печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9507/25-к
пр. 1-кс-10265/25
05 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представників власника майна - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма « В.Г.В. », про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023000000000653 від 18.04.2023,
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Виробничо-Комерційна фірма «В.Г.В.», в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.05.2023 у справі № 757/17242/23-к, у кримінальному провадженні № 12023000000000653 від 18.04.2023, а саме на нежилий будинок загальною площею 1773,7 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 6, літ. «А», який на праві власності зареєстровано за ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «В.Г.В.».
В обґрунтування клопотання сторона захисту зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.05.2023 було накладено арешт на нежилий будинок загальною площею 1773,7 м2, розташований за адресою: м.Київ, вул. Михайлівська, 6, літ. "А", який на праві власності належить належить ТОВ "Виробничо-комерційна фірма " В.Г.В. ", із забороню здійснення будь-яких реєстраційних дій, користування, укладення правочинів, щодо його відчуження, розпорядження, та користування, проведення будь-яких будівельних та інших видів робіт. ТОВ "Виробничо-комерційна фірма " В.Г.В. ", як власник нерухомого майна, на чке було накладено арешт, порядку приписів абз 2 ч.1 ст. 174 КПК України зазначає, що наразі відпала потреба в подальшому застосуванні цього заходу з огляду на наступне.
До Головного слідчого управління Національної поліції України надійшла заява від ОСОБА_6 про те, що невстановлені працівники із числа працівників ТОВ "ВКФ "В.Г.В." здають в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд.6 літера "А", які на праві приватної власності належать ТОВ "ВКФ " В.Г.В. ", третім особам, при цьому не обліковують такі доходи в жодних фінансових звітностях товариства. ОСОБА_6 володіє часткою розміром 60% Статутного капіталу ТОВ "ВКФ "В.Г.В", іншими власниками ТОВ є ОСОБА_7 , який володіє часткою розміром 10% Статутного капіталу ТОВ "ВКФ "В.Г.В." та ОСОБА_8 , який володіє часткою розміром 30% Статутного капіталу ТОВ "ВКФ " В.Г.В. ", генеральним директором вказаного товариства являється ОСОБА_7 . За даними ОСОБА_6 саме ОСОБА_7 , обіймаючи посаду генерального директора товариства, та ОСОБА_8 , який обіймав посаду заступника генерального директора товариства, здавали в оренду приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , третім особам, при цьому грошові кошти за оренду нежилого приміщення не обліковують в жодних фінансових звітностях товариства, а привласнюють на свій рахунок. З моменту накладення арешту на майно (01.05.2023) року в рамках судової справи №910/11898/23 за позовом ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма " В.Г.В. " про визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційної дії/запису та поновлення відомостей у реєстрі було прийнято рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2023 року (залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 року та Постановою КГС ВС від 04 червня 2024 року), яким у задоволенні позовних вимог було відмолено у повному обсязі. Суть спору в рамках господарської справи №910/11898/23 полягала в тому, що рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства №26/06/2023 від 26.06.2023, ОСОБА_6 (учасник Товариства, якому належить 60% статутного капіталу) звільнила з посади генерального директора ОСОБА_7 , а на його місце був призначений ОСОБА_9 , який був представником ОСОБА_6 на вищевказаних загальних зборах товариства та нині обіймає посаду генерального директора. Фактично після звільнення з посади колишнього генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В. " ОСОБА_7 з призначенням на указану посаду довіреної особи ОСОБА_6 - пана ОСОБА_9 та із закінченням судового процесу в рамках справи №910/11898/23, ОСОБА_6 , як мажоритарний учасник товариства, фактично відновила корпоративний контроль над товариством, який де факто був втрачений до цього. Додатково Господарський суд міста Києва в рамках справи №910/10264/23, де ОСОБА_6 мала статус позивача, визнав недійсним рішення Загальних Зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «В.Г.В.» (код 18094591), оформлене Протоколом від 20.03.2023 № 20/03/2023, відповідно до змісту якого колишні посадові особи товариства - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 намагалися обмежити корпоративний вплив ОСОБА_6 , як мажоритарного учасника товариства, на управління справами товариства. Вищевказане рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 року, залишене без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 року та Ухвалою КГС ВС від 17 липня 2024 року. Таким чином, ОСОБА_6 , яка мала значний корпоративний конфлікт з колишніми посадовими особами Товариства ( ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ) в рамках судових справ №910/10264/23 та №910/11898/23 відновила корпоративний контроль над підприємством та у порядку проведення загальних зборів був змінений генеральний директор вищевказаного товариства на пана ОСОБА_9 . У зв'язку з цим, на даний час у власника майна (Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «В.Г.В.» (код 18094591), над яким відновлено корпоративний контроль зі сторони мажоритарного учасника пані ОСОБА_6 , виникла необхідність у знятті арешту. На момент подання клопотання про зняття арешту, всі необхідні дії щодо відновлення корпоративного контролю виконані, про що свідчать вищенаведені рішення судів, у повному обсязі. Жодних підстав для продовження цього арешту не існує. Наявність арешту заважає власнику користування та розпорядження вказаним майном.
