Справа № 161/10457/24 Провадження №11-кп/802/160/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
05 березня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024035580000436 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2024 року, яким,-
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець, житель та зареєстрований в АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, з повною вищою освітою, одружений, менеджер по постачанню матеріалів ТОВ «ДОР ІНВЕСТ СЕРВІС», не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч ) грн.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 витрати на правову допомогу в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн.
В іншій частині цивільного позову представника потерпілого ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу - відмовлено.
Вироком суду вирішено питання речових доказів.
Згідно із вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за те, що він 10 травня 2024 року, близько 23 год. 20 хв., перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, в ході словесного конфлікту, який виник на ґрунті тривалих неприязних відносин із потерпілим ОСОБА_7 , умисно наніс йому один удар керамічною чашкою, яку тримав у правій руці, в ліву скроневу ділянку голови.
Відповідно до висновку експерта за № 299 від 14 травня 2024 року, внаслідок протиправних дій ОСОБА_9 , потерпілий ОСОБА_7 отримав слідуючі тілесні ушкодження: синець навколо лівого ока з переходом на надбрівну ділянку, крововилив під білкову оболонку лівого очного яблука, садна видовженої форми в лівій скроневій, щічній ділянках та верхній губі зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Такі його протиправні дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто нанесенні умисних легких тілесних ушкоджень.
У поданій апеляційній скарзі обвинувачений не оспорюючи правильність кваліфікації протиправних його дій за ч. 1 ст. 125 КК України, не погоджується із призначеним йому судом розміром відшкодування моральної школи та витрат на правову допомогу. Конкретизуючи незгоду із розміром присуджених до стягнення витрат на відшкодування моральної школи зазначає про недоведеність потерпілим завданих йому душевних і моральних страждань та відсутність доказів їх понесення. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, вказує про відсутність оригіналів документів, які їх підтверджують, необґрунтованість визначеної суми. При цьому посилається на постанови Верховного Суду та рішення ЄСПЛ. У зв'язку із цим, просить вирок суду першої інстанції - змінити. Заявлені вимоги потерпілого ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди зменшити та задовольнити в розмір 2000 грн. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, думку прокурора, потерпілого та його представника, які, кожен зокрема, відносно її задоволення заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
Висновок про винуватість ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, за яке його засуджено, обґрунтовано зроблений судом, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.
Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого за ч.1 ст.125 КК України є правильною і також не оскаржується.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що присуджений до стягнення із обвинуваченого на користь потерпілого розмір моральної шкоди є завищеним та не співмірним заподіяній йому шкоді, то вони є безпідставними.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат (п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
У мотивувальній частині вироку, серед іншого, зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду (ст. 374 ч. 3 КПК України).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Із матеріалів кримінального провадження убачається, що представником потерпілого ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_9 пред'явлено цивільний позов про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди в сумі 100000 гривень. Вироком суду першої інстанції зазначені позовні вимоги задоволено частково з присудженням до стягнення 15000 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадів, встановлених частиною другою цієї статті.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховують вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
При визначенні розміру заподіяної ОСОБА_7 моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_9 , суд першої інстанції врахував характер, обсяг фізичних і психічних страждань потерпілого, які він переніс у результаті неправомірних дій обвинуваченого по відношенню до нього, що стало наслідком потреби психологічної реабілітації, порушення нормального способу життя, вимушених негативних змін і зусиль, необхідних для їх відновлення, з урахуванням конкретних обставин вчиненого, а також ступеня винуватості обвинуваченого, і його матеріального становища.
Виходячи із вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, а її стягнення саме у розмірі 15000 грн. відповідає принципам виваженості та розумності, є справедливою сатисфакцією за спричинену потерпілому моральну шкоду та не є такою, яка б сприяла до його збагачення.
Відповідно до ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу віднесені до процесуальних витрат.
За змістом ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.
Згідно із ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого усі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правничу допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України).
Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правничої допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц, Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/1216/16).
Матеріалами справи стверджується, що у заявленому цивільному позові потерпілий просив про стягнення із обвинуваченого ОСОБА_9 на його користь 40000 грн., сплачених ним витрат на професійну правничу допомогу, у підтвердження понесення таких витрат надав договір про надання правничої допомоги від 13.05.2024 та додаток до договору про надання правничої допомоги від 13.05.2024 у якому зазначено про надання ОСОБА_7 адвокату ОСОБА_8 13.05.2024 у якості гонорару 40000 грн., однак при цьому не значено обсяг виконаної роботи (послуг).
Хоча сторона відповідача і заперечувала обґрунтованість судових витрат на професійну правничу допомогу, однак, оцінивши надані суду докази, ураховуючи зміст заявленого потерпілим цивільного позову, загалом обсяг виконаної адвокатом ОСОБА_8 юридичної й технічної роботи, загальну кількість, а також тривалість судових засідань, при розгляді даного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що заявлена до стягнення сума 20000 грн. за надання правничої допомоги у суді першої інстанції, є такою, що відповідає критерію співмірності та підстав для відмовлення в її стягненні, попри заперечення обвинуваченого, не убачає.
Таким чином, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_9 підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 листопада 2024 року стосовно останнього - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді