справа №176/594/24
провадження №2/176/16/25
Іменем України
17 лютого 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області
у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,
з участю секретаря Петренко Н.В.,
представника позивача адвоката Ковальчука Д.Ю.
представника відповідача адвоката Смиковської А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води, у режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди,-
Позивачка ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ковальчук Д.Ю. звернулася до Жовтоводського міського суду Дніпропетрвоської області з позовом, де просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду у сумі 1739,50 грн., моральну шкоду у сумі 60000,00 грн., та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 грудня 2023 року о 13 год. 00 хв. в м. Жовті Води громадянин ОСОБА_2 керуючи автомобілем VOLKSWAGEN T4 державний номер НОМЕР_1 рухаючись по другорядній дорозі по вул. Івана Богуна при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Івана Франка, не надав перевагу у русі автомобілю RENAULT MEGAN державний номер НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження.
Постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року по справі № 176/20/24, визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Окрім цього, позивачка вказує, що вона була пасажиром в транспортному засобі RENAULT MEGAN державний номер НОМЕР_2 і зазнала тілесних ушкоджень.
Так, згідно з актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 01/81(2023 р.), на підставі направлення чергового ВП № 5 Камянського РУП ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції Кліщ В.І. за вих. № 116, при змішаному освітленні судово-медичний експерт ОСОБА_5 , провів судово-медичне обстеження громадянки ОСОБА_1 . Згідно з даним висновком, по першому питанню щодо «Ступіню заподіяних тілесних ушкоджень, їх характер, локалізація та властивості», зазначено - у громадянки ОСОБА_1 при огляді та за даними медичних документів, виявлені наступні тілесні ушкодження: два синця на шкірі бокової поверхні верхньої та середньої третини правого стегна та в області правого кульшового суглобу. Ці тілесні ушкодження могли бути спричинені при як при одній дії (ударі або співударянні), так і при множинних діях твердого тупого предмету, характерні особливості якого не знайшли відображення в цьому ушкодженні. Не можна виключити, що ці тілесні ушкодження могли бути спричинені за тим механізмом, на який вказує потерпіла, тобто всередині салону автомобіля у пасажира переднього сидіння під час ДТП, у його першу фазу, тобто при зіткненні тіла з виступаючими частинами салону легкового автомобіля. Давність спричинених цих тілесних ушкоджень може відповідати даті, на яку вказує потерпіла, тобто 17.12.2023 р., що підтверджується характером та ступенем виразності тканинних реакцій на ушкодження (колір синців). Всі тілесні ушкодження, виявлені у громадянки ОСОБА_1 , мають незначні, скороминущі наслідки, тривалістю не більше як 6 (шість) днів, і за цією ознакою згідно п.п. 2.3.2. «б» та 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р., відноситься до категорії Легких.
Внаслідок отриманих травм в період з 18 грудня 2023 року по 27 грудня 2023 року, перебувала на лікарняному. Лікарем ОСОБА_6 визначено діагноз позивачки - забій грудної клітки справа.
Позивачка звертає увагу на те, що внаслідок заподіяних їй тілесних ушкоджень вона зазнала значного нестерпного фізичного болю і відповідно їй заподіяна моральна шкода, розмір якої вона оцінює у 60000,00 грн.
Зазначає, що 05 лютого 2024 року нею направлено досудову вимогу відповідачу про відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі у сумі 60000,00 грн.
Відповіддю на судову вимогу від 16 лютого 2024 року відповідач визнав заподіяння моральної шкоди у сумі 5000,00 грн., однак жодної виплати не здійснив.
Окрім того, для лікування травми позивачкою були придбані ліки на загальну суму 1739,50 грн. Оскільки визначений полісом розмір франшизи, яка складає 3200,00 грн., є більшим за вартість придбаних ліків, то вказані суми не підлягають відшкодуванню страховою компанією, і мають бути компенсовані відповідачем.
Станом на дату подання позовної заяви, відповідачем не сплачено позивачці матеріальної та моральної шкоди. Таким чином ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду у сумі 1739,50 грн., моральну шкоду у сумі 60000,00 грн., та судові витрати.
11 грудня 2024 року представник відповідача - адвокат Бєлокриницький А.О. подав до суду додаткові письмові пояснення де не погодився з вимогами позивачки викладеними в позові. Зазначив, що з медичного висновку вбачається: «діагноз - забій правої половини грудної клітки», виставлений 17 грудня 2023 року лікарем-травматологом не підтверджується даними об'єктивних методів обстеження: УЗД обстеження, МРТ обстеження, рентгенологічного обстеження та КТ обстеження».
Вказав, що єдиними достеменно підтвердженими ушкодженнями позивачки внаслідок ДТП є 2 синці, та наголосив, що медичним висновком такі ушкодження не підтверджуються, оскільки визначають лише ймовірність отримання таких ушкоджень під час ДТП, проте зазначаючи, що вони могли бути отримані й до такого моменту.
Звертає увагу, що позивачкою було здійснено купівлю ліків без рецепту та висновку лікаря для лікування інших хвороб, не пов'язаних з ДТП.
