07.03.2025 Справа № 756/10442/22
Унікальний №756/10442/22
Провадження № 2/756/108/25
14 лютого 2025 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Шевчука А.В.,
секретаря - Омельчук М.О.
за участі:
позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника - ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна спільної сумісної власності,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з вимогами до ОСОБА_4 , яка є матір'ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та до його неповнолітнього сина від першого шлюбу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у інтересах якого діє ОСОБА_6 , про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу з вересня 2013 року до 05.03.2022 року.
З врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати право спільної сумісної власності на: 1/5 частину чотирикімнатної квартири, загальною площею 82,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку НОМЕР_1, загальною площею 0,06 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Баришівський р-н., с. Лук'янівка, «Березовий гай» садове товариство; земельну ділянку, загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., Мисайлівська сільська рада.
При цьому, просила визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/10 частину чотирикімнатної квартири, загальною площею 82,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право приватної власності ОСОБА_1 на частину земельної ділянки НОМЕР_1 , загальною площею 0,06 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Баришівський р-н., с. Лук'янівка, «Березовий гай» садове товариство, а також право приватної власності ОСОБА_1 на частину земельної ділянки, загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., Мисайлівська сільська рада.
В обґрунтування позову вказувала, що з вересня 2013 року проживали як дружина та чоловік однією сім'єю без реєстрації шлюбу, мали спільний побут, спільне господарство та спільний сімейний бюджет, яким розпоряджалися за взаємною згодою.
За твердженням позивача вона познайомилась із ОСОБА_6 влітку 2004 року, коли їх місця роботи знаходились у одному приміщенні. Протягом тривалого часу у них були добрі робочі та приятельські відносини. Лише після офіційного розлучення ОСОБА_6 восени 2013 року вони вирішили проживати разом однією сім'єю.
Позивач вказувала, що після невдалого шлюбу ОСОБА_6 змінив власні погляди і не наполягав на реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , однак постійно наголошував, що вона його дружина. Їх стосункам були притаманні усі ознаки сім'ї і такий порядок речей був ними погоджений та влаштовував кожного з них.
За твердженням заявниці з осені 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали у належній ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_2 , а з березня 2018 року разом мешкали у належному ОСОБА_1 домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 . Підтвердженням чого, на думку позивача, є оплата ОСОБА_6 аліментів на свого сина, ремонт автомобіля, проходження медичного обстеження у закладах, адреси яких територіально наближені до його фактичного місця проживання по АДРЕСА_4 .
Також, ОСОБА_1 вказує, що вони разом із ОСОБА_6 їздили на відпочинок, багато подорожували Україною, а також відпочивали у Єгипті, що може бути підтверджене квитками, ваучерами туристичного оператора, сторінками паспортів, свідками.
Свідченням близьких стосунків ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є безліч фотографій з фіксацією проведення спільного та в колі друзів дозвілля і свят.
Підтвердженням спільного проживання однією сім'єю, крім іншого, є їх спільна нотаріально посвідчена заява, яка була необхідна для можливості укладення договору з ТОВ «Клініка генетики репродукції «Вікторія» щодо надання послуг у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій, а також договори про надання медичних послуг, що входять до програми лікування безпліддя із застосуванням ДРТ запліднення, що також підтверджує бажання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 планувати і мати спільних дітей.
Крім іншого, ОСОБА_1 під час служби ОСОБА_6 у лавах ЗСУ намагалася максимально бути разом та підтримувати останнього, і хоча за час служби він лише двічі був удома, постійно спілкувалася із ним по телефону, їздила до нього коли той мав відрядження у м. Миколаїв.
Також, ОСОБА_1 була присутня під час поховання праху ОСОБА_7 - батька ОСОБА_6 на церемонії із самими близькими для померлого людьми.
За твердженням ОСОБА_1 під час спільного проживання з ОСОБА_6 за період з 2013 року до 05.03.2022 року у спільну сумісну власність ними було набуто: 1/5 частину чотирикімнатної квартири, загальною площею 82,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва від 13.03.2021 року про право власності на спадщину за законом; земельна ділянка АДРЕСА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2017 року; земельна ділянка, загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., Мисайлівська сільська рада на підставі наказу ГУ Держкадастру у Київській області від 21.07.2017 року.
24.02.2022 року ОСОБА_6 добровільно був зарахований з оперативного резерву першої черги до лав ЗСУ. Весь час до 05.03.2022 року був постійно на зв'язку з ОСОБА_1 , 02.03.2022 року відправив за допомогою мессенджера Viber останнє повідомлення, а ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання військових завдань.
ОСОБА_4 є матір'ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 його неповнолітнім сином від першого шлюбу.
Позивачу достеменно не відомо чи зверталися вказані особи до органів нотаріату щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , при цьому ОСОБА_1 вважає, що її звернення до суду з даним позовом буде ефективним механізмом захисту її порушеного права, що не визнається відповідачами.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник категорично наполягали на своїх вимогах вказуючи, що вона має право на особисту частку у спільному майні, а отже до вирішення цього питання неможливо вчинення нотаріальних дій щодо його спадкування.
Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечував, вказував, що позивач перекручує факти та здійснює голослівні заяви, а фотографії долучені ОСОБА_1 підтверджують лише знаходження з ОСОБА_6 під час спільного корпоративного відпочинку в одній компанії людей які працюють в одному закладі. Також, представник відповідача вказував, що 1/5 частина чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 успадкована ОСОБА_6 після смерті його батька, а земельна ділянка, загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., Мисайлівська сільська рада, набута останнім внаслідок безоплатної передачі із земель державної власності та використання свого права на безоплатне отримання частини земельного фонду, а тому ОСОБА_1 не має права посягати на вказане особисте майно померлого.
За твердженням представника відповідача земельна ділянка НОМЕР_1, загальною площею 0,06 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Баришівський р-н., с. Лук'янівка, «Березовий гай» садове товариство, набута ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2017 року, а тому навіть якщо припустити доведення факту проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_1 на підставі їх спільної нотаріально посвідченої заяви від 17.12.2018 року то спірна земельна ділянка була придбана до 2018 року, а тому не є спільним майном подружжя.
ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, причин неявки не повідомила.
За таких обставин, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності осіб, які в черговий раз не з'явились в судове засідання.
Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_6 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з вересня 2013 року до 05.03.2022 року, посилається на ст. 3 СК України, яка визначає ознаки сім'ї.
Таким чином, встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можливе за умови, що ні один з них на час такого проживання не перебував у зареєстрованому шлюбі.
В судовому засіданні встановлено що ОСОБА_1 з вересня 2013 року до 05.03.2022 року у зареєстрованому шлюбі не перебувала.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_6 у червні 2013 року розірвав шлюб з ОСОБА_6 .
У відповідності до ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ст. 25 СК України, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі і мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Більше того, на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Зі змісту ч. 2 ст. 3 СК України вбачається, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, або ж із поважних причин не проживають разом, однак пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Судом встановлено та підтверджено свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 2013 року мали близькі та довірливі стосунки, були парою з ознаками сім'ї та особистого визнання цього серед знайомих, що також підтверджується численними зображенням фотографій останніх.
Положеннями ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено наданими доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у двох та разом із друзями проводили час, подорожували та відпочивали, проводили свята і дозвілля, при цьому зміст наявних доказів та зображень свідчить про усталені відносини між ними, що притаманні подружжю.
Також, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали з осені 2013 року у належній ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_2 , а з березня 2018 року разом мешкали у належному ОСОБА_1 домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 , здійснювали спільні витрати на його утримання і облаштування.
Крім того, ОСОБА_1 надано суду їх спільну з ОСОБА_6 нотаріально посвідчену заяву від 17.12.2018 року (Т.1 а.с. 80), за місцем вимоги, про доведення до відома того, що вони проживають спільно однією сім'єю та перебувають у фактичних шлюбних відносинах, який органами реєстрації шлюбу не зареєстрований. Вказана заява була оформлена для можливості укладення договору з ТОВ «Клініка генетики репродукції «Вікторія» щодо надання послуг у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій, а також договору про надання медичних послуг, що входять до програми лікування безпліддя із застосуванням ДРТ запліднення.
Зі змісту вказаних договорів та медичної документації вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в 2017 році ідентифікують себе як сторони, чоловік та жінка, пацієнти, із одним місцем проживання, які виявляють бажання мати спільних дітей і користаються відповідною медичною допомогою, що є беззаперечним доказом проживання спільно однією сім'єю та перебування у фактичних шлюбних відносинах.
Хоча ОСОБА_16 , яка є рідною сестрою загиблого ОСОБА_6 , не погоджувалася із термінами та проміжком часу проживання її брата з ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтвердила те, що останні вже в 2017 році були в стосунках і планували спільну дитину.
З огляду на зазначене, наявність тривалих, усталених відносин, що склались між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , відносин які притаманні лише подружжю, суд вважає доведеним факт спільного проживання останніх, як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу з вересня 2013 року до дня смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно свідоцтва Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Приймаючи рішення в частині строку проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу суд керується наявними доказами, які підтверджують позицію ОСОБА_1 , при цьому не бере до уваги заперечення представника відповідача з огляду на те, що проходження військової служби і тривале знаходження по місцю дислокації військової частини не можуть свідчити про те, що сторони припинили або ж не підтримували фактичних сімейних відносин, а вказують лише на те, що мобілізований ОСОБА_6 виконував свій військовий обов'язок.
Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Більше того, на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Таким чином, за правилами ст. 60 СК України, майно набуте жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу) і вважається, що кожна річ набута за спільного проживання, крім речей індивідуального користування є об'єктом права їх спільної сумісної власності.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено наданим документами, що під час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 останній набув у власність наступне майно:
-13.03.2021 року 1/5 частину чотирикімнатної квартири, загальною площею 82,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-19.01.2017 року земельну ділянку НОМЕР_1, загальною площею 0,06 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Баришівський р-н., с. Лук'янівка, «Березовий гай» садове товариство;
-21.07.2021 року земельну ділянку, загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., Мисайлівська сільська рада.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але в порядку спадкування.
При цьому, судом встановлено, що 1/5 частину чотирикімнатної квартири, загальною площею 82,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_6 отримав у спадщину 13.03.2021 року після смерті свого батька ОСОБА_7 .
Відповідно до статті 61 СК в редакції, чинній станом на 02.10.2007 року, приватизовані одним із подружжя земельні ділянки не належать до об'єктів права спільної сумісної власності.
Згідно Закону «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11.01.2011 року статтю 61 СК України доповнено частиною 5 такого змісту: «об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації». Вказана норма набула чинності з 08.02.2011 року, однак була виключена на підставі Закону «Про внесення змін до СК України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» від 17.05.2012 року, який набрав чинності 13 .06.2012 року. Натомість статтю 57 СК доповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.
Із урахуванням вказаних змін до СК правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08.02.2011 року до 12.06.2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільної сумісною власністю подружжя; до 08.02.2011 року та після 12.06.2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.
При цьому, судом встановлено, що земельна ділянка, загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., Мисайлівська сільська рада набута ОСОБА_6 21.07.2017 року на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області внаслідок безоплатної передачі із земель державної власності.
Таким чином, 1/5 частка квартири АДРЕСА_6 та земельна ділянка, загальною площею 0,10 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., Мисайлівська сільська рада - є об'єктами особистої приватної власності ОСОБА_6 і не можуть бути поділені за вимогами ОСОБА_1 в порядку ст. 74 СК України.
В свою чергу, земельну ділянка НОМЕР_1, загальною площею 0,06 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Баришівський р-н., с. Лук'янівка, «Березовий гай» садове товариство була набута ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 19.01.2017 року.
Здійснюючи поділ майна подружжя суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ст. 60 СК України, реєстрація прав на майно придбаного під час шлюбу лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.
З огляду на зазначене, час та спосіб набуття, земельна ділянка НОМЕР_1 за адресою: Київська обл., Баришівський р-н., с. Лук'янівка, садове товариство «Березовий гай» підпадає під ознаки об'єкта спільної сумісної власності ОСОБА_6 і ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором.
Таким чином, суд вважає можливим при поділі спільного сумісного майна ОСОБА_6 і ОСОБА_1 визнати за останньою право власності на частину земельної ділянки, № НОМЕР_1 , загальною площею 0,006 га, кадастровий номер: 3220283801:10:070:0660, за адресою: Київська область, Баришівський район, с. Лук'янівка, «Березовий гай» садове товариство, як частки у спільній сумісній власності набутої під час проживання з ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 слід стягнути по 500 грн., в рахунок часткової компенсації сплаченого судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 3, 25, 74, 60, 104 Сімейного кодексу України, ст.ст. 5, 12, 76, 81, 141, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі законного представника - ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна спільної сумісної власності - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_17 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з вересня 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на частину земельної ділянки, АДРЕСА_7 , як частки у спільній сумісній власності набутої під час проживання з ОСОБА_17 однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 500 (п'ятсот) грн., в рахунок компенсації частини сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 500 (п'ятсот) грн., в рахунок компенсації частини сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 07.03.2025 року.
Суддя А.В. Шевчук