Справа № 553/173/22 Номер провадження 11-кп/814/576/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
05 березня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю: прокурора ОСОБА_6
представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ( відеоконференція)
та йго захисника адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12021170460000402 від 02.11.2021 за апеляційними скаргами прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_10 , представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 та захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката - ОСОБА_12 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 20 грудня 2023 року ,-
Цим вироком, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, із повною загальною освітою, не працюючого, розлученого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
-визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 09 (дев'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з 20.12.2023.
У строк покарання ОСОБА_8 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 03.11.2021 по 19.12.2023 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили застосований до обвинуваченого запобіжний захід залишити тримання під вартою.
Скасовано арешти на майно, накладені за ухвалами слідчих суддів Октябрського районного суду м. Полтави в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 .
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 2917,54 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задоволено частково.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 завдану кримінальним правопорушенням компенсацію моральної шкоди в розмірі 300000 грн та 14360,87 грн майнової шкоди.
Цивільний позов прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров'я Полтавської міської ради до обвинуваченого ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави в особі Департаменту охорони здоров'я Полтавської міської ради витрати на лікування потерпілого ОСОБА_13 у розмірі 4905,39 грн.
Цивільний позов прокурора Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації до обвинуваченого ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в особі Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації витрати на лікування потерпілого ОСОБА_13 у розмірі 78339,44 грн.
Вирішено питання речових доказів.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
За вироком суду, 02.11.2021 близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_8 , перебував в гостях у свого знайомого ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 , де вони разом вживали алкогольні напої.
В подальшому перебуваючи у приміщенні кімнати вказаного житлового будинку, під час спільного вживання алкогольних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння смерті потерпілому, схопив наявний у нього в господарстві молоток, ударною металевою частиною якого наніс ОСОБА_13 близько восьми ударів в область голови і обличчя та близько двох ударів по тулубу.
У результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження двох груп.
Перша група - комплекс тілесних ушкоджень у вигляді відкритої проникаючої комбінованої черепно-мозкової травми з вдавленими багатоскалковими переломами лобної та скроневої кістки праворуч з розповсюдженням на основу черепу; розтрощенням багатоуламковими переломи верхньої та нижньої очниці, гайморової пазухи справа; кісток носа, гратчастої та основної кістки, правої вилицевої кістки; переломами тіла верхньої щелепи справа; кута альвеолярної частини та суглобового виростку нижньої щелепи справа зі зміщенням відломків інтракраніально; масивні після травматичні крововиливи під тверду та м'яку мозкові оболонки правої лобно-скронево-тім'яної ділянок з розповсюдженням на основу мозку з ознаками забою; забійно-розсічені ушиті рани волосяної частини голови та обличчя, слизової рота; садна, гематоми та синці голови, обличчя, кінцівок з ознаками прижиттєвих запально-репаративних процесів, що в свої сукупності носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, так і по своїм наслідкам, а в даному випадку знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті потерпілого.
Друга група - тілесні ушкодження у вигляді поперечних однорівневих переломів 9-10-го ребер справа по задньо-пахвинній лінії з ознаками прямої дії зовнішньої сили, крововиливом та явищами прижиттєвої репарації і консолідації, значна осумкована паранефральна та підшкірна гематома, синець тулубу праворуч, кінцівок, які носять ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Надалі ОСОБА_13 каретою швидкої медичної допомоги був доставлений до реанімаційного відділення КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфософського Полтавської обласної ради», звідки переведений до КП «3-тя міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», де він ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих вищевказаних тілесних ушкоджень помер.
Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у вигляді 14 років позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
В апеляційній скарзі представник потерпілої просить вирок суду скасувати скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 1 15 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі та задовольнити цивільний позов ОСОБА_11 в повному об'ємі.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду, а провадження по справі закрити.
На переконання захисника ОСОБА_8 діяв в стані необхідної оборони, оскільки потерпілий тримаючи в руках ніж міг завдати тяжких ушкоджень його здоров'я навіть смерть.
Таким чином, враховуючи той факт, що переконливих належних та допустимих доказів вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення стороною обвинувачення надано не було, а відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, він діяв у стані необхідної оборони, що виключає кримінальну відповідальність
Представником потерпілої подані заперечення на апеляційну скаргу захисника в яких зазначається, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 , у скоєнні ним вищевказаної о кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується, як показами самої ОСОБА_8 , який постійно змінює свою позицію, так свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , а також висновками експертиз.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити. Проти задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої заперечували.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечувала, просила задовольнити апеляційну скаргу прокурора.
Потерпіла , будучи належним чином повідомлена про час , дату і місце апеляційного розгляду в судове засідання не з'явилася.
Представник потерпілої проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечувала, просила задовольнити її апеляційну скаргу.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла такого висновку.
Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, належно оцінених судом.
Твердження у апеляційній скарзі захисника обвинуваченого, про те, що обвинувачений ОСОБА_8 діяв у стані необхідної оборони перевірялися місцевим судом і обґрунтовано визнані ним як неспроможні, з наведенням переконливих аргументів.
Так, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
В судовому засіданні суду першої інсианції ОСОБА_8 показав, що 02.11.2021 він знаходився у будинку, який залишився йому від бабусі, по АДРЕСА_2 , та робив там ремонт, алкогольні напої не вживав. Приблизно по обіді до нього на велосипеді приїхав ОСОБА_13 , який розповів про те, що його побив син та попросив пустити, мав з собою пляшку горілки. ОСОБА_8 погодився та дозволив ОСОБА_13 побути у нього в будинку до вечора, оскільки мала приїхати його донька. ОСОБА_8 продовжив займатись ремонтом, ремонтував піч, а ОСОБА_13 сидів у кімнаті. Пізніше прийшов ОСОБА_14 , який також приніс пляшку горілки. ОСОБА_8 продовжив ремонтувати піч, а ОСОБА_14 з ОСОБА_13 розпивали горілку, після чого ОСОБА_14 пішов. ОСОБА_13 залишився сидіти за столом та дрімав, ОСОБА_8 попрохав його піти додому та оскільки вхідні двері в будинку погано відчинялись він пішов першим у напрямку дверей. Озирнувшись ОСОБА_8 побачив ОСОБА_13 , який тримаючи у руці ніж, йшов на нього. Злякавшись, ОСОБА_8 перечепився через маленький стіл, обперся від нього, взяв зі столу молоток та не цілившись, розмахуючи молотком вдарив ОСОБА_13 , бив поки ніж не випав з його рук, кількість ударів, їх локалізацію та інших деталей не пам'ятає. Після цього ОСОБА_8 викликав швидку допомогу та випив горілки, яка залишалась, оскільки не було води. Вказав, що не мав умислу вбивати потерпілого, а лише захищався від нього, побоюючись за своє життя.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 показала, що ОСОБА_13 був її чоловіком, з обвинуваченим знайома, оскільки вони є сусідами. 02.11.2021 у сина був день народження, прийшли друзі на святкування. Її чоловік хотів щоб молодь сама святкувала, тому взяв велосипед та приблизно о 14 год. поїхав, куди саме не говорив, і потерпіла вважала, що ОСОБА_13 поїхав до брата. В цей же день близько 21 год. 30 хв. бачила як вели ОСОБА_8 всього у крові, вона зателефонувала брату, який повідомив що ОСОБА_13 у нього не було. Тоді вона прибігла до подвір'я ОСОБА_8 і поліція повідомила, що її чоловіка відвезли до обласної лікарні. У ОСОБА_13 був перебитий череп, ніс, зламані ребра, він стогнав, йому купляли ліки, на які родина позичала гроші. Через місяць ОСОБА_13 помер у лікарні. Потерпіла не змогла пояснити, чого її чоловік поїхав до ОСОБА_8 , бо вони не товаришували, а вітались по сусідські, сварок між ними та неприязних відносин не було, вони фактично не спілкувались з ОСОБА_8 . Потерпіла наполягала на суворому покаранні для обвинуваченого та повністю підтримала заявлений нею цивільний позов.
Свідок ОСОБА_15 в суді показав, що працює лікарем екстреної медичної допомоги. Отримавши виклик як «кримінальна травма» бригада прибула на місце, де вже знаходились працівники поліції. Біля входу в будинок стояв чоловік, в якого вони запитали про те, що сталось, але відповіді не отримали, по поведінці цього чоловіка можна було запідозрити стан сп'яніння. В приміщенні будинку на полу головою до входу лежав потерпілий без свідомості, у нього була пробита голова, поряд лежав молоток у крові, у кімнаті був перевернутий стілець чи крісло. Стан потерпілого був тяжкий і його доставили до обласної лікарні.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що є працівником УПП, під час несення служби разом із ОСОБА_17 ними було отримано виклик зі швидкої допомоги про тілесні ушкодження. По прибутті на місце, біля будинку їх зустрів обвинувачений, який сказав, що є власником будинку, здавалось що він знаходиться у стані сп'яніння. В приміщенні будинку на полу лежав потерпілий, важко дихав, біля нього знаходився молоток. Свідок зателефонував у швидку та знаходився біля потерпілого, викликав слідчо-оперативну групу. Виклик був отриманий приблизно о 22 год. за адресою АДРЕСА_2 чи 11, точно не пам'ятає. Обвинувачений розповідав різні версії подій, що стались. Спочатку повідомив, що травмований йому не відомий, потім вказав, що їх було троє, з ним був ще сусід ОСОБА_18 , а травмованого він не знає. Візуально у потерпілого були сильні ушкодження голови, він був без свідомості, не розмовляв, важно дихав, лежав у дальній кімнаті будинку головою у правий кут. Разом із напарником вони прибули на місце першими.
