ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16070/14-ц
провадження № 6/753/130/25
"26" лютого 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О.,
секретар судового засідання Лузова І. В.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
представник заявника - ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи - 1. стягувач товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», 2. солідарний боржник ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,
07.02.2025 боржниця ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , боржниця, заявниця), від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулась до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого на виконання рішення суду від 11.12.2014 у цивільній справі № 753/6414/14-ц про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») заборгованості за кредитним договором.
Заява обґрунтована тим, що у 2019 р. уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» був пропущений трьохрічний строк повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання, а виконавче провадження відкрите щодо боржниці з іншим прізвищем та не за місцем її проживання або знаходження майна.
26.02.2025 від стягувача товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (далі - ТОВ «Він Фінанс», стягувач) надійшли заперечення. Позиція стягувача мотивована тим, що у 2019 р. виконавчий лист разом із заявою про відкриття виконавчого провадження був направлений поштою в межах строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, а постанова виконавця про відкриття виконавчого провадження боржницею не оскаржувалась. За міркуванням стягувача боржницею також пропущено визначений цивільним законом строк позовної давності на оскарження виконавчого документа.
В судовому засіданні представник боржниці заяву підтримав пославшись на наведені у ній обставини та обґрунтування.
Представник стягувача та солідарний боржник в судове засідання не з'явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина третя статті 432 ЦПК України).
Зваживши доводи і аргументи сторін виконавчого провадження, дослідивши окремі матеріали цивільної справи та докази, надані на сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновкупро необґрунтованість розглядуваної заяви з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість рішень суду (частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (стаття 18 ЦПК України).
Аналогічні положення були у статті 14 ЦПК України у редакції, що діяла до 14.12.2017.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний принцип обов'язковості виконання рішення суду реалізується, зокрема, на стадії виконавчого провадження, яке являється завершальною стадією судового провадження, спрямованою на реальне поновлення порушених прав.
Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України у редакції, що діяла до 14.12.2017, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом..
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України у чинній редакції виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною першою статті 432 ЦПК України установлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати його таким, що не підлягає виконанню.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зазначені у частині другій цієї норми, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Згідно з висновками Верховного Суду щодо застосування положень статті 432 ЦПК України однією з обставин, яка може бути підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання (постанови Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/14-ц, від 09.09.2021 у справі № 824/67/20, від 09.02.2023 у справі № 824/85/21).
З матеріалів справи убачається, що виконавчий лист, який є предметом розглядуваної заяви, було видано Дарницьким районним судом м. Києва 20.02.2015 на виконання заочного рішення суду від 11.12.2014 у цивільній справі № 753/16070/14-ц.
Вказаним рішення суд стягнув з позичальниці ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 494/П/27/2007-840 у розмірі 340 723,82 дол. США, що за курсом Національного банку України станом на 10.06.2014 становить 4 021 740,76 грн, та судовий збір - по 1 827 грн з кожного.
Виконавчий лист щодо боржниці ОСОБА_5 перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (виконавче провадження № 48304675) та був повернутий стягувачу згідно з постановою державного виконавця від 04.10.2016 на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 606-XIV від 21.04.1999,чинній на час винесення оскаржуваної постанови, далі - Закон № 606-XIV).
На момент видачі судом виконавчого листа та прийняття державним виконавцем вищевказаної постанови строк пред'явлення до виконання виконавчих документів, виданих за рішенням суду, становив один рік (стаття 22 Закону № 606-XIV).
05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» в редакції Закону № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), норма частини першої статті 12 якого встановлює трирічний строк пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання (крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган), а пункт 5 Прикінцевих та Перехідних положеньвизначає, що виконавчі документи, видані до набрання ним чинності, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
З огляду на викладене стягувач вправі був повторно пред'явити виконавчий лист до виконання протягом трьох років, тобто до 05.10.2019 включно.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У 2017 р. стягувач повторно пред'являв виконавчий лист до примусового виконання до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Дарницький РВ ДВС у м. Києві), проте 28.07.2017 державний виконавець склав повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII (стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску).
Вказані обставини підтверджуються змістом наданих стягувачем копій виконавчого листа, який містить дві відмітки про повернення виконавчого документу стягувачу, датовані 04.10.2016 та 28.07.2017, та повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання від 28.07.2017.
Представник боржниці посилався на те, що повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання не перериває строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Така його позиція ґрунтується на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.10.2022 у справі № 201/13293/15-ц.
У цій постанові Велика Палата відступила від правового висновку Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 22.09.2021 у справі № 240/10258/19, щодо переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання в разі повернення його без прийняття до виконання визначивши, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з підстав, визначених у частині четвертій статті 4 та частині третій статті 5 Закону № 1404-VIII, не перериває строк пред'явлення такого документа до виконання.
Виходячи з приписів частини четвертої статті 12, пункту 4 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII в їх системній сукупності і з урахуванням рішення Конституційного Суду від 15.05.2019 № 2-р(ІІ)2019 про визнання неконституційними положень частини другої статті 26 цього Закону щодо підтвердження сплати для відкриття виконавчого провадження авансового внеску, суд не вважає, що вказана правова позиція Верховного Суду має поширюватись на випадки повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з підстави ненадання стягувачем підтвердження сплати авансового внеску.
Водночас вирішення питань цієї заяви не потребує детального дослідження та системного тлумачення змісту наведених правових норм для обґрунтування відступу від правової позиції Верховного Суду, оскільки стягувач довів, у 2019 р. виконавчий лист був пред'явлений до виконання в межах трирічного строку, який обчислюється з наступного дня після повернення виконавчого документазгідно з постановою державного виконавця від 04.10.2016.
Доказом цієї обставини є копія заяви про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2019, вих. № 03-10748, оригінал якої міститься в матеріалах виконавчого провадження № 60266990 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2019) за ідентифікатором 31А88АБ35874.
Аналіз змісту положень статей 11, 12, 13, 26 Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що поняття «пред'явлення виконавчого документа до виконання» законодавець пов'язує з моментом фізичного подання стягувачем виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення, при цьому жодних обмежень щодо можливості їх подання засобами поштового зв'язку цей Закон не встановлює.
Зважаючи на викладене, факт надходження виконавчого листа до органу державної виконавчої служби 08.10.2019 (згідно зі штампом вхідної кореспонденції) та відкриття за ним виконавчого провадження 10.10.2019 не свідчать про пропущення стягувачем строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
В період наявності відкритого виконавчого провадження ПАТ «КБ «Надра» (банк) та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (новий кредитор, далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») уклали договір про відступлення прав вимоги від 21.04.2020 № GL3N415722, відповідно до умов якого банк відступив, а новий кредитор набув право вимоги до позичальників та заставодавців (іпотекодавців), поручителів за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № GL3N415722.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.10.2020, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.03.2021, у виконавчих провадженнях з виконання рішення суду у цивільній справі № 753/16070/14-ц замінено первісного стягувача ПАТ «КБ «Надра» його правонаступником - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
На цій підставі державний виконавець виніс постанову від 26.05.2021 про зміну стягувача на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
У подальшому ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі рішення загальних зборів від 25.07.2024 змінило свою назву на ТОВ «Він Фінанс».
З доданої до заяви витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження убачається, що 12.04.2024 державний виконавець повернув виконавчий лист стягувачу за його заявою на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, а у травні 2024 р. стягувач вчергове пред'явив його до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Трофименку М. М. (виконавче провадження № 75035986).
Рішення суду, на виконання якого видано оспорюваний виконавчий лист, набрало законної сили і є чинним, факт зміни прізвища боржниці та зареєстрованого місця її проживання, що відбулось ще до ухвалення судового рішення, але про це не було відомо суду, на вирішення заяви не впливає, оскільки під будь-яким прізвищем та за будь-якою адресою місця проживання вона є однією і тією ж фізичною особою - учасником цивільних відносин та боржником у відповідному виконавчому провадженні.
До того ж в рамках відкритого виконавчого провадження його сторони можуть надати виконавцю документи щодо зміни боржницею прізвища і на цій підставі виконавець має винести постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження, що передбачено нормою частини п'ятої статті 15 Закону № 1404-VIII.
Що стосується зміни місця проживання чи перебування або місцезнаходження сторін виконавчого провадження, то обов'язок повідомляти виконавця про таку зміну покладається на сторін законом (частина четверта статті 19 Закону № 1404-VIII), при цьому наслідком такого повідомлення буде обов'язок виконавця насилати документи виконавчого провадження за адресою, зазначеною у відповідній заяві (абзац 2 частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII).
Наведене означає, що зміна стороною виконавчого провадження (фізичною особою) прізвища, імені чи по батькові та адреси місця проживання чи перебування не може бути підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку діють зовсім інші нормативні положення.
Зважаючи на викладене, процесуально-правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні, у зв'язку заяву боржниці слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 432, 258-261, 353ЦПК України, суд
Залишити без задоволення заяву боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя:
Повна ухвала складена 06.03.2025.