Справа № 522/19389/24
Провадження № 2-а/522/126/25
27 лютого 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Морозовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі територіального підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач 04.11.2024 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі територіального підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, серія ЕНА № 3289507 від 18.10.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.10.2024 року на вулиці Фонтанська дорога у м. Одеса він, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м від посадкового майданчика, чим порушив вимоги п. 15.9 (е) ПДР України Порушення зупинок ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів. Однак оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП не обґрунтовано належними доказами та вказана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. На відеозаписі, який начебто є доказом вчинення правопорушення позивачем, зафіксовано лише процесуальний розгляд та винесення оскаржуваної постанови та не зафіксовано сам факт наявності посадкового майданчика, його відстань відносно припаркованого транспортного засобу позивача та здійснення будь-яких замірів для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення. Позивач стверджує, що саме по собі описання представником поліції в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення. відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, не надано жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові. Тому з урахуванням вказаних обставин, позивач вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню.
За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.
Ухвалою від 05 листопада 2024 року провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
До суду 22.11.2024 року надійшов відзив Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на позовну заяву, в якому вказано, що на вулиці Фонтанська дорога у м. Одеса було виявлено транспортний засіб «HONDA X-NV», державний номерний знак НОМЕР_1 , водій якого здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м. від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів. Відповідач просить позов залишити без задоволення, з підстав викладених у відзиві. Разом з тим, до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
16 грудня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив взяти до уваги пояснення та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Натомість обставини, викладені у відзиві відповідача, спростовував з підстав, викладених у поясненні.
27 лютого 2025 року позивачем подано заяву про проведення судового засідання згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 4 ст. 229 та ч. 3ст. 268 КАС України, суд доходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність сторін, без фіксації судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, доходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 18.10.2024 року в ході виконання службових обов'язків, у складі екіпажу патрульної поліції, інспектор взводу № 2 роти № 7 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції Жовтяк Олександр Вікторович, виявив транспортний засіб HONDA X-NV номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням, як пізніше стане відомо, гр. ОСОБА_1 , який здійснив зупинку такого транспортного засобу ближче 30 м від посадкового майданчика, чим порушив вимоги п. 15.9 (е) ПДР України.
Відповідачем було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та винесено постанову серії ЕНА № 3289507.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 3 Розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суду не вдається встановити, що у діях, які кваліфіковані відповідачем за ч. 3 ст. 122 КУпАП є склад правопорушення, адже відповідачем не надано до суду жодних додатків до оскаржуваної постанови, які підтверджували б зазначені в ній обставини порушення позивачем.
Так як предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності, чи не порушено права позивача при розгляді адміністративної справи, та інше. Оскільки ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
При цьому, фотофіксація, яка міститься в матеріалах справи підтверджує обставини викладені в позові.
Відповідачем до суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які могли б спростовувати твердження позивача, що наведені у заяві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, а з постанови не вдається встановити, що позивач ОСОБА_1 дійсно здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних засобів, чим порушив вимоги п. 17.1 ПДР.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Відтак, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
В порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Так, відповідачем не спростовані письмові твердження позивача, про те що позивач здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів. Крім того, відповідачем не спростовано, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектор проігнорував клопотання позивача про здійснення заміру з використанням рулетки та в присутності свідків. Таким чином, не спростовані доводи позивача про недотримання прав позивача при складенні оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене, матеріалами справи про адміністративне правопорушення не доведено того, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем, допустив порушення Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
Нормами КАС України передбачається право відповідача викласти свої заперечення щодо позову у відзиві. Відповідачем надано відзив на позов, проте у ньому не міститься доказів, які б спростовували твердження позивача, та підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1ст. 122 КУпАП
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від17.07.1997«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З наведеного вбачається обов'язок суду врахувати усі обставини, які мають значення для прийняття рішення та дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
З досліджених матеріалів суд не вбачає в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, внаслідок чого дана постанова підлягає скасуванню.
Зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
За таких обставин, з огляду на вказане та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо клопотання про залишення позову без розгляду та строків звернення до суду, то позивачем було заявлено клопотання про їх поновлення в самому позові. В обґрунтування заявленого позивач зазначив, що строк для оскарження постанови 18.10.2024 року, слід рахувати з моменту отримання від відповідача відеозапису з доказом вчинення правопорушення за запитом представника позивача, а саме 28.10.2024 року з урахуванням також і введення воєнного стану в Україні. При цьому, позов надіслано до суду засобами поштового зв'язку 01.11.2024 року.
В зв'язку з чим, суд вважає, що клопотання є обґрунтованим, строк підлягає поновленню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду для оскарження постанови Серія ЕНА № 3289507 від 18.10.2024 року.
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі територіального підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не у автоматичному режимі серії ЕНА № 3289507 від 18.10.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КпАП України .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя