06 березня 2025 року
м. Рівне
Справа № 572/2164/23
Провадження № 22-ц/4815/332/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий-суддя - Шимківа С.С.,
суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_2 - адвокатом Твердим Миколою Кузьмовичем на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2024 року (ухвалене у складі судді Довгого І.І., повний текст рішення складено 16 грудня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
У травні 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Вишковську В.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позов обґрунтовував тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 03.10.2008 року, який було розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 10.01.2018 року.
За час перебування у шлюбі ними було набуте спільне майно подружжя, зокрема, побудований житловий будинок на земельній ділянці, яка належить відповідачці на підставі договору дарування.
Будинок будувався власними силами позивача з метою проживання в ньому сім'ї.
Коли відносини між сторонами почали погіршуватися, вони домовилися про поділ будинку, після введення його в експлуатацію.
На початку 2022 року відповідачка знову почала проживати у будинку, так як до цього часу - орендувала квартиру.
З березня 2022 року позивач проходить службу у Збройних Силах України, навідувався додому щомісяця, сплачував комунальні платежі.
Згодом він дізнався, що відповідачка оформила документи по введенню жилого будинку в експлуатацію та у вересні 2022 року зареєструвала право власності на своє ім'я та стала чинити перешкоди позивачу у користуванні будинком. У квітні 2023 року коли він приїхав додому на вихідні, ОСОБА_2 не впустила його додому та викликала поліцію, з того часу він дізнався про порушення його права користування спільним майном.
Зазначав, що спірний будинок будувався сторонами під час шлюбу, однак введення в експлуатацію та реєстрація відбулася 21.09.2022 року, тому він є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, в зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом.
Просив суд визнати спільним сумісним майном подружжя житловий будинок загальною площею 82,9 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: ганок а (2,3 кв.м.), погріб Пг/А-1 (6,5 кв.м.), господарська будівля б (93,8 кв.м.), вбиральня В, огорожа №1, ворота з хвірткою №2 за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5625410100:01:006:0021, площею 0,1000 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 82,9 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: ганок а (2,3 кв.м.), погріб Пг/А-1 (6,5 кв.м.), господарська будівля б (93,8 кв.м.), вбиральня В, огорожа №1, ворота з хвірткою №2 за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5625410100:01:006:0021, площею 0,1000 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та стягнути понесені судові витрати.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована: АДРЕСА_3 , фактично проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 82,9 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: ганок а (2,3 кв.м.), погріб Пг/А-1 (6,5 кв.м.), господарська будівля б (93,8 кв.м.), вбиральня В, огорожа №1, ворота з хвірткою №2 за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5625410100:01:006:0021, площею 0,1000 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7549 (сім тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн 46 копійок понесених судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що будівництво вказаного спірного будинку здійснювалося сторонами під час перебування у шлюбі. При цьому, відповідачем не спростовано, що будівництво велося за спільні кошти подружжя. Доказів про те, що недобудований будинок знаходився на земельні ділянці на день укладення договору дарування земельної ділянки надано не було. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх не здобуто.
Разом з тим, вимога про визнання будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя не є ефективним способом захисту прав позивача для мети поділу спільного сумісного майна подружжя, а тому до задоволення не підлягає.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Твердого Миколу Кузьмовича, оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що встановлені в ході розгляду справи фактичні дані заперечують право позивача на визнання будинковолодіння спільним сумісним майном, оскільки:
станом на 2015 рік були повністю збудовані господарські будівлі та споруди, а також "коробка" житлового будинку;
здійснене у 2024 році під час розгляду спору обстеження будинку працівниками КП "Рівненське ОБТІ з фото таблицею, а також відео зйомка будинковолодіння засвідчують, що житловий будинок не є придатним для проживання взагалі, позаяк у ньому відсутні не лише меблі, а й внутрішні опоряджувальні роботи, пілолга, всі системи життєзабезпечення, необхідні для використання його як житлового, а стан технічної готовності не перевищує 84 %;
опитані у якості свідків батьки відповідачки, а також свідки, залучені позивачем, підтверджують участь позивача у виконанні лише окремих робіт у житловому будинку та лише після 2014 року, а факт його проживання у будинковолодінні до 2022 року підтверджують не у будинку, а у житловій частині господарської будівлі, збудованій батьками відповідачки;
право на повністю збудовані до 2015 року господарські будівлі та споруди, а також на більшу частину житлового будинку батьки відповідачки під час перебування у шлюбі із позивачем не передавали, а право на забудову подарованої їй земельної ділянки під вже існуючим будинковолодінням відповідачка почала оформляти лише у 2017 році.
Суд визнав спільною сумісною власністю позивача і відповідачки майно, належне іншим особам, право власності на яке ці особи ні позивачу ні відповідачці не передавали.
Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
05 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Вишковська В.І. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність рішення суду.
Вказує, що твердження відповідача, що на земельній ділянці вже знаходилися будинок та господарська будівля, на час отримання такої ділянки в дарунок від матері, не відповідає дійсності.
У договорі дарування земельної ділянки від 06 травня 2014 року зазначено, що дарувальник стверджує, що на земельній ділянці, яка відчужується, відсутні будь-які об'єкти нерухомості, як здані в експлуатацію так і розпочаті або незавершені будівництвом.
Тобто, станом на 06 травня 2014 року земельна ділянка була вільна від будівництва, а тому доводи відповідачки є надуманими та спростовуються положеннями договору.
Додає, що твердження відповідачки про відсутність у позивача власних доходів, за рахунок яких могло б здійснюватися будівництво, не відповідає дійсності.
Вказує, що він їздив на тимчасові роботи до м. Києва, також йому допомагали батьки, кім того будівництво велося не лише за особистий кошт позивача, адже доходи були і у відповідачки.
Крім того, позивач брав безпосередню участь у будівництві власними силами та працею.
Просить про залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.10.2008 року по 10 січня 2018 року перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , який розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 10 січня 2018 року (а.с. 10).
06 травня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Білотіл Е.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 549, згідно умов якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки: 5625410100:01:006:0021 (а.с. 65-67).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21290317 за ОСОБА_2 06 травня 2014 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1000 гектарів, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки: 5625410100:01:006:0021, на підставі договору дарування, серія та номер 549, виданого 06.05.2014 року (а.с. 68).
28.02.2017 року, на замовлення ОСОБА_2 , відділом містобудування, архітектури та інфраструктури Сарненської райдержадміністрації було видано будівельний паспорт на житловий будинок, господарські будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 11).
21.03.2017 року Управлінням ДАБІ у Рівненській області зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № РВ062170800723 на об'єкт будівництва "Житловий будинок, господарські будівлі та споруди", який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю Державної інспекції архітектури та містобудування України від 14.09.2022 року на запит ОСОБА_2 (а.с. 12).
Згідно опису об'єкта незавершеного будівництва в АДРЕСА_1 виданого Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації під час обстеження об'єкта незавершеного будівництва 02.02.2024 року було встановлено, що відсоток готовності складає 84% (а.с. 140).
21 вересня 2022 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2638135556020, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 310756826 від 26.09.2022 року (а.с. 9).
ОСОБА_1 , звертаючись з цим позовом до суду, вказував на факт будівництва належного відповідачці на праві приватної власності будинку в період їх перебування у шлюбі та за спільні кошти подружжя, що, в свою сергу, відповідачкою заперечується.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норми статті 60 СК України передбачають презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Позивачем доведено, що будівництво спірного будинку здійснювалося сторонами у період шлюбу та за спільні кошти подружжя, що підтверджується як поясненнями свідків, допитаних у суді першої інстанції, так і квитанціями про придбання ОСОБА_1 будматеріалів, вікон, меблів, копії яких надані позивачем до суду (а.с. 82-85).
Відповідачкою не спростовано, за допомогою належних та допустимих доказів, презумпцію спільності права власності подружжя на житловий будинок, загальною площею 82,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2638135556020.
Твердження сторони відповідачки про те, що на момент отримання нею в дарунок земельної ділянки, на земельній ділянці вже знаходився спірний житловий будинок, спростовуються зібраними у справі доказами, яким місцевим судом надано належну оцінку, зокрема, змістом укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договору дарування земельної ділянки від 06 травня 2014 року, у п. 9 якого зазначено, що на земельній ділянці, яка відчужується, відсутні будь-які об'єкти нерухомості, які здані в експлуатацію, так і розпочаті або незавершені будівництвом.
Окрім того, згідно зі ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зазначила, що "істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником. За загальною практикою мають враховуватися здійснені капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості. Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не створюватиме підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт у такому разі не зазнає і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість особистого майна однієї зі сторін. У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених витрат з боку іншого з подружжя - не власника, однак не визнає їх істотними, то інший з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі. Другий чинник істотності такого збільшення вартості має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами".
Таким чином, покази свідка ОСОБА_4 , який є батьком відповідачки, що до дарування дружиною земельної ділянки на ній була збудована господарська будівля, огорожа, каркас та стіни будинку, не спростовують факт того, що житловий будинок, загальною площею 82,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2638135556020 будувався сторонами спільними грошовими коштами та працею, у зв'язку з якими і відбулося перетворення каркасу такого будинку на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок.
Покликання представника відповідачки на непридатність будинку для проживання, оскільки стан його технічної готовності не перевищує 84 % апеляційний суд відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер: 310756826 від 26.09.2022 року 21 вересня 2022 року за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, загальною площею 82,9 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами: ганок а (2,3 кв.м.), погріб Пг/А-1 (6,5 кв.м.), господарська будівля б (93,8 кв.м.), вбиральня В, огорожа №1, ворота з хвірткою № 2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2638135556020.
Отже новостворене нерухоме майно набуло юридичного статусу житлового будинку внаслідок вищезазначеної державної реєстрації.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані вище норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне нерухоме майно зведено за час перебування сторін спору у шлюбі, є спільним майном подружжя і підлягає поділу в рівних частинах. Відповідачкою не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на спірне нерухоме майно, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_2 - адвокатом Твердим Миколою Кузьмовичем залишити без задоволення, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2025 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.