Справа №: 398/1875/24
провадження №: 3/398/9/25
Іменем України
"06" березня 2025 р. м. Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Шинкаренко Ірина Петрівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградської області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 598386 від 06 квітня 2024 року цього дня о 21 год.13 хв. в Кіровоградській області, Олександрійському районі, смт. Нова Прага, на вул. Козацькій, 55, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Daewoo Nubira, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування транспортним засобом відсторонений.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Після надходження справи до суду 09 квітня 2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями її розподілено судді Голосеніній Т.В.
У зв'язку зі вступом у справу як захисника ОСОБА_1 адвоката Бугайченко Т.А., суддею Голосеніною Т.В. заявлено самовідвід з тих підстав, що вона має дружні відносини з ОСОБА_2 .
Ухвалою судді від 13 грудня 2024 року заяву судді Голосеніної Т.В. про самовідвід задоволено, справу передано до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу між суддями та протоколом від 16 грудня 2024 року справу розподілено судді Шинкаренко І.П.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Його захисник адвокат Бугайченко Т.А. у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні визнає, має негативне відношення скоєного та щиро кається, просить не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки ОСОБА_1 є батьком двох дітей, які з дитинства з інвалідністю першої групи та потребують стороннього догляду, медичного обстеження та лікування, а в разі загострення невідкладної медичної допомоги. Тому у ОСОБА_1 є потреба у наявності посвідчення водія.
Заслухавши пояснення адвоката Бугайченко Т.А., дослідивши матеріали справи, наявні докази в їх сукупності, суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В своєму рішенні від 29 червня 2007 року по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, постанові Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі - Порядок), Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2 Розділу І Інструкції передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За змістом п. 3 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Положеннями п. 7 розділу І Інструкції встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
За приписами п. 6, 7, 8 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння, поліцейський пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. У разі відмови водія на проходження огляду на місці зупинки або незгоди з його результатами поліцейський направляє водія до найближчого закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. У випадку відмови водія від проходження огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків, складає протокол про адміністративне правопорушення.
Суддя зазначає, що відповідно до ст. 245, 280 КУпАП під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім визнання ним своєї вини, підтверджуються зібраними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 598386 від 06 квітня 2024 року, який складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП та в якому розкрито суть адміністративного правопорушення; відеозаписами із бодікамер патрульних поліції, що є додатком до протоколу ААД № 598386 від 06 квітня 2024 року.
Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
Враховуючи викладене, а також те, що фактичні обставини справи стороною захисту не заперечуються, аналізуючи зазначені вище положення законодавства та оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАп передбачено стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає альтернативи основного та додаткового покарань, тому дискреційні повноваження суду обмежені імперативно встановленими нормами при обранні та застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відровідно до положень ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, ОСОБА_1 , реалізувавши своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами України.
Як слідує з вимог п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. КУпАП не містить положень, які б дозволяли суду призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено відповідною статтею Кодексу.
Крім того, суддя зазначає, що суспільна небезпечність адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, полягає в тому, що водій, усвідомлено ігноруючи вимоги ПДР України щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від моменту початку руху в стані сп'яніння та до його закінчення створює потенційно небезпечну для свого життя та здоров'я та інших учасників дорожнього руху ситуацію. Саме тому своєчасна та правомірна реакція з боку держави на такі факти є надзвичайно важливим важелем впливу на осіб, котрі порушують встановлені законом заборони, та своєрідним запобіжником задля уникнення небажаних шкідливих або навіть небезпечних наслідків.
Наведені стороною захисту обставини, що ОСОБА_1 має двох дітей з інвалідністю, котрі потребують догляду, не можуть стати підставами для незастосування до нього обов'язкового додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. В інакшому випадку порушуватиметься принцип правової визначеності, який є невід'ємною складовою верховенства права, та гарантує, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Таким чином, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке є наслідком порушення ПДР України, особу правопорушника, який за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно, ступінь його вини, суддя дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості і обґрунтованості та буде достатнім для його виправлення, перевиховання, а також попередження вчинення як ним так і іншими особами аналогічних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для сплати штрафу: назва платежу: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; номер рахунку UA658999980313000149000011001; отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./Кіров.обл./21081300, код за ЄДРПОУ: 37918230; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 21081300; призначення платежу *; 121; код платника; ПІБ адмінштраф.
Реквізити для сплати судового збору: назва платежу: Надходження від стягнення судового збору на користь держави; номер рахунку UA908999980313111256000026001; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом 3-х місяців.
Суддя І.П. Шинкаренко