Свідок ОСОБА_17 показав, що приблизно з 21 год. до 22 год. у жовтні 2021 року на службовий планшет прийшов виклик «інші тілесні ушкодження» на вул. Тунельну. Він зв'язався з заявником (обвинувачений), який повідомив, що травмований впав чи з дерева чи в яму, і оскільки заявник плутався вони вирішили перевірити. По прибутті обвинувачений повідомив, що очікує на швидку і допомога поліції не потрібна. Коли вони зайшли у приміщення будинку на полу в крові лежав потерпілий, а поряд з ним молоток. Обвинувачений змінював версії, потім сказав що вдарив потерпілого декілька разів кулаком. Обвинувачений вказував, що сусід ОСОБА_18 пішов додому, а потерпілого він не знає. На місці події знаходився лише обвинувачений, потерпілий лежав у крайній кімнаті, праворуч від нього молоток у крові. У кімнаті знаходились порожні пляшки з-під алкоголю.
Свідок ОСОБА_14 показав в суді, що знайомий із ОСОБА_8 , оскільки вони проживають в одному районі. Проїжджаючи повз, свідок зайшов до ОСОБА_8 , який повідомив про те, що у нього гості та сказав брати пляшку та приходити. ОСОБА_14 придбав пляшку горілки та повернувся до ОСОБА_8 , у нього в будинку знаходився чоловік, якого свідок особисто не знає, вони разом вживали алкоголь. В будинку ОСОБА_8 свідок знаходився приблизно з 20 год. до 21 год., потім поїхав додому, а ОСОБА_8 з тим чоловіком залишились. На наступний день після цих подій, ОСОБА_14 дізнався від сусідів про побиття. Коли вперше він заїхав до ОСОБА_8 то спілкувався з ним на подвір'ї, після того як ОСОБА_14 придбав пляшку горілки 0,5 та закуску він повернувся до ОСОБА_8 , який знаходився на вулиці біля будинку та вони разом зайшли всередину та розпивали горілку у дальній кімнаті будинку. Вказав, що знайомий з ОСОБА_8 приблизно 20 років, іноді він заходив до нього в гості та вони випивали. ОСОБА_8 є спокійною, не агресивною людиною.
Винуватість обвинуваченого також підтверджується наступними доказами.
Витягом з ЄРДР, згідно з яким відомості за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 були внесені до реєстру 02.11.2021 о 23:18:26 та протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_11 .
Рапортом чергового про отримання повідомлення зі служби «102», а саме 02.11.2021 о 21:35 надійшло повідомлення про те, що 02.11.2021 о 21:35 за адресою: м. Полтава, вул. Тунельна, 9, знайомий ОСОБА_18 впав (заявник ОСОБА_8 НОМЕР_1 ).
Рапортом чергового про отримання повідомлення зі служби «102», а саме 02.11.2021 о 22:37 надійшло повідомлення про те, що 02.11.2021 о 22:37 з адреси: м. Полтава, вул. Тунельна, 9 до приймального відділення обласної лікарні доставлено невідомого чоловіка з тяжкою відкритою ЧМТ (заявник представник органу охорони здоров'я ОСОБА_19 ).
Рапортом чергового про отримання повідомлення зі служби «102», а саме 03.11.2021 о 00:41 надійшло повідомлення про те, що 03.11.2021 о 00:41 за адресою: м. Полтава, вул. Тунельна, 9, відбувається бійка між чотирма особами, деталей не надано (заявник 09556722490). За результатами опрацювання повідомлення факт бійки не підтвердився, на місці працює СУ.
Рапортом інспектора УПП ОСОБА_20 від 02.11.2021, згідно з яким під час несення служби спільно з інспектором ОСОБА_17 о 21:35 на службовий планшет надійшов виклик за адресою: АДРЕСА_2 . На місці було виявлено невідомого чоловіка у тяжкому стані. Поруч знаходився власник житла ОСОБА_8 , який мав бурі краплі, схожі на кров, на руках та одязі.
Рапортами працівників поліції, згідно з якими під час проведення слідчих дій 03.11.2021 ОСОБА_8 висловлював погрози в сторону поліцейських та інших учасників слідчої дії, поводив себе агресивно.
Протоколом обшуку з фототаблицею, згідно з яким 03.11.2021 з 00 год. 18 хв. по 03 год. 35 хв. було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , де у спальній кімнаті на підлозі виявлено молоток з нашаруванням речовини бурого кольору, масивну пляму РБК, від якої у напрямку дивану наявний потьок РБК, який перед диваном та під ним розтікається, численні плями РБК поряд на підлозі, гумовий тапок з нашаруванням РБК, марлеві серветки просякнуті РБК, плями РБК на тумбі з -під телевізору у вигляді бризків та потьоків. Також плями РБК були виявлені на дивані, дерев'яній панелі стіни, за диваном, на предметах одягу, які знаходяться на стільцях, на підлозі поряд. У результаті обшуку були вилучені молоток, змиви та зрізи з плям РБК, запальничка, гумовий тапок, три стакани.
Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.11.2021 з фототаблицею, згідно з яким під час особистого обшуку ОСОБА_8 виявлено та вилучено його одяг з нашаруванням речовини бурого кольору.
Заявою ОСОБА_8 від 03.11.2021, згідно з якою останній надав добровільну згоду слідчому на відібрання зразків крові, букального епітелію, змивів з рук, зрізів нігтьових пластин та зразки папілярних узорів та протоколом освідування від 03.11.2021 з фототаблицею.
Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 06.12.2021, за яким було встановлено запис виклику по лінії 102 від ОСОБА_8 за адресою: м. Полтава, вул. Тунельна, 9.
Аудіозаписом виклику по лінії 102, який надійшов від ОСОБА_21 02.11.2021 та протоколом прослуховування звукозапису від 04.01.2022, згідно з яким здійснюючи виклик поліції ОСОБА_8 вказував про наявність у нього в будинку трупу та пояснюючи оператору обставини ствердив про те, що особа впала та вдарилась, а він в цей час виходив за горілкою в магазин. Згодом у розмові з оператором ОСОБА_8 вказує, що особа ще жива. Виклик здійснено 02.11.2021 о 21:35, відповідаючи оператору про час настання події, ОСОБА_8 вказує - 20 хвилин тому.
Відеозаписом з нагрудної камери поліцейських, які здійснювали опрацювання виклику за адресою: м. Полтава, вул. Тунельна, 9 та протоколом перегляду.
Протоколом тимчасового доступу від 13.12.20211 до історії хвороби ОСОБА_13 .
Карткою виїзду швидкої медичної допомоги, згідно з якою 02.11.2021 було здійснено виїзд за адресою: м. Полтава, вул. Тунельна, де на підлозі виявлено невідому особу (чоловіка) з тяжкою відкритою ЧМТ, множинними розтрощенням кісток голови, кома та аудіозаписом виклику.
Повідомленням адміністрації КП «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради» від 14.01.2022, за яким 02.11.2021 звернень з мобільного телефону НОМЕР_1 та від ОСОБА_8 не надходило.
Заявою ОСОБА_8 від 09.11.2021 про добровільну згоду на відібрання біологічних зразків та відповідним протоколом від 09.11.2021.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №450 від 09.06.2021, при судово-медичній експертизі ОСОБА_8 будь-які тілесні ушкодження, які б могли відповідати даті події - 02.11.2021, не виявлені.
За висновком експерта №1469 від 09.11.2021, при судово-медичній експертизі зразка крові ОСОБА_8 встановлено, що його кров відноситься до 0(І) групи з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В та ізосерологічною системою АВ0.
Заявою ОСОБА_11 про надання добровільної згоди на відібрання зразків крові ОСОБА_13 та відповідним протоколом.
За висновком експерта №1475 від 11.11.2021, при судово-медичній експертизі зразка крові ОСОБА_13 встановлено, що кров відноситься до А(ІІ) групи з ізогемаглютиніном анти-В та ізосерологічною системою АВ0.
Згідно з висновками судово-медичних експертиз №1519, №1524, №1523, №1522, №1521 від 26.11.2021, на вилучених під час обшуку тапку, вирізі з ковдри, змиві з підлоги, змивові з панелі стіни, змиві з поверхні тумби виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_13 , походження цієї крові лише від ОСОБА_8 виключається.
Згідно з висновком експерта №1520 від 19.1.2021, в змивах з правої та лівої руки ОСОБА_8 кров не знайдена.
Згідно з висновками судово-медичних експертиз №1548, №1550, №1551, №1522, №1549 від 26.11.2021, на вилучених під час особистого обшуку ОСОБА_8 футболці, сорочці, джинсових штанях, кофті знайдена кров людини, яка може походити від ОСОБА_13 , походження крові лише від одного ОСОБА_8 виключається.
За висновком експерта №468 від 25.11.2021, при судово-медичній експертизі металевої частини молотка виявлена кров та клітини особи чоловічої статі. Виявлена кров може належати ОСОБА_13 , походження крові лише від ОСОБА_8 виключається.
При дослідженні мікрочастинки біологічного походження, знайденої на металевій частині молотка, виявлена кров особи чоловічої статі, знайдені клітини свідчать про глибоке травмування тіла людини. Статеву належність клітин встановити не вдалось у зв'язку із деструктивними змінами їх ядер.
Згідно з висновком експерта №469 від 23.11.2021, при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластин ОСОБА_8 виявлена кров людини та птиці. У зв'язку із присутністю чужорідного білка (птиці) групова належність не визначалась.
Згідно з висновком експерта №СЕ-19/117-21/14430-Д від 30.11.2021, на поверхі вилученого під час слідчого експерименту ножа слідів папілярних узорів рук не виявлено.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1339 від 13.01.2022, при судово-медичні експертизі трупу ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження, що по своєму характеру, механізму утворення, тяжкості та локалізації умовно поділені на дві наступних групи.
Перша група. Комплекс тілесних ушкоджень у вигляді відкритої проникаючої комбінованої черепно-мозкової травми з вдавленими багатоскалковими переломами лобної та скроневої кістки праворуч з розповсюдженням на основу черепу; розтрощенням багатоуламковими переломами верхньої та нижньої очниці, гайморової пазухи справа; кісток носа, гратчастої та основної кістки, правої вилицевої кістки; переломами тіла верхньої щелепи справа; кута альвеолярної частини та суглобового виростку нижньої щелепи справа зі зміщенням відломків інтракраніально; масивні після травматичні крововиливи під тверду та м'яку мозкові оболонки правої лобно-скронево-тім'яної ділянок з розповсюдженням на основу мозку з ознаками забою; забійно-розсічені ушиті рани волосяної частини голови та обличчя, слизової рота; садна, гематоми та синці голови, обличчя, кінцівок з ознаками прижиттєвих запально-репаративних процесів, що може відповідати та не суперечить терміну і обставинам зазначеним в представленій документації, найбільш вірогідно утворились за короткий проміжок часу, не менш ніж від восьмикратної значної ударної дії переважно спереду-назад та справа-наліво, тупого масивного грубого обмеженого граничного предмету, який мав на своїй поверхні різнохарактерні контактні ділянки, як з кордонно-сплощеною поверхнею так і не яскраво виразним ребром чи кутом, не виключно та найбільш вірогідніше ударною частиною металевого молотка, чи іншого подібного предмету без відображення чітких індивідуальних характеристик; на підставі переважної злитності, масивності розцінюються комплексно та в свої сукупності, стосовно живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, так і по своїм наслідкам, а в даному випадку знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті потерпілого.
Друга група. Тілесні ушкодження у вигляді поперечних однорівневих переломів 9-10-го ребер справа по задньо-пахвинній лінії з ознаками прямої дії зовнішньої сили, крововиливом та явищами прижиттєвої репарації і консолідації, значна осумкована паранефральна та підшкірна гематома, синець тулубу праворуч, кінцівок, що відповідає та не суперечить терміну і обставинам зазначеним в представленій документації, найбільш вірогідно утворились від дії двократної значної ударної дії тупого масивного грубого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути ударна частина молотка чи будь-якими іншими подібними предметами, без відображення чітких індивідуальних характеристик, сукупно стосовно живої особи носять ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили розлад здоров'я.
Смерть ОСОБА_13 констатована 05.12.2021 о 10 год. 20 хв. в результаті відкритої комбінованої черепно-мозкової травми з вдавленим багатоскалковим переломом кісток склепіння, основи та обличчевого відділу черепа, комбінованих з забоєм та підоболонковими крововиливами локації ушкоджень, розвитком післятравматичної церебральної недостатності, що безпосередньо призвело до летального витоку.
Здійснення потерпілим будь-яких активних дій, відчуття особливо сильного болю після отримання ним комплексу зазначених тілесних ушкоджень не характерних для самоспричинення, у вигляді тяжкої відкритої черепно-мозкової травми, що призвела до його смерті, малоймовірно.
На підставі даних судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_13 характеру, локалізації тілесних ушкоджень, напрямку та механізму утворення ушкоджень зазначених вище груп, найбільш вірогідне взаємнерозташування потерпілого та нападника в момент отримання тілесних ушкоджень спочатку було обличчям до обличчя при вертикальному або близькому до нього положенні, в подальшому горизонтальному положенні потерпілого, при цьому взаємне розташування у просторі могло неодноразово змінюватись.
При експертизі трупу ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна тильної поверхні правої кисті та синець лівого стегна, що могли виникнути в момент самозахисту при посильній самообороні, не виключно при хаотичному нанесенні ушкоджень.
Висновки судової експертизи узгоджуються із медичною документацією на ім'я ОСОБА_13 , зокрема медичними картками стаціонарного хворого та виписками з них, комп'ютерними томографіями, протоколом проведення оперативного втручання, історією хвороби.
Згідно із протоколом проведення слідчого експерименту від 10.11.2021 за участі ОСОБА_8 з фототаблицею та дослідженим відеозаписом, останній на місці розповів про обставини спричинення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень. Вказав на ніж, який схватив потерпілий та йшов на нього, тримаючи ніж у правій руці. Удари молотком наносив правою рукою по голові потерпілого з лівого боку, хаотично. Вказав, що більшість деталей не пам'ятає, того дня вони випили по літру горілки кожний.
Згідно з висновком експерта №1339-а від 13.12.2021, покази ОСОБА_8 дані ним під час проведення слідчого експерименту загалом не суперечать даним судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_13 , в частині механізму, характеру, локалізації отримання тілесних ушкоджень, при цьому точну кількість нанесених ударів та чітке взаємне розташування ОСОБА_8 вказати не може.
Відповідно до висновку судової медико-криміналістичної експертизи №33-МК від 18.01.2022, на клаптику шкіри з тімяно-потиличної ділянки, забита рана виявлено синьо-зелене забарвлення, характерне для присутності сполук заліза, у вигляді загального забруднення. Виявлене ушкодження могло утворитись від неоднократної дії металевої частини молотка, вірогідніше всього ніска та його боковою частиною, при чому предмет діяв під різними кутами та різною силою прикладання.
За висновком експерта №СЕ-19/117-21/14425-Д від 30.11.2021, на поверхні запальнички, двох стаканів папілярних узорів рук придатних для ідентифікації не виявлено. На поверхні стакана виявлений слід папілярних ліній найбільшими розмірами по всіх 17Х20 мм, який придатний для ідентифікації та залишений середнім пальцем правої руки особи дактилоскопічна картка якої заповнена на ім'я ОСОБА_8 .
Згідно з висновком трасологічної експертизи №СЕ-19/117-21/14424-Д від 30.11.2021, при досліджені слідів папілярних узорів, що виявлені та вилучені 02.11.2021 на відрізках липкої стрічки з пляшок «Жигулівське» «Київське», залишені великим пальцем правої руки особи, дактилоскопічна картка якої заповнена на ОСОБА_8 .
Згідно з висновком медичного огляду від 03.11.2021 №660, проведеного лікарем КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради», встановлено факт перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з актом судово-психіатричного експерта від 17.11.2021 №455 про проведення судово-психіатричної первинної комісійної амбулаторної експертизи, на момент експертизи ОСОБА_8 будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства, чи іншого хворобливого стану психіки і може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу інкримінованого діяння, ОСОБА_8 не страждав будь-яким хронічним психічним захворюванням і не перебував в стані тимчасового розладу психічної діяльності, не виявляв ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки, а знаходився в стані алкогольного сп'яніння, коли міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
ОСОБА_8 під дію ч.2, ч.3 ст.19 та ст.20 КК України не підпадає, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, може постати перед слідством та судом.
Оцінивши кожний досліджений та перевірений в судовому засіданні доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена.
Такий висновок суду колегія суддів вважає правильним, оскільки суд встановив, що досліджені ним докази повністю підтверджують подію кримінального правопорушення та не містять суттєвих суперечностей між собою.
Враховуючи вищенаведене, суд визнав неспроможною версію сторони захисту про те, що обвинувачений діяв у стані необхідної оборони.
При ухваленні вироку, суд виходив із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, врахувавши спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер, механізм нанесення і локалізацію тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_13 , відсутність тілесних ушкоджень у обвинуваченого, стосунки обвинуваченого і потерпілого, які передували події, а саме, те що обвинувачений з потерпілим, згідно показань свідків, не перебували в неприязних стосунках, та вважав, що показання обвинуваченого, що він діяв в умовах необхідної оборони є непереконливими і спростовуються доказами, які суд дослідив в ході судового розгляду.
Досліджені судом докази переконали суд, що обвинувачений ОСОБА_8 з огляду на встановлені судом обставини, кількість, характер і локалізацію поранень, які були нанесені обвинуваченим у голову молотком, поведінку обвинуваченого після їх нанесення, діяв саме з прямим умислом на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_13 .
З урахуванням наведеного судом не взято до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_8 у судовому засіданні, оскільки вони суперечать встановленим в ході судового засідання обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Так, згідно із поясненнями самого обвинуваченого, потерпілої, свідків та виходячи з досліджених доказів, раніше між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 неприязних відносин не виникало, з обіду 02.11.2021 останні разом вживали алкогольні напої, ввечері між ними виникла сварка, в ході якої обвинувачений заподіяв потерпілому не менш восьми ударів молотком в голову та заподіяв тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер, що утворились від двократної дії предмета, яким міг бути молоток.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду , що згідно із висновком судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_13 найбільш вірогідне взаємне розташування потерпілого та нападника в момент отримання тілесних ушкоджень спочатку було обличчям до обличчя при вертикальному або близькому до нього положенні, в подальшому в горизонтальному положенні потерпілого, при цьому взаємне розташування у просторі могло неодноразово змінюватись. Тобто, нанесення тілесних ушкоджень продовжувалось обвинуваченим і після того як потерпілий знаходився в горизонтальному положення.
Крім того, при експертизі трупу ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна тильної поверхні правої кисті та синець лівого стегна, що могли виникнути в момент самозахисту при посильній самообороні, не виключно при хаотичному нанесенні ушкоджень.
В ході розгляду справи обвинувачений стверджував, що не мав умислу на вбивство, а лише захищався від ОСОБА_13 , який схопив ножа. Більшість деталей та обставин нанесення тілесних ушкоджень, їх механізм, локалізацію обвинувачений не зміг згадати, вказуючи, що хаотично бив ОСОБА_13 молотком, поки ніж не випав з його рук.
Водночас, на вказаному обвинуваченим ножі, який за його версією тримав ОСОБА_13 слідів капілярів рук, як і інших нашарувань виявлено не було, при цьому одежа обвинуваченого, підлога, диван та інші оточуючі предмети містили кров потерпілого, в тому числі були виявлені масивні плями крові на підлозі. Наявність тілесних ушкоджень у обвинуваченого також встановлена не була, натомість у ОСОБА_13 були виявлені характерні для самозахисту ушкодження.
На переконання колегії суддів суд обґрунтовано критично віднісся до показань обвинуваченого щодо самозахисту, оскільки вони повністю спростовуються іншими дослідженими доказами, в тому числі низкою проведених у справі експертиз, показаннями свідків.
Також суд зазначив, що не заслуговують на увагу і покази обвинуваченого, згідно з якими останній категорично заперечив вживання алкоголю до нанесення тілесних ушкоджень, оскільки ці обставини спростовуються показаннями свідка ОСОБА_14 , який показав що на запрошення ОСОБА_8 він прийшов до нього додому з горілкою, яку вони всі разом розпивали, також під час проведення слідчого експерименту, судово-психіатричної експертизи обвинувачений повідомляв з ким та яку кількість алкоголю він вжив 02.11.2021. Окрім того, як вбачається з акту судово-психіатричного експерта, обвинувачений активно, логічно намагався будувати свою захисну лінію, розповідаючи про те, що сталось, викладав факти у вигідному для себе світлі.
Після нанесення тілесних ушкоджень обвинувачений зателефонував на лінію 102 о 21:35, вказуючи, що побиття особи сталось 20 хвилин тому, тобто не одразу звернувся за допомогою. При цьому, як оператору лінії 102, так і поліцейським, які прибули на виклик, обвинувачений розповідав різні версії подій, на кшталт того, що потерпілий впав з дерева, впав в яму, потім взагалі вказав, що пішов в магазин, а повернувшись побачив потерпілого на підлозі.
Такі дії обвинуваченого не можуть свідчити про його дійсне бажання врятувати життя потерпілого, тому суд відхилив доводи сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_8 умислу на вбиство.
Таким чином, наведені вище докази у сукупності доводять наявність об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_8 злочину, а також наявність в його діях суб'єктивної сторони у виді умислу на спричинення смерті потерпілого, оскільки нанесення обвинуваченим потерпілому ОСОБА_13 чисельних ударів молотком в голову та по тулубу, навіть тоді коли потерпілий перебував в горизонтальному положенні, вказує не те, що ОСОБА_8 усвідомлював, реальну можливість настання наслідків у виді смерті потерпілого, та бажав настання таких наслідків.
Оцінивши надані сторонами кримінального провадження докази, які були повно, всебічно і неупереджено досліджені в судовому засіданні з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов переконання, що вина ОСОБА_8 у формі прямого умислу у вчиненні злочину, ч. 1 ст. 115 КК України - вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині - доведена повністю поза розумним сумнівом.
Таким чином, сукупність зібраних по справі доказів, яким суд дав належну оцінку, поза межами розумного доводять винуватість ОСОБА_8 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_13 і ці злочинні дії винного правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст.115 КК України.
Будь- яких нових обставин, що не були враховані судом першої інстанції, в апеляційній скарзі захисника не наведено та колегією суддів не встановлено.
Підстав для скасування вироку, за таких обставин, за доводами апеляційної скарги захисника, колегія суддів не вбачає, а тому апеляційна скарга захисника в інтересах обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Водночас колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора та представника потерпілого про призначення обвинуваченому м'якого покарання.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Разом із тим, процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині.
При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що цих вимог закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку дотримано не було, а доводи прокурора та представника потерпілого щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, яке за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок м'якості, колегія суддів вважає обґрунтованими, у зв'язку з чим вважає за необхідне вирок суду в частині призначення покарання скасувати та постановити в цій частині новий вирок з призначенням більш суворого покарання виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_8 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий злочин, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та ступінь тяжкості наслідків, що настали, а саме смерті людини, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, під спостереженням лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується в цілому позитивно, як неконфліктна людина, скарг на нього не надходило, однак має схильність до вживання спиртних напоїв, офіційно не працює, має постійне місце проживання, низку хронічних захворювань, , відсутність пом'якшуючих покарання обставин та обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та призначив покарання у виді 9 років позбавлення волі.
З такою позицією суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на те, що при призначенні ОСОБА_8 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, судом не у повній мірі враховано всі обставини справи, тяжкість та суспільну небезпечність вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень та способу їх вчинення.
Крім того, колегія суддів бере до уваги правову позицію, зазначену в постанові Верховного Суду України від 14.04.2016 року, відповідно до якої Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).
Згідно зі ст. 3 Конституції України життя та здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю, невід'ємним правом, яке ніхто не може порушувати. Тому злочини проти особи становлять найбільшу суспільну небезпеку та потребують призначення покарання, яке б забезпечувало виправлення особи та попередження скоєння аналогічних протиправних діянь.
Санкцією ч. 1 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
В даному конкретному випадку суд першої інстанції призначаючи основне покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі строком на 9 років, не в повній мірі врахував високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним протиправного діяння, агресивну поведінку обвинуваченого , а саме, що він безжально наніс потерпілому молотком 8 ударів в голову та два по тулубу, вину не визнав, не розкаявся, жодних дій по відшкодуванню шкоди потерпілій не здійснював, а навпаки насміхався над потерпілою, злочин вчинив в стані алкогольного сп'яніння. Все наведене вище свідчить про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції призначаючи обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 50,65 КК України.
Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги принцип правової справедливості при призначенні покарання, який є однією із ключових засад всієї системи права, й особливе місце посідає цей принцип у кримінальному праві, де однією із складових принципу справедливості виступає співрозмірність вчиненого особою злочинного діяння та призначеного за нього покарання, колегія суддів вважає за не можливе застосувати щодо обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Відповідно до ст. ст. 409, 413, 414 КПК України підставами для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість.
З огляду на вищевикладене, оскільки за результатами перегляду кримінального провадження апеляційний суд дійшов висновку, що покарання, призначене судом першої інстанції є занадто м'яким, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора та представника потерпілого підлягає частковому задоволенню.
Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в рамках кримінального провадження потерпілою ОСОБА_11 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_8 на її користь 14360 ,87 грн майнової шкоди та 1 000 000 грн. моральної шкоди .
Зазначений цивільний судом першої інстанції задоволено частково та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_11 14360, 87 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 300 000 грн. моральної шкоди .
З таким висновком суду колегія суддів не погоджується та вважає, що при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій, суд недостатньо врахував характер та тривалість заподіяних потерпілій моральних страждань, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості.
Задовольняючи частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував глибину душевних страждань внаслідок безповоротної втрати близької людини - чоловіка.
Тому, на переконання колегії суддів з урахуванням моральних страждань потерпілої ОСОБА_22 , яка внаслідок вчиненого кримінального правопорушення втратила чоловіка, що вкрай негативно вплинуло на її життя, оскільки її звичний життєвий устрій зазнав значних змін, суд першої інстанції визначив завдану їй моральну шкоду в недостатньому розмірі.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршенням здібностей потерпілого або позбавленням його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.9 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року (з подальшими змінами та доповненнями) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як зазначила представник потерпілої в апеляційній скарзі, протиправними діями обвинуваченого був порушений звичайний уклад життя потерпілої ОСОБА_11 , у зв'язку із заподіянням їй душевних страждань, після смерті чоловіка повністю спустошена, втратила сенс життя, не може спати, їсти, нічого робити, відчуває самотність, перебуває постійно у пригніченому стані, втратила смак життя, разом з тим обвинувачений ОСОБА_8 не розкаявся у вчиненому та не вжив заходів для відшкодування завданої шкоди потерпілій, а тому на думку апеляційного суду слід збільшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_11 з 300 000 грн. до 550 000 грн, виходячи з глибини та тривалості її моральних страждань.
За таких обставин апеляційна скарга представника потерпілої підлягає частковому задоволенню, в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст., 404, 405, 407, 420, 615 ч.15 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката - ОСОБА_12 - залишити без задоволення.
Апеляційну прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_10 та апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 20 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 в частині призначення покарання та в частині цивільного позову про стягнення моральної шуоди - скасувати.
Постановити в цих частинах новий вирок.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 ( дванадцять ) років.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 550 000 грн. в рахунок відшкодування моральної немайнової шкоди.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3