Справа № 638/17529/23
05 березня 2025 року м. Тульчин
Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Саламаха О.В., отримавши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату комунальних послуг, -
До Тульчинського районного суду Вінницької області 04.03.2025 на підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2025, на підставі ст. 31 ЦПК України, надійшли за підсудністю матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату комунальних послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. При цьому згідно з ч. 1 даної статті спори між судами про підсудність не допускаються.
Ознайомившись із заявою про видачу судового наказу та ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2025, приходжу до висновку, що заява помилкового направлена до Тульчинського районного суду Вінницької області, з огляду на наступне.
Згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2025 заява про видачу судового наказу передано на розгляд до Тульчинського районного суду Вінницької області, оскільки з матеріалів заяви вбачається, що вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги виникли щодо нерухомого майна, а саме: об'єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Тульчинського району Вінницької області. Також, в даній ухвалі є посилання на правову позицію Верховного суду, викладеної у постанові від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, у разі конкуренції правил підсудності (статті 109 та 114 ЦПК України 2004 року) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 165 ЦПК України, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
Згідно з п. 9 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Суд звертає увагу, що положеннями ст. 165 ЦПК України не передбачено, що заява про видачу судового наказу, в якій боржником є фізична особа, може бути передана за підсудністю. Суд направляє матеріали справи за підсудністю лише коли боржником у справі є юридична особа або фізична особа підприємець. В іншому випадку, суд повинен повернути заяву разом з долученими до неї письмовими доказами заявнику.
За наведених обставин, враховуючи те, що передача заяви про видачу судового наказу за підсудністю відносно фізичної особи нормами ЦПК України не передбачена, вважаю за необхідне повернути її до Дзержинського районного суду м. Харкова.
На підставі викладеного, керуючись ст. 165, 260, 261 ЦПК України,-
Цивільну справу № 638/17529/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату комунальних послуг повернути до Дзержинського районного суду м. Харкова (проспект Перемоги, 52-В, м. Харків, 61609).
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: