05.03.2025
Справа №522/17134/24
Провадження №1-кп/522/1459/25
05 березня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси №133 на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024163510000702 від 14.09.2024 року, стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, українця громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який має середню освіту, не одруженого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 , -
Викладення обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, яке суд вважає доведеним.
ОСОБА_3 , 08.09.2024 року близько 18 год. 00 хв., достовірно знаючи, що Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 № 451/2023 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-ІХ, та Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ), Указом Президента України № 757 від 07.11.2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-ІХ, Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 8419-ІХ, указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023 затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України № 3275-IX від 27.07.2023, Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-IX від 08.11.2023, Указом Президента України від 05.02.2024 затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом Президента України від 06.05.2024 затвердженим Законом України №3684-ІХ від 08.05.2024 якими, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, тобто до 12.08.2024 та відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» №2117-ІХ від 03.03.2022 року, перебував в магазині «Ніша Парфюм Бар» за адресою: в м. Одеса, Аркадіївська алея 1, де у нього виник раптовий злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів.
Рухаючись по торгівельній залі магазину, на одній з полиць із товаром він побачив парфюм " Gritti Decimo 100ml", який визначив предметом свого злочинного посягання.
Реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення крадіжки чужого майна та переслідуючи ціль незаконного збагачення, ОСОБА_3 , переконавшись, що його дії залишаться непоміченими, шляхом вільного доступу, таємно викрав з вітрини парфюм "Gritti Decimo 100ml", вартістю 6 000 грн., який поклав до наявної при собі сумки одягнутої через плече.
Після чого ОСОБА_3 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілій стороні ФОП « ОСОБА_6 », матеріальну шкоду на загальну суму 6 000 гривень.
Дії, ОСОБА_3 , кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини кримінального правопорушення, які викладено в обвинувальному акті. Пояснив суду, що 08.09.2024 року, приблизно о 17:00 годині, коли він йшов з донькою з моря по Аркадіївській алеї, 1 в м. Одеса, зайшов до магазину, точну назву не пам'ятав, побачив там парфюм "Gritti Decimo 100ml", вартістю 6 000 грн., який таємно взяв з полиці, поклав до кишені сумки та без перешкод вийшов з приміщення. Вказаний парфюм стояв у нього вдома, не розкритий. Коли до нього прийшли працівники поліції, він його видав добровільно. Чому так вчинив, не зміг пояснити, вважав, що це було безглуздий вчинок.
Просив суд суворо його не карати та врахувати його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні. Просив не позбавляти його волі.
Від представника потерпілої особи - ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Прокурор просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді п'яти років позбавлення волі, з можливістю застосування положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Захисник просив врахувати пом'якшуючі покарання обставини, наявність міцних соціальних зв'язків у його підзахисного, та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, установивши іспитовий строк один рік.
При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини кримінального провадження, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, повністю доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та суд кваліфікує їх за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Мотивування прийнятого рішення.
При визначенні мотивів призначення покарання суд керується таким.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75 КК України).
Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, з середньою освітою, не працевлаштований, проживає в м. Одеса, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває та те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення та активно сприяв у розкритті злочину.
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні.
Санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, у виді п'яти років позбавлення волі.
Врахувавши в сукупності наведені вище обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, наявність пом'якшуючих покарання обставин, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України, тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на два роки.
При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, які будуть достатні для забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та досягне своєї мети.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.09.2024 року слід вважати таким, що втратив свою дію.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Судові витрати на залучення експертів відсутні.
Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 63, 65, 75, 76, 185 КК України, ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -
Визнати виним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 2 (два) роки.
На підставі ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, застосований до ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23.09.2024 року, - вважати таким, що втратив свою дію.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Речові докази по справі:
- цифровий диск, якиц містить відеозапис з камери спостереження приміщення магазину «Ніша Парфюм Бар» за адресою: м. Одеса, Аркадіївська алея, 1, - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- парфюм «Gritti Decimo 100 ml» - вважати повернутим власнику, переданий на відповідальне зберігання представнику ОСОБА_7 .
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, застосований до ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2024 року, - вважати таким, що втратив свою дію.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_8