Також зазначив, що власником пошкодженого транспортного засобу є ОСОБА_3 , який в даній справі не є стороною та жодних вимог щодо відшкодування не заявляв, а отже, навіть у разі наявності нанесення моральної шкоди з підстав пошкодження транспортного засобу в ДТП, яка мала місце 17.12.2023, право на її відшкодування отримує власник пошкодженого транспортного засобу, а саме ОСОБА_3 .
Вважає, що позивачкою не доведено належними доказами факту заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди відповідачем внаслідок ДТП, яка мала місце 17 грудня 2023 року та позов пред'явлено до неналежного відповідача. Тому, у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди просив відмовити у повному обсязі.
Разом з тим, 11 лютого 2025 року представник відповідача - адвокат Бєлокриницький А.О. подав до суду клопотання де підтримав свою позицію зазначену в письмових поясненнях та додав, що на обґрунтування понесеної матеріальної шкоди у розмірі 1739,50 грн. позивачкою було надано фіскальні чеки, які ніяким чином не пов'язані з лікуванням двох синців отриманих нею внаслідок ДТП. Вважає, що позивачкою не підтверджено належними та допустимими доказами заподіяння їй матеріальної шкоди.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених в додактових письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що Постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 січня 2024 року по справі № 176/20/24 визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у порушенні правил дорожнього руху, що - спричинило пошкодження транспортних засобів) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Отже наявність вини у діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.
З акту судово-медичного дослідження (обстеження) 01/81 (2023), який долучений до позовної заяви вбачається, що під час ДТП, яка мала місце 17 грудня 2023 року, позивачка отримала наступні тілесні ушкодження: «два синця на шкірі бокової поверхні верхньої та середньої третини правого стегна та в області правого кульшового суглобу».
Лікарем-хірургом ОСОБА_6 визначено діагноз позивачки: «забій грудної клітки справа».
Згідно медичного висновку від 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному в період з 18 грудня 2023 року по 27 грудня 2023 року.
Разом з тим, на обґрунтування понесеної матеріальної шкоди у розмірі 1739,50 грн., позивачкою надано фіскальні чеки, щодо купівлі лікарських препаратів.
Проте, в рекомендаціях лікаря відсутнє призначення лікарських препаратів, які зазначені у фіскальних чеках наданих позивачкою.
Отже, позивачкою було здійснено купівлю ліків без рецепту та рекомендації лікаря для лікування інших хвороб, не пов'язаних з ДТП.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, на адресу Моторно (транспортного) страхового бюро України направлено адвокатський запит № 26/1 від 26 січня 2024 року в інтересах позивача з проханням повідомити про розмір страхової суми за шкоду, заподіяну здоров'ю та майну потерпілого, а також розмір франшизи за полісом № 218446129 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» VOLKSWAGEN T4 державний номер НОМЕР_1 .
Згідно листа Моторно (транспортного) страхового бюро України від 01.02.2024 р., було повідомлено, що до ЦБД МТСБУ страховиком ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218446129 внесено інформацію про страхову суму за шкоду життю та здоров'ю у розмірі - 320 000,00 грн., страхову суму за шкоду майну у розмірі - 3200,00 грн.
Позивачем були придбані ліки на загальну суму - 1739,50 грн. для лікування отриманих ушкоджень.
Оскільки, визначений полісом розмір франшизи є більшим за вартість придбаних ліків, то вказані суми не підлягають відшкодуванню страховою компанією, і мають бути компенсовані відповідачем згідно ст. 1194 ЦК України».
Відповідно до п.п. 1.1. та 1.3. ст. 1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1.1. страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; 1.3. потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Статтею 12 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Пунктом 23.1 ст. 23 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Позивачка просить стягнути витрати на придбання ліків, що у відповідності до приписів п. 23.1 ст. 23 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відноситься до шкоди, заподіяння життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а не до матеріальної шкоди.
Саме тому відшкодування даної шкоди повинно відбуватись за рахунок суми страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров'ю, яка у нашому випадку згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №218446129, страхова сума за шкоду життю та здоров'ю складає - 320 000,00 грн.
Однак, матеріали справи не містять доказів звернення позивачки до страхової компанії щодо здійснення даних виплат, або для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 60000,00 грн., суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У пунктах 49-51 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714цс19) зазначено, що: "виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства."
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова Пленуму), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму, під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до п. 9 вказаної Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом встановлено, що порушення правил безпеки руху з боку відповідача заподіяло позивачці моральні страждання, однак суд вважає, що заявлені позивачкою вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 60000,00 грн. оцінені нею суб'єктивно і є дещо завищеними, у зв'язку з чим вважає за необхідне задовольнити їх частково у розмірі 5000,00 грн., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
В силу статті 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 98,09 гривень (5000,00 х 1211,20 грн. / 61739,50 грн.).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 82, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкодизадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 98 (дев'яносто вісім) гривень 09 копійок.
Судовий збір у розмірі 1113 (одна тисяча сто тринадцять) гривень 11 копійок покласти на позивача.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА