору не був. Проте, відповідачем у справі є лише ПОГ ВЦ «Маркитант», а другу сторону договору залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Грошові кошти, про стягнення яких на підставі статті 1212 ЦК України просив позивач та постановив стягнути суд, були отримані відповідачем не від позивача, а саме від третьої особи, яка і була учасником спірних цивільних правовідносин.
Апелянт просить врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 26.01.2022 у справі №917/2041/20, від 22.05.2024 у справі №760/14371/18, про те, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.09.2024 у справі №201/9127/21, про те, що кондикція є самостійним позадоговірним зобов'язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.
Прокурор, позивач та третя особа у справі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, в судових засіданнях стверджували, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, а скаржник не довів порушень застосування судом матеріального чи процесуального права.
Щодо підстав звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України.
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Відповідно до абзаців 1-3 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Одночасно, згідно з положеннями частин 3-5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Слід звернути увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: «…Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19.
Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головне управління Національної гвардії України.
Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про Національну гвардію України», до складу Національної гвардії України, зокрема, входять з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров'я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про Національну гвардію України» фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.
Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну гвардію України» матеріально-технічне забезпечення органів військового управління оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України, з'єднань, військових частин і підрозділів, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я, установ Національної гвардії України здійснюється головним органом військового управління Національної гвардії України та іншими органами виконавчої влади через відповідні військові частини Національної гвардії України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі.
Положенням про Центральну базу виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2014 №1272 (в редакції наказу від 05.03.2021 №174), передбачено, що Центральна база ВТК є бюджетною неприбутковою установою, яка заснована на державній формі власності, що належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, та підпорядковується Головному управлінню Національної гвардії України.
Таким чином, Головне управління Національної гвардії України є органом, уповноваженим на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
У позові прокурор стверджує, що має місце порушення інтересів держави внаслідок бездіяльності Головного управління Національної гвардії України щодо своєчасного звернення до суду з позовними вимогами про повернення зайво сплачених коштів в сумі 761 666,67 грн.
09.08.2023 Дарницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону листом №1646ВИХ-23 звернулась до начальника Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, в якому серед іншого, просила повідомити про стан виконання договорів із ПОГ «ВЦ» «Маркитант» та чи здійснювалися заходи претензійно-позовної роботи.
У відповідь на цей запит ІНФОРМАЦІЯ_1 листом №83/1298 від 14.08.2023 повідомила, що зобов'язання за договорами з ПОГ «ВЦ» «Маркитант», які були укладені в період 2022 та 2023 року, виконані у повному обсязі та у визначений термін, відповідно, - претензійно-позовна робота не здійснювалась.
12.10.2023 Дарницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону листом №2367ВИХ-23 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 та аналогічним листом №2366ВИХ-23 до Головного управління Національної гвардії України, в яких повідомила про те, що в ході проведення аудиту фінансово-господарської діяльності Центральної бази ВТК за період з 01.01.2020 до 31.03.2023 встановлено факт перебування ПОГ «ВЦ» «Маркитант» на спрощеній системі оподаткування на момент укладення договорів поставки, тобто до ціни товарів безпідставно було включено суму податку на додану вартість. У зв'язку з цим, прокуратура просила Центральну базу ВТК повідомити про те, чи вживались заходи позовного характеру, та повідомила, що в разі неможливості вжиття таких заходів, має намір самостійно звернутись до суду в інтересах Центральної бази виробничо-технологічної комплектації та в інтересах Головного управління Національної гвардії України про стягнення заборгованості з ПОГ «ВЦ» «Маркитант».
17.10.2023 Центральна база ВТК Національної гвардії України листом №83/1676 повідомила прокуратуру про те, що зверталась до ПОГ «ВЦ» «Маркитант» з претензією від 01.09.20023 №83/1395 та отримала відповідь №10/10 від 10.10.2023 про те, що на дату укладання договорів у контрагента не було інформації про те, що останній перейшов на спрощену систему оподаткування, а також про те, що він звернувся до Державної податкової служби із запитом про податкову консультацію з метою здійснення перерахунку та реєстрації податкової накладної та виключення внутрішнього подвійного оподаткування, однак відповіді ще не отримав. Станом на 17.10.2023 Центральна база ВТК заходів позовного характеру за вказаними фактами не вживала.
30.10.2023 Головне управління Національної гвардії України листом №27/10/3/1-1352/06 повідомило прокуратуру про те, що заходи претензійно-представницького характеру не вживались, водночас, Центральна база ВТК Національної гвардії України звернулась до ПОГ «ВЦ» «Маркитант» з претензією від 01.09.20023 №83/1395 та отримала відповідь №10/10 від 10.10.2023. У листі також зазначено, що Головне управління Національної гвардії України не заперечує проти представництва інтересів держави в суді Центральної бази ВТК.
Враховуючи наведене листування, прокурор дотримався порядку, встановленого у ст.23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, звернувся до компетентного органу з повідомленням про наявність підстав звернення до суду з метою захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні законності використання бюджетних коштів, проте такий орган не вжив належних заходів для захисту інтересів держави та протягом розумного строку не звернувся з відповідним позовом самостійно (позов подано 13.12.2023).
Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.
03.11.2022 між Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Підприємством об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничого центру «Маркитант» укладено договір №683 про закупівлю товару за бюджетні кошти.
Відповідно до п.1.1. договору предметом договору є закупівля екскаватора-навантажувача, який продавець зобов'язався поставити покупцю, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити продавцю вартість у строки та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до п.1.2. договору продавець зобов'язується здійснити доставку товару в пункті відвантаження, а покупець зобов'язується здійснити прийняти товар, здійснивши його оплату на умовах договору.
Відповідно до п.1.3. договору найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару передбачається у специфікації, що є додатком 1 до договору, технічні характеристики вказані у додатку 2 до договору, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.1.4. договору закупівля товару здійснюється за кошти Державного бюджету України.
У пункті 3.1. договору сторони узгодили, що ціна договору становить 4 570 000,00 грн. (у тому числі ПДВ (20%) 761 666,67 грн.).
Відповідальність за правильність розрахунку ціни товару, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції несе продавець (п.3.4. договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до завершення дії воєнного стану, але не довше, ніж до 31.12.2022 (п.11.1. договору).
У п.11.7. договору зазначено, що покупець є бюджетною, неприбутковою установою, не платник ПДВ.
У п.11.8. договору зазначено, що продавець має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, платник ПДВ.
Відповідно до специфікації, яка є додатком 1 до договору, предметом закупівлі є екскаватор-навантажувач Bobcat В780, вартість разом з ПДВ - 4 570 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 761 666,67 грн.
Договір виконаний у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №6 від 03.11.2022 з підписами сторін, скріпленими печатками, та платіжним дорученням №1831 від 04.11.2022 (проведено банком 05.11.2022) на суму 4 570 000,00 грн., платник - Центральна база ВТК, призначення платежу: «Оплата за екскаватор-навантажувач; накладна №6 від 03.11.2022; ПДВ - 761 666,67 грн.».
Факт повного виконання договору визнається всіма учасниками справи.
Під час проведення аудиту фінансово-господарської діяльності Центральної бази ВТК за період з 01.01.2020 до 31.03.2023, Головне управління ДПС у Львівській області листом від 20.07.2023 №8127/6/13-01-04-07 повідомило Північний офіс Держаудитслужби, що ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» з 24.10.2022 перебуває на спрощеній системі оподаткування по теперішній час (на дату листа - 20.07.2023) та останньому призупинено реєстрацію ПДВ для платників єдиного податку 3 групи 2 % на період воєнного, надзвичайного стану.
Центральна база ВТК звернулася з претензією від 01.09.2023 №83/1395 до ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» з вимогою перерахувати на рахунок покупця суму безпідставно сплачених у рахунок ПДВ грошових коштів у розмірі 761 666, 67 грн. за договором №683 від 03.11.2022.
ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» надав відповідь від 10.10.2023 №10/10, у якій зазначено, що на дату укладання договору у контрагента не було інформації, що останній перейшов на спрощену систему оподаткування.
