печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8184/25-к
пр. 1-кс-9236/25
04 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника власника майна - адвоката: ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 , слідчої: ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000506 від 14.06.2024, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, -
20.02.2025 до провадження слідчого судді Печерського районного суду міста Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000506 від 14.06.2024, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 08.01.2024 слідчим другого відділу Управління з досудового розслідування Державного бюро розслідувань було проведено обшук в межах досудового розслідування № 62024000000000506 від 14.06.2024 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого було складено відповідний протокол.
У пункті «29» розділу «У ході проведення обшуку виявлено» (сторінка 7 Протоколу обшуку) зазначено про вилучені грошові кошти, зокрема, 20 000 тисяч доларів США в одному конверті «Перший конверт» у двох пачках по 100 сто доларових купюр, які належать ОСОБА_4 .
Одразу під час і після проведення обшуку присутньою на місці матір'ю ОСОБА_4 , а саме - ОСОБА_7 було долучено до протоколу зауваження, що вилучені 20 000 (двадцять тисяч доларів США) належать її доньці (сторінка 12 Протоколу обшуку) та долучено копію Договору продажу ОСОБА_4 (до шлюбу - ОСОБА_4 , про що вказано у тексті договору) квартири (за грошові кошти у гривні, які станом на 2007 рік у доларовому еквіваленті складали - 90 000 (дев'яносто) тисяч доларів США) на підтвердження законності походження грошових коштів.
Сам обшук проводився на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року у справі № 757/57482/24-к пр. 1-кс-48779/24, за змістом якої клопотання слідчого ОСОБА_6 про проведення обшуку було задоволено частково та надано дозвіл на відшукування та вилучення - грошових коштів, лише тих, на які не надано доказів правомірності їх походженняг.
Стороною захисту в скарзі зазначено, що ОСОБА_4 стало відомо про вилучення із сейфу її особистих грошових коштів у розмірі - 20 000 (двадцять) тисяч доларів, окрім інших грошових коштів у загальному розмірі - 50 000 (п'ятдесят) тисяч доларів та 5000 (п'ять) тисяч євро, вона 27 січня 2025 року звернулася до слідчого ОСОБА_6 із заявою-клопотанням про повернення вилученого (арештованого) під час обшуку майна, однак, за результатами його розгляду слідчим було письмово відмовлено у поверненні грошових коштів із посиланням на те, що дані грошові кошти, начебто, входять до переліку майна, дозвіл на відшукання та вилучення якого було надано ухвалою про обшук.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 та власник майна - ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги скарги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у скарзі.
Слідча ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала з приводу заявленої скарги, просила відмовити.
Вивчивши скаргу, заслухавши позицію представника власника майна, власника майна, заперечення слідчого, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Так, за своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Така позиція узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Судовим розглядом встановлено, що групою слідчих другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчиненого внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000506 від 14.06.2024 за ч. 4 ст. 410 КК України.
08.01.2024 слідчим другого відділу Управління з досудового розслідування Державного бюро розслідувань було проведено обшук в межах досудового розслідування № 62024000000000506 від 14.06.2024 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого було складено відповідний протокол та вилучено серед іншого грошові кошти грошові кошти у сумі 20 000 (двадцять) тисяч доларів США, які містилися в одному конверті та двох пачках банкнот номіналом 100 доларів по 100 штук у кожній пачці, які належать ОСОБА_4 ,
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Стаття 167 КПК України, встановлює, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ст. 169 КПК України, вилучене майно є тимчасово вилученим та має бути повернуте особі, у якої вони вилучені у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171 та ч. 6 ст. 173 КПК України, а саме: за клопотанням слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано протягом 48 годин після вилучення майна, в іншому випадку вилучене майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучено.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
При здійсненні кримінального провадження органом досудового розслідування має бути неухильно дотримано загальні засади кримінального провадження, встановлені ст.ст. 7, 8 КПК України, в тому числі верховенство права, законність та недоторканість права власності.
Згідно із ч. 2 ст. 100 КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Разом з тим, вимоги передбачені ч. 1 ст. 100 КПК України виконані стороною обвинувачення не були, тобто речовий доказ не повернутий його володільцю.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Жоден не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої скарги щодо бездіяльності, яка полягає у неповерненні вилученого майна, оскільки, вбачається порушення права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а відтак скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 169, 171, 173, 236, 303, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000506 від 14.06.2024, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - задовольнити.
Зобов'язати слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , або іншу уповноважену особу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000506 від 14.06.2024, повернути ОСОБА_4 (до шлюбу - ОСОБА_4 ) тимчасово вилучене майно, що було вилучено під час обшуку 08.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 20 000 (двадцять) тисяч доларів США, які містилися в одному конверті та двох пачках банкнот номіналом 100 доларів по 100 штук у кожній пачці.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1