Представник власники майна в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явилась, про розгляд клопотання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Слідчий суддя, враховуючи належність повідомлення про час та місце розгляду клопотання прокурора, визнав можливим розглянути справу у відсутність сторони обвинувачення.
Вивчивши клопотання, дослідивши долучені матеріали, заслухавши пояснення представників власників майна, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до наступного висновку.
Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12023000000000653 від 18.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Головного слідчого управління Національної поліції України надійшла заява від ОСОБА_6 про те, що невстановлені працівники із числа працівників ТОВ "ВКФ " В.Г.В. " здають в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд.6 літера "А", які на праві приватної власності належать ТОВ "ВКФ " В.Г.В. ", третім особам, при цьому не обліковують такі доходи в жодних фінансових звітностях товариства.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.05.2023 у справі № 757/17242/23-к у кримінальному провадженні № 12023000000000653 від 18.04.2023 було накладено арешт на нежилий будинок загальною площею 1773,7 м2, розташований за адресою: м.Київ, вул. Михайлівська, 6, літ. "А", який на праві власності належить належить ТОВ "Виробничо-комерційна фірма " В.Г.В. ", із забороню здійснення будь-яких реєстраційних дій, користування, укладення правочинів, щодо його відчуження, розпорядження, та користування, проведення будь-яких будівельних та інших видів робіт.
Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року ,кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.10.2007).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 01.05.2023 у справі № 757/17242/23-к, арешт на нерухоме майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.
З моменту накладення арешту на майно (01.05.2023) року в рамках судової справи №910/11898/23 за позовом ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма " В.Г.В. " про визнання недійсним рішення загальних зборів, скасування реєстраційної дії/запису та поновлення відомостей у реєстрі було прийнято рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2023 року (залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 року та Постановою КГС ВС від 04 червня 2024 року), яким у задоволенні позовних вимог було відмолено у повному обсязі.
Суть спору в рамках господарської справи №910/11898/23 полягала в тому, що рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства №26/06/2023 від 26.06.2023, ОСОБА_6 (учасник Товариства, якому належить 60% статутного капіталу) звільнила з посади генерального директора ОСОБА_7 , а на його місце був призначений ОСОБА_9 , який був представником ОСОБА_6 на вищевказаних загальних зборах товариства та нині обіймає посаду генерального директора.
Додатково Господарський суд міста Києва в рамках справи №910/10264/23, де ОСОБА_6 мала статус позивача, визнав недійсним рішення Загальних Зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «В.Г.В.» (код 18094591), оформлене Протоколом від 20.03.2023 № 20/03/2023, відповідно до змісту якого колишні посадові особи товариства - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 намагалися обмежити корпоративний вплив ОСОБА_6 , як мажоритарного учасника товариства, на управління справами товариства.
Вищевказане рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 року, залишене без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 року та Ухвалою КГС ВС від 17 липня 2024 року.
Таким чином, ОСОБА_6 , яка мала значний корпоративний конфлікт з колишніми посадовими особами Товариства ( ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ) в рамках судових справ №910/10264/23 та №910/11898/23 відновила корпоративний контроль над підприємством та у порядку проведення загальних зборів був змінений генеральний директор вищевказаного товариства на пана ОСОБА_9 .
Як вбачається з матеріалів справи, арешт на нерухоме майно накладався за ініціативою ОСОБА_6 , яка і звернулася з клопотання про скасування вказаного арешту на майно, після того, як фактично відпала потреба для його обтяження.
Статтями 7, 16 КПК України, визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Протягом досудового розслідування не встановлено, що вказане майно є таким, що набуте внаслідок вчинення кримінального правопорушення, доказів, що б підтверджували такі обставини, також не надані, а отже застосування арешту у даній справі є безпідставним та необхідність у продовженні дії вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала.
Враховуючи вказане, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма « В.Г.В. », про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023000000000653 від 18.04.2023 - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.05.2023 у справі № 757/17242/23-к, у кримінальному провадженні № 12023000000000653 від 18.04.2023, а саме на нежилий будинок загальною площею 1773,7 м2, розташований за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 6, літ. «А», який на праві власності зареєстровано за ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «В.Г.В.».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1