Справа № 240/17519/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
06 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного сервісного центру МВС України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", Головного сервісного центру МВС України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", Головного сервісного центру МВС України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" щодо відмови ОСОБА_1 в складанні та поданні на розгляд до Міністерства внутрішніх справ України висновку щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, що пов'язана з виконанням службових обов'язків, та повернення документів, поданих ним із заявою про призначення одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Головний сервісний центру МВС скласти та подати на розгляд до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок травми, що пов'язана з виконанням службових обов'язків відповідно до статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Головний сервісний центр МВС України, Міністерства внутрішніх справ України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ в місті Житомирі.
В період з 06 травня 1986 року по 28 травня 1986 року позивач направлений в м. Чорнобиль Київської області для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де здійснював заходи по евакуації місцевого населення та по охороні громадського порядку. Має статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як зазначає позивач, під час служби в 2000 році у нього почав погіршуватися стан здоров"я, внаслідок чого, йому було встановлено 15% втрати професійної працездатності, а в 2003 році позивачу встановлено III групи від захворювання, пов"язаного з проходженням служби в органах міліції. Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії №147-6618 від 22.02.2003 його захворювання головного мозку безпосередньо пов"язане з проходженням служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від дії іонізуючого випромінювання.
У грудні 2021 року, у зв"язку з погіршенням стану здоров"я позивач був направлений на проходження огляду до Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до висновку МСЕК від 14.12.2021 йому встановлено 80% втрати професійної працездатності та встановлено другу групу інвалідності з 02 грудня 2021 року безтерміново, в зв"язку із захворюванням, пов"язаним з виконанням службових обов"язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при проходженні служби в органах внутрішніх справ.
13 січня 2022 року позивач подав заяву на ім"я начальника державної установи «Територіальне медичне об"єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області», в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням другої групи інвалідності по захворюванню, пов"язаному з виконанням службових обов"язків при проходженні служби в органах внутрішніх справ. До заяви позивач додав: нотаріально завірені копії довідок МСЕК за №102907, №583888, оригінал довідки із страхової компанії «Оранта», а також копію сторінок паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
У січня 2022 року позивач отримав лист №78/33/26-2022 від 17.01.2022, в якому повідомлено про відмову у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення групи інвалідності як колишньому працівнику міліції з поверненням поданих документів. Причиною для цього відповідач зазначив, що позивачем не подано оригінал довідки МСЕК про результати призначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (форма 158/0). Крім того, відповідно до п.4 Порядку №850 передбачено, що право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі настає за умови повторного огляду протягом двох років після первинного огляду. А оскільки друга група інвалідності та 80% втрати професійної працездатності була встановлена в період понад два роки від дати встановлення 15% втрати професійної працездатності у 2000 році, то права на таку допомогу позивач не має.
Вважаючи бездіяльність Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" щодо не складання та не подання до Міністерства внутрішніх справ України висновку та відповідних документів щодо виплати йому одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.
Однак, за змістом п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання Закону України "Про Національну поліцію"
До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Таким чином, за колишніми працівниками органів внутрішніх справ зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №565-ХІІ, відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію".
Частиною шостою статті 23 Закон №565-ХІІ визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На реалізацію вимог статті 23 Закону №565-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 жовтня 2015 року №850, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850, в редакції на момент спірних правовідносин).
Вказаний Порядок №850 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пунктом 4 Порядку № 850 передбачено, що у випадку, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
При цьому, право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв'язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов'язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.
Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.
Зокрема, пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
В свою чергу, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пункті 7 цього Порядку та умов, а також висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).
Питання визначення установ Міністерства внутрішніх справ України, уповноважених на забезпечення призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності колишнім працівникам міліції було врегульоване наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.10.2023 №867.
Суд вірно вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин (а саме станом на дату звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги), Положення про Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", затверджене наказом МВС України від 07.11.2015 №1432 зі змінами, внесеними наказом МВС України від 02.03.2020 №207, передбачало, що приймання від колишніх працівників міліції документів для призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності належить до функцій ДУ ТМО.
Згідно із пунктом 9 Порядку №850, Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Таким чином, в розумінні норм пункту 8 Порядку №850 Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" наділена повноваженнями лише на подання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-денний строк, з дня реєстрації поданої особою заяви та усіх документів, висновку щодо виплати такій особі одноразової грошової допомоги разом з наданими документами.
При цьому, при виконанні вказаних повноважень, Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" має лише право перевірити дотримання особою вимог пункту 7 Порядку №850, в частині надання нею усіх визначених цим пунктом документів, та відповідно може відмовити особі в складанні та надсиланні до Міністерства внутрішніх справ України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги лише у випадку ненадання цих документів.
Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, ні норми статті 23 Закон №565-ХІІ, а ні норми Порядку №850 не наділяють Державну установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" повноваженнями на вивчення поданих особою документів на предмет наявності чи відсутності у такої особи права на отримання одноразової грошової допомоги та відповідно й не наділяють відповідача правом на прийняття рішення про відсутність підстав для направлення висновку та поданих особою документів про призначення одноразової грошової допомоги на розгляд Міністерства внутрішніх справ України.
Судом встановлено, що Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів відмовила йому у складанні висновку та направленні до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги та повернула подані ним документи.
При цьому, обґрунтовуючи відсутність підстав для складання та направлення до Міністерства внутрішніх справ України висновку про призначення одноразової грошової допомоги Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" в листі №78/33/26-2022 від 17.01.2022, зазначила про недотримання позивачем вимог пункту 4 Порядку №850, оскільки право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі настає за умови повторного огляду протягом двох років після первинного огляду. Враховуючи, що друга група інвалідності та 80% втрати професійної працездатності була позивачу встановлена в період понад два роки від дати встановлення 15% втрати професійної працездатності у 2000 році, то права на таку допомогу він не має.
В даному випадку, перевіряючи дотримання позивачем вимог пункту 4 Порядку №850 при його зверненні із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" фактично перебрала на себе функції Міністерства внутрішніх справ України, однак, прийняття рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, згідно з пунктом 9 Порядку № 850, є повноваженнями Міністерства внутрішніх справ України.
Враховуючи вищезазначене, дії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" щодо відмови позивачу у складанні відповідного висновку та поданні його до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, а також щодо повернення поданих ним документів є протиправним, оскільки вчинення з порушенням норм Порядком №850.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 26 квітня 2024 року Міністерство внутрішніх справ України видало наказ №271 "Про визначення установ Міністерства внутрішніх справ України, уповноважених на забезпечення призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності колишнім працівникам міліції", пунктом 2 якого визнало таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25.10.2023 №867, який визначав установи Міністерства внутрішніх справ України, уповноважені на забезпечення призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності колишнім працівникам міліції.
Крім того, в пункті 1 наказу від 26.04.2024 №271 Міністерство внутрішніх справ України встановило, що з 01 травня 2024 року Головний сервісний центр МВС є установою МВС, уповноваженою на оформлення документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності колишніх працівників міліції припинених управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській, Черкаській та Чернівецькій областях.
Таким чином, зі змісту вищезазначеного наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.2024 №271 випливає, що починаючи з 01.05.2024 повноваження на оформлення документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності колишніх працівників міліції перейшли від Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" до Головного сервісного центру МВС.
Отже, беручи до уваги встановлені у справі обставини та норми закону, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Головного сервісного центру МВС, як орган, який з 01.05.2024 здійснює повноваження щодо оформлення документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності колишніх працівників міліції, скласти та подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому з 02.12.2021 ІІ групи інвалідності разом з іншими доданими ним до заяви документами, для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні йому вказаної допомоги.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного сервісного центру МВС України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.