На спростування факту перебування на системі спрощеного оподаткування відповідач надав суду ряд доказів, з яких вбачаються такі обставини:
- 21.10.2021 ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» зареєстроване як платник податку на додану вартість, що підтверджується витягом №2126534500763;
- 14.10.2022 ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» через електронний кабінет платника податків звернулось до Державної податкової служби України із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування;
- 18.10.2022 ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» отримало електронну квитанцію №2 про прийняття заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій зазначено - документ доставлено до ГУ ДПС у Львівській обл. (Франківський р-н м.Львова), документ прийнято 18.10.2022 о 14:36, реєстраційний номер 9213554174;
- 18.10.2022 ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» через електронний кабінет платника податків подало запит про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку;
- 18.10.2022 сформовано витяг №74725 з реєстру платників єдиного податку щодо ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант», у якому у графах «група», «ставка» та «ставка у відсотках до доходу» проставлено прочерки, графи «із реєстрацією ПДВ», «без реєстрації ПДВ» пусті, немає відомостей про дату обрання переходу на спрощену систему оподаткування та дату застосування ставки та групи;
- 21.10.2022 ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» отримав квитанцію №2 про прийняття заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій зазначено - документ доставлено до ГУ ДПС у Львівській обл. (Франківський р-н м.Львова), документ прийнято 21.10.2022 о 15:24, реєстраційний номер 9217260703; аналогічну квитанцію отримано про прийняття документу 21.10.2022 о 10:48 за реєстраційним номером 9216891888;
- 27.10.2022 ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» через електронний кабінет платника податків подало запит про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку;
- 27.10.2022 сформовано витяг №75897 з реєстру платників єдиного податку щодо ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант», у якому у графах «група», «ставка» та «ставка у відсотках до доходу», «перелік видів господарської діяльності» проставлено прочерки, графи «із реєстрацією ПДВ», «без реєстрації ПДВ» пусті, немає відомостей про дату обрання переходу на спрощену систему оподаткування та дату застосування ставки та групи;
- в період з 16.11.2022 до 09.12.2022 здійснювалась реєстрація податкових накладних по господарських операціях з різними постачальниками щодо ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» як покупця;
- 12.12.2022 ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» через електронний кабінет платника податків подало запит про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку;
- 13.12.2022 сформовано витяг №83515 з реєстру платників єдиного податку щодо ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант», у якому у графі «група» зазначено « 3», у графі «ставка» - прочерк, у графі «ставка у відсотках до доходу» зазначено « 2», у графі «без реєстрації ПДВ» проставлено відмітку, а також наведено перелік видів господарської діяльності згідно з кодами КВЕД, зазначено дату обрання переходу на спрощену систему оподаткування - 24.10.2022, дату застосування ставки та групи - 24.10.2022.
Відповідно до витягу з реєстру платників ПДВ щодо ПОГ «ВЦ «Маркитант» датою анулювання (призупинення) реєстрації ПДВ є 23.10.2022, датою внесення запису про анулювання (призупинення) реєстрації за заявою платника єдиного податку до реєстру є 09.12.2022.
У листі №1314/5/13-01-04-05-12 від 29.01.2024 Головного управління ДПС у Львівській області, адресованому Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань у місті Києві, зазначено, що ПОГ «ВЦ «Маркитант» 21.10.2022 за №9216891888 подано до ГУ ДПС у Львівській області (Франківський район м.Львова) заяву щодо переходу на спрощену систему оподаткування (третя група 2 відсотки доходу) з 24.10.2022. ГУ ДПС у Львівській області не надавало ПОГ «ВЦ «Маркитант» письмової мотивованої відмови у реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки доходу з 24.10.2022. Враховуючи наведене, ПОГ «ВЦ «Маркитант» в період з 24.10.2022 до 31.07.2023 перебував платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки доходу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Спір виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсним п.3.1 договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ та стягнення коштів ПДВ, як таких, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.
Згідно з положеннями статті 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Станом на момент підписання договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти №683 від 03.11.2022, сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч.5 ст.180 ГК України).
Вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Податок на додану вартість (ПДВ), визначений в підп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. (п. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України).
Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 вказав, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
У вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).
Верховний Суд, у постановах від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2023 у справі №910/59/22 та від 07.08.2024 справі №916/2914/23, досліджуючи питання правомірності для стягнення з відповідача безпідставно оплаченої суми ПДВ на підставі статті 1212 ЦК України, дійшов висновку про те, що постачальник як одна із сторін зобов'язання набуває кошти як ПДВ за рахунок іншої сторони (покупця) не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, бо хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку, а внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.
З матеріалів справи встановлено, що договір був укладений 03.11.2022, в оспорюваному пункті договору (п.3.1) сторони визначили ціну договору з урахуванням суми податку на додану вартість, а саме: ПДВ (20%) - 761 666,67 грн.
Прокурор у позовній заяві доводив, що укладання спірного договору і фактична поставка товару за договором відбулася після переведення відповідача на спрощену систему оподаткування, у зв'язку з чим, товар, що є предметом спірного договору, віднесено до товару, який обкладається податком на додану вартість за нульовою ставкою. Позовною вимогою є визнання недійсним пункту 3.1. договору №683 від 03.11.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 761 666,67 грн.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що поставка товару за договором відбулася після переведення відповідача на спрощену систему оподаткування, тому здійснення постачання позивачу товару на виконання умов договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти №683 від 03.11.2022 підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою, а отже умови п.3.1 договору щодо включення суми податку на додану вартість є безпідставними.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає вказаний висновок таким, що не відповідає дійсним фактичним обставинам справи.
Так, у договорі закупівлі №683 від 03.11.2022 вказано, що продавець має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, є платником ПДВ.
Відповідно до витягу №2126534500763 від 21.10.2021 ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» зареєстроване як платник податку на додану вартість.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що невдовзі перед укладенням договору, а саме 14.10.2022 продавець (відповідач) звернувся до податкового органу із заявою про застосування до нього спрощеної системи оподаткування.
У пункті 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в редакції, чинній станом на 14.10.2022, установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених цим пунктом.
Зокрема, відповідно до п.п.9.2. цього пункту, платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми. До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.
Відповідно до п.п.9.5. цього пункту платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов'язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.
Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов'язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до п.п.9.8 п.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Суб'єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом:
з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року;
з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку встановлено у статті 299 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.299.1. ст.299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (п.299.2. ст.299 ПК України).
У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку (п.299.3. ст.299 ПК України).
У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку (п.299.5. ст.299 ПК України).
З наведених норм випливає, що у разі, коли суб'єкт господарювання подав заяву про перехід на спрощену систему оподаткування, він вважається таким з наступного робочого дня після подання заяви за відсутності підстав для відмови щодо такого переходу.
Водночас, слід наголосити, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку відбувається шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
У спірному випадку, відповідач 14.10.2022 звернувся з такою заявою до податкового органу та отримав квитанцію про те, що документ прийнято 18.10.2022 о 14:36 за №9213554174. Однак, в реєстрі платників єдиного податку відомості про реєстрацію відповідача не відобразились, що підтверджується витягом №74725 від 18.10.2022.
21.10.2022 відповідач повторно звернувся з аналогічною заявою про перехід на спрощену систему оподаткування.
З відповідей ГУ ДПС у Львівській області вбачається, що реєстрація відповідача як платника єдиного податку відбулась на підставі заяви від 21.10.2022 за №9216891888, датою переходу на спрощену систему оподаткування є 24.20.2022.
Проте, 27.10.2022 (після 24.10.2022) у витягу з реєстру платників єдиного податку №75897 не було відображено відомостей щодо ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» як платника.
Відповідно до положень п.299.9 ст.299 ПК України витяг з реєстру платників єдиного податку діє до внесення змін до реєстру.
Відповідно до п.299.7 ст.299 ПК України до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку:
1) найменування суб'єкта господарювання, код згідно з ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну відмітку у паспорті);
2) податкова адреса суб'єкта господарювання;
3) місце провадження господарської діяльності;
5) ставка єдиного податку та група платника податку;
6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;
7) дата реєстрації;
8) види господарської діяльності;
9) дата анулювання реєстрації.
У разі зміни відомостей, передбачених підпунктами 1-5 пункту 299.7 цієї статті, вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви (п.299.8).
Слід також взяти до уваги, що відповідно до п.299.9 ст.299 ПК України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності; дату виключення з реєстру платників єдиного податку.
У витягу з реєстру платників ПДВ щодо ПОГ «ВЦ «Маркитант» зазначено, що датою анулювання реєстрації ПДВ є 23.10.2022, датою внесення запису про анулювання (призупинення) реєстрації за заявою платника єдиного податку до реєстру є 09.12.2022.
Також відповідач надав докази того, що протягом листопада 2022 року та до 09.12.2022 відбувалась реєстрація податковим органом податкових накладних щодо господарських операцій, у яких ПОГ «ВЦ «Маркитант» було покупцем та постачальником. Тобто, податковий орган вважав ПОГ «ВЦ «Маркитант» платником ПДВ у цей період.
Таким чином, станом на дату укладення договору - 03.11.2022 у продавця не було (і до внесення 09.12.2022 до реєстру платників єдиного податку не могло бути) відомостей про здійснення реєстрації ПОГ «ВЦ «Маркитант» як платника єдиного податку шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку у відповідності до вимог п.299.1. ст.299 ПК України.
З огляду на це у відповідача були відсутні підстави повідомляти покупця про зміну системи оподаткування.
Навпаки, вчинення такого повідомлення не відповідало би відомостям, які станом на 03.11.2022 були відображені у реєстрі платників єдиного податку, у якому щоденно оприлюднюється інформація щодо дати (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, ставки єдиного податку, групи платника податку, видів господарської діяльності, дати виключення з реєстру платників єдиного податку щодо суб'єктів господарювання.
При цьому, перелічена інформація оприлюднюється саме з метою надання можливості суб'єктам господарювання перевірити відповідну інформацію про контрагента перед укладення договору (див. положення п.299.9 ст.299 ПК України).
Отже, сторони під час укладення договору правомірно включили до ціни договору суму ПДВ в розмірі 761 666,67 грн., у зв'язку з чи не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання недійним пункту 3.1. договору та похідна від неї вимога про стягнення цієї суми коштів на користь Головного управління Національної гвардії України.
Враховуючи викладені норми права та встановлені фактичні обставини спору, недоведеними залишились твердження прокурора про те, що на момент укладення договору продавець діяв недобросовісно, не повідомивши покупця про перехід на спрощену систему оподаткування.
Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про неналежний суб'єктний склад сторін у цьому спорі, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Так, відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 10.09.2021 у справі №909/207/20).
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.09.2022 у справі №125/2157/19, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є, зокрема, пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину. З'ясовуючи належність суб'єктного складу учасників справи, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред'явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.
У спірному випадку, прокурор, заявляючи в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України позовні вимоги про визнання недійсним пункту договору, укладеного між ПОГ «ВЦ «Маркитант» та Центральною базою виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, відповідачем визначив ПОГ «ВЦ «Маркитант», а ІНФОРМАЦІЯ_1 просив залучити лише як третю особу, що не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача.
Проте, визначений прокурором статус Центральної бази виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України (сторони оспорюваних додаткових угод) як третьої особи не є належним, оскільки остання є стороною оспорюваного договору.
Також слід врахувати, що покупцем та платником за договором закупівлі є саме Центральна база ВТК, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, згідно з яким здійснено оплату за товар.
Відповідно до п.6 Положення про Центральну базу виробничо-технічної комплектації Національної гвардії України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.11.2014 №1272 (в редакції наказу від 05.03.2021 №174) Центральна база ВТК є юридичною особо, державна реєстрація якої здійснюється в установленому законодавством порядку, має печатку із зображенням малого Державного Герба України, своїм найменуванням, рахунки в органах Державної казначейської служби України та відповідних банківських установах.
Таким чином, Центральна база ВТК є окремою юридичною особою, є стороною оспорюваного договору та мала би бути також визначена як позивач, проте, у позові прокурор просив стягнути суму коштів ПДВ, отриманих відповідачем за оспорюваним пунктом договору, не на користь покупця (Центральної бази ВТК), який здійснював таку оплату, а на користь Головного управління Національної гвардії України, в підпорядкуванні якого перебуває Центральна база ВТК.
Відповідно до вимог п.3, п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги слід задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В порядку статті 129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Вимоги апеляційної скарги Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) Виробничий центр «Маркитант» - задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2024 у справі №914/3674/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
3. Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги - покласти на Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону.
4. Стягнути Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (адреса: Україна, 01014, місто Київ, вулиця Болбочана Петра, будинок 8; ідентифікаційний код - 38347014) на користь Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» (адреса: Україна, 79053, Львівська обл., місто Львів, вул.Володимира Великого, будинок 18, офіс 1008; ідентифікаційний код - 44622857) 31 039,80 грн. судового збору.
5. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повну постанову складено 06.03.2025.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Бонк Т.Б.
суддя Орищин Г.В.